Рік-у-рік багато людей гине внаслідок паніки, яку досить часто викликають зовсім незначні причини й яку можна було б опанувати, коли б бодай один-два чоловіки поводилися спокійно.

Одного вечора кілька років тому на поромі в нью-йоркській пристані чоловікові, що віз з собою кілька спійманих раків, здавалося, що він зробить добрий жарт, як випустить одного рака. Рак спіймав корабельного кота, а той занявчав і скочив у гурт учениць, що пливли поромом: вони розскочилися з криком. Це спричинило паніку між сотнями подорожніх. Вони кинулись утікати на всі боки; вмить проламалось поруччя, і вісім осіб впало з палуби. Поки можна було щось зробити, їх знесла хвиля, і вони потопилися.

Кілька років тому один чоловік у російському місті, відчиняючи ранком крамницю, побачив на прилавку велику чорну бомбу. Він вискочив на вулицю і почав утікати від неї. Поліцист, думаючи, що це злодій, вистрілив у нього, бо він не хотів зупинитися. Куля не влучила в нього, а в когось іншого. Почалася паніка, багато людей втратило життя. Коли паніка проминула, той чоловік повернувся до своєї крамниці і побачив, що “бомба” все ще лежить на прилавку, але це була ніяка не бомба – це був звичайнісінький кавун!

Кілька років тому трапився випадок замішання й паніки між дітворою в театрі в Барнслі тільки через переповнення театру. Восьмеро дітей задавлено тоді на смерть. І ще більше було б втратило життя, якби не два чоловіки, що були спокійні і зробили те, що треба. Один з них на ім’я Ґрей весело гукнув на дітей, щоб виходили іншими дверима, а другий, що обслуговував проекційний апарат, висвітлив несподівано якийсь образ на екрані і тим відвернув увагу решти дітей та запобіг паніці. Якщо принаймні один-два чоловіки будуть спокійні і чинитимуть як слід у вирішальну хвилину, можуть часто заспокоїти сотні людей і врятувати не одне життя.

Коли навколо тебе люди попадуть у паніку, тобі хочеться робити те, що й інші роблять: тікати геть або стояти нерухомо і кричати: “Ох!” Отож, коли відчуєш таке бажання, опануй себе. Не піддавайся паніці, як це роблять інші, збережи спокій, подумай, що треба було б зробити, і відразу роби це.

Рятування з пожежі. Є дуже багато прикладів рятування людей з дому, що горить. Про них читаємо щоденно в часописах. Ти повинен вивчити кожний випадок, як він стався, і уявити собі, що ти зробив би за тих обставин. Так починаєш вчитися, як діяти в різних випадках.

Один такий зразковий випадок стався кілька років тому, коли вулицею в Кінґсленд в Четем ішов молодий матрос Джордж Обіній, що служив на кораблі “Андромеда”. Раптом він побачив якийсь дім у вогні. На котромусь поверсі кричала якась жінка, що вона має там кілька дітей і не може разом з ними вийти. Матрос покинув своїх друзів, видряпався по фасаді дому аж до вікна понижче жінки та вибив скло так, що мав уже на чому стати. Жінка могла тепер спустити вниз дитину так, що матрос міг її схопити та й собі теж подати її далі вниз аж на землю. Так подавали дитину за дитиною з рук до рук, поки не спустили їх шестеро на землю, а кінець-кінцем врятували ще й дві жінки. Матрос, зачаджений димом, зомлілий упав, але його підхопили внизу люди. Ось вам приклад, як треба ВІДРАЗУ виконати свій обов’язок, не думаючи про небезпеку та труднощі.

В Шоргем Біч загорівся дім, і на пожежу швидше з’явився місцевий курінь пластунів-юнаків. Вони робили, як справжні пластуни, працюючи як пожежники, і опанували вогонь; вони теж врятували життя двом жінкам і дитині та дали їм першу допомогу й перев’язали рани.

Хата горить! Якщо побачиш дім, що горить, тоді ти повинен:

1. потривожити людей, що в ньому живуть,
2. повідомити найближчого поліциста чи пожежну станцію,
3. спонукати сусідів, щоб несли драбини, матраци й килими та ловили людей, які скачуть униз.

Коли приїдуть пожежні, хлопці повинні допомогти поліції тримати натовп людей осторонь від місця праці пожежників.

Якщо треба ввійти в дім і там шукати слабих і зомлілих людей, тоді головна річ, що її треба виконати – це: покласти собі на ніс і уста вогку хустину чи шматину і йти, зігнувшись чи повзучи на руках і колінах, зовсім близько долівки, де ще найменше диму чи газів. Коли ж доводиться йти через вогонь і іскри, добудь собі по змозі покривало, зволож його й посередині зроби дірку, щоб крізь неї пропхати голову: це ніби вогнетривкий плащ, в якому можеш пробитись через полум’я й іскри.

Це не надто приємне, коли тебе на долівці в покривало чи в килим загорнуть, але тільки цим способом можна допомогти тому, кому одяг загорівся. Уважай, щоб і твій одяг не загорівся

Якщо десь поблизу вибухне пожежа, пластуни якнайшвидше збирають свої гуртки і пластовим кроком поспішають в напрямі полум’я чи диму; гуртковий подає звіт поліційній чи пожежній сторожі та пропонує допомогу свого гуртка; гурток готовий утворити кордон, щоб затримати натовп, готовий вислати своїх пластунів з дорученням, берегти приватну власність та допомагати іншим чином.

Коли побачиш, що на комусь горить одяг, поклади його на долівку, бо полум’я горить тільки вгору, та обгорни його обрусом, килимом, плащем чи покривалом. Уважай при тому, щоб і на тобі одежа не загорілася. Робимо так тому, що вогонь не може довго горіти там, де немає повітря.

Коли знайдеш непритомну людину (в страху вона може сховатися під ліжко чи стіл), винеси її на плечах, або – якщо є густий дим чи газові випари – прикріпи її до себе простирадлом чи мотузом і – повзучи рачки – витягни з кімнати по долівці.

Для цього зав’яжи на линві, з обох її кінців, рятівничі петлі; одну петлю вдягни через груди і попід плечі тієї людини, а другу собі на потилицю. Тепер повернись плечима до її голови, присядь рачки й тягни її головою вперед. Якщо рятівнича петля належної довжини, її голова не буде торкатись долівки, як це видно на рисунку на ст. 274.

Рятування потопаючого. Список пластових героїв покаже тобі, який великий відсоток випадків трапляється через невміння плавати. Тому то дуже важливо, щоб кожний обов’язково навчився плавати, а потім рятувати потопаючих.

І середній плавець може врятувати потопаючого, якщо знає, як це робиться, і якщо вправлявся в тому кілька разів з товаришами.

Щоб рятувати когось, що на льоду заламався, підсунь йому драбину

Загальна думка, що потопаючий тричі виринає, поки втопиться – нісенітниця. Він може втопитися відразу, якщо хтось швидше не допоможе йому.

Важлива річ – не дозволити потопаючому, щоб він схопив тебе, коли до нього наблизишся, бо тоді може й тебе втопити. Завжди тримайся позаду нього.

Обхопи його довкола грудей, рукою попід пахву, і скажи йому поводитися спокійно, не борсатись. Коли він послухає, можеш легко тримати його на воді. Але інакше уважай, щоб він у страху не повернувся і не схопив тебе. Якщо спіймає тебе за шию, обійми його одною рукою навколо стану, а другу руку, повернувши долонею вгору, дай йому під бороду, при тому пальці йдуть під його ніс. Нижньою рукою тягни до себе, а верхньою відпихай – і він мусить тебе пустити. Якщо чуєш, що він схопив тебе за зап’ясток, поверни свій зап’ясток у напрямі його великого пальця і силою вирвись. Але ти ніколи цього не зробиш, якщо перед тим не будеш часто вправлятися в тому з іншими хлопцями, причому кожний напереміну нехай буде то потопаючим, то рятівником. Коли хтось з вас не вміє ще плавати, а впаде у воду заглибоку, щоб стати на дно, хай пам’ятає, що не потоне, якщо додтримуватиметься таких вказівок:

1. тримай уста над водою, подавши голову далеко назад,
2. затримай в легенях багато повітря: вдихай глибоко і мало видихай,
3. тримай руку під водою. При тому не кричи, бо це випорожнить твої легені; не витягай теж руки з води і не кивай ними на поміч, бо інакше потонеш.

Якщо побачиш, що хтось упав у воду і починає топитися, а ти сам не вмієш плавати, кинь линву, весло чи дошку так, щоб потопаючий міг вхопитися і триматися за них. А якщо хтось заломиться на льоду і не може вилізти, бо краї льоду кришаться, кинь йому линву і скажи не борсатись. Це може додати йому віри, поки не покладеш упоперек діри довгу драбину чи жердку, яка допоможе йому вилізти з діри або дозволить тобі доповзти і схопити його.

Як кидати рятівну линву.  Часто буде корисніше кинути потопаючому линву, якщо він знаходиться на достатній віддалі, ніж стрибати й собі у воду, щоб опісля не треба було витягати… двох.

Вигідна довжина линви для кидання чи голювання – 42 стопи (близько 13 м). Якщо подбаєш про окрему линву для кидання, то нехай вона буде з доброго гнучкого плетеного мотуза, 1/4 цаля завгрубшки. Для далекого метання звичайно добре зробити на кінці, що ним кидаємо, тяжкий вузол; деколи до того кінця прив’язують малий мішечок з піском, щоб його дальше докинути. Але намагайся так ціляти, щоб той тягарець упав поза витягнені руки тої людини, а не їй в обличчя.

Щоб навчитись правильно кидати рятівничу линву і не замотатись до неї, треба багато вправлятись

Тепер виріши, котрою рукою кидатимеш. Більшість людей звичайно вживає для того правої руки. На цю руку навий дуже дбайливо линву до кидання, звій побіч звою, промір звоїв близько 18 цалів згори вниз. Коли нав’єш яку половину линви, зверни пальці цієї руки вгору і навий на них окремо решту линви.

Коли дійдеш так до кінця линви, спіймай його міцно трьома останніми пальцями лівої руки, або – воно краще – зроби на тому кінці петлю, що добре годитиметься на твій зап’ясток, щоб не випустити того кінця, кидаючи. Тепер візьми другу частину звоїв з пальців правої руки до двох перших пальців лівої руки. Тепер маєш звої в обох руках.

Звої на правій руці кидатимеш наперед, а негайно за ними кинеш звої з лівої руки, не пускаючи кінця. Коли так кидатимемо, линва не заплутається, і таким чином можемо викинути всю линву в прямій лінії, досягаючи нею якнайдалі. Якщо викидати линву тільки з одних звоїв, то майже завжди не розв’язуються всі звої і внаслідок того линва не сягне так далеко.

Кидати можемо попід руку або понад руку. Другий спосіб дає кращі наслідки, особливо, коли кидаємо линву з-поза якоїсь перешкоди, напр. насипу чи підмурування, або коли доводиться кидати в випадку пожежі людям на верхній поверх.

Рятування від наляканих коней. Часто трапляються нещасні випадки, що налякані коні потопчуть людей. Кожний повинен знати, як зупинити наляканого коня і запобігти покаліченню.

Щоб зупинити наляканого коня, не можна бігти проти нього і махати руками, як це часто роблять. Треба бігти побіч коня і схопити дишля, щоб не впасти; другою рукою треба вхопити поводи і скрутити голову коня до себе, повертаючи конем, поки не заїдеш з ним у якусь стіну чи дім або якусь іншу перешкоду, що його зупинить. Але, ясно, для хлопця з його малою вагою це нелегка справа. Те, що він може зробити в такому випадку – це, мабуть, тільки подбати про людей, яких скалічив наляканий кінь.

Різні інші випадки. Важко перелічити всі випадки, що їх свідком можеш бути. Найважливіше тут те, щоб пластун ніколи не забував бути спокійним, утримував рівновагу, щоб зорієнтувався, що саме треба тоді зробити, і щоб мав мужність це зробити, навіть за цілком несподіваних обставин.

Пластун Дж. С. Дейвел з 1 Блюмфонтейського куреня (Півд. Африка) побачив дівчинку, замотану в якісь електричні проводи на даху дому. Хоч його остерігали не підходити до неї, бо його може збити струм, він виліз нагору й зніс дівчинку вниз. На нещастя, вона була мертва.

Пластун Локлі з 1 Едерстонського куреня дивився на ярмарку на карусель, що її приводила в дію електрика парової машини. Коли машиніст нахилився, машина спіймала його одяг й тягнула до себе. Локлі, що трохи розумівся на машинах, підбіг до неї, перекинув важіль і зупинив машину саме вчасно, щоб врятувати людині життя.

Ось тобі зразок юнака, що БУВ ГОТОВИЙ, знав, що треба зробити, і – не вагаючись – зробив.

ГУРТКОВІ ВПРАВИ В РЯТУВАННІ ЖИТТЯ

Вправляй роблення “кордону” з палиць, щоб затримати натовп. З цього можна зробити гру; курінь ділимо на “натовп” і на “пластунів”.

Доручи пластунам довідатися, де найближчі в сусідстві пожежні крани й гідранти, поліційні стійки, аварійні автомати, пожежні станції, рятівничі станиці, лікарні тощо.

Роби вправи у в’язанні рятівничої петлі на линві та тягненні непритомної особи.

Роби все можливе, щоб навчити пластунів плавати. В місті, де є плавальний басейн – це буде не важко. На провінції найкраща нагода для пластунів навчитися плавати – це літній табір поблизу озера, ставка чи річки, де безпечно плавати.

Вправляй різні способи рятування потопаючих.

ГРА В ПОЖЕЖНИХ

Приготуй вогонь з густим димом у сусідній кімнаті чи будинку під час, коли всі сидять в хаті. Потайки доручи двом-трьом хлопцям, щоб після проголошення пожежної тривоги бігали перелякано навколо і намагалися зробити паніку.

Зроби так, щоб тривогу зчинив хтось, вскочивши до хати з криком, що горить, або запаливши кілька вибухових бомб. Тоді доручи одному чи двом гурткам взятися до боротьби з пожежею під проводом гурткових. Вони мають зачинити вікна й двері та вислати пластунів в різні частини будинку, щоб подивились, чи вогонь не шириться, і щоб шукали людей, які потребують рятунку.

Ці пластуни мають прикрити уста й носи вогкими хустинками. “Непритомні” особи (тобто напхані мішки) мають бути сховані під столами тощо. Пластуни рятують їх, виносячи на плечах та витягаючи і зносячи на землю. Уживай простирадл для вистрибування тощо.

Інші учасники гасять, з’єднують шланги або роблять ланцюги передавати відра з водою для гасіння.

Інші повертають до життя врятованих. Ще інші роблять “кордон” з палиць, щоб допомогти поліції і пожежним стримувати натовп людей.

Лицарів давніх часів називали “лицарями-лікарями”, бо вони мали лікарні для лікування хворих, убогих і поранених під час нещасливих випадків чи на війні. Вони заощаджували гроші, утримували лікарні і хоча й були сміливі вояки, та при тому виконували працю доглядачів хворих і лікарів.

Лицарі св. Івана з Єрусалиму особливо посвятились цій праці вже вісімсот років тому. Британська Санітарна Бригада ім. св. Івана і Червоний Хрест – це представники цих лицарів за наших часів.

Дослідники, ловці й інші пластуни в бездоріжних частинах світу повинні знати, як поводитися, коли трапиться нещасний випадок чи захворювання їм самим чи їх товаришам, бо вони часто живуть сотні миль від найближчого лікаря. З цих причин пластуни-юнаки повинні вивчити все, пов’язане з доглядом хворих і з допомогою в нещасних випадках.

Мій брат таборував раз з приятелем далеко в австралійській пущі. Його приятель витягав корок з пляшки і, щоб мати краще опертя, стиснув її колінами. Та пляшка несподівано тріснула і гострим краєм врізалася глибоко в стегно та розтяла артерію. Мій брат швидко схопив камінь, загорнув його в хустину і немов джгут прив’язав повище рани, обкрутивши стегно хусткою так, щоб камінь натискав на артерію. Тоді взяв паличку, просилив через петлю хустини й крутив доти, аж поки перев’язка стала така тісна, що спинила кров. Коли б він не знав, що в такому випадку робити, його приятель за кілька хвилин умер би від утрати крові. А так він урятував йому життя, бо знав, що треба зробити, і зробив це відразу.

Нещасні випадки. Випадки трапляються раз-у-раз, і пластун-юнак завжди матиме нагоду подавати першу допомогу.

ТОМ-ЖОВТОДЗЮБ Ч. 10. ТОМ НА ВУЛИЦІ.
На вулицю його не пускай: 3 автобуса стрибнув –
Мало що не згинув, бо навколо себе не подививсь

Ми багато говоримо про людину, що врятувала комусь життя, наражаючи при тому своє власне життя. Така людина – герой. Особливо хлопці дивляться так на неї, бо вона видається їм цілком іншою істотою, ніж вони. Але воно не так. Кожний хлопець, рятуючи комусь життя, часто має таку ж нагоду стати героєм, якщо він тільки зверне увагу на приготування себе до того.

Цілком певне, що одного дня майже кожний з вас, пластуни, буде свідком якогось випадку; якщо знатимеш, що тобі зробити, і як зробиш це негайно, то на все життя залишишся задоволений, що ти врятував ближнього або допоміг йому звільнитися з прикрого становища.

Будь готовий! Пам’ятай про наше гасло: “БУДЬ ГОТОВИЙ”. Будь готовий на нещасний випадок, вивчаючи заздалегідь, що саме тобі треба зробити, коли він трапиться.

Будь готовий зробити це в ту ж хвилину, як тільки цей випадок станеться.

Я з’ясую тобі, що треба робити в різних випадках, а ти мусиш у тому вправлятись якнайкраще. Але чи не найважливіша справа, що її ви, пластуни, мусите собі запам’ятати – це: де б ви не були і що б ви не робили, ви завжди повинні мати на думці: “Який нещасний випадок міг би тут трапитися?” і “Що було б моїм обов’язком, коли б він трапився?”

Тоді ти приготований до дії.

А коли вже випадок станеться, тоді пам’ятай, що обов’язок пластуна – бути першим, хто береться рятувати: не дозволь, щоб хтось непокликаний випередив тебе.

Подумай про те заздалегідь. Уяви собі, наприклад, що ти стоїш на переповненому пероні на станції, чекаючи на поїзд.

Подумай: “Уявім собі, що хтось впаде з платформи на рейки, а тут саме над’їжджає поїзд; що я маю робити? Я мушу зіскочити і стягнути його з рейок далеко набік, бо не буде часу підняти його знову на платформу. Або, якщо потяг буде вже дуже близько, єдиним порятунком буде прилягти помежи рейками і його теж примусити лягти побіч себе, щоб перепустити поїзд понад нами”.

А тоді, коли трапиться нещасний випадок, ти відразу стрибнеш і виконаєш свій план тоді, як інші будуть бігати схвильовано та лементувати і нічого не робитимуть, бо не знають, що їм робити.

Такий випадок справді трапився. Одна пані впала з платформи на станції Фінсбері Парк в Лондоні саме в хвилину, як над’їздив поїзд. Чоловік на ім’я Альберт Гардвік зіскочив, ліг поміж рейки і стягнув її теж туди; потяг переїхав понад ними, не доторкнувшись їх.

Зате Гемпсед був свідком ганебної сцени. Жінка топилася на очах великого натовпу людей у мілкому ставі; люди більше, як півгодини, дивилися, і ніхто не мав відваги піти й допомогти їй.

Ніхто б не повірив у те, що ціла купа чоловіків могла стояти на березі і тільки базікати – правда – на їх вічну ганьбу! Перший, що прибув на місце випадку, не зважився лізти у воду і тільки покликав інших. Потім зібралося багато людей, але побачивши, що ті, що там уже були, не йдуть у воду, налякалися самі чогось незнаного і не зважилися теж лізти у воду, і бідна жінка втопилася на їхніх очах.

Що може виконати пластун. Якщо б там був бодай один пластун-юнак, то про цю справу можна було б, я сподіваюсь, тепер інакше говорити. Це була саме нагода для пластуна-юнака відзначитися.

Виконуй свій обов’язок.

Допоможи своєму ближньому, особливо коли це жінка.

Не звертай уваги на те, що інші вагаються.

Кидайся сміливо і думай тільки про мету, що її пробуєш досягти, а не про свою безпеку.

Хлопці думають, що вони замолоді й замалі, щоб, коли рятують життя, робити щось інше, як стояти збоку. Але це велика помилка.

З того часу, як я написав цю книжку, трапилися тисячі випадків, де пластуни-юнаки кидалися рятувати потопаючих, хоч юрба боялася допомогти.

І не один пластун уже одержав за хоробрість медаль, яку дають тільки за геройські вчинки й рятування життя.

Нехай кожний пластун приготується, щоб теж її здобути. Одного дня може трапитися перед твоїми очима якесь нещастя і дати тобі нагоду до того. Якщо ти заздалегідь навчився, що тобі робити, можеш відразу зробити те, що слід, і здобудеш медаль. В кожному випадку ти матимеш тоді навіть щось більше, як медаль – матимеш задоволення, що допоміг ближньому, наражаючи своє власне життя на небезпеку.

Люди не живуть одинцем. Кожний повинен дбати про те, щоб його зовнішній вигляд і поведінка приєднували йому якнайбільше приятелів. Про красу поведінки і її важливість Ти читав уже в попередніх розділах.

Тепер хочемо подати Тобі правила доброї поведінки, прийняті серед культурних людей теперішнього часу. Для кращого їх з’ясування найдеш приписи, як треба і як не треба поводитись серед різних умов: вдома, в церкві, у школі, на вулиці і т. д. Тому, що Тобі треба знати й оцінити добру поведінку Твоїх подруг-пластунок, подаємо правила доброї поведінки так хлопців, як і дівчат.

ЗОВНІШНІЙ ВИГЛЯД

1. Дотримуйся основних правил особистої гігієни.
2. Плекай волосся і дбай про свою зачіску. Одначе уникай при тому всякого перебільшення. Найздоровіша й найкраща зачіска молодого хлопця — це коротко підстрижене вгору або на проділ зачесане волосся. Довге, чудернацько зафризоване або надто претенсійно “зализане” волосся робить Тебе смішним і пустим.
3. Плекай обличчя і руки. Знай, що природна краса молодого, здорового й чистого тіла — найкраща. Коли вживаєш одеколону (хлопці) чи парфум (дівчата), то тільки на забави, але не до щоденних зайнять. Треба бути критичним щодо вживання косметичних засобів. Забагато їх або вжиті невідповідно до пори дня і одягу свідчать про поганий смак і роблять людину смішною в очах довкілля. Довгі, надто старанно виплекувані нігті і всяке яскраве додавання “штучної краси” молодому (дівочому) обличчю створюють враження легкодушної, пустої істоти, яка хоче зовнішнім блиском прикрити порожнечу духа.
4. Дбай про свій одяг — спідній і верхній. Він мусить бути бездоганно чистий, гарно випрасуваний і достосований до пори дня і до обставин. Пам’ятай, що взуття повинно бути завжди добре вичищене, закаблуки не мають бути стоптані або поеикривлювані.
5. До школи, праці, подорожі — одягайся по-спортовому чи півспортовому.
Хлопці: ясний костюм влітку, темніший взимку, жовті або чорні черевики, відповідні кольором до одягу.
Дівчата: спідничка, блюзка, спортова сукенка, костюм — все, що залишає свободу рухів і не прилягає надто тісно до тіла. Черевики — на невисоких закаблуках.
6. До церкви обов’язує святковий одяг і завжди чистий, не пом’ятий. Не годиться йти до церкви тільки в спортовій сорочці, без піджака (блюзки). Дівчата не вдягають до церкви сукенок надто декольтованих і таких, що оголюють руки. В Америці є звичай, що дівчата повинні мати капелюхи або інше накриття голови.
7. На похорон одягни по змозі темний, скромний святковий одяг.
8. На концерт, оперу, весілля, святкові сходини, домашню забаву — одягай пополудневий одяг.
Хлопці: темний костюм, чорні черевики, чорні або зовсім телгні шкарпетки, однокольорові або із скромним узором. Краватка однокольорова або з дрібним узором. Біла сорочка з довгими рукавами.
Дівчата: світлу або темну пополудневу сукню, черевики на високих закаблуках, біжутерію відповідну до віку. Дівчата ніколи не вдягають на весілля темної або чорної сукенки. До пополудневого або вечерового одягу дівчині конечні рукавички. Вечеровий одяг носять тільки по сьомій годині вечора. Він обов’язковий на великих прилюдних забавах, балях, вечірніх весіллях тощо. Звичайно потребу вечерового одягу зазначують на запрошеннях.
9. Хлопці не повинні одягати сорочки поверх штанів або скидати, піджаки на забаві, весіллі, прийнятті, концерті й подібних святкових імпрезах.
10. У теперішні часи дівчата деколи для вигоди і свободи рухів уживають штанів: довгі — до спорту, подорожі чи на прогулянку; короткі (шорти) — на пляж, пікнік. Сині робочі — тільки до роботи у фабриці, в городі або й до інщої роботи дома. Ніколи не годиться приходити в шортах або робочих штанах на пластові сходини або ходити у них по вулиці в місті, сідати до вечері в більшому товаристві. Слід звертати увагу на естетичну довжину й величину кожних штанів чи шортів.

ПОВЕДІНКА ВДОМА І В ДОМІВЦІ

1. Залишай по собі порядок у кімнаті, лазничці й усюди, де перебуваєш.
2. До батьків і старших віком чи становищем стався з пошаною, до кожного прохання додай слово: “Прошу”, а коли прохання виконано, слово: “Дякую!”
3. Не розмовляй зі старшими, тримаючи руки в кишенях.
4. Не веди з батьками й зі старшими розмови в задиркуватому тоні, не сперечайся навіть тоді, коли не погоджуєшся з їхньою думкою.
5. Коли виходиш з дому вдень, повідом батьків чи домашніх, куди йдеш, і подай приблизний час повороту. Коли виходиш увечорі, заздалегідь питай батьків про дозвіл і точио дотримуй поданого ними часу повороту. Це важливе, коли вже користаєшся а втом (зокрема позиченим у батька) або їдеш автом з товаришами.
6. Не перебивай інших, коли вони говорять, особливо тоді, коли воии старші за Тебе.
7. Не висвистуй, не вигукуй дома, не стукай дверми!
8. Не сиди в присутності старших з високо заложеними ногами, а то й з ногами на столі.
9. Коли в дверях, на коридорі або у вузькому переході зустрінеш жінку чи старшу людину, пропусти її перед собою.
10. Коли до кімнати ввійде гість, привітай його, підвівшись з місця, а коли маєш руки в кишенях — витягни їх.
11. Коли до Тебе прийде гість незнайомий Твоїм батькам, представ його.
12. Коли у батьків є гості, а Ти проходиш через їх кімнату, привітай їх.
13. Представляй молодшу особу старшій, хлопця — дівчині. Не забудь звернутись найперше до особи, якій представляєш незнайому. Завжди подавай повне ім’я і прізвище. Наприклад: “Батьку, це мій товариш Іван Карпій”. Або: “Лідо, це мій товариш Роман Білий”.
14. У більшому товаристві можеш представити незнайому особу всім нараз. Коли це хлопець, всі вітають його кивком голови. Коли ж це дівчина, хлопці вітають її, встаючи, а дівчата тільки кивком голови, сидячи. Коли це старша, поважна особа, всі молодші встають.
15. Не подавай перший руки ні старшим, ні жінкам, чи то при представлюванні, чи то при вітанні, тільки вклонись. Але якщо хтось простягне Тобі руку, прийми її.
16. Не подавай руки в рукавичці, хібащо рукавичка є складовою частиною вечеровото одягу.
17. В Европі подають на привітання руки. При тому завжди старша особа подає перша руку молодшій, а жінки й дівчата перші чоловікам чи хлопцям.
В Америці подавання рук доволі рідке. Подають руки чоловіки чоловікам при представлюванні, але не завжди при вітанні. Дівчата й жінки не подають рук ні одна одній, ні чоловікам — ні при представлюванні, ні при вітанні. Вони вітають тільки кивком голови. Дівчина чи жінка подає обов’язково руку тільки тоді, коли виступає в ролі господині й вітає запрошених гостей.
Вітаючись, стисни чужу руку певно й міцно і дивися при тому цій особі в очі.
18. Коли ходиш до .мешкання, скинь капелюх і витягни руки з кишені. Не жуй ґуми чи цукерків. Також скидай капелюх, коли входиш до бюра, ресторану, театру, кіна, на концерт, на збори чи до ліфту в готелі або в апартаментовому домі, якщо в ліфті є жінка, хоч би й незнайома.
19. Не мусиш скидати капелюха у вестибюлі чи на коридорі на пошті, залізничій чи автобусовій станції, в крамниці, у громадських будинках, у трамваї і в ліфтах у магазинах.
20. Вітай пластових провідників і друзів привітом “Скоб!”, а непластунів — загальноукраїнським вітанням: “Добридень!”, “Добрий вечір ” і т. п. Тепер, особливо в Америці, немає звичаю вживати вітання: “Цілую ручки!” або й цілувати жінок у руки при вітанні.
21. Звертайся до пластунів словом: “Друже” чи “Подруго”, додаючи назву виконуваної в Пласті функції, або прізвище, або назву уладу (у сеньйорів). Наприклад: “Друже станичний”, “Подруго зв’язкова”, “Друже Карпій”, “Подруго сеньйорко”. В дальшій розмові вживай особового займенника другої особи (не третьої!). Наприклад: “Друже станичний, чи Ви будете сьогодні в пластовій домівці”, а не: “Друже станичний, чи друг буде…”.
22. Шануй устаткування, дбай про^ чистоту й порядок у пластовій домівці та допильновуй у цьому своїх друзів.

ПРИ СТОЛІ

1. Не сідай до столу перший і не починай їсти перший; почекай, поки за стіл сядуть жінки й старші і почнуть їсти.
2. Не спирайся ліктями на стіл, не підпирай руками бороди, не грайся посудом.
3. Не доставай нічого через стіл поперед іншого, тільки попроси, щоб Тобі подали, коли чогось потребуєш.
4. Не говори, коли маєш повний рот.
5. В Україні, сідаючи до столу, бажають собі всі взаємно “смачного”, а встаючи по скінченому обіді, дякують господині і собі взаємно за товариство при їжі. Цей добрий звичай прийнявся загально у Пласті на мандрівках, таборах і т. п.
В Америці такого звичаю немає, але зате коли мусиш устати від столу раніше, ніж інші, скажи: “Вибачте”.
6. Їж поволі!
7. Юшку з тарілки набирай ложкою від себе. Коли скінчиш їсти юшку, залиш ложку в тарілці, держалном управо.
8. В Европі їдять другу страву (м’ясо), тримаючи в лівій руці виделку, а в правій ніж. Виделкою притримуємо м’ясо, відкроюючи малі куски, ножем можемо докласти до нього городину і лівою рукою несемо до рота. В Америці краємо м’ясо на куски, але не все зразу, відкладаємо ножа на протилежний від себе край тарілки і їмо за допомогою самої виделки, кладучи в рот тільки однорідний кусок їжі: саме м’ясо або саму городину. До м’яса вживаємо лівої або правої руки, до городини переважно правої. Не край ніколи відразу всього м’яса на куски і не змішуй його з підливою чи городиною. Европейський спосіб уживати ніж і виделку знаний у цілому світі, тому можеш ним всюди і завжди користуватися.
9. По закінченні їжі поклади виделку й ніж впоперек тарілки, виделку зубцями вгору, а ніколи не навхрест і ніколи не спирай їх по обох боках тарілки. — Тарілку .залишай чистою, без порозкиданих решток їжі. Набирай стільки, скільки’ можеш з’їсти.
10. Не клади в рот надто великих кусків їжі.
11. Хліб і булки ламай рукою на такі кусники, які можеш покласти в рот, а ніколи не кусай з цілого. Так само роби, коли хочеш мастити їх маслом, сиром і т. п.
12. Також не мачай хліба одним кінцем в юшці, підливі, молоці, каві тощо, відкусуючи опісля цю частину, тільки ломи його на малі кусники, скидай їх до тарілки чи чашки та їж ложкою чи ложечкою.
13. Не ріж салати ножем, тільки ломи виделкою.
14. Не помагай собі пальцями, набираючи їжу на виделку чи ложку. Вийнятково можеш у потребі допомогти собі пальцями, притримуючи кусень смаженого курчатка, коли інакшим способом тяжко об’їсти крильце чи ніжку.
15. Пальцями можеш брати: горіхи, овочі, цукерки, канапки, кукурудзу в качанах, салеру з салату, мариновані оливки, редиску (редьківцю).
16. Торт їж виделкою.
17. Коли п’єш каву, чай тощо, не забудь вийняти ложечку з чашки і положити її на підставку. Ложечка служить тільки для мішання цукру чи молока, видушування цитрини тощо, а не для пиття нею. Тому почекай, поки чай прохолоне, так щоб можна його пити просто з чашки. — Своєю ложечкою не набирай цукру з цукерниці, меду, мдрмеляди тощо.
18. Коли мусиш щось викинути з рота, вживай тих самих приладів, якими їх поклав у рот: кістки з компоту вибирай ложечкою, кістки з сирих черешень — пальцями. Також кістки з риби вибирай пальцями.
19. Не ріж риби ножем, тільки виделкою, хіба т. зв. рибним ножем, що має іншу форму і є тупий.
20. В Европі яйця на м’яко подають у малих чарках, їдять їх ложечкою, розбиваючи вершок і пальцями облуплюючи лушпину «на тарілку. В Америці крають їх ножем упоперек на малій мисочці, в якій їх подано, і їдять ложечкою. Подібно їдять і яйця варені на твердо.
21.Коли помагаєш при подаванні страв чи збиранні посуду, роби1 це завжди з лівого боку гостя.

НА ВУЛИЦІ

1. Не ходи разом з іншими юрбою по хіднику, бо це не дає змоги іншим пройти вигідно.
2. Не говори голосно, не називай нічийого прізвища голосно, особливо коли про когось говориш довірочно. За Тобою може хтось іти й слухати Твоєї розмови.
3. Не жуй гуми, не їж нічого на вулиці.
4. Не свищи, не вимахуй руками, не кричи — бо це все звертає увагу, а Ти повинен поводитися якнайбільш непомітно.
5. Коли йдеш зі старшою від Тебе особою або з товаришкою, тоді Твоє місце з лівого боку. В Америці на вулиці завжди тримайся від сторони вуличного (автового) руху.
Те саме, коли йдеш з двома товаришками; ніколи не йди всередині поміж ними.
6. Не йди з товаришкою під руку ані не тримай її за руку. Тільки коли хтось потребує Твоєї допомоги при переході вулиці чи в разі занедужання, візьми його під руку.
7. Не сміти, не плюй.
8. Коли йдеш із знайомим, а він має важкий пакунок, поможи нести.
9. Зустрівши знайомого старшого віком чи становищем, все одно — чоловіка чи жінку, привітай його перший, знімаючи накриття з голови і витягаючи руки з кишені. Привітати тільки кивком голови, не знімаючи капелюха з голови, можеш тільки тоді, коли маєш обидві руки зайняті (їзда на ровері, пакунки в обидвох руках тощо). Це — хлопці; дівчата завжди вітають кивком голови.
10. Зустрівши знайому, більш-менш однакового з Тобою віку, вітаєш її в Америці тоді, коли вонд легкою усмішкою чи кивком голови дасть на це свою згоду. Але це звичайно діється майже одночасно.
11. Свого товариша можеш привітати тільки кивком голови чи піднесеною на привітання рукою, але якщо він у товаристві старших або дівчат, Ти повинен привітати його так, як вітаєш старших і дівчат.
12. Коли, зустрівшись, говориш на вулиці з дівчиною чи жінкою, скинь капелюх, але не тоді, коли розмовляєш, ідучи разом.

В АВТІ

1. Коли Ти запросив когось старшого або жінку до свого авта, випереди його, ідучи до авта, відчини двері, поможи сісти, а тільки тоді сам сідай за стерно.
2. Коли приїхали на місце, вийди перший, відчини двері й поможи вийти Твоєму гостеві.

В АВТОБУСІ, ТРАМВАЇ, ЗАЛІЗНИЦІ

1. При вході не пхайся, а чекай на свою чергу.
2. Коли Ти в товаристві старшого або товаришки, пропусти їх перед собою в двері.
3. Приготуй собі заздалегідь гроші на квиток, щоб не стримувати руху. Заплати за квиток для товаришки.
4. Коли їдеш з товаришкою, відступи їй місце коло вікна, а сам сідай від проходу. Відступи теж своє місце, коли сидиш, знайомим жінкам чи старшим людям, а також, хоч і незнайомим, старикам, інвалідам і жінкам з дітьми на руках.
5. Якщо Ти в товаристві старших або жінок, вийди перший і поможи вийти їм.

НА СПОРТОВІЙ ПЛОЩІ

1. Не пхайся в браму на спортову площу, пропускай перед себе жінок.
2. Не поводься дико: не кричи, не свищи, не підскакуй. Пам’ятай, що навіть у юрбі свобода полягає на пошануванні права інших!
3. Якщо підбадьорюєш “свою сторону”, роби це помірковано. Оплескуй її, коли їй щастить у грі, але оплескуй і противника, коли виграє.
4. Шануй рішення судді.

НА ПРОГУЛЯНЦІ, ПІКНІКУ

1. Виконуй охоче всі розпорядження провідника.
2. Не нарікай голосно на невигоди, спрагу, мух чи комарів.
3. В місцях важкого переходу чи спинання вгору пропускай слабших і жінок перед собою. При трудному сходженні вниз іди перший, а слабші і жінки за Тобою. Так зможеш завжди бути їм помічним.

ПРИ ТЕЛЕФОНІ

1. Викликаючи когось телефоном чи відбираючи телефон, завжди подай своє ім’я. Наприклад: дзвонить телефон; підносиш слухавку й кажеш: “Тут говорить Юрко Мучій”. Тепер Ти повинен почути ім’я того, хто кличе: “Тут Петро Гладій”. При праці подаєш назву фірми чи її відділу.
2. Якнайменше вживай слова: “Галло!”, воно нічого не каже, а забирає час.
3. Ніколи не починай розмови запитом: “Хто там говорить?”, не привітавши і не назвавши свого прізвища. Не забудь попрощатися.
4. Не веди розмови надто довго; хтось інший може чекати на саме ту лінію, взиваючи, наприклад, лікаря до важко хворого.
5. Коли маєш спільну лінію з іншим, не перешкоджай йому в розмові, хоч як Тобі хотілось би говорити.
6. Говори завжди природним голосом, не заголосно, але виразно вимовляй кожне слово.

НА ЗАБАВІ

1. Якщо вибираєшся на забаву, можеш запросити й свою товаришку — хоч тиждень наперед, якщо її батьки Тебе добре знають і погоджуються з цим.
2. Перед самою забавою зайди до її дому, привітайся з батьками, спитай, до котрої години можеш бути на забаві, поможи їй вдягнути пальто, проведи до авта і поможи сісти.
3. На забаві протанцюй з нею принаймні перший і останній танець та дбай, щоб вона приємно провела час.
4. Дбай, щоб вона мала подостатком прохолоджуючих напоїв.
5. До танцю проси легким поклоном.
6. Після кожного танцю подякуй їй (вона, звичайно, подякує й Тобі), не залишай її серед залі, тільки проведи «а те місце, де вона сиділа перед танцем.
7. Під час перерви можеш проходжуватися зі своєю товаришкою по залі, але ніколи не під руку.
8. У залі не жуй ґуми.
9. У залі не сиди, заклавши ногу на ногу (особливо дівчата).
10. На перерві не виходь ні на вулицю, ні до авта (особливо дівчата у вечерових сукнях!).
11. Не танцюй цілу забаву з одною дівчиною. Коли в залі є Твої добрі знайомі, обов’язково протанцюй з кожною хоч один танець.
12. Не відмовляй одному хлопцеві танцю, коли за хвилину танцюватимеш із іншим. Краще вже тоді не танцюй цього танцю взагалі. (Це — дівчата).
13. По забаві відвези свою товаришку додому і відведи її до дверей її мешкання.
14. Не забудь сказати своєму товаришеві на прощання, що приємно провела з ним час. (Дівчата).

В ТЕАТРІ, В КІШ, НА КОНЦЕРТІ, НА ДОПОВІДІ

1. Купуючи квиток, чекай на свою чергу.
2. Віддавши квитки білетерові, іди за ним, пропускаючи перед собою свою товаришку. Білетер вкаже Вам місце.
3. Входячи в ряд, пропускай перед собою товаришку чи старших. Коли є вільні місця тільки скраю, Ти сідай від проходу.
4. Просуваючись, у ряді перед людьми, Ти повинен звернутись до них обличчям.
5. Капелюх скидай при вході в залю (це — хлопці; дівчата скидають капелюхи тільки в кіні).
6. Коли Ти в товаристві дівчат, поможи їм скинути верхній одяг, а тоді вже скидай свій. Це все роби швидко, щоб не перешкоджати іншим.
7. Не говори, не крутись, не оглядайся.
8. Коли пропускаєш людей попри своє місце, завжди підведися, щоб було вигідніше пройти.
9. Не спізняйся.
10. Не кидай сміття на землю. Не шелести паперами, коли їси цукерок. Не відчиняй у залі коробки з солодощами, бо це робить забагато галасу.
11. По закінченні імпрези поможи перше одягнутись своїй товаришці, при виході чекай на свою чергу, пропусти перед собою товаришку.

НА БЕНКЕТІ

1. Одягнись святково.
2. Залиши верхній одяг у гардеробі.
3. Сідай на вказане Тобі місце.
4. Коли біля Тебе, з обидвох боків і напроти, сидять незнайомі Тобі, представся, якщо не представив Тебе господар бенкету.
5. Старайся підтримати розмову із своїми сусідами.
6. Відходячи, подякуй їм за миле товариство.

В РЕСТОРАНІ

1. При вході зупинися на хвилину, поки прийде кельнер і вкаже Тобі місце (особливо, коли Ти в більшому товаристві).
2. Коли Ти в товаристві дівчат, почекай, поки вони сядуть перші.
3. Обговори з Твоєю товаришкою, що вона хоче їсти, і дай замовлення від себе і від неї (жінки в товаристві чоловіків не замовляють самі). Не замовляй екзотичних страв, щодо яких Ти не певний, що це таке.
4. При замовленні бери під увагу грошову спроможність того, хто платить.
5. Коли просиш когось до ресторану, то Ти повинен платити рахунок і за нього.
6. Пам’ятай, що коли Ти йдеш до ресторану з дівчиною, то Ти повинен заплатити рахунок і за неї, бо жінка в товаристві чоловіка не платить сама, навіть якщо опісля з ним і розрахується (в Америці).
7. Коли Тебе запросив хлопець до ресторану чи до кіна, завжди запропонуй після цього, або й перед тим, повернення чи поділ коштів. Коли ж знаєш, що він на це не погодиться, то бери до уваги його фінансові можливості (це для дівчат). — В більшому товаристві хлопці звичайно ділять кошти поміж себе.
8. Не говори надто голосно, не розлягайся, одним словом поводься так, щоб не звертати на себе уваги.
9. Не причісуйся, не пудруйся в залі.
10. До кельнера звертайся завжди словом “Прошу”, а за послугу скажи “Дякую”.

В КАФЕТЕРІЇ

1. Не резервуй місця для свого приятеля, коли бачиш, що чекає черга.
2. Коли скінчиш їсти раніше, ніж Твій товариш, не жди на нього при столі, бо на Твоє місце чекають інші, але зачекай радше при вході.
3. Не розкладай своїх речей на столі, бо це місце й так обмежене.

НА ЗБОРАХ

1. Приходь завжди на час, не спізняйся.
2. Вислухай терпеливо доповіді чи промови. — Коли виходиш із залі під час доповіді, роби це тихо, щоб не звертати загальної уваги, і не починай голосної розмови зараз за дверима.
3. Коли не погоджуєшся з чиєюсь думкою, не перебивай його, але обміркуй протиарґументи і зголосись до слова.
4. Дискутуй опановано. Найслабший аргумент — це образливе слово. Високий рівень промови, спокійні, речеві слова — роблять звичайно найбільше враження.
5. Своє місце залити чистим: не кидай на землю відпадків, паперців.

В ЦЕРКВІ

1. Скинь накриття голови, поки ввійдеш до притвору (це — хлопці).
2. Входь і виходь тихо, не розглядайся, не розмовляй.
3. Коли побачиш старшу віком особу або жінку з дитиною на руках, які стоять, відступи їм своє місце.
4. Не спізняйся і не виходь перед закінченням Богослужби.

У ШКОЛІ

1. До кляси входь тихо, привітай присутніх, висунь своє крісло без стуку, не штовхай інших. Коли впаде Тобі книжка і наробить стуку, попроси вибачення за неувагу.
2. Не рисуй по столах і стінах, не зуживай даремно крейди, не нищ шкільного приладдя.
3. Коли треба допомоги від учителя, звернись до нього ввічливо і попроси. За допомогу подякуй.
4. Коли чекаєш на вчителя або директора в їх кабінеті, а вони надходять, устань.
5. Справи полагоджуй стоячи.
6. Коли забираєш голос під час лекції, говори виразно, голосно. Коли не погоджуєшся з якоюсь думкою, висловлюй це тактовно.
7. На коридорах давай іншим вільний перехід, не вигукуй, не стукай дверима.

В ГОСТИНІ

1. Коли йдеш в гостину з якоїсь спеціяльної нагоди (день народження, іменини, річниця іспитів, кінець року тощо), подумай завчасу про дрібний подарунок. Для близьких приятелів і знайомих це може бути щось для особистого або домашнього вжитку (книжки, дрібні мистецькі речі тощо). При тому треба брати до уваги їх особисті зацікавлення чи потреби. Коли йдеш до дальших знайомих, зокрема коли йдеш уперше, найкраще принеси квіти або солодощі для господині. Ніколи не слід приносити дарунків, які ціною могли б бентежити господарів чи інших гостей. — В Америці нема звичаю приносити для господині квіти, однак кожна жінка завжди ними радіє.
2. Привітайся з господарями так, щоб вони відразу відчули Твою радість із запрошення.
3. Якщо господарі не представляють Тебе всім присутнім (звичайно на дуже численних прийняттях), залитися в товаристві Твоїх знайомих або представся іншим сам.
4. Якщо Тебе запросили на точно визначений час, не слід спізнятися більше ніж 15-20 хвилин.
5. Щоб гостина була справді приємна, не може тривати задовго. Пам’ятай, що всіх, а передусім господарів, чекають на другий день обов’язки, перед якими конечний відпочинок.
6. Пам’ятай, що в теперішній час майже не існує домашня прислуга і господарі мусять самі про все подбати. Тому завжди запропонуй господині свою допомогу. Старайся теж своєю особою не додавати їй праці.
7. При подаванні до столу страви подається і посуд збирається з лівого боку, починаючи від найбільш почесного гостя.
8. Старайся під час гостини вести цікаву розмову або слухай інших. Ніколи не чекай, щоб Тебе забавляли.
9. У розмові не заторкай дразливих тем, які могли б вражати почування присутніх. Не обмовляй спільних знайомих і не висловлюйся про них некорисно.
10. При відході попрощайся з господарями і подякуй за гостину. З іншими гістьми прощаєшся відповідно до звичаю чи обставин, але ніколи, коли відходиш перший.
11. Після гостини — при нагоді найближчої зустрічі або телефонічно — не забудь ще раз сказати господарям щось приємне про їх гостинність. В Америці це треба зробити до трьох днів коротким листом або телефоном.

В ТАБОРІ

1. Познайомся якнайшвидше із співтоваришами в шатрі чи кімнаті, якщо Ви не всі з одного гуртка чи місцевости.
2. Не висловлюй голосно свого невдоволення, коли до Вашого зжитого гурту приділили когось чужого.
3. Будь помічним при розтаборенні своїм співтоваришам, зокрема тим, які вперше в таборі.
4. Пам’ятай, що на час табору Ваше шатро творить немов одну родину, що ділиться усіма переживаннями.
5. Не обмовляй своїх товаришів і не скаржся на них.
6. Коли дістанеш ласощі або іншу їжу з дому, поділися справедливо із своїми співтоваришами, а не дай їм псуватися під Твоєю лежанкою.
7. Шануй релігійні й родинні почування своїх товаришів і не висміюй їх.
8. Дбай про устаткування та вигляд шатра, немов би це була Твоя власність.
9. Будь увічливий до приїжджих гостей чи інших відвідувачів табору.
10. Звертай увагу на добру поведінку свою і товаришів під час їжі.
11. Не допускай до поганих або вражаючих когось особисто дотепів, призначених на веселу ватру.
12. Звертай увагу на свій зовнішній вигляд під час зайнять без однострою. (Дівчата хай не забувають, що табір — не пляж).
13. Будь завжди в погідному настрою і радо виконуй доручення проводу табору.
14. Не уживай поганих слів, а зокрема чужомовного “сленгу”.

“Колись, у давні дні, як ще лицар сміливий сидів на коні…” – це був чудовий образ, як у сталь закутий вершник над’їжджав зеленими лісами у своїй блискучій зброї, з щитом і ратищем, маючи пір’ям, виграваючи своїм баским бойовим конем, досить міцним, щоб нести такий тягар, та повним вогню, щоб кинутись на ворога. А побіч нього – його джура, молодий юнак, його помічник і товариш, що теж одного дня стане лицарем.

А далі за ним – його дружина, гурток зброєносців, відважних і завзятих войовників, готових іти за своїм лицарем хоч і на смерть, якщо буде потреба. Це були тверді, вільні хуторяни давніх днів, що завдяки своїй відвазі й відданості своєму лицареві вибороли для своєї батьківщини не одну блискучу перемогу.

Під час миру, коли не треба було воювати, лицар щодня виїздив верхи, щоб пошукати нагоди для доброго вчинку для когось, що потребував допомоги, а особливо для жінок чи дітей, що могли опинитись у скрутному становищі. Коли він саме робив такі добрі вчинки, його звали “мандрівним лицарем”. Його дружинники, само собою, робили те ж саме, що й їхній провідник; зброєносці були теж завжди готові допомагати своєю дужою правицею тим, хто потребує.

Лицарі давніх днів – це були гурткові провідники, а їх зброєносці – пластуни.

Ви, гурткові й пластуни, дуже подібні до лицарів і їхніх дружинників, особливо коли понад усе ставите свою честь і робите все, що в ваших силах, щоб допомогти тим, хто в біді або потребує допомоги. Ваше гасло “Будь готов!”, а гасло лицарів було подібне: “Будь завжди готов!”.

Лицарство – тобто лицарський орден – було засноване яких 1.500 років тому в Англії королем Артуром.

По смерті свого батька, короля Юдера Пендреґона, він жив у свого дядька, і ніхто не знав, хто буде королем. Він сам не знав, що він був сином померлого короля.

Тоді на цвинтарі знайшли великий камінь з встромленим мечем і з написом:

“Хто витягне з каменя цей меч, той стане повноправним королем усієї Англії”.

Всі найзнатніші лорди пробували витягнути меч, але ніхто не міг його зрушити.

Того дня відбувався турнір, і на ньому мав боротись і син Артурового дядька. Коли він прибув на площу Гор, побачив, що забув свій меч удома, і тоді послав Артура, щоб приніс меч. Артур не міг знайти меча і пригадав собі меч на цвинтарі. Він пішов туди, зразу витягнув його з каменя та поніс своєму братові. Після турніру Артур знову застромив меч у камінь. І знов усі пробували його витягнути, але не могли його зрушити. А коли Артур спробував, витягнув його зовсім легко. Тоді його проголосили королем.

Потім він зібрав багато лицарів і залюбки сідав з ними за великий круглий стіл; так і назвали їх “лицарями круглого стола”.

Св. Юрій. Їхнім патроном був св. Юрій, бо він єдиний з усіх святих був вершником. Він – патрон кавалерії і особливий святий Англії.

Бистрий і жвавий пластун наслідує щодня Святого Юра – свого патрона

Він теж патрон пластунів в усьому світі. Тому пластуни повинні знати його історію.

Св. Юрій народився в Кападокії р. 303 перед Христом. Коли йому було сімнадцять років, став вояком кавалерії і швидко вславився хоробрістю.

При одній нагоді заїхав до містечка Селем, побіч якого жив змій; йому щодня давали пожерти одного громадянина, призначеного жеребом.

Того дня, коли прибув св. Юрій, жереб випав на доньку короля Клеолінду. Св. Юрій вирішив, що вона не має вмерти; він пішов боротись зі змієм, що жив недалеко на багнах, і вбив його.

Св. Юрій був прикладом того, яким має бути пластун:

Коли він опинявся перед труднощами чи небезпекою, хоч яка велика вона не видавалась – навіть у вигляді змія -, він не поступився їй і не злякався її, але виступив проти неї з усією силою, яку він і його кінь могли кинути в бій. Хоч невідповідно озброєний на таке змагання, бо мав тільки ратище, він кинувся у бій, зробив усе, що було в його силах, і кінець-кінцем успішно поборов труднощі, з якими ніхто не мав відваги змагатися.

Саме так пластун повинен братися до труднощів чи небезпек, однаково, якими великими чи страхітливими вони йому не видавались би, і хоч як погано озброєним не був би він до цього бою.

Він повинен виступити сміливо і з довір’ям; намагаючись побороти труднощі, він повинен ужити всіх своїх сил, які тільки має, – і напевне матиме успіх.

День св. Юрія 23 квітня (у нас 6 травня. Примітка перекладача). В цей день всі добрі пластуни ставлять собі окремим завданням задуматися над Присягою і Пластовим Законом. Пам’ятай про те найближчого 23 квітня і пошли привіти братам пластунам у всьому світі.

Лицарський кодекс. Лицарський закон наказував так:

“Будь завжди приготований, завжди при зброї, крім хіба нічного відпочинку.
До чого б ти не брався, прагни здобути честь і добре ім’я – своєю чесністю.
Обороняй убогих і немічних.
Допомагай тим, що самі оборонитися не можуть.
Не роби нічого такого, що завдає комусь шкоди чи зневаги.
Будь готовий обороняти свою батьківщину.
Охотніше працюй за честь, ніж за зиск.
Ніколи не ламай своєї обіцянки.
Честь батьківщини борони своїм життям.
Краще чесно помри, ніж маєш ганебно жити.
Лицарство вимагає, щоб юнацтво вишколювалося радісно й охоче виконувало найтяжчі й найпідрядніші завдання та творило добро іншим людям”.

Ось вам перші правила, з яких починали давні лицарі і від яких виходить і сьогоднішній Пластовий Закон.

Лицар (чи пластун) повсякчасно джентльмен. Дуже багато людей уявляє собі, що джентльмен мусить мати багато грошей. Гроші не визначають джентльмена. Джентльмен – кожний, хто дотримується шляхетних правил лицарів.

Безкорисність. Капітан Джон Сміт, давній англійський шукач пригод, був дуже твердим горіхом: він воював у всіх частинах світу й був порубаний, як решето; але все ж в його грудях було добре, ласкаве серце.

Він був чудовим прикладом пластуна, який важко деінде знайти. Він залюбки, між іншим, казав: “Ми народилися не для себе, але щоб іншим добро творити”. І він дотримувався цього все своє життя; він був найбезкориснішою людиною.

Самопосвята. Один із найкращих зразків самопосвяти – це вчинок капітана Лоренса Оутса, що брав участь в останній експедиції Скота до Південного полюса.

Їх невелика група, здобувши полюс 18 січня 1912, з гірким розчаруванням побачила, що Роальд Амундсен, норвезький дослідник, випередив їх на кілька тижнів.

Капітан Лоренс Оутс виявив під час останньої мандрівки Скота до Південного Полюса велику відвагу. Він загинув, щоб друзі могли жити

В зворотній дорозі ця група дуже страждала від надмірного холоду і жахливої негоди. Люди все більше тратили сили. Один з них, підстаршина Івенс, помер.

Тоді Оутс відморозив собі руки й ноги. Він терпів страшні муки без нарікань, але дедалі більше усвідомлював, що він стає тягарем для інших. Він знав, що навіть коли б він міг далі змагатися, то буде тільки затримувати своїх друзів; якщо б він помер, було б менше одного рота для прохарчування, і інші могли б ще мати надію дістатися до найближчої бази з харчами.

І він одного ранку випав з шатра у велику завірюху – і зник. Більше ніхто його не бачив. Він віддав своє життя, щоб друзі могли жити.

На нещастя, героїчна самопосвята Оутса не врятувала його друзів. Страждаючи від голоду й морозу, всі вони померли. Там знайшла їх кілька місяців пізніше рятівнича дружина; вони всі немов спали у своїх шатрах.

Також хлопці можуть виявити такий геройський дух.

Вісімнадцятирічний юнак на ім’я Кюрі побачив малу дівчинку, яка гралася на залізничних рейках біля Кляйдбенку, а на неї мчав поїзд. Він намагався рятувати її, але, поранений при футбольній грі, шкутильгав і не встиг її віднести. Потяг захопив їх обох, і вони загинули.

Проте мужня спроба Кюрі – справжній зразок лицарства. Це була самопосвята при спробі врятувати дитину.

Знаємо вже тисячі випадків, де пластуни мужньо рятували життя.

Добросердечність. “Добросердечність і ввічливість – це великі чесноти”, – каже старе іспанське прислів’я. А ще інше каже: “Роби послугу, не зважаючи на те, кому її робиш”, тобто будь добрий для кожного, великого й малого, багатого й убогого.

Пластун з усіх сил допомагає іншим, особливо старшим і дітям. Щодня робить хоч один добрий вчинок

Важливою прикметою лицаря було те, що він завжди був добрий і робив добрі вчинки для людей. Він так гадав: “Кожний мусить умерти, але ти повинен зробити щось добре, ще поки прийде твій час. А тому, що ти не знаєш, коли тобі, може, доведеться вмерти, тому й повинен зараз братися до того”.

Так само і з пластунами: одна з наших обіцянок наказує нам повсякчасно допомагати іншим. Байдуже, яке б мале не було це добре діло, хай би ти тільки допоміг старій .жінці підняти в’язанку або перепровадив дитину через переповнену вулицю чи вкинув монету до скриньки вбогих.

Щось добре треба зробити щодня у своєму житті. Відразу сьогодні берися здійснювати це правило і ніколи про нього не забувай у подальших днях твого життя. Пам’ятай, що вузол на твоїй хустині та на твоїй пластовій відзнаці – це пригадка, що маєш зробити добрий вчинок, і роби добрі вчинки не тільки своїм друзям, але й чужим.

Щедрість. Деякі люди люблять накопичувати гроші й ніколи не втрачати їх. Воно добре бути ощадним, але так само добре давати гроші, де треба – це й одна з цілей, для яких гроші ощаджуємо.

Коли даєш пожертви, вважай, щоб не зробив помилки і не давав без потреби. Напр., тобі дуже легко й зручно дати на вулиці гріш жебракові, але ти не повинен цього робити, бо цей жебрак у дев’ятдесятдев’ятьох випадках на сто – ганебний старий ошуканець; даючи йому гріш, ти заохочуєш його й інших таких, як він, продовжувати своє ремесло. А тим часом можуть бути – і, мабуть, таки й є – сотні вбогих і нещасних людей, що приховуються, що їх ти ніколи не побачиш і що для них цей гріш міг би бути справжнім благословенням. Добродійні організації знають, де їх шукати і хто вони такі, і коли ти даси їм свій гріш, вони вкладуть його у відповідні руки замість тебе.

Не треба бути багатим, щоб давати пожертви. Не один лицар був убогим чоловіком. Колись деякі з них носили як свою відзнаку двох лицарів на одному коні; це означало, що вони завбогі, щоб кожний міг мати власного коня.

Датки “на могоричі” – це дуже погана справа.

Куди б ти не пішов, люди чекають, що дістануть “на могорич” за виконання найдрібніших справ, що вони повинні б робити зі звичайної доброї волі. Пластун ніколи не прийме нічого “на могорич”, хіба заплату за виконану працю. Деколи важко відмовити, коли дають, але не для пластуна. Йому треба тільки сказати: “Дякую дуже, але я пластун, а наші закони не дозволяють приймати щось за добрий вчинок”.

Датки “на могорич” попсують твоє ставлення до людей.

Не можеш приязно співпрацювати з людиною, коли думаєш про те, скільки дістанеш “на могорич” від неї, або коли він думає про те, скільки має дати тобі “на могорич”. А тим часом все, що пластун робить для інших, треба робити приязно.

Ось зразок того, що може зробити відмова прийняти “на могорич” за добрий вчинок:

Організація скаутів Америки налічує тепер майже два мільйони скаутів.

Це не мале число, а початок тому дав своїм вчинком один англійський скаут у Лондоні в р. 1909. Цей пластун запропонував як свій щоденний добрий вчинок, що покаже дорогу одному добродієві. Коли цей чужинець хотів заплатити за те, пластун сказав: “Ні, дякую, пане. Я пластун”.

“Пластун? Що це таке?” Цей добродій ніколи ще не чув нічого про пластунів. Він розпитував хлопця, а опісля відвідав Головну Скаутську Квартиру в Лондоні, де ознайомився з усім, що міг тільки довідатися про пластунів.

Це був американець.

Він повернувся до Америки з оповіданням про чудове братерство пластунів, готових робити добрі вчинки кожному, що в потребі, але не беруть за те винагороди.

Ця ідея швидко прийнялася в Америці, і курені почали виростати по цілих США. Тепер там майже стільки пластунів, як в усьому світі поза США.

І це був наслідок допомоги без думки на заплату.

Я одержав багато листів, повних подиву з пластунів за їх добрі вчинки та відмову прийняти за те щось “на могорич”. Мені дуже приємно це почути, пластуни!

Очевидно, інша річ – заплата за виконану працю: ви маєте цілковите право її прийняти.

Дружність. Велика різниця між людиною природи і мешканцем міста в тому, що перший ходить у сорочці з короткими рукавами, а другий – у защепленому на всі ґудзики піджаку. Перший – відкритий і відразу милий з кожним, тоді як міщух скоріш звик закутуватися перед своїми ближніми у піджак, і треба довго його витягати, поки стане дружнім. Вільні звички, природні й невимушені, людини з лісів чи з відкритих просторів цей “піджак” відкидають, і життя стає приємніше для всього довкілля.

Пластун – “приятель всього світу” і “брат всіх інших пластунів”. “Найкращий спосіб знайти собі приятеля – бути комусь приятелем”.

Пластун-юнак має пам’ятати, що він, немов Кім, “приятель цілого світу”. Тільки нехай тебе дружність не доведе до немудрої звички витрачати тяжко здобуті заощадження на частування могоричем своїх друзів!

Наш Пластовий Закон каже: “пластун – брат кожного іншого пластуна”. Це дуже гарно проявилося, коли на наше Джемборі зійшлися разом тисячі пластунів зі сорока різних чужих країн. Хлопці переконалися, що вони, хоч належали до різних націй, здебільшого дуже подібні у своїх забаганках і забавах і можуть бути веселими, добрими друзями одні з одними.

Бажаю вам, пластуни, тримати цю дружбу та зробити її ще ширшою і міцнішою. Це можете зробити, листуючись з братами-пластунами в чужині, відвідуючи їх чи запрошуючи відвідати ваші табори.

З того матимете радість ви і вони. Але більше, ніж те: воно зародить дружбу між вами; і коли пізніше поміж різними краями постануть непорозуміння, тоді вони не схочуть відразу починати війну, але обговорять справи як друзі та будуть прагнути погодитися без жорстокості і негідного міряння сил у боротьбі.

Ввічливість. Про одну пригоду Юлія Цезаря, що може бути зразком ввічливості, розповідали звичайно лицарі. Раз запросив Цезаря на вечерю убогий селянин і подав йому миску пересоленої городини, думаючи, що саме така годиться для високого офіцера. Цезар був до тієї міри ввічливий, що з’їв повну миску того добра і вдавав, що йому смакує, хоч у роті пекло й у горло не йшло.

Коли в Іспанії запитаєш когось про дорогу, він не тільки покаже тобі її, але скине капелюх, поклониться і скаже, що для нього буде великою приємністю показати тобі її, і він піде з тобою, поки не виведе на правильну дорогу. За те не візьме винагороди.

Француз, звертаючись до чужого, скидає капелюх, навіть коли питає поліциста про дорогу.

Голландські рибалки, великі й жилаві, йдучи дорогою, займають цілу вулицю. Але коли надходить чужинець, вони стають по одній стороні й, усміхаючись, скидають шапки, коли він проходить повз них.

Одна пані оповідала мені, що раз у західноканадійському містечку зустріла групу ковбоїв, що з диким виглядом ішли вулицею. Вона дуже перелякалась, але коли вони підійшли ближче, стали по одній стороні вулиці, з найбільшою пошаною зняли капелюхи й звільнили жінці дорогу.

Лицарське ставлення до жінок. Давні лицарі особливо вважали на пошану й ввічливість до жінок.

Таким зразком шляхетного лицаря є сер Найґел Лорінґ у книжці “Біле товариство”. Хоч дуже малий і майже сліпий від якогось вапна, що ним засипав йому очі ворог ще на початку його кар’єри, він був надзвичайно хоробрий і водночас дуже скромний та готовий допомагати іншим.

Але передусім з пошаною ставився до жінок. Він мав велику й погану жінку, проте завжди хвалив її красу й чесноту та був готовий викликати до бою кожного, хто в тому сумнівався б. До вбогих жінок, старих чи молодих, він теж був завжди лицарський і повний охоти допомогти їм. Ось так повинен поводитися і пластун.

Король Артур, що укладав закони лицарства, був сам лицарський до жінок. Раз до його зали вбігла дівчина, кличучи на допомогу. Ії волосся спливало брудом, руки подряпані ожиною, одягнена була в лахміття. З неї так познущалась банда розбійників, котра плюндрувала країну й нищила все, що потрапляло до рук. Король Артур скочив на коня і сам вирушив до криївки розбійників, наражаючи своє життя. Він розгромив їх у боротьбі так, що більше не могли вже непокоїти його народу.

Коли пластун іде з жінкою чи з дитиною, повинен завжди йти з правого боку, щоб його права рука була вільна захищати їх. На вулицях у місті це правило може мінятися: чоловік повинен іти з того боку, що ближче вуличного руху, щоб захищати жінку чи дитину від несподіваних випадків, бризків болота тощо.

Зустрівшись з жінкою чи дитиною, чоловік повинен, зрозуміло, завжди поступитися їм дорогою, навіть коли б йому довелося зійти з хідника.

Так само під час їзди в переповненому автобусі чи залізничному вагоні чоловік, гідний цієї назви, ніколи не дозволить, щоб жінка стояла, а він сидів. Він негайно дасть місце жінці і сам стоятиме. Як пластун ти мусиш перший подати добрий приклад і перший у вагоні маєш так зробити. А коли це робиш, роби радо, з усміхом, щоб жінка не думала, що ти сердишся за те, що мусив так поступити.

Коли ти на вулиці, дивись, чи не треба допомогти якійсь жінці чи дитині. Добру нагоду для того маєш тоді, напр., коли вони хочуть дістатися на той бік вулиці або знайти дорогу, покликати візника чи спинити автобус. Коли їх побачиш, іди й відразу допоможи – та не приймай ніякої винагороди.

Раз я бачив хлопця, як допоміг пані зійти з воза; коли він зачинив за нею двері, вона повернулася, щоб дати йому якийсь гріш; але він доторкнувся своєї шапки і, усміхаючись, сказав: “Ні, дякую, пані; це мій обов’язок”, і пішов. Я стиснув йому руку, бо я відчув, що хоч він і не вишколювався, то все ж був пластуном від природи своєю вдачею.

Ось таку ввічливість хотілось би бачити частіше поміж хлопцями.

Коли трапиться якийсь нещасний випадок, чоловіки й хлопці, напевне, подбають, щоб перше жінки й діти вийшли з небезпеки, і аж тоді подумають про себе. Варто відзначити, які дбайливі заходи роблять при аварії корабля, щоб рятувати жінок, дітей і старих, і аж опісля рятують чоловіків.

Щодо жінок мусиш бути ввічливий щохвилі. Коли сидиш, а до кімнати ввійде жінка, встань і дивись, чи не можеш їй чимсь допомогти, поки знов сядеш.

Не витрачай часу з дівчиною, що в її товаристві не радо бачила б тебе твоя мати чи сестра. Не залицяйся до дівчини, якщо не думаєш з нею одружитися. Не женися, поки не можеш утримувати жінки і дітей.

Дякую! І ось, дивись! Дуже важлива подробиця, про яку дуже часто забувають, але якої справжній пластун ніколи не занехає: подякувати за кожну ласкавість, що її тобі зробили. Подарунок ще не твій, поки за нього не подякуєш. Ти не закінчив ще свого табору, навіть якщо вже спакував увесь виряд і вичистив площу, поки не подякував власникові за вживання, а Богові за те, що дав тобі такий гарний час.

ГУРТКОВІ ВПРАВИ В ЛИЦАРСТВІ

Гуртковий може багато зробити, щоб заохотити до добрих вчинків, якщо буде вчасно спонукати до них (тільки не забагато!) і якщо при нагоді спитає пластунів, які добрі вчинки зробили наостанку. Вийшовши з гуртком на прогулянку, гуртковий може підказувати думки щодо індивідуальних і гурткових добрих вчинків. Але запам’ятай собі: НАЙБІЛЬШЕ ДІЄ ВЛАСНИЙ ПРИКЛАД ГУРТКОВОГО!

Доручи кожному пластунові зав’язати собі щоранку вузол на хустині на пригадування, що має зробити щоденний добрий вчинок, поки це не стане його звичкою.

Розповідай про добрі вчинки, які хлопець може зробити у своєму щоденному житті. Посипати піском замерзлу дорогу, де легко людям сковзнутись, відкинути шкірку з помаранчі чи банана з хідника, бо через них можна впасти, допомагати старим, дбати за чистоту вулиці, усуваючи клаптики паперу, добути їжу для вбогих дітей.

ОПІСЛЯ ЗРОБИ ДЕЩО З ТОГО! Доручи пластунам запросити незнайомого хлопця, щоб був їхнім гостем при вечірніх іграх, оповіданні, таборових гутірках тощо.

ІГРИ

“Мандрівні лицарі”. Пластуни виходять поодинці, парами чи й гуртками. Якщо це в місті, шукають жінки чи дитини, що потребує допомоги. Тоді вертаються і звітують на свою честь, що вони зробили. Якщо це на селі, повинні зайти до якоїсь хати і поспитати, чи не треба там щось зробити – без винагороди. Те ж саме можна зробити при змаганнях, званих “змагання у добрих вчинках”.

Кожен хлопець повинен навчитися плавати. Я знав багато хлопців, що навчились плавати відразу, як тільки спробували. У інших це тривало довше. У мене теж, – я не міг спочатку втриматися на воді. На самому дні мого серця, здається, було дійсно трохи страху перед водою; аж одного дня, попавши на глибшу воду, я переконався, що плаваю зовсім легко. Я робив це перед тим з занадто великим зусиллям, вважаючи це за тяжку боротьбу, – а тепер побачив, що правильний спосіб – робити це поволі та спокійно. І я полюбив воду, і плавання стало мені легким.

Все, що ти маєш зробити – це спробувати спочатку плавати, як пес: немов рачкувати в воді. Не пробуй відразу плавати нагрудним стилем. Коли борсаєшся в воді, як пес, знайди товариша, щоб підтримав тебе спочатку під животом.

Як весело й радісно купатись, надто коли вмієш плавати! Як немудро виглядає хлопець, що мусить бовтатись у мілкій воді й не може взяти участі в прогулянках своїх друзів далі від берегів чи вниз річкою.

ТОМ-ЖОВТОДЗЮБ Ч. І. ТОМ НАД СТАВКОМ.
Всі радіють і щасливі – Том на березі мліє.
Всі скачуть, поринають – Том плавати не вміє

Але в тому є щось більше, як забава.

Коли йдеш плисти човном чи вітрильником, то поводишся нечесно перед іншими своїми товаришами, коли не вмієш при тому плавати. Коли човен перевернеться, і всі вміють плавати, то – це – тільки жарт. Але якщо між ними є хтось, що не вміє плавати, тоді всі мусять наражати своє життя, щоб його втримати на воді.

Колись може прийти жахлива хвилина, що побачиш когось, як топиться. Якщо ти вмієш плавати, скочиш у воду, зловиш його правильним способом і дотягнеш до берега. Ти врятував життя ближнього! А якщо ти не вмієш плавати? Це буде жахлива хвилина для тебе. Ти знаєш, що повинен зробити щось більше, як тільки покликати на допомогу, коли твій ближній змагається і бореться за життя і на твоїх очах раз-у-раз стає щораз слабшим. Я не хочу того описувати – це страшна змора, – і вона переслідуватиме тебе до кінця твого життя, скільки разів подумаєш, що в тому, що той бідака втопився, частково і твоя вина. Чому твоя вина? Бо якщо б ти був справжнім пластуном – ти навчився плавати й міг би його врятувати.

Лікарі доказують, що плавання затруднює більший відсоток м’язів тіла, ніж який-небудь інший спорт. Майже кожна краща середня школа має свій басейн і перегонову плавацьку дружину. Тут є знаменита нагода навчитись дуже добре і швидко плавати. Шкільні дружини плавають одні проти одних у великих змаганнях, де можна бачити пливацькі вмілості найвищого рівня. У коледжах та в університетах плавання теж займає одне з головних місць у спорті. (…)

Є чотири перегонові стилі плавання, але є теж і багато відмін, наприклад: японський, австралійський і американський кравль. Найшвидший стиль це кравль (плавання наввимашки), хоч це не окремий стиль… Хоч стиль у плаванні повільний, то найчастіше вживають кравль тому, що він найшвидший.

Другий найшвидший стиль плавання це «метелик». Щоб ним плавати, треба багато сили та координації тіла. На короткі віддалі «метелик» часто побиває «кравля».

По «метелику» йде горілиць, або відворотний кравль, яким теж тяжко плавати.

Останній стиль — це клясичний, грудний, або жабка. Ним плавали дуже давно і від нього походить метелик. Він легкий, але до перегонів треба багато сили.

У перегоновому плаванні відіграють ролю інші чинники, крім самого стилю. Головне — це сила та витривалість плавця. їх кожний плавець-змагун набуває, тренуючи щодня по дві години, і то не «для приємності!», але на віддаль і на час. Засада така: — ті, хто найбільше плавають і тренують, — виграють змагання!

Дуже важні теж перегоновий стрибок і закрути. Кажуть, що багато змагань програють і виграють плавці при стрибку. Треба стрибати чимскоріш і найдальше. Про закрути важко оповісти, бо кожний стиль має кілька закрутів різної швидкості! Плавець сам мусить їх вправляти і вибрати такий закрут, що його він найкраще та нейшвидше виконає.

Коли ви цікавитеся перегоновим плаванням, то в бібліотеках є багато книжок, які куди краще вияснять цей спорт, ніж ця мала стаття. Але найкраще вам познайомитися з перегоновим плаванням таки в басейні вашої школи, де з плавацькою дружиною, тієї чи іншої школи, зможете стало вправляти. Це найкраща нагода стати знаменитим плавцем.