Професор О. Тисовський це педагог з уродження, з покликання. Він любив молодь, а зокрема шкільну молодь, він не підходив до неї як до маси дітей, яку треба взяти у рамки шкільної дисципліни і казати їй механічно виучувати есе, що у школі вчили, вдержуючи одночасно відстань між учнем і вчителем. Він підходив індивідуально до своїх учнів, уважав кожного з них за цілу людину, що мала свою власну особовість, що посідала всі здібності, які мають старші; тільки з уваги на їх молодий вік, усім їм потрібна дискретна опіка й порада, як вони мають розвивати свої природні таланти. Тієї опіки й поради тодішня школа своїм учням не давала, бо в ній панували заскорузлі методи навчання і підходу до учнів, бо вона була зацікавлена тільки в тому, щоб дати учням певне квантум знання. Заслугою О. Тисовського було, що він ці недоліки тодішньої школи побачив, заговорив про них публічно, і сам вжив заходів для реформи того стану, насамперед у тій школі, де він вчив, що було малою революцією на тодішні часи. Його дальша заслуга полягала в тому: знаючи, що тодішня школа не може дати того всього, що учневі треба дати, а з другої сторони знаючи, що немає змоги вплинути на уведення бажаної ним реформи у школу у найближчому майбутньому, він не ждав на наслідки свойого «революційного» почину, він взявся реалізувати свої новаторські погляди на виховання таки зараз, створивши позашкільну організацію молоді у формі Пласту.

Дана книжка дозволить тобі ближче познайомитися з особою О. Тисовського та усвідомити всю його велич.