В таборі всі учасники(ці) творять один — обєднаний і тісно з собою зжитий гурт. Кожний для своїх співучасників(ць) є другом-побратнмом — а це побратимство повинен закріпити впродовж табору: — щирим відношенням друг до друга, дружною поміччю і порадою, братерською любовю та веселою усмішкою, погідним настроєм.

Члени команди, булави, поучники, хоч старші — але вони не повинні дати відчути своєї вищости, своєї влади — там де цього не заходить потреба. Вони повинні знати своє місце. Приміром і працею вони сплетуть між юнацтвом перше звено побратимства, вони — навчуть молодих юнаків(чок) посвячуватися в імя дружби.

В таборі немає неправди і брехні, підхлібства, заздрости, ворожнечі, немає вислугуванняся друзями — усі рівні, усі друзі, один – другому брат.

Юнак завжди веселий і тому в таборі завжди весело. Напевно між юнацтвом знайдуться такі, що зуміють цю веселість вдержати, важне, щоб її вдержували і в хвилях перемучення, по важкій мандрівці, по фізичній праці.

Молодь має велику здібність підмічати різні смішні та комічні сторінки і завжди уміє ними побавитися та пожартувати.

Співжиття дає багато різних мотивів (охрещення юнака, що перший раз перебуває на таборі, таборовий часопис, знимки комічних ситуацій, карикатури, комічні пісні і т. д.).

Команда дбає однак, щоб жарти не виходили поза межі чемности та вважає, щоб молодь не використовувала їх для поганих цілей. Не допускати до висміювання тих, що мимо своєї доброї волі не можуть зразу приліпитися до таборових занять та звичаїв. Забаву треба завжди перервати в місці — де вона починає перебирати міру.

1. Таборовий часопис. До веселого життя в таборі завжди причинюється добре редагований таборовий часопис. Редакція таборового часопису повинна складатися з самих учасників (дозволити щоби участь в редаґуванні часопису приймав цілий табор). В часописі більше уваги присвятити веселому житті табору. Найкраще видаватитакий часопис під неділю.

2. Спів. Усе життя табору — йде при співі. При праці, на мандрівці, перед і по вправах, перед і по їжі, при кожній нагоді — юнацтво додає собі охоти до праці гарною піснею.

Коли йде про офіціяльні пісні табору — то команда повинна призадуматись над тим. Треба визначити кілька пісень (і то маршових) і добре їх вивчити та дбати, щоб таборовики ці пісні при кожній нагоді співали.

Нема табору, щоб не мав своєї питомої пісні. Пісні при варті — повинні бути зокрема добре підготовані.

3. Національні танки. Завівся в наших таборах звичай вчити національних танків. При кожній нагоді, цілими годинами, витрачають час на навчання національних танків. Можна при веселій ватрі загуляти аркана, чи другий національний танок — але не слід з табору робити школи танків, бо він втрачає тоді свій питомий характер. Неможна допустити, щоб у таборі панував дух танця, замість мандрівництва і твердого життя. Тому в ніякому разі не слід у програму занять уміщувати навчання танків.

4. Звязок з молоддю. Коли в найближчій околиці є курені молоді — слід ввійти з ними в звязок, зацікавитися їхною працею, запрошувати їх до змагань, уладити одну спільну мандрівку в полученні з тереновими грами, втягнути їх на таборову площу (спортову) до заправ за здобуття „В. Ф. С.”, запрошувати їх до участи в таборовому святі.

Однак це співжиття не повинно ані на мент перешкодити в переведенні наміченої програми — в ніякому разі змінити намічений порядок дня. Не можна допустити, щоб члени сусідніх куренів швендалися по таборі — заглядали у всі кутки. Їх треба вважати за гостей, призначити для них хвилину часу, показати, пояснити, погостити і вибачитися браком часу.

5. Звязок зі світом. Не забувайте про тих, що не могли поїхати до табору. Посилайте їм листівки (власного таборового виробу) з поздоровленнями.

Не забувайте і за пресу, пишіть спомини з таборового життя, пишіть спомини з мандрівок — та через команду висилайте до преси, — докажіть світові, що живете.

6. Таборовий альбом і хроніка.

Команда повинна подбати вже в перших днях табору про заложення хроніки табору і альбому. Хроніку табору веде виховник, однак і кожний учасник за дозволом команди може вписати там свої спомини і вражіння з табору (відповідно виправлені). Знимки вміщується в таборовому альбомі а плівки переховує команда.

7. Відвідини місцевого громадянства. Коли табор як слід сповняє свої завдання, напевно викличе це вдоволення місцевих громадян — і свідоміші з них забажають відвідати табор. Прийміть їх щиро, покажіть свою працю, звеселіть їх своїм молодечим усміхом. Передовсім не забувайте за село, бо воно вас потребує. Запросіть активніших громадян села звидіти табор.

Скрізь шукайте приятелів і прихильників, — сткрізь розсівайте веселий усміх і погідний настрій навіть у важких всенародніх хвилинах. Держіть чоло високо — щоб народ бачив, що юнацтво це його надія, на яку він вповні може покластися.

Але перш за все внутрі табору творіть — один, обєднаний гурт, творіть братерство духа, звязуйте що раз то сильніще вузли побратимства — бо цього жадає від Вас національний обовязок теперішньої хвилі.

Впоряд найкраще вивчати на вільному по­вітрі, у таборі чи на прогулянках, але можемо це зробити й при кінці сходин, особливо, коли наші друзі під час якоїсь веселої гри дуже “роз­гулялись” і треба їх знову привести до упорядкованої та здисциплінованої постави.

Пласт — це не військо, але ми маємо впо­ряд на те, щоб звикати діяти І виступати в ор­ганізованому ладі та підчинятися наказам на­ших провідників. Зокрема в публічних висту­пах ми — пластуни повинні вирізнятися своєю здисциплінованою і справною поведінкою.

Впоряд, всі команди, їх правильне вико­нання є докладно подані у “Житті в Пласті” (ст. 226-242 і 507-713). Завданням провідників гуртків є подбати, щоб усі юнаки цей впоряд добре засвоїли. Пластовий впоряд зладжений на традиціях українського війська і тому є для нас дорогим. Ми повинні його зберігати у пра­вильній і своєрідній формі, якою вія відзнача­ється. Ви напевно спостерегли не раз під час збірних виступів наших юнаків і юначок, що їм треба було б ще дечого навчитися і справ­ніше виконувати звороти, постави на струнко, на спочинь, марш, віддавання привіту й по-чести тощо. Добре виконувані команди впоряду викликують корисне враження про Пласт, про лад і дисципліну у нашій пластовій спіль­ноті. Про те нам треба пам’ятати завжди, на­віть на сходинах.

Іван Кліщ, ОЗО навчає новацтва впоряду з палицями

Коли ж ми говоримо про впоряд, то треба нам теж згадати і про пластовий однострій. Йо­го треба нам теж і на сходинах гуртка час-до-часу перевірити, коли хочемо ,щоб його наші друзі радо носили.

Він буде тільки тоді справжнім одностроєм (а не “різкостроєм”), коли:

• буде мати приписану форму, та краску,
• буде ПОВНИЙ, себто буде мати всі при­писані складові частини (а ніякі інші),
• буде мати всі (але тільки належні) від­знаки діловодств, ступенів і вмілостей, приналежности до куренів, гуртків тощо.
• буде в доброму ужитковому стані, не завеликий, ні затісний, чистий і охайний.

Це все обов’язані гурткові перевірити, мо­же й під час декількох сходин, щоб наші друзі з гордістю свої однострої носили. Це буде тіль­ки тоді, коли їхні однострої будуть під кожним оглядом бездоганні.

Як Ти читав у попередньому розділі, ватра пластового гуртка звичайно не потребує наперед підготованої програми. Вона укладається самочинно, природним розвитком подій, розмов і настрою.

Але ватра більших пластових з’єднань, наприклад, куреня, табору, коша, станиці, має як правило якесь особливе призначення і тому також своєрідний характер.

Ось так може бути “Ватра пластової дружби”, на якій окремі гуртки чи курені, що рідко зустрічаються, хочуть краще познайомитися, закріпити дружбу, позмагатися у своїх умілостях у співі, танку, деклямаціях, скечах тощо. Курінь може з нагоди, наприклад, десяти¬річчя свого постання влаштувати “Ювілейну ватру куреня”, в якій юнаки згадують пройдений шлях і на¬креслюють майбутній. При нагоді “Свята Весни” від-буваються звичайно ватри в рамках станиці. Тоді можемо нав’язати програму ватри до старинних народніх звичаїв святкування Купала, а також розпочати нею літній сезон пластування. Може бути влаштована ватра на свято Юрія, патрона Українського Пласту, або при¬свячена якійсь події з наших визвольних змагань тощо.

Кожна така ватра повинна бути заздалегідь підготовлена, а в її програмі дібрані точки і їхній поря¬док повинні відповідати задуманому характерові й гар¬монізувати з призначенням цієї пластової дружньої зустрічі, що в сутінках ночі та при блиску вогню має свій особливий чар.

Уже сам обряд запалювання ватри може де в чому відрізнятися, залежно від характеру ватри. Коли це буде, наприклад, “Ватра пластової дружби” — будуть її запалювати відпоручники пластових з’єднань, що бе¬руть у ній участь. Коли це “Ювілейна ватра куреня” — може її запалювати запрошений колишній член куреня з часів його постання, разом з наймолодшим юнаком теперішнього стану.

Це саме стосується коротких промов, гутірок, пісень, танців, скечів та інших точок, їх змісту, характе¬ру тощо.

Коли, буває, під час ватри передбачено теж якусь точку урочисто-поважного змісту (наприклад, заприся-ження учасників), тоді треба мати на увазі, щоб вона була своєрідним завершенням ватри і її настрою. Тому, складаючи програму ватри, не передбачаємо після цього урочистого моменту таких точок, які приглушували б враження і псували святково-піднесений настрій, з яким учасники повинні розійтись і який має зали¬шитись у їхній пам’яті на довгий час, часом і на все життя.

Ватра тоді буде вдалою і справді пластовою, ко¬ли в ній візьмуть активну участь усі присутні, чи то групами в окремих точках, чи то хоч би тільки збір¬ним співом пісень.

Більша кількість гостей-глядачів може брати участь тільки з дозволу пластового проводу, наприклад, станиці, проводу зустрічі чи табору.

Ватру підготовляє визначена для цього група під проводом досвідченого в цьому ділі і відповідального за цілість пластуна. Для справного проведення підготови і самої ватри ця група звичайно ділить працю на дві частини: перша підшукує і очищає місце під ватру, приготовляє відповідну кількість сухих гілок, під час програми ватри доглядає вогню, а по ватрі гасить його і дбає про те, щоб місце залишити у повному порядку. Друга складає й переводить програму і дбає за те, щоб окремі точки своїм змістом і рівнем відповідали культурному стилеві пластової імпрези й наміченому ха¬рактерові ватри.

Дуже важливою справою є добір програмового провідника ватри, який вільним, але відповідним до програ-ми (поважним або дотепним) способом заповідав би окремі точки, підтримував настрій і керував цілою про-грамою згідно з її призначенням і передбаченим часом тривання. Від його вмілости, швидкої зарадности і помисловости залежить великою мірою успіх ватри.

Тучак Антін

Хто з нас уже був у бою, той знає, що означає дружні наступ вперед, коли ніхто не остається позаду. Такий наступ завжди кінчається успіхом. Удар усіх сил в один час, в одну! секунду рідко коли ворог витримує, навіть тоді, коли має перевагу. Вже саме дружнє “Слава” параліжує його нерви, і він тратить панування над собою. Найдосвідніші вояки твер­дять, що дружній, бравурний наступ грізніший для ворога, ніж найуспішніший вогонь, бо він підриває його морально! Автім, ми самі це добре знаємо з практики.Одначе нема нічого гіршого, як у бою підчас наступу є боягузи, що, по-тваринному тремтячи за своє мізерне життя, ховаються за плечі своїх друзів. Якщо таких боягузів є більше, то купка відважних, хоч і піде уперед на ворожі позиції, буде все ж таки замала, щоб здобути перемогу. Мало того, ворог очевидно матиме змогу невеличку групу легко знищити. Де в бою немає дружности, там немає не тільки перемоги, але й можливосте порятунку.

Перед боєм звичайно говорили українські князі до своїх дружинників: “Вдармо дружньо, братці!” Ці слова були кли­чем до бою. І мов залізна лава, рушали лицарі вперед, роз­биваючи все по дорозі, несучи на вістрях своїх мечів ворогам смерть, а собі перемогу.

Та й у козаків був звичай — того, хто відставав, або втік із поля бою чи залишив товаришів у біді, без допомоги — карати смертю. Пошану до свого друга, кожночасну взаємну допомогу, смерть за свого друга, побратимство — козаки цінили, як найвищі лицарські чесноти. Без тих чеснот ніхто не міг назвати себе козаком. І всі ці чесноти жили в щоденному житті так само, як і в бою. Це були основи цупкости і сили козацького війська, яке не боялося і найбільшої армії тодішніх держав. Це були засади лицарського ордену, який творили козаки.

І ми взяли ці чесноти в основу свого життя й організації Української Повстанчої Армії, і вони стануть джерелом потуж -ности нашої армії. Вони створять міцну дружність в нашому вояцькому житті й боротьбі, що і є запорукою нашої перемоги.

Ось один, дуже яскравий приклад…

Привіт одинцем. Коли Ти йдеш сам у пластовому однострою (з на­криттям голови), тоді вітаєш усіх стрічних пластунів, рівних Тобі і старших, а також і знайомих Тобі непла-стунів приложенням випрямлених трьох пальців пра­вої руки (палюх притримує мізинний палець на долоні) до краю накриття голови над зовнішнім краєм правого ока. Коли Ти без накриття голови, то руку із складеними пальцями, як вище, підносиш до висоти плеча.

Віддавання почести на відкритому повітрі. Коли Ти в однострою сам віддаєш почесть гімнові, чи маршуючому попри Тебе відділові, тоді приймаєш сам поставу на “струнко” й вітаєш, як описано при при­віті одинцем, так довго, поки не пройде прапор чи від­діл або не відспівають усього гімну.

Поведінка в церкві. Коли Ти прийшов на службу Божу в однострою, але не з відділом пластунів, а одинцем, тоді зразу здіймаєш накриття голови перед входом до церкви, але не вико­нуєш ніяких впорядом приписаних рухів, приймаючи, наприклад, поставу на “струнко”, “спочинь”, “на колі­но до молитви”, Їх можна виконувати тільки у зім­кнутому ладі відділу пластунів, за дозволом відповідної пластової старшини.

Поведінка на імпрезах. Коли Ти випадково найшовся одинцем в однострою на якомусь національному святі чи іншій імпрезі, тоді мусиш особливо вважати, щоб Твоя поведінка була гід­на українського пластуна. Ввічливість та готовість до­помогти другим, спокій, опанування, увага до того, що діється на сцені і довкола Тебе, мусять підкреслювати те, що Ти пластун. Під час співання гімну, українського чи чужого, Тобі годиться прийняти поставу на “струн­ко”, але спокійно і без перебільшеної напруги чи виструнчености.

Ото вже гомону було,
Усе співало, реготало,
Кричало, тупало, гуло,
До півночі, мабуть, співало,
Що ледь горлянку не порвало.
Аж поки спати не пішло…

Враження від ватри, записані від мешканки села N, біля якого стояв пластовий табір.

Вогонь піднімається вгору. Хоче торкнутися зірок на небі. Час від часу вибухає снопом іскор, що розсипаються навколо золотими краплинами. Вогонь виграє світлом на обличчях юнаків, що сидять навколо у тісному колі. Тсс! Ватра починається…

Можна збудувати гарну ватру в чудовому місці, запалити її новим способом і створити гарну атмосферу, але цей чар довго не втримається, якщо не буде цікавої, добре запланованої і переведеної програми.

При складанні загального плану таборових ватр візьміть до уваги:

• тему табору;
• історичні дати;
• народні та релігійні свята;
• різноманітність ватр протягом табору.

Наприклад, якщо табір триватиме з 5 по 19 липня, то програми ватр і вогників можуть мати приблизно такий вигляд:

• 5 липня (ватра відкриття);
• 6 липня (свято Івана Купала);
• 7 липня (весела ватра тема “Детективи”);
• 8 липня (диспут на тему “Чи потрібен особистості колектив?”);
• 9 липня (вогники);
• 10 липня (весела ватра “Мандруючи світами”);
• 11 липня (ватра-диспут “Чи можна українців вважати нацією світового значення?”);
• 12 липня (день святих Апостолів Петра і Павла; ватра легенд);
• 14 липня (весела ватра);
• 15 липня (ватра – творчий вечір; таборовики читають свої поезії, виконують власні та таборові пісні);
• 16 липня (День проголошення декларації про державний суверенітет України – патріотично-історична ватра);
• 17 липня (гурткові вогники);
• 18 липня (ватра закриття).

Перед початком табору подумайте, що вам знадобиться для підготовки костюмів та декорацій (тканина, папір, маркери, клей тощо). Декораціями вам інколи може слугувати те середовище, в якому ви знаходитеся. Якщо ваш табір розташований неподалік руїн сереньовічного замку, то одна з ватр може бути театральною постановкою відповідної доби. Якщо ви знаходитеся на березі моря, то завчасно підготуйте гарні легенди про море і його мешканців і нехай гуртки їх інсценізують.

Перед тим як організовувати ватру, потрібно чітко визначити її ціль.

Ціллю ватри може бути:

• створення атмосфери для емоційних пережи;
• передача певних думок чи настанов з метою ствердження пластових та загальнолюдських ідеалів;
• розвага;
• розкриття творчого потенціалу табооовиків;

Найпростіша і найпоширеніша програма ватри:

1. Церемонія відкриття. Відкриття впливає на подальший настрій учасників ватри. Тому веселу ватру відкриваємо весело: з “бомбою”, галасами, ритуальними танками, викликанням вогню тощо. Поважну ватро відкриваємо урочисто, наголошуючи на символіці ватри (єднанні усіх пластунів світу, паралелі з повстанцями, січовими стрільцями, козаками тощо).

2. Ведучий. Він мусить мати відповідний голос, авторитет, швидку реакцію і вміння пристосуватися до ситуації, акторський хист, почуття естетики і доброго тону. Ведучих може бути двоє, троє. Крім того, в ролі ведучих можуть виступати персонажі курінної творчості, казкові герої тощо. Наприклад, у куреня ч.20 існує ряд курінних героїв, на зустріч з якими завжди чекають таборовики: лейтенант Перець – таборовий детектив, супервиховник і антивиховник, братчик Кролик та братчик Лис.

Якщо потрібно, ведучому можуть допомагати люди, які слідкуватимуть за часом, вводитимуть у програму різних дійових осіб, забезпечуватимуть

3. Виступи гуртків на завдану тему. Виступи продиктовані темою ватри. Завдання гуртки отримують завчасно. Це можуть бути пантоміми, мюзикли, лялькові театри, пісні, імпрези, пародії, атракціони тощо.

4. Пісні. Жодна ватра не обійдеться без пісень. Всі точки на ватрі повинні чергуватися піснями. Якщо виступають гуртки з імпрезками, то пісні добре співати між виступами гуртків. Під кінець ватри варто співати більш спокійних пісень. Наперед визначте, хто починатиме ту чи іншу пісню.

5. Інерційний момент. Ніколи не задумується як точка програми, але, як правило, завжди присутній у бажанні поспівати, поговорити ще.

6. Час закінчувати ватру. Варто закінчувати у момент, коли “хочеться ще!”, щоб наступна ватра чекалася з нетерпінням.

7. Церемонія закриття. У будь-якому випадку, це спокійна, піднесена частина ватри. Традиційно виконуються “Сіріли у сумерку”, “Ніч вже йде”, “Іскра”, “На до-бра-ніч!!!”, “Царю небесний”.

Форми ватр можуть бути наступними:

• шоу;
• дискусія;
• творчий вечір;
• народне свято.

Ватра може бути поважною, веселою або складатися з двох частин.

Поради ведучому:

1. Ніколи не забувайте про пластово-куль турний рівень програми ватри.
2. На ватрі не повинно бути вільного часу між точками, бо увага і настрій швидко зникають.
3. Не говоріть, поки не буде загальної уваги.
4. Намагайтеся залучити всіх.
5. За недоречну поведінку зробіть юнаку зауваження, але в жодному випадку не дратуйтеся і не кричіть.
6. Не блазнюйте.
7. Вмійте виправляти чужі помилки.

Пропонуємо кілька варіантів ватр

Ватра “Таборові детектива”. Завдання гурткам: у формі імпрези-детективу розслідувати справи про викрадення солом’яного бичка, приниження честі і гідності Червоної шапочки, сімейного конфлікту Лисичка-сестричка і Вовчика-братика, розшуку Попелюшки тощо.

Ведучі: славний лейтенант Петро Перець (реаліст) і його молодший помічник Василь Квіточка (романтик). На прикладі кожної “справи” лейтенант Перець вчить свого молодшого колегу.

Ватра “Машина часу”. Завдання гуртків представити казку про Козу-дерезу в різних часових вимірах: доісторичний період – про Козозавра-дерезавра; доба середньовіччя – про Дулькізею; соціалістично-революційний період – про козу Ульянку Іллінішну тощо.

Аналог – ватра навколо світу, коли якась відома казка представляється в національних традиціях різних країн. Наприклад, українська “Кривенька качечка” може перетворитися в Індії в Качкіту Крівіті, в Іспанії в Качменсіту Кончіту і т.д.

Ватра-вечорниці. Ведучі – баба Палажка та баба Параска. Згадують молодість, свої вечорниці. Завдання гурткам інсценізувати веселу історію про вечорниці, страшну історію, історію-кохання чи сватання тощо.

Ватра-телешоу. Ведучий – надмірно жестикулюючий шоумен. Завдання гурткам: спецвипуск таборових новин, вечірня казка “Надобаніч таборовики!”, таборовий Хіт-парад, таборовий подіум – моделі від кутюр, шоу самотнього таборовика…

Ватра-диспути. Про один із способів ведення дискусії ми писали в журналі ч.1 за 1998-99р. Якщо це надто складно, тоді можна спростити правила: заздалегідь членам двох гуртків оголошується завдання. Обидві дискутуючі сторони мають 5 хвилин для того, аби проаргументувати свою позицію. Після цього гуртки мають право задати по 3 запитання один одному. Тоді до диспуту приєднуються всі таборовики, де кожен висловлює власну думку з приводу обговорюваного. Завершальне слово в диспуті має комендант, який повинен узагальнити все почуте і, якщо є потреба, підсумувати розглядуване питання у відповідності з існуючими в Пласті та суспільстві морально-етичними нормами поведінки.

Зразки тем диспутів:

1. Експерименти на тваринах виправдані.
2. Треба скасувати смертну кару.
3. У сьогоденному суспільстві все ще не існує справжньої рівності між чоловіками та жінками.
4. Нації повинні відмовитися від іноземних впливів та підтримувати власну культуру.
5. Чоловікам притамана природня зверхність над жінками.
6. Тоталітарна держава краще піклується про своїх громадян, ніж демократична.
7. Вивчення історії не має практичного застосування.
8. Наука й техніка спричинили більше шкоди, ніж користі.
9. Екологічним кризам надається перебільшене значення.

Ватра до Дня Незалежності.

Повинна готуватися особливо ретельно. Бажано, аби сценарій ватри був підготований заздалегідь з використанням цікавих церемоніалів. Настрою та урочистості додадуть ватрі смолоскипи.

Дану ватру пропонуємо проводити у формі екскурсу в різні часові виміри України (докняжа доба, період Київської Русі, козацька доба, період УНР, визвольні змагання ОУН, УПА, сучасність), причому, наголошуйте на переможних аспектах культурно-історичного розвитку української нації. Кожну добу ведучий представляє невеличким есе (2-3 хв.), між якими гуртки показують заздалегідь підготовані інсценізації (літературних творів, легенд, спогадів з піснями відповідної епохи). Матеріал для цих інсценізацій готується до табору; юнаки лише представляють своє театральне бачення.

Варіант: ватра з історії розвитку Пласту, про січових стрільців, повстанців.

Якщо ватра передбачає показ якихось театральних мініатюр, варто подбати про сцену. Для цього ж знову скористайтеся елементами природного середовища, що оточує ваш табір. Це може бути стіна замку, основа дерев тощо.

Глядачів найкраще розмістити у пів-колі. Біля сцени з двох сторін розкладіть по вогнищу для освітлення сцени. Якщо є потреба, її можна освітлювати ліхтариками (це можуть бути ліхтарики з кольоровими фільтрами). Між сценою і глядачами буде палати таборова ватра.

Вогник

Вогник – це місце, де юнак може відпочити від занять, відчути близькість своїх товаришів.

Вогник має відносно інтимну ат¬мосферу, розрахо¬ваний на гурток. Програма вогника складається з розмов на мораль¬но-етичні теми, роз¬повідей, дискусій, пісень.

Курінь у ході. Пластуни мусять вміти рухатися швидко в доброму порядку з одного місця на інше, куренем чи гуртком.

Добре виконані вправи у швидкому й правильному ході дають їм добру поставу, зручність і жвавість. Вони зміцнюють м’язи, що на них спирається тіло, а легені й серце за випрямленої постави мають більше місця для своєї праці; внутрішні органи стають на своє місце, щоб правильно травити їжу.

Згорблена постава, навпаки, здушує всі інші органи і перешкоджає їм правильно виконувати їх працю; тому й людино з такою поставою звичайно слаба і часто хвора.

Спитай себе: Чи я S чи І ? S – це згорблена постава, І – випрямлена

Підростаючі хлопці люблять горбитися, тому повинні робити все можливе, щоб позбутися цієї звички за допомогою численних фізичних вправ.

Стій і сиди завжди випрямлено, щоб плечі прилягали добре до опертя крісла. Бадьорість тіла, коли рухаєшся, стоїш чи сидиш, визначає бадьорість духу, а це річ, яка оплачується: багато працедавців скоріше вибере собі до праці бадьорого на вигляд хлопця, а помине згорбленого. Коли мусиш зігнутись над столом, пишучи чи навіть зав’язуючи шнурівку, не горбся в плечах, але випрями хребет у крижах, бо це допомагає зміцнити тіло.

На слово “струнко” пластун стає випрямлено і дивиться перед себе, при тому п’яти вкупі, руки звисають вільно по боках, пальці випрямлені.

Коли сидиш на кріслі, сиди випрямлено і не з’їжджай униз, наслідуючи букву S

На команду “спочинь” він висуває ліву ногу шість цалів вліво і закладає руки за спину. Тепер йому можна повертати головою. На команду “свобідно, сідати” він присідає на землю в довільній позі. Цю команду дають тоді, коли не хочуть, щоб хлопці стояли задовго на “струнко” – але лише тоді, коли земля суха.

“Ходом руш”: хлопці вирушають вперед лівою ногою жвавим кроком, вимахуючи вільно руками: це добрий прорух для тіла й м’язів і внутрішніх органів, “Бігом”: хлопці біжать риссю, короткими легкими кроками, вільно вимахуючи руками, а не притискаючи їх до боків.

“Пластовий крок”: хлопці йдуть швидким маршем двадцять кроків, опісля біжать двадцять кроків і т. д.: біжачи й ідучи напереміну, поки не пролунає команда: “хором руш” або “стій”.

“Праворуч”: кожний хлопець повертається праворуч.

“Слідом за провідником”, “провідник праворуч”: провідник повертається вправо, а решта доходить до того місця, де він повертався, і йде слідом за ним.

“В лаву ставай” (на команду: “слідом за провідником”): задні підбігають і шикуються у лаву з провідником з правої сторони.

Не горбся, вп’яливши очі в землю, немовби ти сам себе соромився. Витягнись і блисни пластовим усміхом!

Курінь у зімкненому ладі. Лаво (пластуни стоять один поруч одного, плече об плече): Пластуни кожного гуртка стоять у лаві, гуртковий на правому, його заступник на лівому кінці лави, решта за своїми числами справа наліво, виховник посередині перед ними.

Ряд (пластуни стоять один за одним): Дай команду: “гурткам вправо заходь” (коли творять лаву). “Стій” (коли один за одним стоїть на такій віддалі, щоб могли заходити вправо чи вліво в лаву).

Впоряд з пластовою палицею

Зімкнутий ряд: Задні гуртки підходять вперед до першого гуртка, щоб зайняти менше місця при параді або щоб вислухати свого провідника.

З ряду можна утворити лаву праворуч чи ліворуч, доручивши гурткам заходити в ту сторону; або й вперед, коли перший, провідний, гурток стоїть на місці (або рухається), другий гурток трохи повертається і заходить направо від нього, третій заходить у лаву наліво від першого і т.д.: всі задні гуртки підходять – парні числа направо, непарні – наліво від першого. Гуртки, що підходять у лаву, завжди роблять це “бігом”.

З ряду можна утворити лаву й назад, давши команду для всіх: “повернись” (завжди повертатися праворуч), а далі діяти, як вище.

Ватри і вогники

Є різниці між ватрою і вогником. Вогник можна зробити спонтанно; ватра повинна бути заплянована. Ватри — більш формальні і зорганізовані і часами вимагають досить багато підготовки. Як заплянувати і як провадити програмою ватри, щоб була змістовна і цікава? Можна збудувати гарну ватру в чудовому місці, запалити її новим способом і створити гарну атмосферу, але цей чар довго не втримається, якщо не буде цікавої, добре заплянованої і переведеної програми. Програма повинна зацікавити і втягнути всіх, що є на ватрі.

Вогонь

Вогонь — центральний пункт ватри. Саму споруду ватри треба старанно збудувати. До запалення ватри добре вжити нещоденні засоби — смолоскипи, свічки, і т.п. Якщо спосіб запалення дуже оригінальний, добре його випробувати наперід, щоб не було «несподіванок». Добре мати кілька запасових сірників у кишені, на кожний випадок. Не дозволяти, щоб у колі, де сидять таборовики, світити ліхтарками. Назначити окрему особу, яка буде опікуватися вогнем під час ватри — докидати дров; уважати, щоб нічого не загорілося; пильнувати, щоб не покотилася колода з вогню. Для безпеки, тримати відро води недалеко вогню. Не гасити останки ватри аж всі відійдуть, щоб залишити в пам’яті таборовиків чар вогню.

Ведучий чи Ведуча

Ведучий, або провідник ватри, відповідає за програму ватри, за церемонію запалення і за закриття ватри. Він чи вона знає порядок програми і відповідає за те, щоб всі, хто бере участь, знали що і коли вони мають робити. Перед ватрою, добре перейти правила поведінки на ватрі. Якщо точка виказується невідповідною, ведучий повинен її зупинити і відразу перейти на щось іншого. Справу треба обговорити після ватри. Якщо хтось не відповідно поводиться, ведучий може попросити старшого юнака чи виховника, щоб з ним відійшов. До провідника ватри всі присутні ставляться з належною пошаною.

Буває, то не можна давати наказів ні знаків свистком чи хоруговкою, щоб противник не почув або не помітив. Тоді треба давати накази мовчки – рухами рук.

Права рука вгору – позір, небезпека

Права рука ноземо нбік – збірка в лаві

Прана рука поземо (горизонтально – ред.) вперед – збірка в ряді.

Обі руки поземо вбік – у відступах 5-10 кроків розступйсь.

Обі руки поземо вбік і помах униз – у відступах 5-10 кроків розступись, упадь і скрийся.

Ліва рука вгору – стій, ждати н а місці.

Правою рукою всімковий рух над головою — ходом руш.

Права рука вгору, потім скорий рух вниз і вгору кілька разів – бігом руш.

Помахи обома руками, вправо і вліво скосом угору і схрещення рук перед собою вниз – кінець, усі до мене.

Прийшов час Свят Весни, а далі — табори, прогуляннн, час літнього пластування… І що вартий був би табір чи свято, чи зустріч, чи мандрівка, — без пластової ватри?

Тож — під час літа будемо й ми свою ватру мати. В мій знайдете, Дорогі Подруги й Друзі, багато цікавого, що може здасться Вам колись, щоб збудувати новий спосіб ватри чи заспівати на ній нову пісню, заграти новий скеч, пустити нову «ракету»…

Уяви собі: твої друзі зібралися навкруги ватри. Ти, як великий чарівник, виходиш перед ватру, вимовляєш кілька слів таємничого риту¬алу, робиш кілька таємних рухів — і ватра сама запалюється!

Якщо маєш охоту, можеш дуже легко сам такі чари зробити, Ось кілька способів:

1. Електричний.

Дістань трохи сталевого (не мідяного!) або ще краще — такого, якого уживають на електричні кухонки, дроту. У шма¬ток дощини вбий два цвяхи, між ними (рис. 1.) проведи сталевий тонкий дріт, але так, щоб він був обкручений довкола головок кількох великих «кухонних» сірників. Дістань теж і грубший мідяний дріт (може бути такий, як його вживають при прокладанні електричних проводів у домах, або скручений з багатьох мідяних дро¬тиків, ізольований, як при електричних лямпах або апаратах), замотай два кінці на цвяхи, реш¬ту проведи до батерії (великої, найкраще на 6 вольтів, як її вживають у сильних електричних ліхтарях).

Усе, що потрібно ще зробити, це прилучити два дроти до батерії. Електричний струм розгріє дротик і запалить сірники, які в свою чергу підпалять ватру.

Для певности зроби кілька експериментів дома, чи твоя апаратура справно діє, щоб не довелось тобі засоромитись при ватрі, якщо не станеться так, як хотілося б.

2. «Вогонь з неба».

Цей спосіб можна вжи¬вати тільки тоді, як недалеко ватри є високе дерево з густим гіллям. Між ватрою та деревом простягаємо рівний Дріт, на такій висоті, щоб ніхто за нього смерком не зачепив головою. (Рис. 2). В тому місці, де дріт увіходить у ват¬ру, робимо гніздо з легко запального матеріялу (сухого листя, чатиння тощо), а другий кінець дроту прив’язуємо до дерева (стовбура) так, щоб між гілками можна було заховатися тому, що буде запалювати ватру. Дріт перед прикріплен¬ням до дерева протягаємо через звичайну шпулю від.ниток, до якої дротом причеплюємо клу¬бок звинених ганчірок, напоєних нафтою змі¬шаною з бензиною.

Як прийде час запалити ватру, помічник на дереві підпалює клубок з ганчірками та спускає його по дроті в сторону ватри. Силою гравітації шпулька з клубком ізсунеться по дроті аж до ватри (дерево все мусить бути вище ватри), прийде до гнізда й підпалить ватру.

На сірники наклади сухих трісок, соснини та іншого легкозапального матеріялу і це все поклади в середи«у ватри. Гарно замаскуй, щоб не було видно ні дощини із сірниками, ні дротів (можеш ізольовані дроти закопати і повести аж до того місця при ватрі, де твій помічний «за¬палить» вогонь).

Коли різниця висоти між точкою причепу дроту на дереві і точкою причепу дроту при ватрі не є великою, для певности можна вжити відміну цього способу. Тоді причеплюємо стрілу з лука (рис. 3) на двох шпулях, через які протяг¬нено дріт, а до стріли причеплюємо дротом клу¬бок, напоєний запальной речовиною. У відповідний момент клубок підпалюємо й стрілу вистрілюємо з лука.

3. Палаюча свічка.

Цей спосіб найпростіший. На шмат дощинки причеплюємо кусник свічки (рис. 4). У металевій бляшанці вирізуємо от¬вір з котрогось боку такої величини, щоб крізь нього вільно просунулася наша дощинка із свіч-кою. (Рис. 5). Бляшанку прибиваємо до другої дощини малими цвяшками та вкладаємо в неї малу дощинку із свічкою. Це все ховаємо в се¬редині ватри так, щоб, як висунемо шнурком дощину із св ічкою, вона запалила гніздо із су¬хих гілок, листя і т. п. Свічку запалюємо, коли ще біля ватри нікого немає. Свічка буде горіти деякий час (треба так ватру замаскувати, щоб не було видно, що в середині горить свічка). Як треба буде ватру підпалити, просто висуваємо свічку, легко потягаючи за шнурок. Свічка під¬палить гніздо, а від того запалиться й ціла ватра.