Кожному, хто причетний до українського скавтського руху, добре відома пісня-гімн “Цвіт України і краса”. Поряд з іншими національними гімнами вона відіграє чималу роль у вихованні української молоді. Без цієї пісні не відбувається жоден захід у Пласті. Під цю мелодію піднімається державний прапор. Урочистий гімн викликає в серцях пластунів гордість за свою організацію, формує патріотично свідоме нове покоління.

Ярославенко у формі Соколу. Світлина 1914 року.

У кожному пластовому співанику зазначено, що авторами цього гімну є Олександр Тисовський (слова) та Ярослав Ярославенко (музика). Ім’я Олександра Тисовського є добре знаним кожному пластуну. Адже друг Дрот є одним з основоположників Пласту, автором книги “Життя в Пласті”. Постать Ярослава Ярославенка також повертається нашим сучасникам. Його життя і творчість описані в статті Я. Михальчина, опублікованій у книзі “З музикою крізь життя” (1992), та книзі В. Лаби “Творець українських маршів Ярослав Ярославенко: життєвий і творчий шлях”. З дослідження В. Лаби дізнаємося, що прізвище композитора — Вінцковський, роки життя — 1880-1959. Його музичний доробок складає понад три сотні творів. В ньому опери “Відьма”, “Дівча з лілією”, “Над Дніпром”, оперети “Бабський бунт”, “В чужій шкірі”, музика до вистав “Лісові чари”, мішані, чоловічі та жіночі хори, пісні для шкільної молоді, солоспіви, марші, твори для духового оркестру, інструментальні п’єси. В. Лаба розповідає, що композитор був одним з активних діячів спортивного товариства “Сокіл”, цікавився іншими напрямками молодіжного руху. Його твори впродовж багатьох років друкувалися в українському музичному видавництві “Торбан”, та й сам Ярославенко був одним з його організаторів. У час зародження і розвитку Пласту великими накладами виходили популярні серед молоді пісенні збірники видавництва “Торбан”. Досліджуючи ці збірники, можна прослідкувати цікаву історію виникнення ідеї пластового гімну. На сторінках “Торбану” вперше побачили світ пластові композиції Я. Ярославенка “Пластовий марш” (відомий під назвами “В дорогу” або “Сонце по небу колує”) на слова І. Франка, видрукуваний 1913 р.,  та “Гей, пластуни! Гей, юнаки!” на слова С. Черкасенка, видрукуваний 1923 р.

Саме пластовий марш, що народився в перший рік існування організації, є досить цікавий своєю літературною основою. Це й наштовхнуло мене на думку провести докладний аналіз цієї музичної композиції. Цей твір є одним з кращих зразків франкіяни Я. Ярославенка.

Звернення композитора до творчості Каменяра було невипадковим. Адже Ярославенко і його родина особисто зналися з Іваном Франком. Батько митця був гімназійним товаришем поета. Сам Я. Ярославенко близько знав поета, а його дітей навчав спортивних ігор у товаристві “Сокіл”. Очевидно, дружні стосунки пов’язували його з Петром Франком, а тим самим поєднали його музичну творчість з пластовою тематикою.

Отож не дивно, що згаданий “Пластовий марш” був написаний саме на Франкові слова. Ярославенко використав вірш “В дорогу”, присвячений молодіжній мандрівці, організованій поетом у 1884 році. Чудова природа околиць Дрогобича, Борислава, гірські краєвиди Урича, Бубнища, Станіславова та Коломиї справили особливе враження на письменника і спонукали до написання цієї поезії, яка згодом увійшла до збірки “Давнє й нове”. За характером образів і поетичного вислову вірш нагадує закличний бадьорий марш. Твір набуває пісенних рис завдяки групуванню по дві строфи в заспів, а третій, шостий, дев’ятий повторюються як приспів. Оспівуючи велич і красу природи, автор порівнює життя з крилатим вітром, з невпинною річкою, з мандрівкою, яка манить своїми несподіванками і пригодами. Звучить заклик “скинути з серця трівогу, вільним повітрям дихнуть!”, братися до рішучої, наполегливої праці над собою в ім’я народу та України. Захопившись чудовою поезією, повною молодечого запалу та оптимізму, Я. Ярославенко створює прекрасну композицію, яка будить національно свідомі серця до боротьби за самоствердження. Так на сторінках “Торбану” з’являється музичний твір “Сонце по небу колує…”, назва якого взята з першого рядка Франкового вірша “В дорогу!”. Композиція написана у вигляді хору і має ще один заголовок “Пластовий марш”. Композитор адресував його юнацтву, яке зростає і виховується на засадах любови до Бога і України у Пласті. Ця музична річ існує у трьох варіянтах: для чоловічого, мішаного складів, а також як інструментальна п’єса для фортепіяно зі словами. Вони опубліковані Львівським музичним видавництвом “Торбан” у 1913 та 1926 роках.

Особливої уваги заслуговує варіянт для чоловічого складу, оскільки є найбільш доступним для юнацького виконання. Композиція створена у жанрі похідного маршу, який формує патріотичний дух, сприяє створенню єдиного бойового настрою. Цей піднесений характер твору досягається чотиридольним метром та темповим позначенням Marciale rigoroso (маршово, суворо). Тональність До-мажор надає йому святкових рис, а поєднання чітких четвертних з бадьорим пунктирним ритмом створюють ясний, оптимістичний настрій. Хор написаний у куплетній формі, яка є найбільш зрозумілою для дитячого сприйняття. У заспіві автор використовує дві строфи Франкової поезії. Вони утворюють період з двох речень по вісім тактів. Приспів витриманий у тому ж життєрадісному характері і написаний у формі шеститактового речення. Закличні інтонації мелодії легко запам’ятовуються, бо базуються на опорних звуках тонічного та домінантового тризвуків. А її фанфарні звороти підкреслюються висхідними стрибками на терцію, кварту, сексту. Подаємо хорову партитуру цієї музичної композиції.

Фактура твору — акордна. Вона чітко передає карбовану маршову ходу. Голосоведення виписано переважно інтервалами терцією, квінтою, октавою, що є властивим українській народній музиці. Тональний план хору допомагає глибше розкрити поетичне слово Каменяра. Друге речення заспіву модулює в домінантову тональність Соль-мажор, чим підсилює оптимістично-піднесений характер композиції та підводить до приспіву. Кульмінація твору припадає на слова “скинути з серця трівогу”. Композитор підкреслює її гармонією шостого ступеня та динамікою ff. Цей неспокій зникає в кінці хору при переході до основної тональності До-мажор. За допомогою простих музично-виразових засобів Ярославенко створив патріотичну, життєстверджувальну, повну енерґії композицію, яка є добрим поповненням репертуару юнацьких співочих колективів.

Ще один варіянт хору “Сонце по небу колує…” написаний для мішаного складу в тональності Сі бемоль-мажор. За гармонічною мовою та голосоведенням він складніший від попереднього і рекомендований до виконання досвідченішими колективами.

Привертає увагу “Пластовий марш” Я. Ярославенка для фортепіано зі словами. Це одна з оригінальних видозмін хорового твору “Сонце по небу колує…” Композиція написана у тричастинній формі. Інструментальний вступ в тональності До-мажор побудований на закличних квартових інтонаціях в мелодії та пульсуючому пунктирному ритмі. Все це підкреслене штрихом staccato. Фортепіянна фактура насичена подвійними нотами, октавами, а супровід переважно акордовий. Невелике Trio в Фа-мажорі приводить до вокальної частини п’єси, яка також витримана у згаданій тональності. У мелодії і в акомпанементі переважають чіткі, карбовані акорди. Кульмінація припадає на слова приспіву “Гей же в дорогу, в ясную путь”. На прикладі цієї інструментальної композиції новацтво і юнацтво може познайомитися з жанровими особливостями маршу.

Вищезгадані музичні композиції у час виходу їх у світ були дуже популярними серед молоді. Тому й не дивно, що саме хор “В дорогу” надихнув композитора Я. Ярославенка і творця Пласту О. Тисовського до створення пластового гімну “Цвіт України і краса”. Його мелодія і текст лягли в основу цієї вічно живої пластової пісні. Порівнюючи ці музичні твори, слід зауважити, що композитор трансформував знаний маршоподібний хор у величну урочисту пісню, додавши до неї дещо видозмінений текст. Автором тексту є О. Тисовський. Він створив свої поетичні рядки, присвячені Пласту, з яких виплила назва твору “Цвіт України і краса”. До них додав два перші куплети Франкової поезії “Сонце по небу колує” з деякими змінами. Про це автор зазначає у своїй книзі “Життя в Пласті”. Подібними засадами керувався і композитор гімну. Він вдало видозмінив маршову мелодію в урочистий гімн за рахунок зміни темпу на Maestoso (велично) та повністю відмовився від пунктирного ритму, застосовуючи рівні восьмі тривалості. Тональність твору — Соль-мажор. Ярославенко залишив куплетну форму з характерним заспівом та приспівом. Митець вжив терцове вторування теми, що є притаманним українському мелосу. Це й робить композицію доступною для масового виконання.

Вокально-хорові твори Я. Ярославенка є прекрасним виховним засобом, що формує духовну культуру пластового юнацтва. Патріотичні за змістом, вони виховують любов до України, до свого народу. Знання музично-літературної основи пластового гімну “Цвіт України і краса” дає можливість пластунам краще вивчити історію своєї організації, формувати національну свідомість кожного юнака та юначки.