Мандрівництво — це частина змісту і форми фізичної культури і виховання. Коли говоримо про фізичне виховання, маємо найчастіше на думці руханку і різного роду спорти, а забуваємо про велике значення туристики у фізичному вихованні.

Мандрівництво дуже різнородне у своїх цілях, змісті і формах. Ціллю мандрівки можемо ставити собі — пізнання краю (мандрівка краєзнавча), пропаґанду різних ділянок (пропаґандивна), вишкіл у різних вмілостях (картографія, поземеллєзнавство, піонірка і т.п.), скріплює вона теж фізично, а зокрема нашу нервову систему. Мандрівка лучить у собі звичайно кілька завдань, але для корисного пере ведення мандрівки треба точно усвідомити собі її ціль і послідовно її переводити. Отже бачимо, що засяг мандрівництва дуже великий. Своїм змістом сягає аж у духове життя, як форму використовує фізичний рух, що його виконуємо природними і штучними засобами — мандрівництво піше, колесом, мотоциклом, автом.

Ми зацікавлені у пішому мандрівництві, бо воно з найбільш природне, має величезний вплив на здоров’я і розвій організму, а перш за все має велике виховне значіння. Через співжиття і співпрацю та спільне поборювання трудів у збірних мандрівках — усуспільнюється одиниця. Воно пособляє теж формуванню характеру. Витворюючи щораз то нові ситуації, вставляючи мандрівника у щораз то нові для нього обставини, заскакуючи несподіванками — учить скорої орієнтації, зарадности, самостійности, пристосування до нових, тяжчих умовин життя, виробляє відвагу, опанування нервів, витривалість і відпорність на невигоди, — значить зміцнює і духово, і фізично. При тім є доброю формою виладування молодечої енерґії і заспокоєння змислу цікавости та здобування чогось нового.

Та щоб добре мандрувати і осягнути якнайкращі висліди, треба вміти мандрувати. Тож постараємося все точно обговорити.

ОРГАНІЗАЦІЯ МАНДРІВКИ

Залежно від часу тривання маємо:

1. Короткі прогулянки, кілька годин до півдня, мають характер пластових сходин з практичними вправами у природі. Вони звертають меншу увагу на фізичне вироблення (коротка траса!), але більшу на заправу у практичних вмілостях. Вони вимагають точної програми, подібно як пластові сходини.
2. Прогулянки, мандрівки однодневні є найлегші. Їх можна трактувати як заправу до мандрівництва. Вони вже мають дати фізичну витривалість, тому траса їх вже довша_. Однак і вони мають частину часу (1 — 2 — 4 год.) присвятити для практичного вишколу (точна програма прогулянки).
3. Кілька, 2-З-дневні мандрівки з нічлігами в природі, вимагають вже правильної мандрівницької підготовки і пляну. Їх організуємо звичайно відповідно до довжини траси. Нічліги в горах дають змогу зжитися з горами, пізнати життя в них і перейти цікавіші партії, не повторяючи знову тих самих доріг. Конечність точної внутрішньої організації та доброї підготовки дає багато виховних моментів.
4. Мандрівні табори тривають 10 днів до 4 тижнів, мають точно означене завдання, учасники творять сильно спаяну цілість — як у постійних таборах — і мають точно зорганізоване внутрішнє життя. Вони можуть мати постійне місце побуту т. зв. випадову базу, куди що 2-3 дні вертаємося для кращого відпочинку. Такі табори вправді дають більшу вигоду і не вимагають такого вкладу енерґії, як постійна, тягла мандрівка, зате примушують повторяти ті самі шляхи і забирають час на улаштування сеї бази. Все ж вони дуже добрі для початківців. Постійні мандрівні табори вимагають — і виробляють — більше витривалости, але і дозволяють проходити все новими і цікавими трасами.

З огляду на ступінь трудности терену маємо мандрівки:

1. підгірські, у хвилястому підгір’ї, 400 до 1000 м. (135 до 335 стіп) висоти, вони є переходом між низовим і гірським мандрівництвом. Вони завжди доступні і для молоді нижче 15 років.
2. у середніх горах, у нас в Україні бескидського типу — Бескид, Ґорґани, Чорногора, тут в Америці гори Адірондак, Зелені гори, Білі гори, Димлячі гори. Вони доступні молоді вище 15 років і вимагають вже фізичного вироблення і підготови меншими мандрівками.
3. у скелистих горах, типу Альп, у нас деякі верхи Ґорґанів і Чорногори, в Америці Скелисті гори, вимагають вдряпування, “альпіністики” зі своєю особливою технікою, заправою та вишколом.
4. зимові мандрівки. Ступінь їхньої трудности залежить від кожноразових обставин і снігових умовин. Всі вони вимагають особливої технічної підготови.

З огляду на число учасників маємо:

1. збірні мандрівки, що мають спільну ціль, спільну внутрішню організацію і залежність від одного проводу.
2. індивідуальні, вони звичайно малочисельні, не творять окремої цілости, організаційно неспаяні.

Пластові мандрівки є все збірними мандрівками.

ПІДГОТОВА МАНДРІВКИ

Повну користь може дати лиш мандрівка правильно і бездоганно підготована і переведена і то під оглядом організації, програми, господарки і здоровних умов. Треба не тільки все докладно уложити, але і багато передбачити. Цілу підготову мандрівки переводить підготовча комісія під проводом провідника мандрівки. Поодинокі члени комісії мають точно означені функції: технічний референт підготовляє технічну сторінку, господарський господарську і т.п.

Визначення траси мандрівки робимо на підставі карти і провідників по даній околиці. Загальний плян робимо при помочі орієнтаційних карт (більше мірило, т. зв. генеральні карти), подрібний на підставі точних, “спеціялок” (менше мірило, прим. 1/75.000, 1/100.000 цм або 1/62.500 інчів). Вибір тури залежить від ціли мандрівки — краєзнавча веде місцями, цікавими під краєзнавчим оглядом., коли для тренування, то вибираємо особливо тяжкі партії і т.п. Вибираючи шлях, треба взяти до уваги теж можливості нічлігу, в схоронищі чи в шатрах. Теж мусимо тямити розшукати місця, де можемо доповнити свої харчові припаси. Довжину і тяжкість траси мусимо все достосувати до найслабших учасників.

Розклад мандрівки в часі. Щодо часу — треба мандрівку поділити на етапи, в яких маємо виконати поставлені собі завдання, як теж відповідно до можливостей нічлігів. Довжину дороги, що припадає на кожний день, мусимо дуже точно обчислити, беручи до уваги як віддаль так і різницю висоти. Деколи беремо до уваги теж і покриття поземелля та ґрунт. Покриття лісисте, високопенне, без густого підшиття корисне для мандрівки; густе підшиття, без добрих доріг утруднює хід, так теж поля, покриті засівами. Твердий, скелистий ґрунт найкращий для ходу; пісковий тяжкий, лиш по дощі трохи кращий; чорноземний добрий у погоду, розмокає в дощ і ліпиться до черевиків.

Обчислення дороги робимо на основі точної карти, “спеціялки”, можемо теж помагати собі інформаціями із провідників, чи і вже на самій мандрівці контролювати із числами віддалей, поданими на дороговказах. Коли ідемо на мандрівку дуже великою групою (краще сего не робити!), тоді час, потрібний на дорогу, треба помножити через 1 ½, бо велика група тяжче посувається. Пересічно призначуємо для менш витренованих 15-20-25 км на день (10-12-15 миль).Для більш виспортованих до 30 км (біля 20 миль), а при плоских маршах навіть до 40 км на день, якщо наступного дня не підемо більше як 25 км. Різниці висоти не повинні бути більші чим 1.200 м (біля 3.600 стіп) на день, пересічно біля 500 до 1.000 м (біля 1.500 до 3.000 стіп).

Час, потрібний для відбуття даної дороги, обраховуємо, беручи до уваги віддаль і піднесення терену. При плоских маршах 4 км на годину (біля 2 1/2 милі), легко похилою дорогою або стежкою 3 км на годину (біля 2 милі) при виходженні на гору і 4 до 5 км на годину при сходженні (2 1/2 до 3 милі). На стрімких узбіччях 200 до 300 м на годину при виходженні на гору (200 до 300 ярдів) та 400 м на годину при сходженні (біля 400 ярдів). При вилаженні чи злаженні із скали рахуємо не більш чим 200 м на годину (200 ярдів).

Час денного маршу при кількадневних чи й довших мандрівках встановляємо на 5-7-10 годин. На однодневних маршах для заправи може бути і більше. Відпочинки сюди не вчислені.

Розложення маршу під час дня. Година вимаршу повинна бути вчасна, 6 або 7 година ранку, при однодневних маршах навіть 5 год. Це залежить теж від способу ночування. Коли ночуємо в схоронищі, то збирання не вимагає скільки часу, і тоді можна вийти вчасніше. Коли ж звивати маємо табір, то виходимо не раніш 7 год. Вчасний вимарш забезпечує перед заскоченням ніччю в дорозі і дозволяє використати для ходу саме найдогідніший час. Ранні години холодні, в полуднє спека.Виходимо пізніше лиш тоді, коли денна траса коротка або коли попереднього дня через зблудження чи інші перешкоди нічний відпочинок був дуже запізнений і короткий. Марш закінчуємо відповідно до нічлігу — коли у схоронищі, то 1 годину, коли під шатрами то 2 год. перед сумерком. Коли ж вертаємося домів і останній етап дороги добре відомий учасникам та веде доброю дорогою, то можемо прийти і по заході сонця. При тяжкому поземеллі краще планувати нічліг о годину раніше.

Відпочинки. На 3 години маршу треба нам рахувати 1 годину відпочинку; полудневий відпочинок повинен тривати найменш 2-3 години. При зимових мандрівках треба брати до уваги особливі умовини: 1) день дуже короткий, ніч довга і небезпечна, бо можна перемерзнути; 2) величезна різниця між часом виходу і з’їзду (прим. 3 год. виходу і 15 хвилин з’їзду); 3) залежність скорости від роду снігу; 4) залежність відпочинків для їди від зимна; коли великий мороз, то не можна ставати, а тим менше їсти; 5) небезпека лявін, отже певні партії можна переходити тільки вчасним ранком, а не в полудне. Треба теж підмітити відповідні схоронища по дорозі на випадок сніговії чи нещасливого випадку.

Вибір учасників. Є два способи підбирати учасників мандрівки: а) або складається плян мандрівки і підбирається відповідних учасників, б) або є гурт людей і для нього підбирається туру і програму залежно від зацікавлень, віку, фізичної спроможности, справности. Другий спосіб частіший. Учасники повинні бути якнайбільш вирівняні під кожним оглядом. Число учасників підгірських мандрівок в конечності може доходити навіть до 30 осіб. Гірські мандрівки мусять бути малочисельні, не більш чим 20 осіб, високогірські найбільш 10 осіб. При більшій кількости учасників ведення мандрівки дуже тяжке, виховні вартости малі, бо зжиття учасниікв та злиття в одну спаяну цілість утруднене, безпосередній вплив провідника маліє, технічні труднощі більші. Як передумови участи у мандрівці мусять бути по дані згори: 1) лікарське свідоцтво, 2) заява підпорядкування провідникові, як теж правильникові мандрівки, 3) відповідний виряд, 4) дозвіл батьків.

ВНУТРІШЄ ЖИТТЯ МАНДРІВКИ

Для успіху мандрівки вирішні у великій мірі — настрій і відносини, що панують міх учасниками.

Щоби внутрішнє життя мандрівки діяло виховно, мусимо надати йому певних форм. На відповідне оформлення життя мандрівників впливає відповідна постава провідника, устійнення правильника, добрий розподіл функцій, розклад дня, атмосфера цілої мандрівки.

Провідник. Від його духових прикмет, вдачі, практичного знання — залежить великою мірою успіх мандрівки. Він повинен мати почуття відповідальности, рішучість, опанування, вміння наказувати, здібність скорої орієнтації і рішення, навіть у найгіршій ситуації, завжди має бути доброї думки та повний гумору, добрий товариш та виховник. Він мусить мати великий гірський досвід, опанувати техніку ходження по горах і бути фізично сильним, щоби у потребі помагати слабшим.

Обов’язки провідника:

1. Він відповідає за життя і здоров’я учасників, тому має повну екзекутиву у всіх справах і йому належиться безоглядна слухняність. Він мусить виробити таку сильну дисципліну, щоб у випадку небезпеки він був певний слухняности усіх учасників.
2. Він керує життям і організацією мандрівки. Вже в підготовчих працях — визначує трасу у розподіляє її в часі. Визначує правильник мандрівки і умови участи. Визначує склад особистого і спільного технічного виряду. Розділяє функції. У часі мандрівки — веде її, значить вказує дорогу та керує при допомозі технічного референта технічною сторінкою мандрівки. Отже: визначує час вимаршу, відпочинків і нічлігів, надає темпо маршеві, видає накази й заборони, назначує справедливий поділ виряду та харчових засобів.
3. Вишколює та виховує мандрівників відповідними вказівками, поясненнями, наукою практики мандрівницького життя.
4. Оборонює учасників та опікується слабшими.
5. Не сміє покинути учасника в горах самого, не може покинути мандрівки, — хіба що йде рятувати когось, але тоді не сміє одночасно наражувати інших учасників; у небезпечних місцях займає найтяжче становище, помагає учасникам у переправі і сходить останній з цього місця.
6. Має повний технічний виряд (компас, карти, електричну лямпку, аптечку тощо).

Технічний референт, у нас звичайно бунчужний, під проводом провідника (команданта) і на його доручення керує технікою мандрівки, значить — припильновує час вимаршу, відпочинків, нічлігів; підшукує місця нічлігів, слідкує за дотримуванням правильника і виконуванням наказів провідника; у всіх технічних справах виручує провідника. У марші йде завжди на кінці, тому мусить бути фізично сильним.

Господар вже перед мандрівкою укладає харчевий плян, дбає про закупи; в часі мандрівки веде господарку мандрівки. Він приготовляє сам (або на його доручення один із учасників) харчування; дбає про доповнення харчових засобів по дорозі, веде касу тощо.

Лікар дуже побажаний при довшій чи численнішій мандрівці, особливо в околиці, значно віддаленій від осередків, де можна дістати лікарську опіку.

Хронікар веде книгу наказів, членську книгу та хроніку мандрівки, куди записує вражіння, трасу програму, всі пригоди та додає рисунки, світлини тощо.

Краєзнавець дає пояснення про природу, історію, культурні пам’ятки, фольклор, господарське життя тощо околиці, куди йде мандрівка.

Інструктори використовують призначений час на теоретичний і практичний вишкіл учасників мандрівки.

Дижурні. На численніших мандрівках визначуємо денну службу з учасників. Один дижурний до помочі бунчужному і 1 до 2 дижурні до помочі господареві, щоб варити, роздавати їжу, мити казани тощо.

ПРАВИЛЬНИК МАНДРІВКИ

1. Кожний учасник обов’язаний безоглядно слухатися правильникові мандрівки і провідникові.
2. Не вільно без дозволу провідника віддалюватися з лінії маршу чи місця відпочинку.
3. Пити й їсти тільки в час, на це призначений; не говорити під час маршу про спрагу, голод чи інші недомагання, щоби не деморалізувати інших.
4. Купатися тільки за дозволом провідника.
5. Точно являтися на звіт і до вимаршу.
6. Дотримувати загальних правил доброго мандрівника: а) мандрівник нічого по дорозі не нищить, не зриває квітів, не страшить тварин, не нищить дерев, засівів; б) є тихий — не галасує у схоронищах, придержується назначеної нічної тиші в таборі; в) шанує красу природи, не смітить, а місце постою залишає таким, як його найшов, закопуючи всі відпадки, гасячи вогнище і зарівнюючи рівчаки від шатер тощо. Не виписує на пам’ятку свого прізвища на деревах, скелях, стінах схоронищ. Не заколочує тиші природи непотрібними криками. Мандрівник іде в світ, щоб його пізнати, тому є тихий і ввічливий.
7. Мандрівник є добрим товаришем, другом, дбає про добре співжиття із усіми учасниками мандрівки, старається про справедливий поділ баґажу, помагає слабшим, радо голоситься добровільно до виконання спільних обов’язків.

РОЗКЛАД ДНЯ

Устійнений на цілий час мандрівки, однак, відповідно до умовин, може часом підпадати деяким змінам.

4.30                    встає дижурний і кухонний

5.00 – 5.45          вставання, руханка, миття

5.45 – 6.00          молитва, звіт

6.00 – 6.15          снідання

6.15 – 7.00          звивання табору

7.00 – 11.00        марш (евент. 9 — 9.15 друге снідання)

11.00 – 14.00      обід, пообідній відпочинок

14.00 – 18.00      марш (евент. до год.17, коли скоро темніє)

18.00 – 20.30      приготування нічлігу, вечеря, молитва

20.30                  нічна тиша

Коли нічліг у схоронищі, можна марш продовжити до 19-ої год. Що 4 до 5 днів всуваємо день, вільний від маршу, або що 2 до З дні 1/2 дня вільного. Цей вільний час використовуємо для пластового вишколу, відвідин цікавих об’єктів, прання і направи виряду або й відпочинку.

НІЧЛІГИ

1. Під шатрами: дозволяють на велику свободу рухів, бо можна розтаборитися коли і де хочемо.
2. В загосподарованих схоронищах буває дуже вигідно, не треба теж тоді носити мішків до спання. Зате невигідне те, що муси мо достосовувати тури до розміщення схоронищ. Зв’язане те також із доволі великими додатковими коштами.
3. Незагосподаровані схоронища, колиби (“лін-ту”), де прича вистелена чатинням і перед колибою збудоване вогнище, і все трохи сухого дерева (треба і нам його залишити другим, що прийдуть після нас). Хоч трохи зимні ніччю, то дуже зручні для нічлігу і звичайно добре розміщені вздовж значених доріг туристичних.
4. На дворі при вогнищі можна спати лиш у погоду, і то лиш виїмково. В дощ краще ніч переходити. В зимі ночувати можна лиш у загосподарованих схоронищах.