X. точка Пластового Закону каже: Пластуне карний зн. повинується безоглядно сво­їм батькам, провідникові гуртка та взагалі всій пла­стовій владі. Якщо приказ не подобається йому, кри­тикує його за дозволом, але щойно по виконані його.

В „Young Knights of The Empire” ви знайдете такий приклад карности: На кораблі Біркенгед (Birkenhead) находилося 630 жовнірів з родинами та 130 моряків. Недалеко Рогу Доброї Надії наїхав від одної ночі на якісь під­водні скали й почав розпадатися. Як стій зроблено на покладі збірку напіводягнених жовнірів, бо вони щой­но позривалися зі своїх гамаків.

Британський плакат часів Першої Світової Війни.

Одним приказано спустити ратівігічі човни та примістити в них жінок та дітей, другим приказано випустити коней зі стаєн та спустити їх на море, щоби вони могли доплисти до берега.

Коли це все зроблено, побачено, що на кораблі не було для всіх досить ратівничих човнів. Тому жовнірі дістали приказ остатися в рядах на покладі підчас того, як жінки так діти лиш з кількома чоловіками, що мали веслувати, відчалювали від потапаючого корабля.

Лодки не відплили ще далеко від корабля, як корабель лопнув на двоє й почав потопати. Сотник крикнув на людей, щоби кидалися з покладу в море та ратувалн себе, але полковник Сітен, перебива­ючи сотникові, приказав, щоби жовнірі стояли дальше там де стояли та держали порядок в рядах, бо він знав, що якщо вони попливуть до човнів і будуть старатися дістатися до них, то правдоподібно зато­плять також і їх.

Отже жовнірі стояли дальше в рядах, а коли корабель звернувся на бік і пірнув, вони кликнули: „слава” і пішли разом з ним на дно.

Із 730, що було на кораблі, вирахувалося лиш 192, але навіть і ці булиби здається згинули, якщоб не було-б карности й самопосвяти инших, що послу­хали приказу, і стояли в рядах і не старалися діста­тися до лодок.

Так отже бачите значіння карности в труднім критичнім положенні або в хвилі небезпеки.

Великий князь Целінтен, що був Начальним Командантом Бритійскої Армії, описуючи геройську по­дію на Біркенгеді, хвалить дуже карність жовнірів — він не хвалить їх відвагу. Вони були відважні, та він вважав, що всі Англійці є з природи відважні — він ждав від них відваги. Та карність це вже инша річ: її треба навчитися.

Бейден Пауел мобілізує юнаків Мейфкінгу.

В битві або у великій небезпеці відважний може бути дуже корисний, та коли він забогато робить так, як йому подобається, то він не має навіть половини того значіння, що людина, яка попри це, що відва­жна, навчилася новинуватися як стій приказові.

Пожарні сторожі при своїй роботі. Кождий з них є досить відважний; вони всі хотілпби бути на верш­ку драбини, щоби боротися з полумям, та їх карність каже їм кожному виконувати працю на своїм місці; кожний відіграє свою ролю, слухає приказів та спо­вняє частину праці, шоби загасити вогонь, а не щоби здобути якусь спеціяльну славу або визначення.

Карність є всюди потрібна, та найважнішою річчю є навчитися бути карним за молоду в малих спра­вах, бо тоді будете здібні так поступати, коли прийде на вас черга виконати це серед великих труднощів або небезпеки. Щоби це зробити, мусите бути здібні в першу чергу приказувати собі самому.

Жовнір не .йде в битву тому, що вона йому по­добається. Де є небезпечне місце і він чує нахил до втечі; та він приказує самому собі і каже: „Мушу йти, чи воно мені подобається, чи ні, бо це є моїм обовязком”.

Коли він дістане приказ від свойого старшини, щоби йти в атаку на ворога, то він здається далеко краще волівби піти в противнім напрямі, та він при­казує собі й каже: „Мушу повин.уватися приказам моїх старшин”.

А старшини слухають приказів генерала і ціла військова сила йде денебудь в атаку просто тому, що має духа карности, що кожний примушує себе, викона­ти свою пайку так, що навіть, колиб він міг втратити життя, то його сторона може виграти битву.

Карність є всюди  потрібна. Так буде з вами щодня. Будете мусіти сповняти часто свій обовязок, колиби ви воліли віддатися ва­шим приємностям, або бавитися в якісь забави; та на­самперед ви маєте собі приказати виповнити свій обовязок, а ‘щойно пісніше бавитися. Коли ви будете так робити й слухати приказів своїх старшин все го­тові та веселі, так в малих, як і у великих ділах, скоро переконаєтеся, що воно стане вашою привичкою, а не неприємністю.

Коли настане пора, що мусітимете виконати якийсь важний і небезпечний приказ, то ви могтиме­те зробити це як стій, без вагання і з повним успі­хом для вашого добра — це е для добра вашої спра­ви, вашого господаря, або вашої батьківщини, без думання про труднощі чи небезпеку для себе.

Як добрий Пластуп маєте „Обовязок” робити щодня одно Добре Діло (комусь одну прислугу) Ваша карність каже вам приказати собі виконати це, хоч нзма нікого, щоби бачив це, і хочби воно могло бути томляче або небезпечне. Ви робите його, бо воно є вашим обовязком і ви під словом чести з’обовязалися робити це.

(The Scout. Nr. 869.  З англійського переклав: Старий Вовк Рогатинець)