Кілька слів про рятівництво

Для кожного юнака є ясним, що свойого друга рятуватиме з нараженням власного життя. Коли хто хоче рятувати потапаючого, мусить в першу чергу сам вміти бездоганно плавати, дальше — мусить знати спосіб рятівництва, щоби з меншою власною небезпекою, зате з більшим успіхом в разі потреби, міг поспішити на рятунок.

Тому належить навчити юнаків, що вміють плавати, найважніших речей із рятівництва.

Треба тямити:

  • коли в поблизу находиться човен — рятуй при його помочі.
  • коли маєш жердку, а потопаючий недалеко — подай йому, й якщо вхопиться, тоді старайся витягнути його як найшвидше до берега. Коли маєш дошку, навіть мяч, кинь, щоб потопаючий мав можність хоч тільки удержатися на поверхні води,
  • коли вже скачеш до води на рятунок, тоді в міру часу якнайбільше роздягнися,
  • найкраще, коли потопаючий — непритомний, а коли кидається і утруднює рятунок — занури його кілька разів під воду,
  • не підпливай до потопаючого спереду, тільки ззаду,
  • коли потопаючий вхопив тебе — старайся за всяку ціну увільнитися від нього, — не жалуй удару. Боротьба з потопаючим відбуватиметься у воді, тому треба добре знати техніку віддиху і нуркування.

З юнаками що вміють плавати, слід переробляти по черзі, як мають рятувати потопаючого.

Як належить привчити до притомности, в який спосіб виконувати штучне віддихання, як рівнож інші вказівки, — подасть таборовий лікар.

В юнацьких таборах. – Краків, „Українське Видавництво”, 1942. – С. 115-116.

Напишіть відгук