Для кожного юнака є ясним, що свойого друга рятуватиме з нараженням власного життя. Коли хто хоче рятувати потапаючого, мусить в першу чергу сам вміти бездоганно плавати, дальше — мусить знати спосіб рятівництва, щоби з меншою власною небезпекою, зате з більшим успіхом в разі потреби, міг поспішити на рятунок.

Тому належить навчити юнаків, що вміють плавати, найважніших речей із рятівництва.

Треба тямити:

• коли в поблизу находиться човен — рятуй при його помочі.
• коли маєш жердку, а потопаючий недалеко — подай йому, й якщо вхопиться, тоді старайся витягнути його як найшвидше до берега. Коли маєш дошку, навіть мяч, кинь, щоб потопаючий мав можність хоч тільки удержатися на поверхні води,
• коли вже скачеш до води на рятунок, тоді в міру часу якнайбільше роздягнися,
• найкраще, коли потопаючий — непритомний, а коли кидається і утруднює рятунок — занури його кілька разів під воду,
• не підпливай до потопаючого спереду, тільки ззаду,
• коли потопаючий вхопив тебе — старайся за всяку ціну увільнитися від нього, — не жалуй удару. Боротьба з потопаючим відбуватиметься у воді, тому треба добре знати техніку віддиху і нуркування.

З юнаками що вміють плавати, слід переробляти по черзі, як мають рятувати потопаючого.

Як належить привчити до притомности, в який спосіб виконувати штучне віддихання, як рівнож інші вказівки, — подасть таборовий лікар.