Коритися Пластовому Законові

Starosolskyk

Одним з Головних Обов’язків пластуна є коритися Пластовому Законові і пластовим властям. Правда, в цьому обов’язку проявляється те велике значення, яке Пласт дає громадській дисципліні. Юнак складає свою Пластову Присягу з власної волі, переконаний тільки про її доцільність. Він визнає таким чином силу законности, що панує в його малій пластовій громаді, в тій суспільності, до якої вступив. Він, граючи пластову гру, привикає до послуху законові та провідникові, до гри за правилами. І те визнання законности він понесе в життя, у свою державну спільноту.

З другої ж сторони сутнє те, що він зобов’язується жити «по-пластовому». Бо власне ціла сила виховної пластової системи у тому, що юнацтво через ряд літ живе за певною вказівкою, зживається з нею, робить її своїм способом життя. І тільки на тому тлі можна оцінити повністю вартість ідеї служби Богові, Батьківщині, помочі другим, обов’язку супроти себе. Ідея остала б гарною мрією і тільки мрією, якби за нею не стояв Пластовий Закон, що зобов’язує вводити її в чин: щоденно і роками і протягом цілого життя, як жовтодзюб-новак, як юнак, старший пластун чи сеніор-громадянин.

Тому треба вважати Пластову Присягу і Пластовий Закон ґарантами успіху пластування.

Та в них рівночасно скрита сила, що стоїть неначе на сторожі Пластового Руху й не дозволяє йому стати масовою організацією. Приречення й Закон — це свого роду противага до тієї зовнішньої принади — однострою, забави, — що тягне юнака. Це неначе здержуюча сила обов’язку, що стоїть проти притягаючої сили прав, приємности. Присягаючи, пластун бере на себе добровільно, з власної волі, велике й нелегке зобов’язання. Пробний час в характері прихильника, ще перед Присягою, уводить хлопця в пластунський спосіб життя. Не одному відкриються очі на повагу речі і він відійде: зобов’язання переважить приємність.

І так, Пластова Організація не притягає до себе кожного, щоб тільки збільшити число членів. Вона заохочує, показує себе в правдивому світлі, але кожний юнак перед Присягою мусить сам переконатись, чи йому з Пластом по дорозі. В такий спосіб Пласт хоче дістати тільки тих, що розуміють повагу ідеї-зобов’язання і мають добру волю грати нашу Велику Гру за вказівкою Пластового Закону.

Велика гра: гутірка про ідею й методу пластування. – Мюнхен, “Молоде Життя”, 1948.
  1. В дорогу з юнацтвом. – 1962. – Ч. 1(9). – С. 7-11

  2. Пластовий Шлях. Ч. 1 (4). Мюнхен, жовтень 1950. С. 55-57.

Напишіть відгук