Злі черевики чи скарпетки, а в наслідках міхур на нозі, можуть зовсім зіпсувати нам цілу прогулянку.

Черевики, найкраще високі, щоби тримали кістку, або півчеревики, на низьких зап’ятках, добре уходжені, вигідні, не закороткі, щоби пальці були добре випрямлені, із м’якої скіри, добре їх час до часу вимастити доброю оливою до скіри, що забезпечить її м’якість і консервує.

Коли замокнуть, не сушити близько вогню, бо стверднуть і потріскають. Добре сушити на сонці, випхавши папером чи сіном. Не ходім у ґумових черевиках, вони випарюють ноги.

Не йдем у снікерсах (тенісівках), в них зразу буде нам дуже вигідно, але опісля будемо відчувати кожний камінчик на дорозі. Не берім теж сандалів, будемо мусіти щораз витріпувати камінці, не дають вони теж належної опори нозі.

Пам’ятаймо, що у довшім марші все кращим є важкий черевик із грубшою підошвою. Доброю є підошва із матеріялу мішаного із ґумою, вона елястична і не ховзається на вогкому камінні.

Візьмім теж добрі скарпетки, допасовані до ноги, нецировані, м’які, найкраще із легкої вовни, що втягає піт і не твердне від нього, як нитяна.