Медична допомога в зоні бойових дій

Кілька «очевидностей» котрі спадають на думку коли мене питають про медичну допомогу в АТО.

  1. Не гаємо часу на констатацію очевидного. Десь з медициною краще, десь — гірше. Колись це глухість, колись бідність, колись підлість.
  2. Медицина тактична суттєво відрізняється від цивільної!!! Цивільний лікар, хірург, «золоті руки» «геній» є поганим порадником. Лікарі не знайомі з тактичною медициною. Гарні медичні поради, що не враховують обставини отримання поранення та надання допомоги потенційно шкодять!
  3. Військовий медик в Україні відрізняється від цивільного несуттєво. Наявність форми чи зірок на погонах не повинна збивати з пантелику. При всій повазі до конкретних колег, мусимо усвідомлювати, що зазвичай госпіталь не знайомий з лікуванням «свіжої» травми. (ускладнення та віддалені наслідки до уваги не берем)

Дивитись також: Домедична допомога в умовах бойових дій

Як має бути?

  • Тактична медицина виділяє три фази надання допомоги: «під вогнем противника» «на полі бою» «під час евакуації»
  • Більшість загиблих гине в перші хвилини після поранення. Щонайменше кожного шостого загиблого можна врятувати. Перша, невідкладна, долікарська допомога вирішує долю пораненого.
  • Хірургічна допомога має надаватися так швидко, як це можливо. Ідеально вкладатися в годину з моменту поранення.
  • Лікування пораненого починається на полі бою і не переривається. Під час транспортування надання допомоги продовжується!
  • Лікування, догляд, реабілітація поранених в тилу не лише повертає бійців на фронт. Ставлення до пораненого солдата в суспільстві — інтегральний показник нашої цивілізованості.

Враження:

  • Держави не існує. Держава — це ми з вами. У нас є наша армія. Що ми зробили для армії, те для армії точно зроблено.
  • Існуюча система надання допомоги застаріла та неповоротка. Не тішмо себе ілюзіями. Волонтерська служба тилового забезпечення незмірно ефективніша за «офіційну»!!!
  • Але, було б дуже корисно змусити МО, МОЗ розпоряджатися ресурсами раціонально. Сміттєвий бак – дієвий інструмент демократії.

Що робити?

  • Те, що ми вже робимо: вчитися і працювати!
  • Кожен боєць української армії має пройти курс тактичної медицини. (лекція зав.поліклінікою на 40 хвилин курсами не вважається)
  • Всі бійці повинні мати індивідуальні аптечки зразку НАТО. Жодних компромісів.
  • Покращити евакуацію поранених (транспорт підвищеної прохідності, краще – броньований)
  • Наблизити медичну допомогу до пораненого. Створення мобільних хірургічних бригад або і польових мобільних госпіталів.
  • Не забувати про поранених ніколи.
  • Заохочувати до волонтерства інших. Волонтерський рух не повинен виснажитися.