Одноденні прогулянки

Прогулянки є дуже різноманітні. Вони можуть бути піші, можуть бути плавбою човнами, їздою роверами, їз­дою на лещатах, лаженням по скелях, як також всіля­кими спортовими зайняттями та іграми. Прогулянки да­ють фізичну витривалість і є доброю заправою до ман­дрівництва.

ПЛЯНУВАННЯ

Час тривання: цілий день або щонайменше півдня.

Пори року: на прогулянки надаються всі чотири пори року. Весняні прогулянки — це добра заправа до мандрівних таборів; осінні — це заправа до лещатарства.

Повідомлення: від ініціятиви до реалізації прогу­лянки може пройти один або два тижні. Учасники і бать­ки повинні бути повідомлені заздалегідь про реченець. Коли прогулянка така, що не може відбутись у дощову погоду, тоді треба мати запасну дату.

Тема прогулянки: пластова прогулянка повинна мати якусь тему і мету, щоб дати почуття осягу і задово­лення. Темою прогулянки може бути:

  • природа (обсервація тварин, пізнавання дерев і рос­лин, знайти джерело потічка тощо);
  • історія (відвідини церков, старовинних будинків, му­зеїв, старих поселень і укріплень);
  • поміри (рисування мап ргки, берегу озера, шукання нової дороги, нового місця на табір);г. містерія (шукання схованої речі, слідження, сиґналізація повідомлень, перша поміч, мандрівка вночі, шукання загубленого);
  • піонерство (ставлення шатра, будова кухні);
  • відвідини (фабрик, електрівень, інституцій, летовища, пристані);
  • мистецтво (рисування краєвиду, фотографія, колек­ція камінців);
  • дружба (відвідини таборів, знайомих, зустріч з ін­шим гуртком, відвідини хворих);
  • спеціяльності (вправи в лаженні по скелях, канойкарство, лещатарство, прогулянки ковзанами по рі­ках, роверові прогулянки).

Траса: однією з цілей прогулянки є мандрівка се­ред природи. Трасу треба вибирати серед лісів, горбів, уздовж рік або потоків чи понад озером. Дорога повинна бути різноманітна. Довжина траси на цілоденну прогу­лянку може бути 10-15 миль, залежно від заправи уча­сників. Довжину траси треба пристосувати до найслаб-ших учасників. Трасу треба плянувати із топографіч­них мап.

1947_Chyslo_21_var

ПІДГОТОВА

Провід: гуртковими прогулянками проводить гуртковий, а курінними — курінний. На тяжких і не­безпечних прогулянках провідником повинна бути лю­дина зріла і досвідчена (наприклад — виховник, зв’яз­ковий, досвідчений старший пластун або сеньйор). Про­від прогулянки повинен складатися з таких членів: провідник і задня стежа; коли потрібно, можуть бути ви­брані або призначені інші діловоди, як от інтендант, ку­хар, провідник траси, санітар.

Організація: провідник розподіляє всі функції, зв’язані із підготовою, поміж усіх часників прогулянки. Він також мусить провірити перед вимаршем, чи ці зав­дання учасники виконали задовільно.

Виряд

Одяг у літі:

  • Черевики: міцні із твердою підошвою; кращі е високі че­ревики, ніж півчеревики.
  • Шкарпетки: грубі, бавовняні або вовняні; добра є також комбінація: тяжкі бавовняні шкарпетки і грубі вов­няні поверху.
  • Спідній одяг: підштанці, підсорочник.
  • Верхній одяг: пластовий однострій або одяг спортового стилю (штани і сорочка).
  • Вітрівка: тонка, непродувна.
  • Светер: середньої грубини з рукавами.
  • Дощовик: довгий по коліна, справді непромокальний.
  • Шапка: легка — проти дощу, вітру і сонця.

Одяг у зимі:

  • Черевики: високі з твердою підошвою.
  • Шкарпетки: тонкі бавовняні на голу ногу, грубі вовняні поверху.
  • Спідній одяг: довгі підштанці, підсорочник.
  • Верхній одяг: довгі штани (спортові або лещатарські), пластова або спортова сорочка.
  • Вітрівка: тонка, непродувна.
  • Светер: грубий із довгими рукавами. Замість тонкої вітрівки і светра можна взяти ватовану лещатарську вітрівку.
  • Рукавиці: теплі, на один палець.
  • Наушники: теплі, вовняні.
  • Шапка: вовняна, може мати навушники.

Інший виряд:

Наплечник: малий, непромокальний (у наплечник паку­ється частину одягу, наприклад — светер, дощовик, як також інші підручні речі та харчі).

Менажка: легка, алюмінійова, найкраща у формі ринки; ложка, ніж, виделка — легкі, алюмінійові. Пляшка на воду або термос.

Спільний виряд: казан, аптечка, мапа, компас, сірники, ключ до консерв.

Харч

На мандрівках типове харчування таке: снідання (у хаті), обід (на прогулянці), вечеря (у хаті).

Обід може бути зимний або теплий. Найпрактичніше індивідуальне харчування. Коли обставини на це не до­зволяють, то спільне харчування, як ось зварення супу або чаю; це дуже побажане.

Зимний харч:

Кількість — 4 або б сандвічів на особу. Сандвічі із хліба, ковбаси, сиру або з інших продуктів, що не хутко псуються.

Городина — редька, помідори, селера, огірки, морква і зелена паприка.

Овочі — яблука, сливки, банани, помаранчі, родзинки тощо.

Напитки — соки з яблук, помаранч, ананасів, грейпфру­тів. Зимний чай із цитриною або теплий із термосу, води содові у металевих пушках.

Теплий харч:

На прогулянку найвигіднішими є порошковані супи. Величина казана повинна бути приблизно пів кварти (пів літри) на учасника.

Вода до варення мусить бути чиста і повинна кипіти щонайменше 10 хвилин для стерилізації перед тим, як укидати суп або чай. Коли їдемо на прогулянку в око­лицю, де нема води, а плянуемо зварити суп, тоді треба купити консерви, що мають готовий розпущений суп (ГАБІТАНТ), а не концентрат.

ПРОВЕДЕННЯ ПРОГУЛЯНКИ

Інформація: перед вимаршем провідник повинен поінформувати всіх учасників про плян прогулянки, трасу, місце приходу і час закриття прогулянки.

Відхід: із збірного пункту (наприклад, з домівки, хати котрогось учасника, станції автобусу або трамваю). На спізнених не чекати довше ніж 5 хвилин. Цей час ви­користати для інформації про трасу, розподіл виряду.

Хід: провідник веде прогулянку сам. Учасники ідуть гусаком або двійками і не розтягаються. Задня сте-жа іде остання та вважає, щоб ніхто не загубився, а коли треба, трьома довгими свистками може затримати цілу прогулянку.

Темпо: спочатку, першої півгодини, хід повинен бути повільний, щоб учасники мали нагоду „розходи­тись”. Опісля хід стає нормальний (2-3 милі на годину). Іти треба постійно і довгим кроком. Під гору зменшувати довжину кроку, але старатись затримати однаковий ритм ходу.

Відпочинки: коли траса тяжка, то можна відпо­чивати щогодини 5-10 хвилин.

Головний відпочинок: повинен відбутись у поло­вині дороги. Коли прогулянка гірська, тоді відпочинокповинен бути на вереї гори. Місце на відпочинок повинно бути затишне від вітру і вигідне до варення.

Загублені: на прогулянці ніхто з учасників не по­винен загубитися. Коли когось бракує, прогулянку треба затримати і загубленого знайти. При невдачі треба вер­нутися назад до місця відходу і перешукати цілу трасу.

Прихід: старатися прийти до мети на означений час так, як запляновано. Плянове проведення і закін­чення прогулянки спричинюється до почуття осягу і за­доволення всіх учасників.

Посібник зв’язкового. – Торонто–Нью-Йорк, 1970.

Напишіть відгук