Гуртковий вогник або ватра. Про вогники і ватри більше написано в частині „Життя серед природи”.
Ось кілька зауважень, щодо гурткового вогника:
Вогник особливо надається для гуртка, бо число учасників мале й легко викликати інтимну атмосферу.
Вогник або ватра — це пластова програма при вогні і її потрібно заплянувати заздалегідь.
Усі сидять навколо вогню і повинні добре бачити один одного, тобто вогонь не повинен бути завеликий.
Вогник треба пережити. Найкраще викликані переживання чи емоції піснями.
На веселий вогник члени гуртка приготовляють веселі скетчі — жарти, інсценізації тощо. Пластовий гумор представляє пластове життя на весело.
На гуртковий вогник добре надається розповідь. Приємно мріяти при вогні.
Бувають особливі нагоди, на які краще підходить формальна гурткова ватра, наприклад відкриття гурткового табору.
Пісня — це ще одна цікава ж приємна точка у програмі сходим. Так юнаки, як і юначки радо співають пісень. Юначки люблять більше романтичні й мрійливі мелодії, юнакам відповідають веселі й маршові пісні, але кожна нова пісня, добре підготована, буде одночасно й розвагою і виховним засобом. Вона ж бо дає нагоду пізнати частину рідної культури і збуджує зацікавлення її своєрідністю й красою. Мені здасться, що не всі ми здаємо собі справу з того, на якому вийнятковому місці стоїть українська народня пісня між піснями інших народів світу. Наш музиколог д-р Зиновій Лисько підготовив до друку 12 тисяч різних народніх пісень, коли інші, навіть дуже культурні народи світу не могли б зібрати,ий десятої частини цього числа. Хоча ми не можемо похвалитися досі такими визначними композиторами, що здобули собі світову славу, як італійці, німці чи росіяни, то можемо сміливо твердити, що загал нашого суспільства є непересічно здібний у музичній ділянці. Це доказує хоч би й той факт, шо в Україні припадково зібраний гурт молоді співає пісні без підготови кількома голосами, коли в других країнах потраплять співати тільки одним.
У скарбниці нашої народньої культури маємо багатий вибір різних варіантів обрядових пісень, коляд, щедрівок, веснянок, гагілок, любовних, побутових, історичних, чумацьких, козацьких, стрілецьких, повстанських і інших пісень, з яких, як із пребагатої криниці, черпали й черпають свої і чужі композитори мелодії до своїх творів, не виключаючи навіть Бетговена. Нашим завданням є:
доповнювати відомості наших друзів з української музичної культури,
вивчити пісні, які повинен знати кожний свідомий українець, а зокрема пластун,
дбати про збагачування нашого репертуару новими народніми і пластовими піснями,
творити або допомагати творити пластові оркестри і музичні ансамблі, при помочі інструментів, на які можемо здобутися, і під керівництвом фахових інструкторів.
До переведення музичної точки гурткових сводин можна запросити когось з-поза гуртка, чи навіть з-поза Пласту, а також користуватись добрими пластинками чи магнетофомами.