Розкласти вогонь на вільному повітрі не раз не така легка справа, як це могло б здаватися.

Важливо при тому, щоб зібране й складене паливо зайнялось вогнем уже від першого сірника і не погасло, коли згорить перший легкопальний матеріял. Уміння роз­палити вогонь одним чи двома сірниками може дуже пригодитися Тобі, особливо, коли в Тебе немає більше сірників. А це легко може трапитись Тобі на мандрівці, в час походу чи у темряві, коли вогню Тобі і Твоїм дру­зям дуже потрібно.

Ось як Тобі треба братись до розпалювання вогнища:

• Вибери догідне місце, не менше як 5 кроків від кущів чи найближчого дерева. Дивись, щоб вогонь не по­шкодив галуззя найближчих дерев. Зверни увагу на те, куди віє вітер — туди він буде нести полум’я та іскри.
• Прочисти вибране місце, зриваючи в промірі трьох кро­ків суху траву, визбирай сухе листя, шишки, ча­ти ння і т. п.
• Назбирай сухих, але не прогнилих галузок або нару­бай сухих патичків з грубілого куска дерева, таких довгих, щоб можна було з них поставити малу піра­мідку, подібну до стіжкуватого індійського намету. Приготуй матеріял на розпал, як напр., сухий зі­м’ятий папір, суха трава, солома, просохле чатиння і т. п. Приготуй трохи довшого і грубілого сухого дерева.
• Тепер викопай у землі малу ямку, поклади туди легкопальний матеріял, над ним збудуй пірамідку з приготованих малих патичків, а тоді ще другу, тро­хи вищу від першої, з грубшого матеріялу.

• Тепер стань навколішки плечима до вітру, засвіти сірник, почекай, щоб розгорівся, і, охороняючи до­лонями від вітру, підсунь його під легкопальний матеріял, якнайближче землі.

• Якщо піраміда загориться, докладай щораз то груб­ілі куски дерева з того боку вогнища, звідки віє вітер. Коли на цьому вогнищі думаєш варити страву, то треба для цього багато жару. В тому випадку кладемо кілька грубших полін кінцями у вогнище і підсуваємо їх щораз далі в середину вогню. Вогке чатиння, солома, гниюче листя дають багато диму. Ним можемо проганяти комарів, а також давати ди­мові сигнали, як це робили колись наші козаки на степах України, остерігаючи перед ворогом, що на­ближався.

Щоб зварити страву, будуємо звичайно польову кухню, про що буде мова в дальшому розділі цієї книж­ки (дивись: Будова кухні й умілість куховарства), але коли на це немає часу, можемо зварити одну-дві страви теж над вогнищем. Мусимо для цього мати на чому за­вісити казан.

Для одної страви можемо вдоволитися, одним, добре в землю застромленим, трохи зігнутої форми дрючком чи гилякою.

Якщо хочемо варити дві або більше страв, тоді вживаємо риштовання з двох розгалужених стовпців і поперечки або й двох сирих грубих полін, покладених побіч.

Дуже важливо, щоб добре й прямовисно вбити в землю стовпці (ніжки). Коли вони слабо осаджені або похилі, може нас стрінути прикра несподіванка: ри­штовання разом зі стравою може перевернутись.

В кам’янистому терені дуже важко або й неможливо вбити як слід стовпці. Тоді можемо для завішення ка­зана вжити триніжок (“козел”) з досить довгих рівних дрючків (палиць). Вбивати їх у землю непотрібно, ви­стачить обложити кінці палиць камінням. Можемо теж нашвидкуруч покласти кілька рівних каменів, які будуть творити підпору для казана, і поміж «ими розпалити вогонь.

При паленні вогнища пам’ятай про такі дві важли­ві речі:

• Впевнися, що на тому терені вільно палити вогонь.
• Не залишай вогню без уваги, а відходячи, розгорни жар, закинь вологою землею і погаси його так до­кладно, щоб він не міг розгорітись наново.

Від необережно залишених вогнів згорають нераз дуже великі простори лісів. Тому у різних державах за таку злочинну недбайливість карають навіть тюрмою.