“Пощо пластуни так пильно вивчають в’язання ву­злів?” — спитає Тебе хтось та ще й підсміхнеться. Але для Тебе буде це доказом, що він зовсім недосвідчений у мандрівці і «є знає, яке велике значення має вміння добре зав’язати вузол. Линва й вузол це приладдя, якого вживають люди від найдавніших часів на ловах, на вій­ні, в будівництві, промислі, моряцтві, риболовлі, спорті, альпіністці (при сходженні на високі гори), — взагалі при всяких нагодах на суші і на воді. Всюди великою мірою успіх залежав і досі залежить від того, чи добра була линва або шнурок та чи правильно був зав’язаний вузол. Та не тільки успіх, але й людське життя часто залежить від цього. Ось недавно відбулася така тра­гічна подія:

На великій замерзлій ріці ковзалося на провесні кілька молодих хлопців та дівчат. Раптом почав тріска­ти лід. Рвучка вода почала бистро нести криги долі рі­кою. Молоді спортовці, перескакуючи з криги на кригу, швидко подалися на берег. Тільки двоє з них, що були в той час на середині ріки і деякий час вагалися, що їм робити — залишились на кризі. Декілька миль нижче були на ріці пороги, що розбивали кригу на кусники. Негайно заалярмована пожежна сторожа почала рятун­кову дію. На близькому мості уставлено ряд людей з опущеними понад воду линвами. Треба було вхопити линву і швидко обв’язати довкола себе. На жаль, не­щасні молоді люди не вміли зав’язати вузла. Один не встиг цього зробити в час, коли крига плила під мо­стом, а другий невдало зав’язав вузла і — підтягнений ДО’ половини висоти — впав у воду. Обидва згинули на очах сотень глядачів.

Для нас, пластунів, що вибираємось на мандрівку, вузли мають особливе значення. Нам треба вміти обхо­дитись без цвяхів, шруб, клямер і подібних залізних, тяжких для транспорту, матеріялів, а все так» добре збудувати місток, шатро, стіл чи крісло. Линва — наш засіб сполуки частин, вузол мусить заступити нам вся­кі цвяхи і т. ін. Тому вміння в’язати хоч найважливіші вузли — це вимога вже до проби “Скобиного крила”. Навчитися цієї вмілости можемо в домівці, ще поки ви­беремося в мандрівку.

Нижче подаємо описи й рисунки найбільш уживаних вузлів. Та поки почнеш їх в’язати, пам’ятай про такі ознаки доброго вузла:

1. Раз зав’язаний вузол буде тримати, поки Ти його сам не розв’яжеш або поки линва не урветься.
2. Легко можна його зав’язати й розв’язати.

Запам’ятати правильне і швидке в’язання вузла можна тільки постійною вправою. Тож коли Ти вже познайомишся добре з самим способом в’язання, пробуй в’язати його в темноті (з зав’язаними очима) тощо. Линва не має ні голови, ні ніг. Але для кращого опису вузлів уяви собі, що кожна линва складається з трьох частин: двох кінців і часто “нерухомої” середини. Де­які вузли в’яжемо двома кінцями (пластовий, ткацький, лікарський), деякі одним і серединою (напр., рятівничий) а інші тільки серединою (напр., скорот), не вживаючи кінців.

1) Звичайний або пластовий вузол. Дуже часто вжи­ваний тому, що легко в’яжеться, сильно держить і мож­на його швидко розв’язати. Але його треба в’язати уважно, бо можна легко помилитись і зав’язати т. зв. “баб­ський” вузол, який або сковзується і не тримає, або затягнеться так, що треба розтинати шнур. Тому за­пам’ятай, що в пластовім вузлі кінці сходяться рівно­біжно з “нерухомою” серединою.

В’яжи ось так: Поклади лівий кінець на правий і обкрути його (А), тоді зведи кінці разом і кінець, що перше був на верху, постав ще раз наверх і обкрути (Б). Завжди пам’ятай, котрий кінець кладеш наверх, щоб за другим в’язанням покласти його знову наверх. Вузол буде “бабський”, якщо Ти покладеш його за другим ра­зом наспід другого кінця. Третій рисунок (В) показує вузол готовий до затягнення.

2) Лікарський — різниться від звичайного тим, що за першим разом обкручуєш його двічі на те, щоб вузол не розвільнився, поки зав’яжеш другу ключку. Ча­сами можна і другу ключку подвоїти. Прикмета цього вузла дуже цінна при хірургічних операціях, і від цього походить його назва. Він теж дуже добрий для зв’язу­вання двох кінців гуми.

3) Ткацький вузол добре надається для зв’язування линв, шнурків (чи ниток) неоднакової грубости.

В’яжи ось так: 3 лівого кінця линви зроби петлю, а правий кінець проведи через петлю і навкруг петлі, а тоді попід той же правий кінець. Спробуй придумати інший спосіб!

4) Рибальський вузол добрий для в’язання мо­крих, ковзьких та нерівної грубости линв. Також вжи­вають його до зв’язування рибальської жилки.

Кінець одного шнурка обв’язуєш на другім шнурку раз, немов на жердці. Те саме робиш другим кінцем, обв’язуючи перший шнурок. Коли оба шнурки розтя­гнеш, то вони не розлучаться, бо вузол зійдеться з ву­злом.

5) Зашморг — хоча сам по собі не є вузлом, але є під ставовим кроком у в’язанні багатьох вузлів.

Оцей простий зашморг може витримати сильне на­тягнення, головно, коли на кінці зав’яжемо звичайного гудза.

6) Подвійний зашморг — це ніщо інше, як піонір- ський вузол довкола нерухомої середини линви.

Можна вживати для прив’язування човма, а також коня чи іншої тварини до паля тощо.

7) Піонірський вузол (або вісімковий) — один з найбільше вживаних. Є одним з початкових або закін­чуючих вузлів у поперечних в’язаннях, тобто коли маємо злучити дві жердки, що доторкаються під прямим кутом. Залежно від умов, в’яжемо цей вузол двома спо­собами:

а) Прив’яжи линву до жердки, яка має один кі­нець вільний. Тоді заклади одну петлю і натягни лин­ву, а потім заклади ще одну таку саму петлю. Обі ці петлі повинні бути заложені одна при одній.

б) В’яжемо довкола поперечки (жердки), що має закриті оба кінці, або довкола високого паля чи дерева.

Обводимо линву довкола поперечки, схрещуємо її і обводимо ще раз, при чому перетягаємо кінець попід наше друге “обведення”.

8) Теслярський зашморг — це теж один з важли­віших вузлів. Він держить міцно, і його можна скоро зав’язати. Однак при скручуванні линви уважай, щоб Тобі сама линва не розкрутилась. Вживаючи його при волоченні дерева, треба додати ще звичайний зашморг близько кінця, за який тягнемо, надаючи цим добрий напрям.

9) Моряцький вузол — знаменитий вузол, щоб прикріпити линву до легкого якора чи якогось прямокутного каменя. Також можна його вживати для при­кріплення гойдалки.

В’яжи так: Обведи двічі довкола коліщатка, каменя чи гілки, потім обведи кінець линви понад “нерухомою” линвою, а тоді через петлі (як на рисунку) і закінчи подвійним зашморгом.

10) Рятівнича петля дуже зручна, коли треба при­в’язати себе чи когось другого до линви, щоб витягти людину вгору з провалля чи перебороти якусь особливо тяжку теренову перешкоду. Цей вузол не сковзнеться і не розв’яжеться навіть під найбільшою напругою. Існує декілька відмін і способів в’язання цього вузла. Най­простіший з них такий:

У справжній потребі Ти будеш орудувати тільки серединою і одним кінцем линви. Тому, вправляючи, прив’яжи один кінець до чогось, найкраще вгорі, щоб вона звисла. Тоді обведи линву довкола себе (зліва по­за себе), так щоб кінець був у Твоїй правій руці. Не випускаючи його, зроби з “середини” линви звичайну петлю і придержуй її долонею і палюхом лівої руки. Тоді пере сили правий кінець линви через цю петлю, по­під головну линву і, звертаючи кінець униз, знову через петлю, затягни вузол, достосовуючи розмір “сідла” до своєї особи. Раз зав’язаний рятівничий вузол не стя­гнеться ні не розв’яжеться.

Його треба вправляти так часто, щоб Ти міг його зав’язати дуже швидко, в темряві і без надуми.

11) Звичайна ключка. Цей вузол потрібний при інших вузлах, а самого вживаємо для вигідного несення зв’язаних клунків, для сильного, сталого заеішення лин­ви на гак чи сук на дереві тощо.

Складаєш линву вдвоє і близько складеного кінця робиш звичайного ґудза.

12) Мандрівницький (туристичний) вузол. Вжива­ється його, коли треба по линві дістатися вниз зі скелі, дерева, даху тощо.

У половині довгої линви робиш звичайну ключку, потім на одному кінці линви близько ключки робиш петлю, пересилюєш через ключку та закладаєш її на гак, вистаючий камінь чи гілку і по тім самім кінці спу­скаєшся вниз. А за другий кінець легко стягнеш цілу линву вниз.

13) Затягаюча ключка — вживається як тимчасо­вий вузол, який можна скоро розв’язати. Ніколи не за­лишай його незабезпеченого, бо якийсь звірок може його розв’язати через просте потягнення кінця. Тому завжди через ключки встроми кусок патика і затягни так, щоб він не випав.

Затягаючу ключку з тонкого шнурка вживається теж при купецькому вузлі.

14) Скорот. Коли зайде потреба натягнути линву, а вона задовга, тоді вживаємо такого вузла:

Складаєш середину линви (непотрібну Тобі части­ну) втроє. На обох подвійних кінцях так складеної линви закладаєш петлю, зроблену з головної линви, як на ри­сунку, і натягаєш линву, щоб кінці скороту не вихо­пилися.

Скорот можна забезпечити, вкладаючи короткі ку­ски дерева в кожний кінець скороту.

15) Купецький вузол — вживаємо для обв’язуван­ня клунків, коробок тощо. Скільки посилок розпадається на пошті тому, що хоч було дуже багато шнурка довко­ла пачки, та вузол розв’язався чи зісунувся.

Коли починаєш обв’язувати пакунок, то починай купецьким вузлом. Цей простий вузол легко зав’язати, роблячи затягаючу ключку на “нерухомій ” частині шнурка та закінчуючи його вісімковим вузлом.

16) Поперечне в’язання — вживаємо, коли дві жерд­ки схрещуються під (прямим) кутом і одна доторкає другу. Починай це в’язання піонірським вузлом (або те­слярським) на вертикальній жердці зараз під горизон­ тальною. Після натягнення піонірського, візьми звисаючий вільний кінець і скрути його з “нерухомою” частиною линви так, щоб він не звисав. Опісля починай перетягати шнур перед горизонтальною жердкою і догори. Тоді поза вертикальну жердку, перед горизонтальну вниз і знов поза вертикальну, саме понад першим піонірським вузлом.

Повтори так чотири рази, кладучи шнур назовні попереднього обведення на горизонтальній жердці та внутрі попереднього обведення на вертикальній. Закін­чи знову піонірським на горизонтальній. Тоді поклепай це в’язання патиком, щоб воно краще затягнулось.

Цілий час в’язання кожне обведення мусить бути сильно натягнене та придержуване одне близько другого.

Добрі прикмети в’язання — його прецизність і ту­гість. Навіть у великому поспіху кожний вузол треба в’язати дбайливо й уважно.

17) Закінчення линви. Нова линва вже по кількох днях починає торочитися. Вона не має вже гарного, рів­но закінченого кінця, а виглядає, як кінець розпелеханої дівочої коси. Зарадити цьому легко: треба линву закін­чити, обмотати її.

До обмотування вживаємо тонкого, сильного шнурка. Його можна зробити з розплетеного кусника линви. Закінчення линви можеш виконати так:

а) Приложи здовж линви шнурок складений в петлю.

б) Починай обмотувати линву у віддалі 1/4” (6 мм) від її кінця. Звої стягай міцно й укладай їх тісно один при одному. Ширина закінчення линви, повинна бути рівна її товщині Тепер перетягни кінець шнурка через петлю.

в) Тягни сильно за кінець шнурка (А). Другою рукою притримуй другий кінець (Б) і вважай, щоб його не урвати. Затягни кінець Б під звої приблизно до середини закінчення. Вистаючі кінці гарно обітни.