Пластовий заробіток — основа економічного виховання в Пласті

З усієї безлічі пластової бібліографії вдалось відшукати лише одну статтю, скоріше замітку, яка відноситься до даної теми. Це стаття Дмитра Попадинця «Пестрого Дятла», вихованця Станіславського Пласту і організатора юнацького пластового куреня в Надвірній, під назвою «Пластовий заробіток», що була опублікована в журналі «Пластовий Шлях» ще у 1972 році. В ній автор стверджує: «Одним із… незмінних виховних принципів у Пласті повинна бути справа пластового заробітку. Її можна розцінювати із усіх сторін і точок зору та по-різному інтерпретувати під кутом доброго діла, самодіяння та самовистачальности й самозарадности…. пластовий заробіток, у виховному аспекті, має велике і корисне значення». Розглянемо ж детальніше дане питання.

Пластові витрати – основний стимул пластового заробітку

Багато хто ввжає, що вкладка сплачується лише з метою дисциплінування пластунів чи для підтвердження свого членства в організації. Насправді, регулярні (щомісячний) і разові (під потребу) членські внески пластуна, як і спеціальні заробіткові заходи, мають цілком іншу ціль – вони покривають першочергові фінансові потреби пластової діяльності одиниці, гуртка, куреня. Вкладка – це надзвичайно важливий спосіб самовиховання і самозабезпечення пластової діяльності, вона є однією з головних виховних методик (форм) в Пласті.

Навіть, новацтво має свою членську вкладку заробити! З цього приводу Тоня Горохович висловилась чітко: «слід постійно наломлювати новаків до цього, що вкладку вони мають самостійно придбати, а не брати з маминої торбинки. Бо тоді мама платить вкладку, а не новак… треба впоювати новацтву поняття, що найбільш буде корисною вкладка тоді, коли новак на неї заробить самостійно».

Якщо задуматись, спробувати систематизувати витрати, які здійснює кожен пластун від моменту вступу до організації, то загальна сума виявиться «несподівано» високою. То ж які витрати пластун повинен покривати із власного (пластового) заробітку:

1. Придбання пластового однострою і виряду, літератури тощо (все це від мандрівних черевиків, наплічника та спального мішка до звичайного компаса справжній пластун має придбати за власні, а не батьківські чи позичені кошти). Однострій і виряд потрібен, однак його потрібно заробити… Що то за пластун, який ходить в однострої придбаному за мамині (батькові) кошти?

2. Таборова вкладка (в 1920-х роках в табір могли поїхати лише учасники, причому вкладку вони могли сплатити виключно коштами, які самостійно заробили; щодо останнього була окрема вимога проби). Скільки юнацьких куренів проводять табори за самостійно зароблені кошти впродовж року? Звідки сучасні пластуни сплачують таборову вкладу, зокрема на крайові табори? Може пора встановити вимогу, для початку для учасників крайових таборів, що до таборової вкладки має долучатись пояснення з вказанням джерела коштів?

3. Придбання майна для гуртка і куреня, домівки (гурткова хоруговка і курінний прапор, казани, хоруговки до сиґналізації, піонірський та спортивний виряд, аптечка, човни, каюки, видання до бібліотечки тощо). Оплата проїзду та інших спільних дрібничкових витрат (наприклад квитки до музею) під час гурткових і курінних екскурсій, прогулянок і мандрівок, в тому числі за кордон. Сюди слід відносити і кошти для оплати витрат на домівку.

Значення спільного майна в економічному вихованні пластунів влучно охарактеризував вихованець стрийського Пласту, довголітній курінний «Червоної Калини» Ярослав Рак «Мортек»: «члени Пластового Гуртка мусять зрозуміти, що без власного майна-виряду вони не є Пластовим Гуртком, а тільки припадковим і маловартісним збором одиниць, які не здібні до сталого збірного зусилля, до спільної будови… Майно Гуртків і Куреня мусить бути у заряді окремих осіб, але всі члени повинні мати його перед очима, тішитися і піклуватися ним…. майно Гуртків і Куренів, що його треба мати у докладній евіденції та відчитності і передавати у порядку черговим діловодам. В цей спосіб молодь зможе виробити у собі дбайливість про громадське добро та почуття відповідальности за нього».

4. Загально пластові збірки (станичні і крайові). В 1920-х, наприклад, коли зародилась ініціатива з будови «Пластовий дому» у Львові, пластуни і куреня декларували обіцяну суму а опісля активно збирали-заробляли. Так само було з побудовою таборових осель.  На жаль, сучасний Пласт має ще один привід для збірок – для лікування тяжко хворих пластунів.

«Питання придбання фондів  для збірноти – писав Я.Рак – дорогою спільного зусилля є преважним усуцільнюючим засобом, який рівно масно виробляє ініціятпву, вмілість реального плянування, організування розподілу зайнять, відповідальності одного за всіх і всіх за одного. Починаючи від членського внеску аж до найскладнішого пластового заробітку, та від книги писаря аж до шатра і човна, чи стінної газетки, — все це мусить бути обговорене і ухвалене цілим Гуртком, а далі Куренем. Фінансові засоби мусять бути теж ними самими роздобуті».

Ощадність — найлегший заробіток

«Найлекший спосіб заробітку — писав автор фундаментальної праці «Пластовий гурток» Євген-Юлій Пеленський — це ощадність. Змалку вчіться видавати менше грошей ніж заробляєте. Заощаджені гроші складайте в пластових кооперативах. Коли бажаєте щось мати, то перше складайте собі рати, а потім цю річ купуйте, навпаки дуже виїмково або ніколи».

Ощадність завжди була однією з головних вимог пластових проб-іспитів. У першому більшому пластовому посібнику «Життя в Пласті» (1921 рік) Дрот писав: «Щоби щадити, мусиш уміти заробити. Хто дістає гроші даром, цей звичайно не вміє оцінити вартости гроша, не вміє найти міри у видаванню його і очевидна не може як слід обчислятися з своїм доходом… Треба отже вміти бути ощадним не будучи скупим». І далі, пояснюючи точку «Ощадність» до проби, Основоположник Пласту твердить: «Не думай, що ти вповні відповів вимогам II пл, іспиту, коли заробив і заощадив тільки те, що ставимо яко вимогу при іспиті. Змістом цеї вимоги іспиту є зрозуміння і виконання ощадності. Мусиш отже заробляти собі тілько грошей, щоби ти за них міг собі купити чи позичати які добрї книжки…  а лише те, що ти мавби видати на непотрібні річи (як инші видають на тютюн, на пиво, горівку, на багато цукерків і т. л.) відложи собі як ощадність».

Навіть, старші пластуни, які в 1920-х роках здавали  другу чи третю пробу (якщо з різних причин не здали її в юнацтві) активно практикували вищеописану форму і зміст пластового заробітку. Наприклад, старший пластун Степан Бандера, до своєї Третьої Проби долучив Посвідку (датовану  28 травня 1928 року) наступного змісту: «Остсим посвідчуємо під словом чести що Бандера Степан, розвідчик II  к[уреня] Ст[арших] Пл[астунів] ім[ені] Ів[ана] Богуна в Стрию за заощаджені гроши купив собі однострій та мандоліну». Документ підписали ст.пл.розв. Ярославом Падохом та ст.пл.розв. Осипом Грицаком.

Пластовий провід не лише словом, але й ділом підримував ощадність пластунів. Відразу після свого виникнення у 1924 році Верховна Пластова Команда (ВПК) звернулась із закликом до пластових частин надсилати свої заощадження у центральний пластовий фонд. Але надходження коштів було незначним. Тому у грудні 1928 року ВПК створила Пластову щадницю (фактично – Пластовий Банк) при кооперативі «Пласт» (про кооперативу буде мова далі). Веденням її займався курінь старших пластунів «Орден Залізної Остроги». При окремих частинах створювались її «збірниці». Відтак в 1929 році акція ощадності досягла досить великого розмаху. Станом на 1 лютого щадниця вже мала 263 індивідуальних та колективних вкладників, а сума внесків становила 1,3 тис. злотих.

Для надання нового імпульсу щадниці у жовтні 1929 року було організовано пластове Свято ощадності під гаслами «В ощадності наша сила», «Працюй і щади». Захід включав бесіди та виклади з даної теми. І хоча надходження до щадниці зменшилися, вони набули сталого характеру і ставали одним із головних джерел поповнення бюджету Пласту. На жаль, заборона Пласту не дозволила розвинутись цій цікавій ініціативі. Однак збереглась вичерпна Інструкція про організацію акції ощадності серед української пластової молоді, яку, при бажанні, можна взяти за основу для продовження перерваної традиції.

Натомість пластунам Закарпаття «Підкарпатський банк» запропонував іншу цікаву та ефективну форму ощадності. Він видав кожному ужгородському пластунові по ощадній книжці (сучасний аналог – пластикова кредитна кртака) з однією чеською кроною, але скористатись нею можна було тоді, коли внески досягали 20 ч.к. Такий підхід великою мірою активізував заробітки та ощадність пластунів міста.

Цікаво, що і серед новаків пластова система виховання гостро рекомендує плекати ощадність. З цього приводу Тоня Горохович висловила наступну думку: «Якже самостійно новакові придбати… гроші? Заощадити! Коштом кіна, цукорків чи інших видатків, на які батьки дають гроші. Правда –– тут батьки дають також гроші. Та хоч воно так і є, але всежтаки новак уже, відмовляючи собі приємноеті за них, немов би заробляє сам на вкладку». Докладніше цю тему розкрив Омельян Грималяк в статті «Ощадність та її розуміння у вихованні новацтва» (Вогонь Орлиної Ради. – Ч. 12. – 1955. – С. 10-12).

В діаспорі Я.Рак розглядав дане питання ширше: «Ощадність пластунів треба трактувати передусім, як ощадність індивідуальну, хоч саму акцію треба включити до діяльности Гуртка. Ця акція не може приносити безпосередньої користи для Гуртка, але ведена пляново і цілеспрямовано крім плекання властивостей вдачі, може теж багато улекшити працю Гуртків. Ощадність ведена через цілий рік дасть підставовий капітал для виїзду до табору, на прогулянку чи стрічу і заощадить у гарячому моменті багато клопотів щадникові, його батькам і друзям у Гуртку». Більше про ощадність в юнацькому віці можна почитати в статті Романа Мицика «Велика чеснота є ощадність»  (Молоде Життя. – 1946. – Ч. 1. – С. 7-8).

Пластові вмілості – основна форма пластового заробітку

Важливо розуміти, що в 1920 роках (і, теоретично, за посібником «Життя в Пласті» 1961 року) вмілості, які тоді називались «почесними іспитами», можна було зголошуватись лише після досягнення ступення розвідника Дрот писав, що завдяки їм: «можеш мати змогу кождої хвилі заробити собі на життя, зн. станеш вільним, від обставин незалежним, а для суспільности пожиточним чоловікомВчися отже вмілостей вимаганих при почесних іспитах, бо вони може позволять тобі відкрити в собі окрему схильність а щонайменше позволять тобі добре розумітися на якімсь практичнім званню, до якого своїм добрим приміром вспієш може заохотити других і причинитися до сього, що не один пожертвує свою працю промислови й торговлі України».

Цікаво, що на думку Дрота: «предметом почесного іспиту може бути всьо, що представляє практичну вартість в життю». Тому «не можна приміром здавати почесного іспиту зі збирання почтових значків або із гри в теніса».

Відзначимо, що ВПК в перші повоєнні роки активно намагалась впланути на здобуття пластових вмілостею юнацтвом шляхом створення гуртків спеціалістів по юнацьких куренях. Верховний Отаман Северин Левицького на 2-му повоєнному Пластовому З’їзді, що проходив 22 грудня 1925 р., констатував – в краю діяли щонайменше 14 спеціалізованих (фактично – економічних) гуртків. Найбільшою популярністю користувались:

  • переплетничий (2, 5, 15, 17, 18, 24, 28 курені);
  • швецький (2, 7, 12, 13, 17, 28 курені);
  • крамнчний, кооператив (2, 13, 20, 7, 46 курені)
  • столярський або різбярський (15, 17, 24, 25, 32 курені);
  • світлильний (1, 2, 8, 16, 18 курені; відзначимо, що згодом створений субреферат світлин у ВПК діяв саме в складі економічної рефренетури);

Меншою популярністю користувались такі гуртки: ощадня, позичкова каса (7, 46); виробу пасти (1, 32); фризієрня і чепурня (18, 28); комітет будови пластового дому (3); молочарський і щіткарі (5); кошикарський (37); килимарський (44).

Нижче наведемо приклади кількох практичних навиків, які були підставою здобуття в Пласті відповідних іспитів вмілостей або прямим результатом їхнього здобуття:

  • переплетництво (оправа книг, за існуючими даними, була найпопулярнішою вмілістю в Пласті 1920-х років і давала прибуток принаймні яворівським, стрийським, тернопільським, самбірським та косівським пластунам; останні відкрилу цілу майстерню з двома верстатами; самбірські пластуни з куреня Д.Вітовського так і писали в своєму звіті в 1928 році: «в ціли придбання фондів для Куріня існує переплетення в якій управляється власні і чужі книжки»);
  • шиття (шевська робітня існувала в стрийському коші; очевидно на її досвіді Ю.Пеленський закликав юнацтво: «хай ваш гурток шиє однострої для членів куреня, хай виробляє пластовий виряд, як наплечники, хустини, відзнаки»; цікаво, що шаблон економічного звіту юнацького куреня в 1920-х роках передбачав питальник про потребу шатер і чи елементів однострою, але й матерію з якої, очевидно, юнацтво самостійно могло пошити ці вироби);
  • городництво (з весни 1928 року у багатьох пластових осередках почав поширюватись рух, коли для пластового заробітку в оренду бралась земля і засівалась яриною та засаджувалась городиною; так крім матеріальних прибутків пластунам ще й зараховувалась відповідна вмілість);
  • килимарство (практикували косівські пластуни, які в листопаді 1923 року під проводом свого опікуна заснували першу у Пласті ткацько-килимарську робітню; килимарська пластова робітня діяла також в Стрию);
  • фризієрство (тобто перукарство; дана вмілість теж була доволі популярною; пластуни самбірсьокго куреня Д.Вітовського, наприклад, заощаджували кошти тим, що в курені існувала «фризієрня виключно для пл.»);
  • бжолярство (власна пасіка з чотирьох вуликів, що поставла весною 1925 року стала особливою гордістю косівських пластунів, однак взимку, коли опікун куреня перебував у тюрмі, бджоли замерзли; справа налагодилась після проведення теоретичного курсу з пасічництва і згодом пасіка вже давала сталий прибуток)
  • різьбарство (в 1924 році пластова різьбярня була вілкрита в Косові).

Пластунів постійно заохочували працювати над отримання нових вмілостей. Яскравим прикладом цьому є посібник для провідників гуртків під назвою «Пластовий гурток» (Львів, 1930) де вихованець стрийського Пласту Ю.Пеленський подавав наступні приклади:

  • кошикарство («Гарні коробки, виплітані з тонкого пруття чи соломи, меблі, зокрема підставки-столики на вазонки мають широкий збут»);
  • столярство («виробляйте нпр. столики на квіти чи під альбоми. Роботи не багато, а коли виконання є старанне, напевно добре заробите… Гарні рямки, деревляні різьблені чи інші все принесуть вам неодин гріш, якщо тільки виконані зі смаком.»);
  • забавкарство («Для дітей виливайте з олова українських стрільців або ліпіть їх намальованих з паперу на окремо вирізані дощечки; творіть своїми руками механічні, дотепні забавки»).

Колективні форми пластового заробітку

Таких варіантів є безліч. Для прикладу наведемо лише деякі:

  • допомога батькам, рідним, сусідам, організаціям та іншим у господарстві, підприємстві, імпрезі (наприклад, в обслуговуванні гардеробів) тощо (з цього приводу Дрот писав, що можна виконати: «в дома потрібну річ, за яку требаби й так заплатити. Ось, пр. направити зіпсований дзвінок, залютувати діру в бляшанім горнятку і т. п. Очевидно такі роботи вимагають вмілости і справности, але саме пластун повинен нею визначитися»);
  • технічні роботи (в 1920-х роках львівські гуртки пакували насіння, цинамону та перець для «Центросоюзу»; цікаво, що, навіть, старші пластуни Загону «Червоної Калини» не гребували пластовим заробітком, який отримували від пакування цинамону для «Народної Торгівлі»; вже в діаспорі пропонувались роботи з вкладання святкових листівок у конверти, пакування святкових подарунків);
  • збирання овочів, лікарських рослин, ягід та грибів, горіхів, старого паперу і кольорових металів (до речі, саме збирання і пакування лікарських рослин для українських кооперативів об’єднаних у «Центросоюзі» в 1925 році призвело до створення підприємства із символічною назвою «Пласт» про яке мова ще буде далі; заготівельна пластова робітня діяла в Стрию);
  • господарські роботи (миття підлоги, прибирання і ремонт приміщень, відкидання снігу, зрошування трави та городів, миття автомобілів, малювання парканів, праця на фермах підчас жнив; пластуни, особливо під час мандрівок, часто підробляли допомагаючи горянам у господарстві);
  • сфера послуг (організація і утримання ковзанки зимою, продавання холодних напоїв в гарячі дні літа, продаж квітів з нагоди свят, роздавання реклямових летючок, рознесення рекламних видань, доставка замовлень з крамниць; догляд за малими дітьми на дворі чи в хаті);
  • пропаганда (вертеп, коляда, віншування; вечорниці, наприклад, рогатинський курінь ім. П.Орлика в 1930 пластовому році провів три вечорниці, в тому числі до дня Св. Миколає і заробив 144 злотих; видання часописів, святкових карток, невеликих накладів книжечок з різних ділянок пластування тощо, але треба пам’ятати, що ці матеріли перед тиражуванням потрібно дати на перегляд і рецензування відповідній особі);
  • навчання інших  (цікаво, що про цю форму заробітку Дрот в розділі «Ощадність» посібника «Життя в Пласті» так прямо і писав: «Багато у вас заробляє собі лекціями»).

Важливо розуміти, що заробіток має бути цілеспрямованим. Ю.Пеленський радив завчасно продумати хоч б два-три можливі у місцевих обставинах способи (можливості) заробітку. Зокрема він пропонував в першу чергу вивчати такі пластові вмілості, які могли б принести хосен (практичну користь). З ним погоджується Я.Рак: «Очевидно, що кожний пластовий заробіток і спосіб його зорганізування мусить бути докладно розпланований». А Д.Попадинець, ніби доповнюючи, радив підбирати кілька окремих проєктів та включати їх у свій план праці на рік.

Навіть, для новацтва планування є обов’язковим елементом: «Треба спільно на сходинах з новаками планувати буджет рою – пише Тоня Горохович – та пильнувати його виконання продовж року.  Треба заохочувати новаків укладати їх індивідуальні бюджети, наломлювати їх до інтелігентного та відповідального господарення своїми грошина. А все це можна вчити новаків при нагоді їх практичного співучасництва у плануванні роєвого бюджету та при його реалізуванні».

Підприємництво – вища форма пластового заробітку

Пластуни 1920-х років активно проводили різного роду «імпрези й виступи» для здобуття т.зв. пластового заробітку. Були й такі, що у 1923-1925 рр. під час мандрівок пробували міняти у місцевих мешканців тютюн на продукти, що ВПК змушена була суворо заборонити.

Ю.Пеленський, стверджував – потрібно мати трохи купецького хисту, щоб вироблені предмети добре продати. Він, зокрема, рекомендував давати їх на реалізацію до якогось магазину або під час показового виступу відповідної пластової частини організувати продаж цих предметів гостям під час так званого «пластового базару» або «фантової» лотареї.

Цікавим проектом Верховної Пластовї Команди стала «Перша обласна виставка», що відбулась у межах організованого Пластом Свята праці. Досягнення пластового виробництва та промислів (вироби з дерева та глини, ручні та верстатні, з малярства, щіткарства тощо) щільно розставили у двох кімнатах УКТОДОМ площею 100 кв.м. Усе це доповнювалось численними світлинами. Згодом відбувались такі ж, але дещо менші пластові виставки. Окрім засвідчення постійне зростання майстерності та вдосконалення пластового виробництва вони збільшували й пластові заробітки, оскільки вся продукція продавалась через крамниці.

У 1925 році інженер Андрій Сербин, який вважався великим спецалістом пластової економічної справи, створив кооперативу «Пласт». Кооператив розвинувся з невеликої установи яка займалася постачанням різного спорядження для пластування та табірництва. Спершу це була невелика установа, яка мобілізувала пластунів, як вище згадувалось, на збір та пакування лікарських рослини. Потім пластуни організували власне виробництво мухолапок, а також дріжджового і ванільного порошку за німецьким рецептом та почали випускати пасту для взуття. Все це було дещо примітивним, але давало чималі прибутки. Взагалі, плани були широкі, проте їх реалізації перешкоджали брак коштів, а також відсутність власного приміщення (основна діяльність довший час здійснювалась в львівській пластовій домівці – Бляхарська, 11) і крамниці. Цікаво, що дана кооператива «Пласт» продовжувала успішно діяти у в умовах польської окупації, навіть, після переходу пластового руху в підпілля. Докладніше про цю установу, зокрема про її заснування і розвиток, а також діяльність після заборони Пласту поляками,  можна дізнатись із статтей «Дещо з діяльности кооп. «Пласт»» та «Ювилей Пласту» (1936).

Батьки і економічне виховання

Яскравий образ нерозуміння батьками основних підстав економічного виховання їхніх дітей  описала Тоня Горохович на прикладі новацтва: «Батьки дають дітям багато грошей на їх витрати. Можна обсервувати часто нашу дітвору підчас імпрез, в подорожі, на вулиці, або й підчас сходин. У них в руках постійно як не морожене, так «лизаки», як не картопля так пляшка з соломкою, чи цукорки, чи будь-що інше з маси тих всіх приманчивих для дітей «лакоминок», що їх повно в нашому довкіллі. Витрачання грошей на всі ті обильні «присмаки» шкідливе подвійно: і для здоров’я і для цілости виховання». Більш докладно дана тема розкрита в статті Наді Кулинич «Діти й гроші» (Вогонь Орлиної Ради. – Ч. 12. –1955. – С. 14-16).

З цього ж приводу Д.Попадинець писав: «Труднощів можна сподіватись від деяких батьків пластової молоді, бо через їхню любов до своїх дітей вони можуть виявити готовність самі оплатити потрібні суми замість того, щоб їхні діти зайнялись справою пластового заробітку, або відкинути цю ідею, як неактуальну чи звільнити від неї своїх дітей. У такім випадку треба батьків переконати, що крім наглядної користи пластового заробітку для їхніх дітей, ми, виховники, виробляємо в пластунів рису зарадности й цілеспрямованости і цим в них плекаємо почуття обов’язку, самопомочі та помочі ближньому».

Тут можна зарадити лише кличем Ю.Пеленського: «Заробляйте – не витягайте руки по дар кинений вам з ласки». Його потрібно пропагувати передуміс серед новацтва і юнацтва, але також і серед їхніх батьків, як основоположний принцип в системі економічного виховання Пласту.

Пластовий заробіток, як добре діло

Вже в 1920-х роках спостерігались і певні негативні явища нездорового захоплення прибутками пластових заробітків. Як наслідок цього суто пластова праця часто відсувалась на другий план. Яскраво дану проблеми висвітлила Т.Горохович у виховній роботі з новацтвом: «Буває, що новаки заробкують (розносять часописи, розвозять товари зо склепів, збирають м’ячики на грищах і т.д.) і нераз бажання заробітку зростав до тієї міри, що вони втрачають охоту прибувати на сходини. А трапляється й таке, що коли новак заробляє у батьків, привикає до того, що за кожну свою роботу дома викагає заплати. І це є дуже важливий момент, що його повинен правильно розуміти виховник та спільно з батьками новака, вміло проводити підчас виховного процесу». Однак в 1920-х роках, як стверджує Б.Савчук, пластунів ніколи не опановував споживацький дух і їм була властива добродійність.

З другого боку, серед пластунів зажди є багато таких, хто походить із забезпечених родин і не потребує додаткових ресурсів. Саме для них Дрот у посібнику «Життя в Пласті» писав: «Коли твої родичі так маючі, що ти не потребуєш заробляти на удержання, то саме задля Пласту мусиш подбати про нагоду до зарібку».  Д.Попадинець, проблему, озвучену Дротом, насвітлював так: «зуміймо заставити себе пожертвувати часом, працею і, навіть, грошем на користь тих, доля яких є відмінною від нашої, які, не дивлячись на їхні, більші за наші зусилля, не можуть задовольнити своїх найнеобхідніших життєвих потреб і які будуть дуже приємно вражені нашою поміччю…. Такою дією ми матимемо золоту нагоду виявити нашу дружність та дійсне співчуття тим, які терплять, які потребують допомоги. Вони напевне будуть нам вдячні за нашу братерську поміч та дадуть нам признання за те, що ми прямуємо широким пластовим шляхом до Добра і Краси». 

Вихованка рівненського Пласту Тоня Горохович розглянуда дане питання у статті «Господарське виховання у новацтві»: «Господарське виховання не може бути само в собі ціллю. Воно, хоч як важливе, але мусить бути підпорядковане основним напрямним пластового виховання, що зводиться до Трьох Головних Обов’язків. Пам’ятаймо, що пластовий виховник дбає не тільки про те, аби новаки навчилися заробляти й щадити гроші, але, щоб вміли радо ті гроші дати на добру ціль, щоб вміли інтеліґентно ними господарити. Зматеріялізований світ, серед якого живемо, крив в собі багато небезпек, що підточують основи всякого морального виховання» Тому з ощаджуванням та заробкуванням в новацтві треба бути уважним, не перетягати струну».

Особиста ініціатива – головний результат економічного виховання в Пласті

Передусім потрібно зауважити, що найкращою формою заробітку для дітей новацького віку все ж треба вважати спільну працю, що супроводжується веселістю та ентузіазмом, за яку потім приходить винагорода, що підбадьорює та заохочує. І, навпаки, особисті невдачі дуже негативно відбиваються на дітях новацького віку.

Пластовий заробіток в юнацькому віці може бути ініційованим і практикованим не тільки гуртками і куренями, але й індивідуально. В 1930 році скавтмайстер А.Сербин в статті «Значення економічної ділянки у виховній акції Пласту» закликав: «належало б впровадити деякі зміни у виучуванні пластових вмілостей. В підшукуванні їх треба би звернути увагу в першу чергу на ті, що наказували б стало дивитись на вислід, що будили б індивідуальну ініціятиву, що навчали б чогось нового — пожиточного. Одначе Пласт не навчає — він тільки будить цікавість — інтерес, і тому, запізнаючи молодь з якою-небудь фаховою роботою, не можна вдоволятись тільки примітивними формами. В кожній економічній праці, на ріллі, в промислі чи торгівлі пластун повинен бачити приманливі можливости й то в таких розмірах, що примушувало б його до дальшої праці, до безупинного поступу». Вже в діаспорі, Ярслав Рак з цього приводу писав: «Пластовий заробіток має на меті крім придбання фондів виробити у пластунів зарадність, самостійність і пошану до праці. Ініціятива і помисловість юнацтва має тут необмежені можливості».

Під цим оглядом слід відмітити ініціативу косівського пластуна С.Місяця, що заслужив визнання не тільки в Пласті, але й серед української громадськості. Він мешкав у селі Химчині за 10 км від Косова і, довідавшись із часопису “Сільський господар” про техніку розведення шовкопрядів, сам змайстрував верстат і взявся за працю. Незабаром він отримав чималий прибуток і став відомим на всю округу.

Велику ініціятиву у пластовому заробітку виявив і старший пластун (!) Степан Бандера, який як кількалітній скарбник Загону «Червона Калани», виробляв за допомогою членів Загону, що жили у Львові, невеличкі срібні пластові відзнаки, які мали великий попит й приносили чималий прибуток. Очевидно, що при його участі, як курінного скарбника, Загін купив невеликий кінопроекційний апарат й демонстрував короткометражові фільми для ширшої публіки за відповідну оплату.

Використані матеріали:

  • Горохович Тоня. Господарське виховання у новацтві // Вогонь Орлиної Ради. – 1955. – Ч. 12. – С.5-9.
  • Пестрий Дятел. Пластовий заробіток // Пластовий Шлях. – 1972. – Ч. 2(33). – С. 50-51.
  • Пеленський Юрій Євген. Пластовий Гурток. – Львів, 1930. – С. 29-31.
  • Економічні чвертьрічні звіти юнацьких куренів 1920-х років, що зберігаються в архіві групи дослідження історії Пласту «На сліді».
  • Рак Ярослав. За господарське самоврядування і самостійність пластового юнацтва // Молоде Життя. – 1952.– Ч. 4-5 (107-108). – С. 15-16.
  • Савчук Борис. Український Пласт 1911-1939. – Івано-Франківськ, 1996. – С. 146-148.
  • Сербин Андрій. Значення економічної ділянки у виховній акції Пласту // Пластовий Шлях. – 1930. – Ч. 1. – С. 7
  • Тисовський Олександр. Життя в Пласті. – Львів, 1921. – C. 92-93.

Про економічне виховання в Косові

1924 рік…Недавно заложив я пластову килимарню. Поки що один верстат. Маю думку, що якби мати фонди, то можна б її поширити й плекати рідний промисел. При тім вишколити своїх робітників, щоб не йшли до жидів. А якщо польська влада напосілася б на Пласт, то в робітні з учнів можна його вести без перешкод. Як це діло піде, побачимо пізніше.

Дня 5 жовтня ми відновили в нас “Сходини пластових умілостей”. Сестрички вишивають, комбінують вправи, забави, а братчики майструють дещо, й так поволі стягаємо до домівки деякі знаряддя, серпанки на вікна, скатерті на столи і т. п. Надто цим гуртується молодь і заохочується її до дальшої праці. Успіхи значні.

Увели ми у програми точку “риболовства”. Це відбувалося так: усі, переважно старші пластуни й пластунки, приносять деякі речі-дрібнички як “рибу”. Наліплюється на них карточки, значиться числами, накривається шатром, і новаки та прихильники “ловлять” рибу вудкою. Це приносить хосен – як моральний, так і матеріяльний.

1925 рік. Дня 1 лютого ми заснували пластову різьбарню. Столярський верстат позичили, декотрі знаряддя закупили і почали майструвати. Сподіваємось згодом придбати цим деякі фонди.

У четвер 13 березня ми заснували пластову переплетню. Причиною були великі кошти оправи книжок. Тепер маємо плян наперед оправити свої книжки, на них набрати практики, а відтак оправляти другим і цим заробляти на видатки. Взагалі мусимо витворити якесь джерело доходів, а то без грошей неможлива праця. Від батьків нема що сподіватись допомоги, на вистави нема що й надіятися, тож треба здобувати іншим способом.

Сходини, як і взагалі діяльність куреня, переходять менш-більш за таким пляном: У [ві]втірки переводимо читання “Чеснотою і правдою”, окремо братчики й сестрички. Це відкриває очі на життя, відвертає від деморалізації. У середу – робітка для менших; беруть вишивання, латання і т. п. Переважно прихильниці і новачки. Переводить с. М. Библюківна. Четвергами – робітка для старших; сестрички – вишивання і переплетництво, братчики – столярство, різьбарство. Праця триває 2 – 4 години. У п’ятниці звечора сходини менших до 7-ї години, відтак старших до 9-ї години. В суботи – рисунки й спів. У неділі і свята – сходини; гурткові, спільні, пластових умілостей, гутірки, забави, “риболовство” і т. п. Вечором випозичання книжок із книгозбірні, при чому буває і гутірка. Незадовго сподіваємося дістати від Товариства “Просвіта” книжок на місячні сплати, за яких 300 злотих. От тоді читатимемо.

Стан куреня. Членів у курені є 21, в тому 12 по I пластовій пробі. Пластова переплетня оправила вже сім книжок для Пласту. Маємо власне приладдя, хоч дуже примітивне, але власної роботи. Належать 4 сестрички.

У пластовій різьбарні зайняті 4 братчики. Багато ще не зроблено, призбируємо знаряддя. Але підготова до праці йде. Столярський верстат випозичено.

Пластовий музей придбав декілька експонатів старовини (хрестики, гроші), які відсилається до ВПК.

Домівку прикрашено ще двома вишитими рушниками власної роботи. Робимо рамки для портрету патрона М. Павлика й на “Членську грамоту” куреня у “Просвіті”.

До пластової книгозбірні придбано 87 томів книжок, які взяв я у “Просвіті” на виплату. Усіх томів маємо вже більше 300. За місяць випозичено до читання 61 том. Прибутку за визичення було 7.95 злотих. Маємо плян утворити згодом, як покращає грошева справа в курені, загальну книгозбірню і для непластунів, щоб наші громадяни не читали сміття чужих видань. Але одному чоловікові годі все нараз зробити. А поміч із молодих сестричок і братчиків лише підростає. Ще треба додати, що все це стараємося робити власними силами, бо старші нічим не помагають. Надто ще щомісяця шлемо пластові заробітки на “Рідну Школу”, фонд ім. [Степана] Тисовського, часописи й ін.

А 15 червня ми вислали речі до Львова на пластову виставку. Це були ножі, ручки й інші речі дерев’яні, різблені прибори до писання, вишивані рушники, гурткові хоруговки і т. п. Найцікавішим був модель килимкарського верстату, випалений у гуцульські взори із зачатим килимком. А все це власної роботи.

За посереднім нашим старанням набув наш улад 1/4 морґа поля у селі Голови й у селі Перехресне. До цього якби так трошки фондів, то можна б вибудувати будинки й було б де переводити літо, ширити відтам пластову ідею.

Звіт за 1923- січень 1926. Грошевий оборот: приходів було понад 300.000.000 марок і коло 900 злотих. Розходи рівняються приходам, бо всі гроші повертаються на закупне приладів, ремісничого знаряддя, на сплату книжок, оплату домівки та ін. Головну рубрику у приходах становить щорічна коляда й поміч з Америки. Решту придбано із членських внесків і фізичної праці членів Пласту. Ні батьки, ані інші громадяни нічим не допомагають. За саму домівку платимо 5 долярів місячно.

Майно куреня: столярський верстат з частинним знаряддям, 3 шатра, два спіжеві казани, линва 18 м, курінна аптечка, переплетничий верстат, шафи на книжки, стіл, столики, хідники, заслони на вікна, скатерть, 7 портретів й інша обстановка домівки (майже все власної роботи), санки на 5 осіб, лещата, копаний м’яч, матеріял до столярні.

Переплетня оправила біля 60 томів. Приходу від чужих ще нема через брак потрібного знаряддя.

Столярня і різьбарня вислала кільканадцять виробів на пластову виставку до Львова. Правильну працю спиняє недостача знаряддя.

Майже всі вичислені дані не є точні через брак всіх записок, які поліція забрала. Одначе нічого не перебільшено, хіба що зменшено.

Наш “Комітет будови Пластового дому у Львові” збирає щомісячні пластові заробітки, старі гроші, поштові значки і т. п. та відсилає до Головного комітету. Самих значків зібрано 1500 шт., ніклевих монет 200 шт., між тим половину дуже старинних.

Для журналу “Молоде Життя” придбали ми 25 передплатників із-поза Пласту. Це є доказ більшого спопуляризування пластової ідеї. Як будуть фонди, будемо видавати свою курінну газетку.

У вихованні клав я вагу на вироблення сильного характеру та загально-національного освідомлення. Треба признати, що успіхи є. І чужі зауважують добре виховання. Але поза клич Сили, Краси, Обережности і Бистроти не виходжу. Примір: щоби й у мові бути красному, ми рішили платити по 1 сотикові за кожну граматичну чи ортографічну помилку, а по 10 сотиків за вживання чужих слів. Гроші ці йшли на “Рідну Школу”. Тепер уже не робимо помилок.

Про першу пластову зустріч

У 1924 р. обрано його [Е.Кульчицького] до Верховної Пластової Команди у Львові. На цьому пості стає він інспіратором і організатором Клюбу Старших Пластунів, очолює його. Клюб цей згодом перетворився в Улад Старших Пластунів. У 1924 році Ґена організує мандрівний табір старшого пластунства й юнацтва на Говерлю. Табор закінчився зустріччю на Писаному Камені. Комендантом його був Сірий Лев, опікункою пластунок учит. Ольга Мриц, а бунчужним Євген Кульчицький.

Дня 11 липня перед вечором загостили до нас знайомі пластові гості. Окрім знайомих, були декотрі нові, м. ін. Станиславівські. Провадив т. Калужний і професор [Іван] Чепига. Зараз ми знайшли для них приміщення: пластуни таки в домівці, пластунки поодиноко в хатах. У нас уже все приготовано в дорогу.

Ранком 12 липня вирушили ми на зустріч. Дощ ллє як з відра. Але настрій у всіх бадьорий. Співаємо. Всіх нас є около 30. Батьки наших пластунок (-ів) вже й не боронили так, як минулого року. Потроху привикли, а потроху погодилися, що так мусить бути. Бо ж як інші здалека йдуть, то видно, що це обов’язок. Саме опівдні ми на Писаному Камені. Тут застаємо торішніх знайомих – між іншими Верховного отамана професора Северина Левицького, брата [Івана] Сидорова й сестру Р[остислава]. Демчуківну. Радо вітаємося з усіма. Визначають нам місце на шатра. Отаборюємося. Інші ще сходяться. Усіх може є до 200.

Помітний поступ від минулого року – хоч би у виряді. Торік крилися попід скали, смереки, а тепер верх укритий шатрами. І ми вже у пластових одностроях, лише без шапок і капелюхів. Але на другий рік і це буде…

Переживань під час зустрічі не описую. Усе пройшло дуже гарно. Вправи, ватри, гутірки, забави і т. п. Повік усе залишиться у пам’яті тих, які були там і все бачили. А хто не був, хай вступає до Пласту, справується, то побачить.

Опівдні 14 липня повертаємось домів. Усе братство розходиться з долів у гори, з гір на доли й на всі сторони. З нами вертаються давні знайомі з професором Северином Левицьким на чолі. Дуже цим радуємося. На вечір ми дома. Гостей любих гостимо чим хата багата. Не так, як бажалося б, та зате щиросердечно.

Біля полудня 16 липня наші гості відходять. Як ми не просили, щоб залишилися хоч до неділі, – нічого не помогло. З жалем прощаємо всіх, зате з надією, що побачимось за рік знову. Відпроваджуємо. А домівка наша така раптом сумна стала. Всі ми зійшлися, нічого не говоримо та лише згадуємо все.

Раптом до домівки впадають два жандарми й списують протокол: хто був, чого, чи знаємо всіх, чому не зголосили їх і т. п. Відразу записують на кару. Таке-то: як не обухом ударю, то хоч капелюхом… Але мені вдалося позбутись тої кари (а погань цілий час бачила наших гостей, але не було відваги чіпати).

Відтак ми довідалися, що й тих пластунів, які пішли з професором Левицьким на Заболотів (інші пішли на Коломию), жандарми в Заболотові арештували, держали до півночі на поліції, відтак під наглядом відправили на залізницю.

Все ж таки як би не було, а відвідини в Косові пластових гуртків з інших місцевостей скріпили морально наше становище перед противниками. Якщо б так у Коломиї добре розвивався хлоп’ячий курінь, ми могли б частіше відвідувати один другого, щоб вбитися ворогам у тямку.

Напишіть відгук