Український нарід з давна давен кохається в своїй рідній природі. Не лише ми це відчуваємо; всі культурні народи, які лише знають нашу народну пісню або хто бував в наших запашних селах, всі признають, що се так. Все у нас глубоко вяжеться з тою буйною природою, що оточує нас. Згадаємо чубатих Запорожців. Своїми геройськими вчинками вони й до сього часу, як приклади не втратили своєї вартости. Все життя сих людей було серед природи, починаючи від широкого степу, сивого Дніпра аж до наслідування голосу пугача, щоби розпізнавати по ньому своїх друзів або ворогів.

 “Пугу, Пугу” – привітайте святі
Ченці – товариша з Лугу.
Чи то в час спокою, чи в походах, Запорожці уявляли своє життя лише серед рідної природи.
“Ой ішли наші славні Запорожці
Та по над Бугом рікою.
Ой широкою та глибокою
Гей, та понад лиманами.”
(Народня пісня).

Нарушення їх близости до рідної природи викликувало тугу, жаль, обурення в богатьох народніх піснях, що дійшло і до нас.

“Гей хоч виведіть, а хоч винесіть
Мене на Савур могилу,
Нехай же я стану, подивлюсь
На свою рідну Україну”
(Народня пісня).

або

“Ти земле турецька, віро бісурманська,
З тяжкої неволі турецької,
З каторги бісурманської
На тихі води,
На ясні зорі!….”
(Народна пісня)

В кожній війні знаннє місцевости відограє велике значіннє. Наші козаки добре ознайомлені зі степовою Україною і всіма затоками Дніпра, коли хотіли, могли так підкрадатися до ворога, що були для нього несподіваними, – а нежданий ворог дуже страшний. З молоду пластун повинен в сьому відношенню брати приклад з Запорожців.

Але не лише для чисто військових потреб треба бути знайомим зі своєю місцевостю, на нас лежить більш глубокий обов”язок – а саме любов до рідної природи і стараннє її дослідити, що легко можна переводитив життя через екскурсії. Здається, немає потреби вказувати на необхідність екскурсій, як малих так і більш віддалених. Відсутність природничих екскурсій просто не дасть змоги правильно дивиться на природу. Кілько є у нас освічених людей, а самих простих відомостей з окружачої їх природи зовсім не мають. Тому широко можна всім без винятку пластунам глибше підходити до пізнання рідної, буйної, могутньої природи. Над кожним явищем в природі треба думати і на все шукати пояснень. Кожний пластун може принести не малу користь і собі і дослідам природи взагалі. Власна користь полягає в тому, що свідомо пізнає природу, що потрібно кожному культурному чоловікови, – а ріжнородні збірки природничого матеріялу, замітки про явище в природі, збірки колєкцій, опис звірят і птахів, які зустрічаються в даній місцевости, рівнож фотографування краєвидів, цікавих памятників природи і т.п. – все це дає богатий і необхідний матеріял для дослідника і ученого, чим збогачується рідню культуру. Словом – пластун повинен памятати, що хто любить свій рідний край, той мусить любити і його природу.