Підставові елементи людського життя, як воля, дух, характер, віра, правда, любов і інтелект, коли вони є насичені силою і відповідною динамічною натугою – стають вартостями вищого порядку, бо можуть владно опанувати життя й підносити його. Коли ж цієї сили бракує їм, тоді є теоретичними й статичними поняттями без практичної спроможности.

У житті ніколи не будьте без мети, але не обмежуйте себе метою – вмійте глядіти ще дальше поза неї. Мета для вас це та сила, що унапрямлюватиме ваші зусилля, але ж вона не може прив’язати вас до себе так, щоб скостеніли ви з нею чи радше із здійсненням її, як індійські йоги. Нехай кожне осягнення мети буде для вас побуженням для дальших тяжчих і ще вищих цілей.

Ідіть у життя як титан Геракль, що знав неустанну потребу поборювати перешкоди. Будьте непосидющі і прагніть вічного росту й усю динаміку свого буття віддайте вдосконаленню життя і плеканню все нових і кращих вартостей.

Плекайте силу й самі будьте силою своєї нації, силою її краси, потуги щастя. Будьте силою, що рішатиме все про перемогу волі нашої нації.

Не будьте філософами, – але, маючи світогляд і змисл тямучости, проникливість інтелекту, глибинність мислителя і прозорливість – ідіть у життя, як герої йдуть – прагніть боротися за життя і за те, що найцінніше в ньому. Досконаліть себе й інших, плекайте характер і станьте твердою основою кращих суспільних відносин і господарських укладів і пам’ятайте, що все нове треба починати від зараз і від себе. Не говоріть: десь там, колись — бо це робить із вас мрійників типу Шігальова Достоєвського.

Будьте одушевлені життям – несіть культ життя і самі будьте його образом. Жийте радісно навіть серед найтяжчих умов і цією радістю крешіть красу — тільки не скнійте. Не бійтесь ударів, але не падіть під ними.

Коли вас щось розніжує надмірно й вбиває силу, тоді, гартуйтеся — йдіть в лоно природи й від неї безпосередньо черпайте запаси для твердого й мужнього бойового життя. Вона — природа, обоснована силою, — любить сильних і дружиться з ними, але є жорстока до кволих.

Природа — твір самого Бога — вона має життєдайну силу для нас, тому дружіться з нею й любіть її. З природою рідного краю зокрема творіть одноту й будьте захисниками її, так як вона є джерелом нашого життя.

Любіть сонце — воно дає енергію ясности.

Любіть весну, як силу, що будить життя, що є образом вічного ставання й молодечости. Любіть літо й його жар, що палить не раз аж до упадку на шляху мандрів — воно робить вас витривалими.

Любіть зиму і її лють — вона скріпляє вашу відпорність.

Виплекуйте в собі ті вартості, життєву силу й відпоршсть на найтяжче, сповнені безмежною ідейністю й готовістю життя віддати за ідеал — горіть ідеєю до найвищої ідеї української нації, — віддати себе й своє життя їй у тій свідомості, що віддаєте себе в найкращій і найбільш досконалій формі.

Тоді будете справжніми людьми й справжніми суспільниками, тоді станете гідними синами рідної нації.

В ім’я цього та в ім’я світлости нашого прийдешнього необхідно кликати до всіх молодих:

Хай сповняє нас неустанна жажда бути творчими і дати з себе найбільше вартостей. Бажайте бути кращими, дужчими й вартіснішими, як наші великі й славні попередники, але ж разом з тим будьте шляхетні аж до крайности, бо шляхетність і моральна чистота дасть вам змогу бути справді кращими й надхне ваші вчинки великістю.

Динаміка життя — це діюча сила творчих зусиль, це напір творчого росту й змаг до кращого буття. Тільки ті люди, що в глибині своєї істоти є справді динамічні, що сповнені нічим невгамовною потребою боротьби за кращий світ і кращі вартості — вибиваються на поверхню життя і є творчі. Пам’ятаючи про це, мусимо плекати силу в найширшому розумінні: силу тіла, силу волі, силу духа, силу моралі, силу інтелекту, силу життєрадости і неустанного творчого чину.

Мусимо нести в життя культ сили!

Зі становища націоналістичного світогляду — жити значить віддати себе творчим зусиллям в ім’я великої ідеї, щоб на шляху життя нанизати свою окрему вартість і в той спосіб підносити рівень буття. Коли ж підносимо наше буття до висот ідеалу, мусимо ще вище ставити наш ідеал і так у безконечну чергу, щоб життя росло і ми в ньому, і щоб був вічний ріст до досконалости. Важне, щоб пам’ятали ми про безмежні творчі потенції, що є в людині, і вміли ці потенції перековувати в твердий чин.

Коли молода людина забуває про динаміку й умістить свій молодечий порив у певну статистичну систему вартостей і хоче після певних осягів спокійно зажити, тоді вона вже скінчена, як суспільне творча істота і від неї вже нема чого надіятися. Світ молодечих поривів рішає про прийдешнє людини — а хто в молодості літ не є палким ідеалістом — цей до старости літ стає черствою людиною. Це ясне, бо молодість — це потенціял мужности.