Поклавши руку на прапор

Ad impossibilia nemo obligatur.

Латинський напис говорить: Нікого не можна змушувати робити щось неможливе.  Дотримуватися присяги можливо. Вірніше, великий сором не дотримуватися її. Хай буде соромно кожному, хто йде на компроміс зі своєю пластовою совістю. Нехай мучить сумління тих, хто живе подвійним життям. Нехай ховає очі кожен, хто залишається в Пласті для себе.

Кульчинський Роман на ЛШ 1995 року.

Кульчинський Роман на ЛШ 1995 року.

“Нам пора щось міняти? Потрібні нові ідеї”?“……. Придивіться до людей, які говорять про необхідність змін. Чи не ховаються вони по закутках з “ароматизованими паличками”? Чи думають вони щодня про якесь простеньке добре діло? Чи не є вони звичайними себелюбами? Чи не соромляться вони пластового однострою? Чи часто доводилося вам зустрічати  цих раціоналізаторів  на церковній відправі?……Я просто веду це все до одного: чи зрозуміли вони всю повноту життя в Пласті, щоб починати його змінювати?

В одному з виступів на VI Пластовому З’їзді я несподівано для себе почув, що нам не слід переоцінювати роль Пласту в українському суспільстві…. Певна річ, ми не народні депутати і не клуб “нових” українців. “Сильні” світу цього не вносять нашу організацію у свої стратегічні плани. Ми, начебто, не “вирішуємо питання” на вищому рівні. Замість мобілок ми носимо на боці розкладні пластові ножички… Мені, взагалі-то, прикро вести мову про це зараз і доводити, що в нас є роль, і що вона провідна. Я хотів би просто з’ясувати таке: скільки українських організацій вимагають від своїх членів складання присяги? Хто з них, якщо такі є, присягає своєю честю на вірність Богові, на вірність Батьківщині, на допомогу іншим? Хто ще має всю повноту структури для такого способу життя?

Озирніться довкола. Хіба ви не помічали, що богом в умовах (будь-якої) демократії є бабки, що в Україні цей бог вже найшов своїх жерців, що ми втрачаємо українців кожен день у великих кількостях. І, в принципі, не важливо де, коли і як вони вербуються, важливо, які наслідки це потягне за собою. Може це все робиться для підняття морально-етичного рівня українського народу. Може навала західної культури(?) справді приведе нас до зміцнення сім’ї та любові одне до одного, а Леонід Рижухін пабудує наву і гарну Україну? Може й так… Ну, тоді дякую за увагу…всі вільні, наша місія закінчена, за нас вже все вирішили і узгодили. Завтра 50 мільйонів дружно, разом, з піснею почнуть будувати Наву Україну. Чого ми будемо рипатися зі своїм Богом, своєю Україною, якщо вже всі вибрали майбутнє (?). Хіба ми щось змінимо? І для чого взагалі протестувати, якщо всі разом ідемо в омріяну і палко-жаданну Європу. В  умовах “дикого заходу” пластунам як ніколи треба триматись коріння, як ніколи треба бути пластунами. Ми виношуємо ту Україну, про яку вони мріють і збираються будувати. Ми вагітні саме тією Україною, про яку будуть говорити, з якою будуть рахуватися і залюбки товаришувати. Ви взагалі бачили на стовпах листівки “аборт – це вбивство”…… Давайте думати про майбутнє. Працювати, а не пристосовуватися. Доводити, а не виправдовуватися. Пластувати, а не робити вигляд. Давайте спробуємо стати тими, яких ми так вихваляємо – звичайними пластунами.

P.S. До вас приходитимуть нові люди. Пласт буде їх притягувати і може статися, що саме ви будете їхнім поводирем у таємничій країні. Саме від вас залежитеме, як цей “новак” сприйматиме надалі Пласт. Спробуйте йому пояснити, що Присяга – це важливо. Скажіть, що це певна кульмінація для людини, яка приходить звідти до нас. Але пам’ятайте, щоб вам повірили, слова присяги мусять бути “написані у вас на чолі”.

Прошу пробачення у всього чесного братства за те, що свого часу не робив всього, що було у моїй силі.