Пощо і в який спосіб має Пластун вести щоденний записник

Неодин Пластун(ка) пробував вести дневник (от хочби на минулих літних вакаціях), та мало хто здає собі ясно справу з того, до чого властиво сей дневник потрибний. Одні говорять: «приємно буде на старі літа читати Одиссею своєї молодости», другі: «вироблю собі стиль», а інші повторяють без розуміння фразу: «дневник вироблює силу волі». Бувають навіть такі, що кажуть: «нерозумію, пощо тратити час на записування в дневнику, а впрочім не маю що записувати, хиба: рано встав, умився, пішов до школи, дістав першу, вернув домів, пообідав, вчився лекцію, повечеряв, ляг спати тай уже. Так день у день се повторяти не потрібно». — Розуміється деякі товариші(шки) розуміють, пощо вони ведуть дневник і тому їх дневники сповняють своє завдання. Про тих однак, що ведуть дневник без достаточного розуміння ціли, можна сказати, що і користь з їх дневників не є достаточна. Однак годиться зазначити, що «Aller Anfang ist schwer», зн. що ніхто не може відразу почати писати взірцевий дневник, але щойно згодом у практиці зрозуміє як слід ціль свого дневника і тоді зможе його добре вести.

Іншими словами: хочби хтось по можности найкраще розумів ціль дневника, то не зможе його відразу вести взірцево, а щойно по кількох невдачних пробах набереться досвіду; а також цілком добре зрозуміти ціль дневника може лише той, що якийсь час сам займався записуванням. На сім місци обговорю наперед, які є ціли ведення дневника, а потому подам практичні вказівки до ведения дневника.

Про ціль ведення дневника скажемо: дневник причинюється до образування і виховання записувача, а часом навіть і других людей. Щоби це однак не осталося фразою, скажемо подрібно в чім саме воно так є.

  1. Психольоги вживають дневників визначніших талановитих людий; ці дневники багаті змістом. В таких дневниках знаходять психольоги многі приміри на закони нашої душі.
  2. Записки визначніших діячів служать як матеріял до історичних студій.
  3. Записуючи свої переживання, набирається людина вправи в виречуванню своїх думок ясніщим стилем, і, як що записувач старається, сей стиль стає що раз більш граматичним і кращим, а мова чистіщою. Пощо людині поправного стилю і мови, про те не будемо тут говорити. Згадаємо лише, що дневники деяких талановитих письменників мають вартість літературних творів.
  4. В дневнику записується нераз спомин з якоїсь дискусії чи просто виміни думок записувача з другими людьми. Записуючи їх, мусить записувач глибше застановитися над своїми поглядами і поглядами противника, мусить свої погляди певніще узасаднити, як се робив би не записуючи. Також по прочитанню якоїсь книжки чи вислуханню відчиту записувач має при записуванню нагоду, не лише пригадати собі зміст тої книжки чи відчиту, але також оцінити, чи всі думки виражені в книжці чи відчиті згідні з правдою. Так дневник причинюється до вироблення критицизму; а мудрий критицизм є передумовою сильної індивідуальності.
  5. Нераз під впливом оглядання явищ природи, або своєї чи то чужої праці, блисне в людській голові щасливий помисл. Сей помисл одначе часто перебіжить лише немов по поверхні думок і зникає не полишивши ніякої користи. Колиж тепер людина залише собі сей помисл, то не лише буде старатися перевести його в життя, але також може прийти до нових висновків. До помисловостиж у пластовім життю прикладається велику вагу.
  6. Говорять, що подумати і уложити якийсь план не тяжко, а правдивим трудом є щойно виконання пляну. Сей погляд вчасти оправданий; але треба значити, що зле уложений план не є легкий до виконання, знова виконання доброго плану не вимагає много труду. Бачимо, що в кождім ділі хосенним чинником є пляновість. А до вироблення тої пляновості причинюється в значній мірі ведення дневника. Взагалі записаний плян много лекший до виконання, як лише подуманий. Для того і вимагається в Пласті писаних програм сходин та прогульок.
  7. Виконання пляну записаного в дневник також тому, що записувач переглядаючи картки дневника пригадує собі його і не може його забути або злегковажити. При виконанню такого записуваного пляну слідно вже, як у записувача вироблюється сила волі. Коли хтось не виконує задуманого пляну, то се піде в забуття. Але плян записаний а потому злегковажений, все буде викликував почуття сорому, хоч і дневника ніхто другий крім записувача не читає. Самому авторови соромно читати про свою невитревалість. При тім бачить він, що брак витревалости се не случай, але частіще повторяється; а хто легковажить лише подуманий плян, за кождим разом буває, оправдується словами: се впослідне, сього більше не буде.
  8. В подібний спосіб при помочи дневника можна позбутися не лише браку витревалости, але також много інших хиб, яких поборення вимагає загально принята етика і пл. закон. Головно зверне записувач увагу на се, щоби його думки, слова і діла були у взаїмнії згоді (гармонії), а сю згоду звемо характерністю людини. Гармонію межи словом а ділом можна доволі легко виробити і без дневника, тому що на неї звертають увагу другі люди і немов мовчки або словами її контролюють. Але при помочи других тяжко довести до сього, щоби за думками, захованими в нутрі нашої душі, слідували наші слова та поступки.
  9. Недостаточною булаби користь з дневника, колиби ми записували в нім лише наші хиби, а не зверталиби ми уваги на добрі сторони нашої душі. Записуючи лише наші хиби могли би ми думати, що ми ніколи не поправимося, що ми не представляємо ніякої моральної вартости. Через се моглиби ми попасти в знеохоту, що є ворогом життя і не личить Пластунови. За се записування корисних і добрих вчинків нашої душі додає нам сили в нашій праці.

Як ми вже пізнали, які користи дає дневник, тепер лекше буде нам відповідно до тих користий, подати практичні вказівки до ведення дневника. Вже з послідних речень пізнали ми, що належить записувати наші добрі ті злі вчинки. Се однак, чи наш учинок добрий чи злий, можемо як слід пізнати щойно при записуванню, по роздумуванею, що товаришить записуванню. Тому належить записувати в дневник і такі наші вчинки, що на перший погляд видаються ні злими ні добрими, тим більше що з їх записання може бути ще інша, не лише реально-етична користь. Зверну лише увагу на се: часом записувач вагається, чи записати якийсь свій вчинок або подію в своїм життю чи ні, бо не хоче, щоби його записки були надто обширні. В тім случаю нехай радше пропускає — сказати б — буденні події, себто ті, що щодня або що кілька днів повторюються, чим ті події, що є рідкістю, ба й новістю в його життю. Се тому, що людська душа до частіщих, періодичних понук привикає і регує на них з малою силою, або навіть цілком не звертає на них уваги. Тому і часто повторювані події в нашім життю не викличуть при записуванню багатих роздумувань, — що є конечністю корисного дневника, — ані не дадуть свіжого матеріялу до вироблюваня стилю.

Poscho_plastunu_vesty_zapysnyk

Найважніщим при записуванню є се, щоби кожде слово в дневнику було вірне згідне з правдою. Лише дневник щирий і повний (під «повнотою» розуміємо записування в дневник усіх важніщих подій і вчинків, хочби се було получене з неприємністю і накладом праці; повнота є властиво відміною щирости) принесе відповідну користь. Се цілком ясне. Часом  записувачеви залежить на тім, щоби хтось другий не вичитав його тайних думок чи замірів і для того уникає щирости і повноти при записуванню. На сеж одинока відповідь: дневника ніхто інший, крім записувача, не може читати, хибиби на се виїмково згодився записувач. Для того обов’язком записувача ховати дневник у такім місци, щоби ніхто другий його не найшов. З другої соторони пластова братерскість вимагає того, щоби ніодин Пластун(-нка) не робив прикрости другому і не читав чужого дневника без згоди власника. Також для удержання вірности дневника, належить по змозі записувати в дневнику що дня, ще при свіжій памяти, а не відкладати, аж назбирається матерія з кількох днів.

На кінець згадаю чого треба перестерігати для вироблення стилю і мови при записуванню у дневник. Іменно шкідливим є надто великий поспіх при записуванню та т.зв. шабльованість себто один принятий спосіб записування. Маю на думці лінивство записувача, попробувати за кождим разом, або щонайменше щоякийсь щас, ужити іншого способу записування, немов записувати свої вчинки та пережиті події з іншого кінця, освітити їх з іншої сторони. В більшости недосвідчених записувачів є принято, що починають записувати кождий день від якоїсь сталої події, прим.: раннього вставання, свідання і т.п. В той спосіб дневник має вид сухого реєстру фактів і записувач тим не збагачує цілком свого стилю чи самопізнання. Полишаю вже, що при веденню дневника треба старатися писати чистою, зрозумілою і граматично-поправною мовою.

Певне, що сих кілька рядків не вичерпало всеї багатої теми. Тому будемо дуже раді, як читачі доповнять своїми дописами дещо пропущене, або на основі того, що тут подано, обговорять сю тему на своїх сходинах.

Молоде життя. – Львів, серпень-грудень 1922. – Ч. 8-9. – С. 9-12

Напишіть відгук