Тяжкі травми чи захворювання можуть призвести до зупинки серця і дихання та смерті людини. Оживлення можливе якщо розпочати ефективне штучне дихання та масаж серця протягом кількох хвилин з моменту зупинки серця, коли людина знаходиться в стані так званої клінічної смерті.
Ознаки клінічної смерті:
Відсутність пульсу на судинах шиї.
Відсутність самостійних дихальних рухів.
Непритомність.
Широкі зіниці.
Що робити?
З`ясувати наявність пульсу на судинах шиї, самостійного дихання, звернути увагу на зіниці потерпілого.
Покласти потерпілого на спину на тверду поверхню (на підлогу); розстебнути (розірвати) одяг, що стискає; бажано розташувати ноги потерпілого в підвищеному положенні
Забезпечити прохідність дихальних шляхів. Для цього треба:
Очистити рот від сторонніх тіл, слини, рідини тощо. (Двома пальцями, огбгорнутими в тканину, хустку). При значному надходженні рідини в ротову порожнину зі шлунка – негайно повернути голову потерпілого набік, щоб рідину можна було видалити.
Закинути голову назад.
Відкрити рот.
Вивести нижню щелепу вперед.
Розпочати штучне дихання.
Розпочати масаж серця.
Штучне дихання. Щоб повернути до життя потонулого чи людину, що втратила дихання внаслідок дії диму чи випарів, треба застосувати штучне дихання. Для того треба покласти пацієнта обличчям вниз, витискати з нього повітря і знову впускати його.
Негайно, витягши з води, поклади пацієнта на живіт з витягненою одною рукою, і обличчям, поверненим вбік: він опирається на другу руку. Стань навколішки біля нього або над ним, розставивши коліна, звернений обличчям у напрямі його голови. Поклади руки на поперек пацієнта, кожну з однієї сторони так, щоб пальці вкупі доторкалися найнижчого ребра. Подайся вперед і витягненими руками натискай сильно й рівномірно вниз ребра пацієнта, повільно рахуючи: “одна тисяча”, “дві тисячі”, щоб притиснути пацієнта до землі і витиснути повітря з його грудей. Тепер подайся назад, щоб звільнити натиск, не забираючи рук, та рахуй повільно: “три тисячі”, “чотири тисячі”.
Продовжуй цей рух уперед і назад, напереміну звільняючи і притискаючи пацієнта до землі, щоб витиснути повітря з його грудей і уст і знову впустити його туди, поки поволі пацієнт не почне сам дихати.
Правильний темп рухів – щось із дванадцять натисків за хвилину, але треба його пильнувати і, якщо він перестає дихати, треба знову починати, поки сам не зможе дихати. Може виникнути потреба в помічниках на зміну.
(Бейден Поуел. Пластування для хлопців. – Івано-Франківськ. – С. 269-270)
Спосіб Шепера:
Хорий розібраний по пояс лежить на череві, голова скручена на бік. Під черевом валок зі звиненого одіння. Ратуючий натискає долонями долішну частину грудної клітки, числячи 1, 2 (видих), потім звільнює натиск, числячн 3, 4 (вдих). Штучне віддихання робиться так довго, доки хорий сам не пічне свобідно віддихати.
Спосіб Сильвестра:
Валок з одіння вкладається під плечі хорого. Витягнути язик і привязати його хусточкою від носа добороди. Клякнути в головах хорого, зловити руки за передрамена, тягнути їх в гору, аж до випростування над головою, числячи 1, 2 (вдих). Вернути тою самою дорогою і притиснути рамена сильно, але лагідно до боків, числячи 3, 4 (видих).
(Кархут Василь. Друга і трета проба пластуна. – Львів, 1929. – С. 52)
Що зробиш, коли під час купання Твого товариша витягнули друзі з глибокої води, він непритомний і не дихає? Без дихання життя неможливе. Воно потрібне для впровадження кисню через легені до крови і виділювання з організму шкідливих для нього газів. Дихання відбувається через поширювання і звужування грудної клітки з допомогою м’язів. Коли вони не діють, припиняється дихання, а тоді людина може померти, хоч би не було для цього іншої причини. У випадку непритомности в наслідок утеплення, загазування або ураження електричним струмом треба негайно застосувати штучне дихання, тобто примусити грудну клітку виконувати свою нормальну роботу.
Існує кілька способів штучного дихання. Поширена й легка до застосування є т. зв. метода Гольґер-Нільзо на (Holger-Nielson). Виконується її так:
Покладу непритомного на поземному терені лицем до землі. У випадку утопления піднесу його тіло так, щоб вилилась вода з легенів. Тепер зігну йому руки в ліктях та покладу його долоні одну на одну. Оберну його голову в один бік, уміщуючи лице на складених руках. Стану на праве або ліве коліно лицем до його голови. Коліно приміщу біля його голови. Стопу другої ноги поставлю побіч його ліктя. Можу теж станути на обидва коліна по обох боках голови непритомного. Тоді положу обидві долоні на його плечах так, щоб тягар рук спочивав на прямій, що проходить через лопатки. Пальці рук повинні бути при тому розпростерті вбік і вділ. Тепер перехилюся вперед так, щоб мої руки набрали менш-більш прямовисного положення і тягар мого тіла натискав вільно, рівно і постійно через мої руки на його грудну клітку. Це спричинить видих повітря з його легенів. Не дотискаючи аж до останнього опору, звільню натиск рук та перенесу тягар тіла назад. Одночасно покладу обидві руки на рамена непритомного повище ліктів. Тепер потягну вгору і до себе його руки настільки, щоб відчути тягар і напругу в його плечах. При тому не згинаю своїх рук в ліктях, а, нахиляючись назад, випрямленими руками виконую потрібний для втяігнення повітря піднос його грудної клітки (вдих). Так проведений видих і вдих треба повторяти 12 разів на хвилину в постійних, рівномірних відступах. Натиск і піднос повинні тривати однаковий час. Перерви між ними повинні бути якнайкоротші. Якби я втомився, повинен мене хтось заступити, бо штучне дихання треба виконувати безперебійно не раз навіть кілька годин. Той, хто перебирає іпрадю штучного дихання, стає на коліна зараз біля мене і включається у ритм віддиху, заміняючи мої руки своїми. Під час виконування штучного дихання стараюся якнайшвидше покликати лікаря. Якби хворий почав сам дихати, даю йому дальшу допомогу, як при зомлінні.
(Тисовський Олександер. Життя в Пласті. – Торонто-Дітройт. – С. 434-436)
