Про св. Юрія переказала нам християнська старовина оповідання, що він походив із Кападокії в Малій Азії, його батьки були побожні християни і в такому дусі вони виховали свого сина.
Коли він був іще юнаком, згинув за св. віру його батько. Тоді мати, що походила з Палестини, покинула з сином Кападокію і вернулася до своєї батьківщини.
Юрій вибрав собі замолоду вояцький стан. А що був чесний, добре володів зброєю і був гарного вигляду, то мав у війську велике поводження і скоро дослужився високого ступеня військового трибуна, що мав під своєю рукою тисячу вояків. На тому становищі він визначився хоробрістю, і тоді цісар Діоклетіян надав йому ще вищу гідність комита. Було йому тоді 20 років. При всім тім молодий старшина вірно держався Христової віри. Коли в тому часі вмерла його мати, він узяв із собою великий маєток і з тим перенісся до Риму, щоб там на дворі самого цісаря дослужитися ще вищого військового ступеня.
В тому часі перебував цісар у місті Нікомидії. Тут він зібрав був своїх вельмож і дорадників на раду, щоб вирішити, що зробити з християнами: чи дозволити їм вільно визнавати Христову віру чи виступити проти них із новим переслідуванням. Цісарські дорадники знали, з якими задумами носиться цісар, тому дораджували йому переслідування. Останнє рішення мало запасти третього дня.
Коли Юрій прибув на цісарський двір, то дуже засмутився, як побачив, що люди тут погорджують правдивим Богом, а покланяються божкам. У своїй превеликій любові до Христа й ревності за Божу славу він вирішив явно визнати свою віру та стати в обороні правди. Коли ж довідався, що нове переслідування уже так, як постановлене, обдарував волею всіх своїх невільників, майно роздав убогим, а сам почав приготовлятися до духовного бою.
Коли третього дня цісар і його дорадники зійшлися на докінчення своєї наради, став Юрій перед цісарем і всією радою та сміливо промовив в обороні невинно переслідуваних християн. Такий сміливий виступ Юрія наповнив усіх гнівом. Цісар пробував спочатку обітницями й погрозами спонукати Юрія до відступства від Христової віри, а коли Юрій усі ті намови без вагання відкинув, віддали його на жорстокі муки, а вкінці зарубали мечем, 23 квітня 303 року. Його св. мощі забрав його слуга до рідної Палестини, і тут побожні християни з пошаною зложили їх до гробу. За часів Константина Великого християни збудували в Палестині, в місті Лидді (тепер місто Лод в Ізраїлі, яке знаходиться 20 км. на південний захід від Тель-Авіву – ред.), на честь св. Юрія гарну церкву і туди перенесли його св. мощі. На пам’ятку перенесення мощів св. Юрія святкуємо третього листопада обнову храму св. Юрія в Лидді. Між англійцями св. Юрій утішається загальним почитанням. Папа Венедикт XIV проголосив його заступником англійського королівства.
Св. Юрія треба вважати за дійсного католицького мученика, що був замучений за Христову віру в Палестині ще перед Константином Великим, однак оповідання про різні подробиці з його життя мають легендарний характер.