Таборовий вишкіл

Пластові табори діляться на два роди: на мандрівні та на сталі табори. Залежнож від того, чого в дотичнім таборі вчать, може бути табор (тип табору):

  • пластово-відпочинковим,
  • піонірським,
  • інструкторським табором.

Пластово-відпочинкові табори, як прим. табори пластових новиків, мають за завдання дати змогу пластунам відпочати, набрати сил та здоровля серед гарних і здорових околиць, а при тому призвичаїти пластунів до карности і порядку.

Піонірські (майстерські) табори мають за завдання виховати порадних пластунів, майстрів до всего (щось неначе наші славні козаки-запорожці, котрі теж незвичайно любили таборування; Січ була чейже великим сталим інструкторським табором, в якому пишколювався лицарський цвіт українського народу), що вміють собі усякі найпотрібніщі річи самі зробити. Отже приміром: збудувати човно, змайструвати шафку на книжки, виточити кулю до круглів і круглі, доробити згублений ключ, направити колодку, замок, викути собі окуття пластової палиці, вшити, або бодай направити пластовий однострій, роздертий черевик, навіть зробити собі самому всі складові части радіоапарату і змонтувати їх… і т. д. До того типу таборів належать також табори, в котрих пластуни самі собі построюють трівкі домівки і в них опісля таборують, накінець сюди належать також т. зв. робітничі табори, що мають за завдання виконання якоїсь тяжкої фізичної роботи. Приміром такого робітничого табору був в 1928 р. табор на Лисоні, що сипав поляглим там Українським Січовим Стрільцям курган. Накінець сюди можна зачислити і пропаґандові мандрівні табори.

Третий тип таборів: інструкторські табори, мають за завдання виховати пластових інструкторів, провідників. Для вишколу інструкторів нищого ступня призначені інструкторські табори кляси “Б” (як табор на Соколі коло Підлютого), для вишколу інструкторів вищого ступня призначені інструкторські табори кляси “А”.

Крім поділу на сталі та мандрівні табори, може ще бути поділ на табори: сухоземні і водні.

Водних доріг на Україні подостатком, а човен не така то дуже дорога річ. Можна його навіть собі самому збудувати та пуститися ним на мандрівку, не менше приманчиву, як прим. мандрівка в гори. А життя на воді, плавання, веслування, орудування вітрильником, мають в собі стільки чару і є стількиж вишкольними, що прогульки, наука пластових вмілостий по таборових майстернях, розвідчі полеві і теренові вправи і т. д. у сухоземних таборах. (Приміром: водний табор в Монастирі над Дністром, водний мандрівний пластовий табор на Волинь, що зробив –– 500 км водною дорогою на човнах).

Кождий табор мусить бути старанно підготованим. Підготуванням табору і його влаштуванням аж до найдрібніщих подробиць займається орґанізаційний Гурток, званий в таборі “Булавним”. Цей Гурток упрошує вожда табору, таборового лікаря, інструкторів, підготовлює теж точний письменний плян табору (цей плян предкладає Гурток принайменше 3 місяці перед початком табору Верховній Пластовій Команді до затвердження; після відбуття табору присилає докладний звіт з відбутого табору з просьбою надати таборові тип – признати табор) і таборової господарки.

Організаційний Гурток вибирає теж місце під табор (якщо під мандрівний, то кілька місць сталійшого осідку), старається про дозвіл від власників вибраних місць: розложитися тоді то й тоді табором, полагоджує усякі правій формальности і т. ин. (…)

Влаштувати можна табор в великих, вигідних курінях, таких як прим, в таборі на Соколі. Один такий курінь поміщує до 50 пластунів. Також можна влаштувати табор в гуцульського типу калибах, для кождого Гуртка, одна, або й в на швидку руку вибудованих хижинах (прим, водний табор в Монастирі над Дністром). Хижини будується в той спосіб, що робиться з дощок, городиться з хворосту або просто мурується з цегол з муругу високий на 80 цм. зруб, зруб покривається дахом з шатрових плахт, накривається папою, соломяними сніпками, тощо. На певній висоті над землею робиться лежанки. Для одного таборовика належить призначувати просторінь 2 X 0,75 м. лежанки (причі). Не належить спати на голій землі.

Мандрівні табори приміщуються найкраще в шатрах, або шаласах. (…)

А як належить пластунам приготовлятися до табору?

Насамперед треба здати І пластовий іспит, стати дійсним пластуном. Дальше: справити собі повний пластовий однострій та придбати (заощадити) досить гроша на точне і правильне сплачування рат таборової оплати. Щойно тоді належить зголосити до Курінної Команди свою готовість: відбути один з оголошуваних, звичайно в пластовій пресі, таборів і зложити на руки Курінної Команди першу/рату таборової оплати враз зі свідоцтвом здоровляч і дозволом родичів.

Таборова оплата в цілости йде на купно харчів, на удержання таборовиків в таборі.

Тимчасом надходить весна. Треба використати гарні, вільні дні на пластовий вишкіл, на теоретичне бодай підготування до другої пластової проби на пластуна розвідчика. Треба навчитися знакувати азбукою Морзе, навчитися дещо картографії, перерабляти впоряд, полеві гри, гартувати тіло, зробити кілька коротших прогульок, можливо з нічлігом в шатрі, під голим небом, щоби не поїхати до табору зеленим новиком: “ніжною ніжкою”. (…)

Поволі втягається пластун в таборове життя, пізнає його і засмаковує в ньому.

Починає він розуміти, що таборування, це приманчива гра, в якій на переміну чергуються: забава і серіозна праця, сміх і завзяття, напружене змагання і відпочинок.

Та що це табор, і в чому міститьси його притягаюча сила, зрозуміє таборовик як слід, щойно по відбуттю одного мандрівного табору, або довшої прогульки.

Ніде не навчиться так пластун згідливости в пожиттю, карности, як на мандрівці. Підчас мандрівки з ріжними “нригодами”, стираються острі грани вибуялих індивідуальностий, завязуються щирі узли приязни та побратимство, назрівають пляни переведення в діло смілих задумів.

Таборування різбить сирий характер неохочого до всякого діла, напруження, починання –– а тим більше неохочого до переведення в діло починань –– мягкого “якосьтобуде” пластуна від паради.

Табор виховує непохитні характери людий діла, що не зазнають на свойому життєвому шляхови невдач, що зуміють кожде своє починання увінчати успіхом.

Бо вони навчились цінити працю зєдиненим, одною спільною метою гуртом, перевіривши гарні висліди такої праці: в пластовім таборі.

Друга і трета проба пластуна. – Львів, 1929. – С. 3-15.

Напишіть відгук