Твоя сокира

Лісовик мусить добре вміти орудувати сокирою. Щоб стати добрим рубачем, ти мусиш, по-перше, знати, як це робиться, а по-друге, мусиш мати багато практики в цьому ділі.

Тільки поганий робітник нарікає на знаряддя; тому поки почнеш працювати, переконайся, чи твоє знаряддя в порядку.

Придбай собі сокиру, що її обух важить близько трьох фунтів. Уважай, щоб її держало чи топорище було зовсім просте і творило одну лінію з обухом і вістрям. Щоб у тому переконатися, подивись уздовж топорища, звернувши край обуха вниз. Якщо вістря не стоїть правильно до топорища, то ніколи не рубатимеш точно.

Гострення сокири

Опісля зверни увагу, чи твоя сокира гостра – справді гостра, а не тільки з добрим вістрям. Навіть трохи тупа сокира не годиться для зрубування дерев, як тупий ніж не годиться для стругування олівця. Навчись гострити сокиру на бруску, поки живеш у цивілізованій країні, де можна дістати брусок і де є люди, що можуть тобі це показати.

Коли ми в Індії йшли “колоти свиней” (тобто полювати на диких кабанів зі списом), ми переконалися в тому, що треба мати списи гострі, як бритва. Щоразу, як забивали дикого кабана, ми підгострювали вістря наших списів знову, щоб були готові до нової боротьби. Ми не могли тягати з собою брусків, але носили малий гострий терпуг (напильник), що ним могли підгострити вістря.

Том забув нагострити сокиру. На дереві покалічив ледве кору.

Том забув нагострити сокиру.
На дереві покалічив ледве кору.

Не один старий лісовик носить такий терпуг з собою, щоб мати гостру сокиру. Про тих людей є прислів’я: “Свій останній долар можеш позичити приятелеві, але ніколи не позичай йому своєї сокири, хіба що знаєш, що він – добрий рубач і не затупить її”.

Шануй свою сокиру

Тільки нерозумний, проходжуючись, вимахує сокирою, калічить дерева, рубає коріння і галуззя на землі, і нищить таким чином цінні дерева та водночас кожним ударом об землю і каміння затуплює свою сокиру! А коли втомиться, кидає сокиру на землю і залишає її на будь-якому місці, не думаючи про те, що на неї в темноті може хтось наступити і покалічитися.

Якщо хочеш залишити десь сокиру, вбий її в дерев’яну колоду і нехай вона так стоїть, поки не будеш її потребувати знов, або зроби для неї з кусня дерева особливе покриття чи вложи її в шкіряну піхву.

Уживання сокири

Уживаючи сокири, жовтодзюб звичайно намагається приховати погане ціляння особливою силою ударів. Коли до нього приглядається досвідчений робітник, усміхається сам до себе, бо йому пригадується біль у крижах, коли й він перший раз рубав.

Не вкладай силу в удар, тільки дбайливо ціляй, щоб удар попав точно туди, де ти бажаєш. Розмах і вага сокири зроблять решту. Рубай похило збоку, не прямо вниз.

Гутірка при ватрі ч.8. Піонерство. Пластування для хлопців. – Івано-Франківськ, 1999

Напишіть відгук