Український Національний та Державний Герб

Українською національною емблемою є тризуб, який має дуже давню свою історію, традицію й значення. Генезу тризуба на Україні тяжко устійнити.

Відомо є, що в грецькій мітології тризуб був символом могутности та сили над морями, морськими хвилями, що їх богом був Посейдон. Подібну функцію в стародавній римській літологічній історії сповняв бог Нептун. За німецькими джерелами тризуб мав би нагадувати голуба, що злітає з неба, як символ Святого Духа. Французькі дослідники пояснюють тризуб, як знак свободи. Деякі з російських вчених вважають, що тризуб це сполучення двох літер «В» та «О» і є зображенням двох імен славних київських володарів: св. Володимира та св. Ольги.

Дехто інтерпретує тризуб як символ старохристиянської традиційної церкви, або «порталу», тобто головного входу до храму, або як знак влади візантійських цісарів.

В українській мітології (переказ) тризуб був символом «охорони від злого» (Закарпаття, Гуцульщина), «доброї сили», хоробрости, відваги. Тризуби, як пам’ятки староукраїнської культури, збереглися в різних видах досі по всій майже території України, маючи, в залежності від околиць — земель України, своєрідне пояснення чи значення.

Відомий тризуб також і в Скандинавії, Шотландії й Данії (М.А. Таубе), його відкрито на старому варязькому мечі та на нагробній плиті шведського короля св. Еріка, який володів Швецією між роками 1150-1160 та був династично споріднений із Рюриковичами у Київській Державі.

Українські й чужоземні науковці, як: Михайло Грушевський, М. Міллер, М. Андрусяк, чи П. Раулевен, А. А. Ільїн й інші догадуються, що тризуб прийшов в Україну первісно із Візантійської Імперії, через грецькі, тобто візантійські колонії Пантикадей, Ольвію, Херсонес та інші, які находилися в IX-X ст. на північному побережжі Чорного (в ті часи Руського) та Озівського (Сурозького) морів, тобто на сучасному Примор’ї України між гирлом р. Дунаю та гирлом р. Дону. Саме тут, на території Босфорського чи Понтійського царства (122−261), витискано тризуби на місцевих монетах.

Можливо, що тризуб принесли із собою в Україну й скандинавські варяги, які допомогли староукраїнським племенам з’єднатися в один, тоді більш модерний державний організм із династією Рюриковичів, хоч в т.зв. Луговій Могилі біля Олександрівська на Запоріжжі знайдено бронзовий тризуб походження ще з ІІІ−IV століття по Христі.

В Україні, на початку її державного життя, виступав, як родова емблема Рюриковичів, двозуб, що його пізніше замінив тризуб.

Trembitskyj_Volodymyr_Ukrains'kyj_herb_1-5

Першу вістку про тризуб в Київській Державі маємо в болгарськім літописі Манасії із XІV століття. В цьому історичному творі зображено малюнок староукраїнського лицарського відділу князя Святослава Ігоровича Завойовника (957-972), в час його воєнного походу на Візантію, коли він переходив із своїми воїнами через територію Болгарії, облягаючи болгарське місто Доростол 97І року. Дослідники здогадуються, що князі воїни мали списи, із тризубцями в закінченнях.

Trembitskyj_Volodymyr_Ukrains'kyj_herb_6-7

Trembitskyj_Volodymyr_Ukrains'kyj_herb_8-9

Як династичний знак, тризуб став державним гербом в X-ХІІІ століттях. Тоді тризуби з’являються на київських староукраїнських срібних та золотих монетах — гривнях, — князя св. Володимира Великого (980−1015), та його наслідників: князя Святополка Окаянного (1015−1019), Із’яслава І (1054−1078), Ярослава Мудрого (1019−1054), Мстислава І Хороброго Тьмутороканського (987−1036), Святополка ІІ Із’яславича (1093−1113), Великого Князя Володимира Мономаха (1113−1125) та інших. Не можна поминути й факту існування в цьому часі й двозубів за князя Всеволода І (1019−1093), князя Всеволода ІІ (1139−1146) Ольговича.

Були тризуби також на печатках Київської княжої держави, зокрема на печаті при акті договору із греками 944 року за володіння на київському троні князя Ігоря (912−945). Є тризуб і на намогильній плиті французької королеви Анни (1051−1062) — дружини французького короля Генрика І (1008−1061 ) — яка була донькою Ярослава І Мудрого. Можна бачити тризуби й на старих церковних керамічних плитах храму столичного города Києва: Десятиної Церкви (986-995), та в церквах Чернігова, Остера, Володимира Волинського, а теж на стінах княжого замку в Гродні, як рівно ж на тогочасній зброї та на рукописах, та інших предметах — княжих перстенях, поясах, тощо.

Trembitskyj_Volodymyr_Ukrains'kyj_herb_10

Після упадку великокняжої Київської Імперії в половині ХШ ст. (біля 1240), коли татарський хан підкорив собі майже всю центральну територію України, інші території Руси-України — Галицько-Волинські, сформовані в окрему для себе державу на чолі із династією Ростиславичів, після Романовичів, вживали своїх гербових родових знаків аж до початку XIV ст.; згодом виник в Галицько-Волинській Державі новий державний герб — лев, відомий на державних печатях королів Лева (1264−1323) та Андрія (1308−1323), Юрія ІІ (1323−1340) та Володимира Опольського (1372−78). Хоч до Волинсько-Галицької Держави належали були й частини Київської Руси (по р. Дніпро), все ж таки гербом Держави був далі лев, а не тризуб.

Упадок Галицько-Волинської Держави 1349 року та бездержавний період України аж до 1648 p., коли постала зовсім нова формою правління й соціальним виглядом держава, (аж до 1764 p.), державним гербом була постать козака, а не лев та тризуб.

Щойно із конституційною перебудовою Австро-Угорської монархії (в половині XIX століття), коли українці, як і мадяри, чехи, поляки та хорвати, створили 19 квітня 1848 р. своє національне представництво Галицьку «Головну Руську Раду», встановлено національним гербом за історичною традицією галицької державности з XIII- XIV сторіччя золотого лева на синьому полі. Тоді теж прийнято національний синьо-жовтий прапор та національний гимн.

Відродження старої державної емблеми та нав’язання до традиції Велико-Княжої (королівської) доби було великим осягом тогочасної (1848) політичної думки підавстрійських українців під Австрією.

Цей почин галицьких українців мав вплив і на конституційне встановлення державного герба Західно-Української Народної Республіки, як наслідника Галицької Держави ХІІІ−XIV ст. Дня 3 січня 1919 року встановлено та законом оформлено герб цієї Республіки — золотого лева на синьому полі, нав’язуючи до історичних постанов першої галицької політичної репрезентації в Австрійській Монархії 1848 року.

На Центральних і Східніх Українських Землях одначе, уряд Української Народної Республіки, спираючися на основній клясі українського народу — селянстві, вважав необхідним створити національний герб українського народу такий, який символізував би якраз хліборобський найчисленніший стан усього народу.

Одначе, були й прихильники і серед урядових і наукових кіл встановлення герба України за історичною традицією. Для остаточного вирішення цього питання створено при українському уряді спеціяльну геральдичну комісію під головуванням проф. Д. Антоновича для виготовлення проекту національного прапора та герба.

Члени геральдично-прапорної комісії висунули п’ять проектів для майбутнього державного герба України. Перший проєкт давав під розгляд герб Київської Землі й Роду Князів Мономаховичів — Архистратига Михаїла із піднесеним угору мечем перемоги. Другий проєкт пропонував герб Війська Запорозького — козака з мушкетом, як останній герб незалежної Української Держави з доби Козаччини. Третій проєкт був взорований більше на французькому гербі, тобто на синьому полі мала бути зображена декоративно золота літера «У» для офіційної назви країни «Україна», або літери «УНР» для офіційної назви новоповсталої держави «Української Народної Республіки». Четвертий проєкт давав під розгляд блакитний щит із тридцятьма золотими зірками для тридцяти історичних земель України, згідно з новозапроєктованим адміністративним поділом України (за пропозицією М. Грушевського), що був затверджений згодом законом. Останній проєкт нагадував герб З’єднаних Держав Америки.

Останній проєкт проф. М. Грушевського зображав на блакитному полі щита золотий плуг, як «символ творчої мирної праці в новій Україні…»

На тему цих проєктів проф. М. Грушевський написав в листопаді 1917 р. окрему, дискусійного характеру, статтю на сторінках «Народної Волі», висловлюючи свої думки на вище згадані та свій проєкт.

І дійсно, із усіх так би мовити неісторичних проєктів герба, герб проф. М. Грушевського заслуговував ще на найбільшу увагу та мав бути затверджений остаточно весною 1918 року.

Та все ж таки і цей проєкт не був прийнятий остаточно, а це завдяки д-рові І. Іванцеві (членові Геральдичної Комісії при Головній Команді Леґіону УСС 1914−18 pp.), який зимою 1917 року − 1918 року перебував в російськім полоні.

Цей, дізнавшися про проєкт герба із плугом, негайно написав обґрунтованого науково, протестуючого листа, якого переніс через фронтову лінію до Києва в Геральдичну Комісію при Українській Централ. Раді, хорунжий УСС Деркач. Тоді проф. Д. Антоновичеві прийшла ідея запропонувати на державний герб тризуб, як державний історичний герб Київської Держави з-перед 800 літ, доби найбільшої могутности України, в якому то часі в склад Руси-України входили всі українські (руські) землі. Таким чином тризуб став символом соборности України. Вибір тризуба на державний герб був подібним до вибору Головною Руською Радою у Львові 1848 р. за герб Західньої України знамени могутньої Галицько-Волинської Держави ХІІІ – XIV ст.

Прийнятий в грудні 1917 року Українською Центральною Радою державний герб тризуб зайняв своє перше і почесне місце на першому державному банкноті Української Народної Республіки —100 карбованців, виданому 24 грудня 1917 року.

Схвалено тризуб законом вперше фактично аж 18 січня 1918 року, як державну емблему на першому воєнно-морському прапорі Української Народної Республіки. Державний герб зайняв місце на блакитному полі національного прапора, при чому на середньому зубі герба було покладено хрестик, вміщення якого у гербі вимагало українське моряцтво через свою найвищу установу Українську Морську Раду.

Перший закон про український державний герб був проголошений формально 1 березня 1918 року, одначе не подано тоді точного опису цієї ж української державної емблеми. Сталося це щойно 22 березня 1918 року.

Державна емблема — тризуб був вміщений в оливковий вінок, як цього бажав проф. М. Грушевський у своєму проекті вигляду майбутнього державного герба. Оливковий вінок мав символізувати всенаціональне замирення й спокій.

Барви для українського державного герба взято із галицького краєвого герба, схваленого 1848 року.

Як нова державна емблема, тризуб був точно оформлений за вказівками проф. М. Грушевського, українським мистцем проф. В. Кричевським. Після виготовлення герба, його передано до загального державного та народного користування: на державних печатках, українських державних банкнотах, для поштових марок, для одностроїв українських збройних суходільних, морських та повітряних сил, дипломатичної та консулярної служби, виготовлення пашпортів, настінних таблиць. Тризуб уведено в цілу низку українських державних службових прапорів, запроектованих державною Геральдичною Комісією при Міністерстві Морських Справ (літом 1918 p.), зложеною з членів інших міністерств та державних установ.

Згідно з державним законом про воєнно-морський прапор України з 18 липня 1918 року стаття 1284, сказано:

«Національний прапор держави складається з синьої й жовтої горизонтальних смуг, в центрі якого міститься золотий тризуб з хрестом, висота якого становить півтора раза довжини його ширини».

Тризуб, як державний герб, був легалізований, як знамено на державних службових прапорах 18  липня та 17 вересня 1918 року державним законом, за підписом Гетьмана П. Скоропадського.

В законі з 18 липня 1918 року, крім опису українського воєнно-морського прапора, подано ще й опис державного герба, тобто тризуба з хрестиком на верхній частині середнього зуба герба. В законі про прапори дипломатичних представників Української Держави подано знову ж опис герба з хрестиком, як знамени, який мав бути введений у всі українські державні інституції в краю та закордоном.

Після упадку гетьманського уряду, тризуб, як державний герб, був надалі законно признаний новоствореним республіканським урядом України, найперше 3 січня 1919 року (число закону 10/1), за підписом Головного Отамана Військ і Фльоти УНР та Голови Директорії УНР — Симона Петлюри. Законом з 3 січня 1919 року фактично признано дотогочасний закон про герб та прапор, затверджений урядом Гетьмана Павла Скоропадського 17 вересня 1918 року. Державний герб мав далі мати хрестик на середньому зубі емблеми.

Одначе, вдруге проголошений закон про герб, як частину новооформленого воєнно-морського прапора Української Республіки 25 січня 1919 р. під числом закону 79/1, змінив дещо – вигляд герба. Новим законом з 25 січня 1919 року скасовано схвалений закон про прапор та герб з 3 січня 1919 року, таким самим гербом Української Держави став тризуб, але вже без хрестика. Таким чином, привернено старий вид герба України, затверджений законом Української Республіки 22 березня 1918 року. Новий закон про герб з 25 січня 1919 р. був проголошений у «Віснику Державних Законів УНР», у випуску п’ятому 1919 року.

Після проголошення Соборности Української Народної Республіки, тобто злуки Західньої Української Народньої Республіки із УНР 22 січня 1919 року, тризуб став гербом і для Західної Области УНР (Галичини, Буковини й Закарпаття) та був уміщений в краєвий герб Західньої України. Таку композицію тризуба з гербом Галичини (левом) та гербом Київщини (Архистратегом Михаїлом), можна бачити на поштових марках та повістках Західньої Области УНР (Галицької Держави) з 1920 року, (видані у Відні на замовлення тодішнього Галицького Уряду).

Конституційно тризуб був оформлений, як державний герб, у травні 1920 р. Всеукраїнською Національного Радою, згідно з артикулом 5-тим «Устрою Української Держави» та «Конституції Української Народної Республіки» (за редакцією д-ра Ст. Барана та І. Липи). В конституційному тексті сказано: «Державним гербом Української Держави є тризуб золотої барви на синьому тлі».

Другий раз український герб був конституційно оформлений «Правительственною Комісією по виготовленні Конституції Української Держави» 1 жовтня 1920 р. за ред. проф. О. Айхельмана. Згідно з «Проєктом Конституції, основним державним законом Української Народної Республіки» — «державним гербом Української Держави є тризуб золотої барви на синьому полі».

1939 року тризуб, як державний герб увійшов теж в склад державної емблеми новопосталої (15 березня 1939 р.) Карпатської України, яка стала самостійною республікою після розпаду Чехословацької Республіки.

За Конституцією Карпатської України точка 6 з 15 березня 1939 р. після рішення третьої соймової сесії «Державним гербом став дотогочасний краєвий герб: чорний ведмідь на срібному полі в лівій частині герба та чотири сині та золоті (жовті) смуги в правому полі з тризубом св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі» на верхній синій смузі.

Тризуб, як державний герб є донині символом незалежности, соборности й могутности Української нації, є її найвищим державним знаменом та символом української державної ідеї перед зовнішнім світом.