Як себе поводити в церкві

Сторінки з plast_chirch

Більшість людей іде в храм, бо бажає душею звернутися до Бога, бо шукає тут притул­ку від бур земних, усвідомлює свій гріх і бажає його позбу­тися. Тому до відвідання хра­му треба себе готувати: по до­розі до церкви читати молит­ву. У храм слід направлятися з добром у серці, не маючи ні на кого зла і простивши воро­гів своїх.

Переступаючи поріг храму, пам’ятайте про те, що входите у Дім Божий, і розмови, сміх, шум тут недоречні. Ввійшов­ши у церкву, потрібно зупини­тися біля дверей, тричі покло­нитися до землі, а у свята, ко­ли в церкві багато людей, со­творити поясний поклін. При цьому вимовляються молитви: «Боже, милостивим будь мені, грішному», «Боже, очисти ме­не грішного і помилуй мене», «Сотворюй мене, Господи, прости мене».

За кожною з цих лаконічних молитов йде поклін.

У храмі ми перш за все бачимо вівтар, розміщений на підвищенні. Тут знаходиться і найсвятіше місце — святий престол. Так зветься чотири­кутний стіл, особливим чином освячений. Предмети на  пре­столі — священні, і доторкатися до престолу, цілувати йо­го можуть тільки священнослужителі. Ввійшовши в храм, прийнято прикладатися до ікони,  яка лежить на аналої по­середині Церкви. За бажанням можна ставити свічки перед тим   чи іншим образом — це наша мала жертва Церкві. Під час служби в православних храмах стоять, але для хворих і старих робиться виняток.

Приймаючи благословення єпископа чи священика, ми приймаємо благословення Церкви.

Звичай цілувати руку єпископа (чи священика) нагадує нам про те, що ця рука тримала Святу Чашу.

Існує правило приходити до Літургії натщесерце, навіть якщо ми в цей день не прича­щаємось. Коли запізнюємося на службу чи йдемо задовго до її закінчення, то цим проявляємо неповагу до таїнства. Під час Богослужіння по хра­му не ходять і не йдуть з ньо­го без крайньої необхідності.

Це — такий гріх, про який треба повідомляти священику на сповіді.

У Церкві треба не забувати про тих, хто стоїть поруч — не заважати їм, якщо тісно, пропускати вперед дітей, ста­риків. Коли бачите, що хтось порушує порядок у храмі, лі­пше утриматися від зауважень. Пояснити людині недоречність поведінки можна після служби.

У Церкві здавна існував звичай, коли людина ставила свічку — символ нашого   молитвенного благоговіння перед Господом. Свічки, як відомо, ставлять за упокій і за  здравіє. Перші Прийнято ставити перед розп’яттям або на ок­ремому столику, який   назива­ється панахидним, інші — перед будь-якою іконою. Перш, ніж поставити свічку,   треба перехреститися і сотворити поклін.

І, напевно, усім відо­мо, що чоловіки знаходяться в храмі без головного убору, а жінки — з  покритою головою. Однак для жінок це правило не носить характеру стро­гого обов’язку     і в наші дні його не завжди дотримуються.