Один пластун лежав у лікарні в Індії, хворий на одну з найнебезпечніших недуг – холеру. Лікар сказав його доглядачеві-тубільцеві, що єдина можливість врятувати хворому життя – це огрівати його ноги та підтримувати кровообіг постійним натиранням тіла.

Але як тільки лікар пішов, тубілець покинув натирати, присів на п’яти і почав спокійно курити.

Бідолаха недужий, хоч і не міг говорити, але зрозумів усе, що діялося, і так обурився на поведінку доглядача-тубільця, що постановив негайно одужати, хоч би тільки для того, щоб провчити тубільця. Постановив видужати і … видужав.

Пластове прислів’я каже: “Не кажи, що вмираєш, поки ти ще не вмер”. Якщо діятимеш згідно з цим прислів’ям, вийдеш не з однієї халепи, коли, на твою думку, все йде, як “з Петрового дня”. Те, що ми називаємо “витривалістю” – це відвага, терпеливість і сила, взяті разом.

Приклади витривалості. Великий південноафриканський мисливець і розвідник Ф.С. Селис кілька років тому показав добрий приклад пластової витривалості на ловецькій виправі до краю Беротсів, на північ від річки Замбезі. На його табір серед ночі напало вороже плем’я; нападники стріляли зовсім зблизька і вдерлись у табір.

Селис і невеличкий відділ тубільців, що був при ньому, відразу розсипались у пітьмі і сховалися у високій траві. Сам Селис захопив свою рушницю і кілька набоїв і щасливо зник у траві.

Але він не міг знайти нікого з своєї дружини; побачивши, що ворог зайняв табір і що для втечі залишилося йому ледве кілька годин темної ночі, він вирушив на південь, а зорі Південного Хреста були йому за провідника.

Він проліз повз ворожу стійку, розмову якої підслухав, переплив опісля річку і кінець-кінцем, тільки в одній сорочці, коротких штанцях і черевиках, щасливо вибрався з цієї халепи. Кілька подальших днів і ночей він увесь час прямував на південь, часто ховаючись від ворожих тубільців. Увесь цей час годувався м’ясом убитого оленя.

Але однієї ночі, коли він увійшов до дружнього, на його думку, села, вкрали його рушницю, і він знов мусив тікати, не маючи чим боронитись чи здобувати поживу. Але він не був з тих, що піддаються, коли залишається ще будь-яка можливість для життя, і він йшов все далі й далі, поки врешті не прийшов на місце, де зустрів декого з своїх людей, що теж врятувалися. Після дальшої мандрівки вони щасливо добилися знов до дружньої країни.

Але скільки жахливих хвилин вони мусили за цей час пережити! Три тижні минуло від нападу, і більшу частину того часу був Селис сам – переслідуваний, без їжі, перемерзаючи ночами та вмліваючи від нестерпної спеки вдень.

Ніхто, крім пластуна з незвичайною витривалістю, не міг би цього пережити. Селис ще юнаком здобув силу завдяки своїй дбайливості й руханці. І він увесь той час зберігав свою витривалість.

З цього бачиш, що ти ще юнаком мусиш вправлятися, щоб стати дужим, здоровим і рухливим, коли хочеш вийти щасливо з таких пригод; коли ти муж, а не ледащо.

Як не треба робити. Нещодавно оповідав мені один чоловік з великими гордощами, що він учить свого сина витривалості довгими маршами й велосипедними прогулянками. Я йому сказав, що він, можливо, дасть синові саме щось протилежне, бо правильний спосіб здобути юнакові витривалість – це не спроба ставити рекорди; воно, дуже можливо, пошкодить його серцю і зруйнує його здоров’я; витривалість здобуде юнак, коли стане дужим і здоровим, добре харчуючися і виконуючи помірковані фізичні вправи, щоб у зрілому віці, коли його м’язи потужавіють, міг він витримати труднощі й зусилля, під якими слабша людина заламалась би.

Руханка і її завдання. Щодо фізичних вправ, то тут люди роблять багато нісенітниць, напр., деякі думають, що єдине їх завдання – здобути могутні м’язи. Щоб стати дужим і здоровим, мусиш починати з того, щоб кровообіг і серце були в порядку. Ось у чому таємниця цілої справи. А це здобудеш, коли робитимеш такі фізичні вправи:

а) ЗМІЦНИ СЕРЦЕ, щоб правильно постачало кожній частині тіла кров і таким чином розбудовувало тіло, кості й м’язи.

Вправи: “Штовхання” і “Штовхання зап’ястків”. Дивись ст. 210.

б) ЗМІЦНИ ЛЕГЕНІ, щоб постачали крові свіже повітря. Вправи: “Глибоке вдихання”. Дивись ст. 200.

в) ДАЙ ШКІРІ ПОТІТИ, щоб позбутись нечистоти з крові. Вправи: Купіль, або сухе натирання щодня вогким рушником.

г) ПРИМУШУЙ ШЛУНОК ДОБРЕ ПРАЦЮВАТИ, щоб відживляв кров.

Вправи: “Стіжок”, “Згинання” і “Обороти тулуба”. Дивись ст. 202-203.

ґ) ПРИМУШУЙ ВНУТРІШНІ ОРГАНИ ДІЯТИ, щоб усунути з тіла рештки їжі й нечистоту.

Вправи: “Згинання” і “Масаж шлунка”. Пий доволі доброї води. Правильний щоденний “стілець”.

д) ДАЙ ПРАЦЮ М’ЯЗАМ КОЖНОЇ ЧАСТИНИ ТІЛА, щоб і по ній кружляла кров і таким чином збільшувала твою силу,

Вправи: Біг і хід та особливі вправи для окремих м’язів, як “Штовхання зап’ястків” (ст. 210) тощо.

Уся таємниця, як почуватись добре і здорово, – це утримувати кров у чистоті й у чинності. Цього досягнеш різними вправами, якщо робитимеш їх щодня.

Кров добре виконує свою роботу при умові харчування простою доброю поживою, за чисельних фізичних вправ, коли багато свіжого повітря, коли тіло чисте і коли має відповідний відпочинок у правильних проміжках часу.

Шість руханкових вправ для здоров’я

Майже кожний хлопець, навіть малий і слабий, може вирости дужою і здоровою людиною, якщо примусить себе зробити щодня кілька фізичних вправ. Для того треба тільки щось із десять хвилин часу, і такі вправи не вимагають будь-якого приладдя.

їх треба робити щоранку, як тільки встанеш, і щовечора перед спанням. Найкраще робити їх трохи або й цілком роздягненим, на відкритому повітрі або близько відчиненого вікна. Користь з цих вправ набагато збільшиться, якщо думатимеш під час руханки про завдання кожного руху, і якщо будеш дуже уважати на те, щоб вдихати повітря носом, а видихати ротом.

Ось кілька добрих вправ. Пальці й стопи ніг зміцнюються, коли вправляти босоніж.

1. Для голови й потилиці: Долонями й пальцями обох рук сильно натирай кілька разів голову, обличчя і потилицю. Великими пальцями розтирай м’язи потилиці й шиї.

Прочеши щіткою волосся, вичисти зуби, вимий рот і ніс, випий горня холодної води і тоді берись до дальших вправ. Всі рухи виконуй по можливості якнайповільніше.

2. Для грудей: 3 випрямленої постави зігнись вперед, рамена випрямлені вниз, руки торкаються одна одної перед колінами. Видихни.

Підіймай поволі руки понад голову й подай їх якнайдалі назад, втягуючи глибоко носом так, немовби ти наливав Божого повітря у легені й у кров. Спускай поволі руки на боки, видихаючи слово “Дякую” (Богові) устами.

Далі знов зігнись вперед, видихаючи решту повітря з легенів і вимовляючи число, котрий раз робиш цю вправу, щоб знати рахунок.

Повтори цю вправу дванадцять разів.

Виконуючи її, пам’ятай, що її завдання – розвинути плечі, груди, серце і органи дихання.

Глибокий віддих важливий для того, щоб наповнити свіжим повітрям легені і збагатити киснем кров, для збільшення об’єму грудей, але його треба робити уважно й не надмірно. Робимо це так, що вдихаємо повітря носом, аж поки не розтягне ребер до крайньої межі, особливо ззаду; опісля, по малій хвилині, поволі й поступово видихай усе повітря устами, а опісля, по перерві, знов утягай повітря носом, як спочатку.

Спів сприяє правильному диханню і розвиткові серця, легенів, грудей і шиї, і разом з цим розвиває драматичні здібності.

3. Для шлунка: Стоячи випрямлено, викинь руки з витягненими пальцями прямо перед себе; поволі, не рухаючи ногами, повернись у бедрах вправо, вказуючи правою рукою якомога далі позад себе; обидві руки піднесені на рівень плечей або й трохи вище. По хвилині повернись поволі якнайдалі вліво. Повтори дванадцять разів.

Ця вправа має прорухати внутрішні органи, як печінку й кишки, допомогти їм у праці та зміцнити зовнішні м’язи навколо ребер і шлунка.

Виконуючи цю вправу, треба дбайливо регулювати дихання. Вдихай носом (не ротом), коли вказуєш руками вправо назад; одночасно голосно вимовляй число поворотів або, що ще краще, вважай це частиною твоєї ранішньої молитви до Бога і кажи голосно: “Благослови Тіма”, “Благослови батька” – й інших членів сім’ї чи приятелів по черзі.

По шістьох поворотах зміни дихання: вдихай, вказуючи вліво назад, а видихай, вказуючи вправо.

4. Для тулуба: “Стіжок”. Стоячи на “струнко”, піднеси обидві руки якнайвище понад голову і зіпни пальці. Подайся назад і рухай руками дуже повільно по обводі стіжка так, щоб руки описували широке коло понад і навколо тіла; тіло повертається в бедрах та похиляється то в цей бік, уперед, то в той бік, назад. Це вправляє м’язи стану й шлунок.

Повтори вправу, скажімо, шість разів у кожну сторону. Під час руху намагайся бачити, що діється позад тебе.

Роблячи цю вправу, ти повинен думати про те значення, що з нею зв’язане: складені руки визначають, що ти з’єднаний з друзями – тобто іншими пластунами – всюди, навколо, так як повертаєшся вправо, вліво, вперед і назад, у кожному напрямку ти зв’язаний з друзями. Любов і приязнь – це дар Божий, і тому, коли ти повертаєшся вгору, ти дивишся в небо, п’єш повітря і добре почуття, що їх опісля видихуєш своїм друзям скрізь довкола себе.

5. Для нижньої частини тіла і задньої частини ніг: Як кожна інша з цих вправ, так і ця є одночасно дихальною вправою: розвиває легені й серце та робить кров свіжою і здоровою. Випростайся, витягаючись якнайбільше вгору до неба і назад, а далі зігнись вниз, щоб доторкнутись пальцями рук пальців ніг, не згинаючи ніг у колінах.

Стій, трохи розставивши ноги, тримайся обома руками за голову і дивись вгору в небо, витягнувшись якнайдалі назад, як на першому малюнку нижче.

Якщо зв’язуєш з вправою молитву, як я згадав напочатку, дивлячись угору, можеш говорити до Бога: “Я Твій від стіп до голови”, і пий Боже повітря (носом, не ротом). Опісля витягни руки якнайвище (другий малюнок), видихни число вправи і поволі згинайся вперед вниз, при чому випрями коліна, поки не доторкнешся кінцями пальців рук пальців ніг.

Згинаючися вниз, випрями хребет у поясниці.

Опісля, все ще з випрямленими руками й колінами, поволі підноси тіло знов до попередньої постави і повтори вправу дванадцять разів.

Завдання цієї вправи все ж не в тому, щоб доторкнутись пальців ніг, тільки в масажі шлунка. Коли бачиш, що не можеш доторкнутись пальців ніг, не силуй себе до цього нагальними рухами та не дозволяй іншим силою тебе нагинати вниз.

6. Для ніг, стіп і пальців: Стій босоніж у поставі на “струнко”, Поклади руки на бедра, підіймись навшпиньки, розстав коліна в боки й присідай поволі, аж поки поволі не сядеш навпочіпки, тримаючи п’яти ввесь час високо над землею.

Тоді поволі підіймайся знов до попередньої постави.

Повтори дванадцять разів.

Хребет у поясниці треба при тому випрямити. Вдихати треба носом тоді, коли підіймаєшся; присідаючи, видихаєш устами й рахуєш. Тягар тіла ввесь час лежить на пальцях; розставлені коліна полегшують утримання рівноваги. Роблячи цю вправу, пам’ятай, що її завдання – зміцнити стегна, литки і зв’язки пальців та прорухати шлунок. Коли робити її кілька разів на день, у вільну хвилину, наслідки будуть чудові.

Тому, що ця вправа каже тобі навперемінки то вставати, то присідати, можеш зв’язати з нею таку думку: ти повинен тримати себе цупко в руках (як тримають твої руки бедра) – чи стоїш, чи сидиш, чи ти при праці, чи відпочиваєш; ти маєш присилувати себе робити те, що годиться.

Ці вправи не призначені тільки для “вбиття часу”, вони мають справді допомогти юнакові вирости великим і стати дужим.

Спинання. Кожний хлопець любить спинатися вгору; коли до цього звикнеш і опануєш, ніколи вже його не покинеш.

Більшість великих “альпіністів” починали з того, що хлопцями спиналися по линвах і палях, а далі й на дерева. Пізніше, далеко пізніше – бо, не маючи ще досить вправи і міцних м’язів, ти напевне полетів би стрімголов і в похороні взяв би участь як його головна дійова особа! – ти почнеш лазити по скелях, а там і на гори спинатимешся.

Спинання по деревах – це добра фізична вправа. Прикріпи грубу линву до міцної галузки і спробуй різним способом лізти по ній.

Це славний спорт, повний пригод, але він вимагає сили в усіх частинах тіла, відваги, рішучості і витривалості. А це все приходить з вправами.

При альпіністці надзвичайно важлива річ вміти утримати рівновагу й примістити ноги швидко й зручно туди, куди бажаєш. Для цього немає кращої вправи, як “хід по дошці”, уставленій на одній грані, або “стрибання по каменях”, розложених на землі в різній віддалі і під різними кутами одні до одних..

Коли я був ще молодим, рухливим прикордонником, то дуже зацікавився одним жвавим народним танком. Я розважав ним відвідувачів наших полкових театральних вистав, і він був для мене доброю фізичною вправою. Але аж пізніше, коли я мусив проводити розвідку в поході проти матабелів у Південній Африці, я пізнав ще й іншу вартість того танка.

Я спинався до гірських укріплень матабелів в узгір’ях Метопо, і мене при тому викрили. Мені довелося втікати. Вони хотіли конче спіймати мене живого, щоб погостити чимсь дуже особливим, а не просто пустити кулю в чоло; вони вигадали для мене якусь особливу форму жорстоких тортур. Тому то тікаючи, я біг щодуху.

Гори ці складались здебільше з величезних Гранітних брил, накопичених одні на одних. Біжачи, я мусив стрибати вниз з однієї брили на другу, і тут придалися мені рівновага й зручність у ногах, що їх придбав я у народному танку. Так я цілком легко втік від своїх переслідувачів. Вони, діти степу, не вміли бігати по скелях і тільки з трудом злазили вниз за мною по камінні. Так я тоді врятувався. Здобувши так довір’я до себе, я опісля ще не раз відвідував з успіхом ці гори.

Ніс. Пластун мусить мати добрий нюх, щоб і вночі знайти свого ворога. Для того він завжди повинен дихати носом, а не ротом. Але є ще й інші, важливіші, причини, чому треба завжди дихати носом. Один американець написав книжку “Зачини уста, а врятуєш життя!”; там він згадує, що червоношкірі індіани здавен пристосовували цей метод до своїх дітей до тої міри, що на ніч підв’язували їм навіть щоки, щоб упевнитися, що діти дихатимуть тільки носом.

Дихання носом не допускає мікроб багатьох хворіб з повітря до горла і легенів.

Особливо для пластуна дихати носом дуже корисно. Коли в тебе закриті уста під час важкої праці, не дістанеш спраги. Також уночі, дихаючи носом, не будеш хропіти, а хропіння – це небезпечна річ, коли спиш у ворожій країні. Отож, звикай мати уста закриті та завжди дихай носом.

Вуха. Пластун мусить мати добрий слух. Вуха – дуже ніжний орган, і коли раз їх пошкодиш, можеш стати назавжди глухим.

Люди часто, чистячи вуха, роблять всілякі дурниці: впихають до них кінці хусточки, шпильки для волосся тощо та затикають їх твердою ватою. Це все дуже небезпечне, бо барабанна перетинка – це дуже вразлива, сильно натягнута плівка, яку легко можна пошкодити. У багатьох дітей, що колись дістали “позавушника”, барабанну перетинку пошкоджено назавжди.

Очі. Пластун, ясна річ, мусить мати особливо добрий зір; він мусить усе бачити і то на велику відстань. Зір стає кращий, коли вправляти очі: треба часто дивитися на віддалені предмети. Замолоду зберігай очі, як тільки можеш. Не читай при поганому світлі, а коли щось робиш удень, сідай боком до світла. Коли сидиш просто проти світла, напружуєш очі.

Загальна хиба у підростаючої молоді – це перевтомлювання очей, хоч, може, вони того дуже часто й не знають. Болі голови часто походять від перевтоми очей. Коли хлопець морщить чоло, то це звичайно ознака, що його очі втомлені.

Крім бистрого зору, пластун мусить теж розрізняти колір речей, що їх бачить. Сліпота на барви – це велика турбота, що мучить деяких хлопців. Вона відбирає у них не одну радість і робить їх майже непридатними для деяких фахів і звань. Наприклад, будник чи машиніст на залізниці або й моряк небагато варті, коли не можуть розрізнити червоний і зелений кольори. Це можна з часом перебороти. Як це зробити? Коли зауважиш, що ти трохи сліпий на кольори, зроби собі збірку малих відрізків волічки або паперу різних кольорів і означ, котрі з них, на твою думку, червоні, сині, жовті, зелені і т.п., а тоді знайди собі когось, хто сказав би тобі, де ти правий, а де помилився. Тоді знов візьмись до того і за деякий час ти побачиш у себе поступ. Так роби, поки не будеш без труднощів розпізнавати кольори.

Зуби. Майбутній рекрут прийшов завербуватись до офіцера, щоб той його зареєстрував. Він був досить дужий і добре збудований, але коли лікар переглянув його зуби, виявилося, що вони були в поганому стані, і йому сказали, що його не можуть прийняти до війська. На те він відповів: “Але ж, пане, це, здається, берете надто строго. Адже ми, мабуть, не муситимемо їсти ворогів, коли їх повбиваємо”.

Добрий стан зубів залежить від того, як ти про них дбав замолоду, тобто, чи ти їх дбайливо чистив. Принаймні двічі на день треба їх чистити щіточкою і порошком – рано встаючи і ввечері лягаючи, і то зсередини і зверху. А коли можеш, виполочи їх водою після кожної їжі.

Пластуни в джунглях не завжди можуть знайти зубну щіточку; вони можуть замінити її сухою тріскою, що її на одному кінці дуже дрібно поколять.

Нігті. Вояки й інші люди часто терплять великі болі й кульгають тому, що ніготь великого пальця на нозі вростає їм збоку в тіло. Часто воно стається так тому, що дозволяємо, щоб ніготь виріс занадто довгий; черевик його тоді тисне і примушує рости вбік у тіло. Отож кожний пластун часто й дбайливо обтинатиме нігті на пальцях ніг, щотижня чи щодесять днів; обтинати треба гострими ножицями рівною лінією впоперек, а не заокруглювати.

Також нігті на пальцях рук треба обтинати гострими ножицями принаймні раз на тиждень, щоб були в порядку. Від обкушування нігті псуються.

ГУРТКОВІ ВПРАВИ НА ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я

Багато може навчити не тільки особиста поведінка гурткового, але й приклад: відчиняти вікна під час сходин у кімнаті чи двері шатра в таборі.

Науку про здоров’я найкраще подавати в таборі, де є час і нагода звернути пильну увагу на чистоту й гігієнічні звички.

Пам’ятай у таборі про важливість відпочинку й достатнього здорового сну. По обіді має бути година відпочинку.

Навчи шість фізичних вправ з цієї гутірки, але не роби їх як-будь. Заохоть пластунів робити їх щоденно.

Дай кожному пластунові картку для записування розмірів свого тіла. Накажи, щоб кожних три місяці робив вимірювання цих розмірів.

ІГРИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬ СИЛУ

Бокс, боротьба, веслування, плавання, стрибання, “боротьба півнів” – це все вартісні здорові засоби для розвитку сили, але спинання – найкраще з усього.

Штовхання зап’ястків. Стій з руками перед собою на висоті пояса. Поклади зап’ясток однієї руки на зап’ясток другої так, щоб одна рука була зверху, а друга знизу. Затисни п’ястуки.

Тепер нижня рука тисне вгору, а верхня вниз.

Тисни з усіх сил один зап’ясток на другий; тільки з великим опором нижня рука витискає верхню вгору аж на висоту чола; опісля верхня посуває нижню руку вниз, а ця ставить їй увесь час великий опір.

Ця вправа, хоч, може, виглядає неповажна і проста, розвиває майже всі м’язи тіла, якщо робити її з усією силою. Не слід робити її задовго, проте часто серед дня – більш-менш хвилину.
Підкидання палиці. Візьми правою рукою палицю близько нижнього кінця і тримай її сторчма. Кинь її прямо вгору, спочатку не дуже високо, і, коли вона падає вниз, спіймай її лівою рукою близько кінця. Тепер кинь її лівою рукою, а спіймай правою і т.д., поки не зможеш зробити так із сотню разів, не опустивши її на землю.

Йди за провідником. Провідник іде наперед та робить різні фізичні вправи. Решта йде за ним та наслідує його рухи.

Боротьба. Два грачі стають один на віддаль якого ярда, витягають руки вбік, переплітають взаємно пальці своїх рук і налягають один на одного, аж поки не доторкнуться один до одного грудьми.

Тепер штовхають себе грудьми та намагаються один одного витиснути під протилежну стіну кімнати або на граничну лінію.

Штовхання зап’ястків для двох. Два хлопці стають один проти одного. Кожний з них витягає руку в напрямі до другого, тисне своїм зап’ястком зап’ясток другого та намагається його повернути колом назад.