Як запобігати захворюванню

Багато років тому, коли я ще був у Кашмірі, в Північній Індії, кілька тубільців принесло до мене молодого чоловіка. Казали, що він упав з високого берега. Він терпів великі болі, і його друзі й свояки були вже певні, що він умирає.

Оглянувши його, я переконався, що він не зламав собі ніякої кості, тільки праве плече вискочило з своєї ямки. Я сказав покласти його плазом на плечі і зняв з ноги правий черевик. Сів на землю біля нього, обличчям повернений у напрямі його голови, праву ногу простягнув попри його правий бік, а п’яту вмістив під пахвою вивихненої руки.

Одному з його приятелів наказав я сісти з другого боку хворого і притримувати його. Тоді взяв його зап’ясток обома моїми руками і довго й рівномірно почав тягнути його руку, вживаючи п’яти як підйому, аж поки раптом його рука не стала знов на своє місце.

Тоді він зомлів.

Його мати заридала і казала, що я нерозумно взявся до цієї справи і вбив його. Але я усміхнувся, вдягнув черевик і сказав їй, що тепер поверну його до життя цілком здорового й у порядку – і я бризнув трохи води на його обличчя. Він поволі очуняв і переконався, що його рука була в порядку.

Тоді тубільці подумали, що я справді мушу бути лікарем. Вони послали по всій країні по хворих, поприносили мені їх для лікування, і я мав з тим два дні гірку годину. Були там випадки найрізноманітніших захворювань, а я мав обмаль ліків для їх лікування. Але робив, що тільки міг, і я дійсно переконаний, що декому з тих нещасних людей стало краще просто від самої віри, що я їм допомагаю.

Більшість з них захворіла від того, що були брудні й занесли у рани бруд. Багато хворіло від пиття поганої води, забрудненої відходами тощо.

Я з’ясував це старшинам їх сіл і гадаю, що де в чому спричинився до поліпшення їх здоров’я у майбутньому.

У кожному разі вони були дуже вдячні й допомагали мені опісля здобувати їжу чи добре вполювати ведмедя.

Якщо б я не знався трохи на лікуванні, то не міг би для цих людей нічого зробити.

А коли вже говоримо про лікування, то хочу остерегти тебе від надмірного вживання патентованих ліків і аптечних виробів. Якщо захворієш, іди до кваліфікованого лікаря, а він тобі скаже, яка в тебе недуга: не купуй ліків, що ними їх фабриканти в рекламі обіцяють вилікувати кожну недугу – і ту, що, як ти тільки здогадуєшся, тебе мучить.

Мікроби та як із ними боротися. Хворобу розносять у повітрі чи воді малесенькі невидимі мікроби чи бактерії. Дуже легко вдихаєш їх ротом або ковтаєш з напоєм чи їжею, і так вони можуть спричинити в тебе недугу. Якщо твоя кров у повному порядку, то воно звичайно залишається без поганих наслідків. Але якщо твоя, кров не в порядку, тоді ці мікроби спричиняють захворювання.

Головна справа в тому, щоб по змозі усунути мікроби. Вони люблять жити в темних, вогких і брудних місцях, найбільше їх у поганих стічних трубах, старих смітниках, гниючих відходах тощо. Тому зберігай чистоту у своїй кімнаті, в таборі і в одежі, утримуй їх сухими і дай доступ сонячному промінню і свіжому повітрю; тримайся здалека від місць, що смердять,

Перед їжею завжди вимий руки й вичисть нігті, бо там охоче збираються бактерії з тих речей, що ти їх упродовж дня брав у руки.

“Не плювати на землю”. Часто можеш бачити в людних місцях написи, що забороняють плювати. Причина в тому, що часто плюють люди хворі на легені; від їх плювків переходять мікроби в повітря, їх вдихають у свої легені здорові люди і можуть теж захворіти. Часто можеш мати в собі мікроби роками, не знаючи про те, і коли плюєш, стаєш відповідальний за перенесення тієї недуги на здорових людей; тому, з огляду на добро інших, цього не слід робити.

Сухоти поширюються різним способом. Ось один з них: Хворий плює на землю. Плювки висихають, і мікроби підносяться в повітря. Хлопець, що віддихає устами, втягує мікроби в легені. Пластун, що віддихає носом, у меншій небезпеці

Сухоти поширюються різним способом. Ось один з них: Хворий плює на землю. Плювки висихають, і мікроби підносяться в повітря. Хлопець, що віддихає устами, втягує мікроби в легені. Пластун, що віддихає носом, у меншій небезпеці.

Дуже багато людей хворіє на сухоти, а вони дуже заразливі. Але можеш не боятися цієї недуги, коли дихаєш носом і твоя кров у порядку. Виходячи з переповнених театру, церкви чи зали, завжди варто відкашельнути і вичистити ніс, щоб позбутись бактерій, яких ти міг надихатися від інших у натовпі. А коли б ти захворів на ту недугу, можеш її найшвидше позбутись, якщо завжди спатимеш надворі і багато відпочиватимеш.

Спи на свіжому повітрі. Пластун мусить багато спати під голим небом; тому, коли спиш у хаті, відчиняй вікна на всю ширину. Бо коли звикнеш спати в теплому повітрі, можеш легко застудитись у таборі, а немає нічого смішнішого і ніщо більш не зраджує жовтодзюба, як нежить у пластуна. А коли він звикне мати відчинені вікна, тоді не застудиться.

Люди стають бліді й мають нездорову шкіру на обличчі, коли живуть у приміщеннях, де рідко відчиняють вікна і де повітря переповнене нездоровими випарами й мікробами. Відчиняй щодня вікна, щоб випустити надвір зіпсуте повітря.

Їжа. Причина багатьох недуг у тому, що люди часто забагато й неправильно їдять.

Пластун мусить знати, як бути йому завжди легким і жвавим. Коли придбав він собі добрі м’язи, може не робити далі окремих фізичних вправ для тих м’язів; але лише тоді, коли він відповідно буде харчуватися.

Коли під час облоги Мейфкінгу наші запаси їжі зменшилися, ті з залоги, що звикли їсти мало, не терпіли так, як ті, що звикли напихатися під час миру; вони втрачали тепер сили та легко ставали дразливими. Під кінець наш запас обмежився до пригорщі розтовченого вівса, не більше, як булка за одного пенні, – і це був наш запас “хліба” на цілий день, а далі близько фунта м’яса й щось із два пінти (= один літр) “соунс”: якогось чиру в вигляді зіпсутого клею для приліплювання афіш.

Найдешевші харчі – це сушений горох, борошно, вівсяна крупа, картопля, рис, макарони, кулеша і сир. Інша добра пожива – це овочі, городина, риба, яйця, горіхи і молоко; цим можна чудово жити з додатком малої кількості м’яса або й без нього.

Коли маєш доволі свіжого повітря, пожива йде тобі на здоров’я. А коли, навпаки, сидиш цілими днями в закритій кімнаті, сита їжа робить тебе товстим і лінивим. В обох випадках краще їсти не дуже багато. Все ж підростаючі хлопці не повинні зморювати себе голодом, але також вони не повинні брати собі за приклад того поросятка на шкільній гостині, що, коли запитали: “Ти не можеш вже більше їсти?”, – відповів: “Ні, я можу ще їсти, але я вже не маю місця, куди ковтати”.

Велика хиба наших днів – це споживання великої кількості різних ліків тоді, коли взагалі немає жодної причини їх уживати.

Найкращі ліки – це свіже повітря, фізичні вправи, великий кухоль води раннім ранком, коли в тебе запор, і пінт гарячої води перед спанням.

Одяг. Одяг пластуна має бути по змозі з вовни, бо вона швидше висихає. Недобре носити бавовну безпосередньо на тілі; в такому випадку треба її зміняти, як тільки стане вогка, – інакше легко можна застудитися.

Ось так зав'язує черевик пластун: На одному кінці шнурівки робимо вузол, а другий кінець пересиляємо через обидві долішні дірки. Опісля шнуруємо, починаючи згори, вниз. Чорна частина шнурівки - невидна

Ось так зав’язує черевик пластун: На одному кінці шнурівки робимо вузол, а другий кінець пересиляємо через обидві долішні дірки. Опісля шнуруємо, починаючи згори, вниз. Чорна частина шнурівки – невидна.

Важлива річ, про яку пластун мусить дбати, щоб бути витривалим і здатним до довгих маршів – це взуття. Я вважаю, що черевики кращі за чоботи, бо вони допускають більше повітря до ніг.

Пластун, який довгим маршем намуляє собі ноги, не зможе йти далі.

Тому намагайся мати завжди добрі, допасовані до ноги, вільні черевики, до того міцні, щоб по змозі якнайкраще відповідали природному виглядові босих ніг, з рівним внутрішнім берегом. Зм’якшуй свої черевики за допомогою мазі, баранячого лою, трану, сідлярського мила чи рицинової олії.

Якщо ноги зволожаться від поту чи води, тоді шкіра м’якне, дуже швидко намулюється, і там, де черевик натискає, робляться пухирі.

Тому ноги треба утримувати по змозі сухими. Для того треба обов’язково носити добрі вовняні шкарпетки. Якщо хтось має тонкі бавовняні чи шовкові шкарпетки, можеш відразу сказати, що з нього поганий мандрівник. Хлопця, що вперше йде на довшу прогулянку, називають “м’яконогим”, бо він звичайно намуляє собі ноги, поки досвід не навчить його тримати їх у порядку. (“Тендерфут” – тобто “м’яконогий” – це англійське означення пластуна по першій пробі. Примітка перекладача).

Якщо дуже потіють ноги, посипай їх порошком, зробленим з борної кислоти, крохмалю і цинкового оксиду, взятих в однаковій кількості. Цим порошком натирай поміж пальцями, щоб там не утворювалися м’які пухирі. Ноги можуть стверднути до деякої міри, коли їх мочити у розчині галуну чи солі в воді. Мий ноги щодня.