Піоніри – це люди, що йдуть попереду, щоб у джунглях чи деінде промостити шлях для тих, що йдуть за ними.

Під час моєї служби на західному побережжі Африки я був комендантом великого відділу тубільних розвідників. Як усі розвідники, так і ми намагалися усяким способом бути корисними нашій головній армії, що йшла за нами. Ми не тільки стежили за ворогом і його рухами, але й робили все, що тільки могли, щоб поправити шлях для нашої армії, бо була тільки вузька стежка крізь густі джунглі й багна. Так то ми були водночас пластунами-піонірами. Під час нашого походу ми побудували, зв’язуючи докупи палі, яких двісті мостів над річками.

Але коли я вперше доручив тим розвідникам робити цю важливу роботу, з’ясувалося, що з тисячі людей велика частина не знала, як орудувати сокирою, щоб зрубати деревину; за винятком одної чоти – яких шістдесят людей – ніхто не вмів навіть поганеньких вузлів.

Рятування життя за допомогою вузлів. Перед тим, як прибув до Канади, сталася на Ніаґарських водоспадах жахлива трагедія.

Було це в половині зими. Троє людей, чоловік з жінкою і хлопцем сімнадцяти років, переходили по льодовому помості бурхливу річку понижче водоспадів. Раптом лід почав тріщати й ламатися. Чоловік з жінкою опинилися на одній, а хлопець на другій кризі, які й почали віддалятися від головного масиву льоду.

Вся річка навколо них була покрита такими ж кригами, що терли й ударяли одна в одну. Доля трьох людей залежала від ласки течії, що рухалася поволі, але крок за кроком і невблаганно наближала їх до небезпечних порогів, що були яку милю нижче.

Люди на берегах бачили їх небезпечне становище: зібралися тисячі, але ніхто не знав, як їм допомогти. Плисти було неможливо. Не можна було теж рятувати їх човном.

Так пливли нещасні з годину. Річка занесла їх під два мости, що перемощували річку саме перед порогами.

З мостів, 160 стіп понад водою, люди спустили нещасним линви.

Хлопцеві пощастило схопити линву, і його почали витягати вгору. Але коли бідолаха був уже в половині дороги, йому не стало сил довше триматися. Він упав у льодовий струмінь, і його більше не побачили.

Чоловік на другій кризі схопив линву і пробував обв’язати нею жінку, щоб принаймні її врятувати. Але течія тепер швидко несла їх. Його руки заціпеніли, і йому не пощастило зав’язати линви; вона виковзнула з його рук.

Кілька хвилин пізніше обоє, чоловік і жінка, закінчили свої муки, зникнувши під водою у вирах порогів.

А що ти був би зробив? Легко бути розумним після нещастя, та проте цей випадок викликає багато думок. Що ти зробив би, коли б був на місці нещастя?

Один з наших канадійських виховників оповідав мені, що він безпосередньо після цього нещастя чув у поїзді розмову подорожніх про цей випадок. Вони не знали, що він має щось спільне із пластунами, і один з них сказав:

“Я певний, що коли б там був хтось із пластунів, то був би вигадав якийсь спосіб, щоб урятувати нещасних”.

Люди часто думають: “Для чого вчитися такої простої справи, як в’язати вузли?” А в тому випадку можна було врятувати життя трьом людям, якщо б ті, що спускали линви, знали, як це робиться.

Щоб кінець линви не торочився, треба його обмотати. Приложити вздовж линви нитку, зложену в петлю. Тепер обмотай линву довшим кінцем нитки (“В”) аж до 1/4 цаля від кінця линви. Звої стягай міцно й укладай їх тісно одні біля одних. Тепер просили кінець “В” через петлю і тягни сильно за кінець “А”, але не торгай, щоб не перервати. Так затягнеш кінець “В” під звої (вистачить десь до середини). Вистаючі кінці гарно обітни.

На линвах, що їх спускали з мосту, повинна була бути зав’язана петля або й дві, щоб нещасні жертви могли їх вложити на себе або принаймні могли вложити в них руку чи ноги. Тим часом на линвах не було ніяких петель, і ці люди, що не вміли зав’язати рятівничого вузла або якоїсь іншої петлі, не могли врятуватися.

Корисні вузли. Кожний пластун повинен уміти в’язати вузли.

Здається, що зав’язати вузол – проста річ; але ж цю просту річ можна зробити і правильно і кепсько, а пластун повинен знати, як це правильно робиться. Від правильного зав’язування вузла може залежати життя.

Правильно зав’язаний вузол тоді, коли він витримає всякий натяг і коли його легко можеш розв’язати, як тільки того захочеш.

Поганий вузол під сильним натягом висмикнеться або так затягнеться, що його годі розв’язати.

Найкраще навчишся в’язати вузли, коли знайдеш товариша, що тобі це покаже. Ти мусиш багато вправлятись, щоб не забути того, чого навчився. Вживай для того кусні линви чи грубого мотуза, а не замотані відрізки мотузка чи шнурівки!

Щоб кінці линви не обстріпувалися і не торочилися, треба їх обмотати. Робимо це так, що кінець линви обмотуємо багато разів тонким мотузком і так закінчуємо, щоб кінців того мотузка не було видно. Для того маємо кілька різних способів; рисунок показує легкий і найкращий спосіб.

В Африці ми не мали з собою линв, і тому вживали сильних пнучих рослин і тонкої лози або довгих гнучких тичок, що їх ми робили ще гнучкішими й в’юнкішими, сукаючи їх раз у раз руками, притримуючи другий кінець під ногою. Верба й ліщина дає добрі прути для в’язання. На них важко в’язати всі вузли, як на линві, зате можна звичайно зробити теслярську ключку (“тімбер гіч”).

ГУРТКОВІ ВПРАВИ В ПІОНІРСТВІ

Вправляй в’язання вузлів на час, влаштовуючи змагання пластунів парами. Тих, що програли, єднай знов у пари, нехай вони далі змагаються, поки не знайдеш того, хто найповільніше в’яже вузли. Таким чином (можеш його застосувати і в інших ділянках пластування!) найслабший дістане найбільше вправи, а змагання, щоб не бути найгіршим, так само завзяте, як коли б ішлося про перше місце чи нагороду.

Дуже цікаві змагання у в’язанні вузлів у темноті. Гуртковий гасить світло на кілька секунд, назвавши вузол, що його треба зав’язати. Замість гасити світло, можна змагунам зав’язати очі.