Як розуміти «практичне пластування»?

Маркусь ВолодимирЗайняте діяльністю суто ідейної матури сучасне наше пластунство поминає справи буденного життя, вважаючи їх за другорядні, бо безідейні. Не зовсім зрозуміле, бо ж молодь (звичайно, як молодь), любить пробувати своїх сил, прямуючи до такого рода «виших ідеалів», «ad astra». А «хліб насушчий» це для неї квестія мінімального значіння, але розуміється, лиш доти, доки він «автоматично»  находиться під рукою. А міжиншим нехтування оцієї  «нищої» частини пл. діяльності дає себе фатально відчути у всіх пл. установах почавши від преси, а скінчивши на кубічних і гурткових касах (які є повні лише теоретично а фактично віють реальною порожнечею).

І загнавшися далеко на ідейні височини пл. роботи  пластунство стає інколи перед маленькою перешкодою: брак гроша, цей фатальний «карлик» задержує увесь молодечий розмах, ломить за одним помахом юнацьку енерґію або спинює нераз на довгі періоди молодь в її прямуваннях.

Цікаво буде поглянути, як пластунство радить собі у такій «сліпій вулиці». Бож пластун (цеж кождий знає) вміє порадити собі у всякій біді. Отже в такому випадкові примінюється незвичайно примітивної акції, щось у раді тимчасової помочі у наглих випадках. Бож може найбільш примітивним антідотум є витрясання діравих инколи кишень пластунів, накладання надзвичайних т.зв. «одноразових датків» (які в дійсности не є одноразові, а заходять досить частенько). Такі складки є можливі і добрі лиш до певної міри і до певної висоти; доки пластун сам зі своїх власних ощадностей може покрити ці вкладки, доти все гаразд; коли одначе складки ці перевисшують скупенькі коштами пластуна, від цієї хвилі стають для пластуна моральнім шкідником.

Оригінальний рукопис Володимира Маркуся.

Оригінальний рукопис Володимира Маркуся.

Що треба нам гроша, це добре відома справа. Кождий рух мусить мати конкретні форми й основи. Для вдержання і зміцнення цих форм потрібно нам своїх фінансів. Звідкиж добудемо гріш? Хто нам його дасть? Відповідь ясна: ми самі! Ми добудемо для себе потрібний гріш не з батьківських рук (бож це йде в розріз із почуттями своєї власної сили і віри в себе) не з жебрання у суспільності (цеж не згідне із основами нашої ідеольоґії) але запрацюємо його власніми силами. Не одинока дорога гідна учасника пл. Руху, Руху, що повинен бути самовистарчальний. Вмісто отже зобовязувати пластуна до складання готового гроша дайте йому нагоду по пластовому заробити цей гріш. Тоді навчите його не лише цінити працю, але теж навчите його віри  у себе самого, у свою життэздатність. Ця ділянка пластової діяльности в цілі гори переростає суху теорію пластування у роді матеріялу до пл. іспитів. Нехай пластун покажеться суспільности не лише на «нараді», але теж при твердій і мозольній праці. Бо зовсім правильно в очах суспільности пластування це не тверда школа життя, а розривка і забава.

Добре роблять ті пл. провідники, що щораз більшу увагу звертають на вишкіл молоді у практичному напрямкові. Наш вроджений наклін до абстракційної діяльности і нехтування реального життя, повинно у пл. роботі знайти протистояння, бо лиш тоді життя є повне і здорове, коли є в ньому боротьба за існування. Прямування до абсолютної реалізації наших життєвих ідей повинно ціхувати всіх пластунів.

Наука праці не знайшла ще собі права горожанства в діяльности пласту. Як примір, візьміть хоч би іспити вмілостей! Нащо, питаюся, здає пластун іспит вмілості? Знаючи добре цю справу ви певно знайдете зараз відповідь впрочім зовсім не підхлібну. В кожньому випадку іспит вмілості не є доказом здатності пластуна до праці (самостійної і відвічальної праці) у певному напрямкові, а радше є середником добуття виших чинів у пластовій ієрархії, проявом виключно амбіції, а не середником праці, на який в життю можна числити. Бо знаю пластунів (більше число) що мають по 15 пл. іспитів вмілостей, які набули в протягу не цілих 2 літ. Питаюся, чи на протязі так скупенького часу людина може добре опанувати 15 вмілостей? Чи може з повним спокоєм сказати про кожню з них: «Я її знаю так, як пластун повинен знати»?

Поверховність і ділетантизм вкрався між нас. Любуємося в зірках, у відзнаках, кутасиках, щораз то нових одностроях у множествах нашивок вмілостей на рукаві, полишаючи і руйнуючи сим саму суть наших ідеалів. Не будьмо простаками! Не на відзнаку і посвідку звертаймо увагу, а на докладне вивчення даного ремесла; бож треба зрозуміти, що це має вартість трівалу й очевидну. Не можемож вважати самої форми річи за її зміст і суть.

Пласт є до певної міри відвічальний за вчинки тих, яких він виховав. Маємо дати суспільності тип громадянина-працівника, вповні відвічального за свої діла. І що варта людина, яка не потрафить щось добре зробити? Який з неї буде громадянин? Не лиш отже ходить тут про матеріальний зиск, який може плинути з цієї ділянки пл. роботи, але ходить о щось ще важнющого, ходить о моральне значіння пластової роботи.

Навчімось розуміти цей енергетичний імператив: кожна задана праця ясно домагається він нас: «зроби добре», «докінчи». Хто це розуміє, тому не потрібно ніяких припоручень, для того таки часто не люблене слово «обовязок» тратить гіркий присмак. Така і лише така праця приносить радість і вдовілля душі, дає нам внутрішню гармонію, зміцнює віру в наші ідеали.

Оприлюднено в Без категорії

Пластовий заробіток — основа економічного виховання в Пласті

З усієї безлічі пластової бібліографії вдалось відшукати лише одну статтю, скоріше замітку, яка відноситься до даної теми. Це стаття Дмитра Попадинця «Пестрого Дятла», вихованця Станіславського Пласту і організатора юнацького пластового куреня в Надвірній, під назвою «Пластовий заробіток», що була опублікована в журналі «Пластовий Шлях» ще у 1972 році. В ній автор стверджує: «Одним із… незмінних виховних принципів у Пласті повинна бути справа пластового заробітку. Її можна розцінювати із усіх сторін і точок зору та по-різному інтерпретувати під кутом доброго діла, самодіяння та самовистачальности й самозарадности…. пластовий заробіток, у виховному аспекті, має велике і корисне значення». Розглянемо ж детальніше дане питання.

Пластові витрати – основний стимул пластового заробітку

Багато хто ввжає, що вкладка сплачується лише з метою дисциплінування пластунів чи для підтвердження свого членства в організації. Насправді, регулярні (щомісячний) і разові (під потребу) членські внески пластуна, як і спеціальні заробіткові заходи, мають цілком іншу ціль – вони покривають першочергові фінансові потреби пластової діяльності одиниці, гуртка, куреня. Вкладка – це надзвичайно важливий спосіб самовиховання і самозабезпечення пластової діяльності, вона є однією з головних виховних методик (форм) в Пласті.

Навіть, новацтво має свою членську вкладку заробити! З цього приводу Тоня Горохович висловилась чітко: «слід постійно наломлювати новаків до цього, що вкладку вони мають самостійно придбати, а не брати з маминої торбинки. Бо тоді мама платить вкладку, а не новак… треба впоювати новацтву поняття, що найбільш буде корисною вкладка тоді, коли новак на неї заробить самостійно».

Якщо задуматись, спробувати систематизувати витрати, які здійснює кожен пластун від моменту вступу до організації, то загальна сума виявиться «несподівано» високою. То ж які витрати пластун повинен покривати із власного (пластового) заробітку:

1. Придбання пластового однострою і виряду, літератури тощо (все це від мандрівних черевиків, наплічника та спального мішка до звичайного компаса справжній пластун має придбати за власні, а не батьківські чи позичені кошти). Однострій і виряд потрібен, однак його потрібно заробити… Що то за пластун, який ходить в однострої придбаному за мамині (батькові) кошти?

2. Таборова вкладка (в 1920-х роках в табір могли поїхати лише учасники, причому вкладку вони могли сплатити виключно коштами, які самостійно заробили; щодо останнього була окрема вимога проби). Скільки юнацьких куренів проводять табори за самостійно зароблені кошти впродовж року? Звідки сучасні пластуни сплачують таборову вкладу, зокрема на крайові табори? Може пора встановити вимогу, для початку для учасників крайових таборів, що до таборової вкладки має долучатись пояснення з вказанням джерела коштів?

3. Придбання майна для гуртка і куреня, домівки (гурткова хоруговка і курінний прапор, казани, хоруговки до сиґналізації, піонірський та спортивний виряд, аптечка, човни, каюки, видання до бібліотечки тощо). Оплата проїзду та інших спільних дрібничкових витрат (наприклад квитки до музею) під час гурткових і курінних екскурсій, прогулянок і мандрівок, в тому числі за кордон. Сюди слід відносити і кошти для оплати витрат на домівку.

Значення спільного майна в економічному вихованні пластунів влучно охарактеризував вихованець стрийського Пласту, довголітній курінний «Червоної Калини» Ярослав Рак «Мортек»: «члени Пластового Гуртка мусять зрозуміти, що без власного майна-виряду вони не є Пластовим Гуртком, а тільки припадковим і маловартісним збором одиниць, які не здібні до сталого збірного зусилля, до спільної будови… Майно Гуртків і Куреня мусить бути у заряді окремих осіб, але всі члени повинні мати його перед очима, тішитися і піклуватися ним…. майно Гуртків і Куренів, що його треба мати у докладній евіденції та відчитності і передавати у порядку черговим діловодам. В цей спосіб молодь зможе виробити у собі дбайливість про громадське добро та почуття відповідальности за нього».

4. Загально пластові збірки (станичні і крайові). В 1920-х, наприклад, коли зародилась ініціатива з будови «Пластовий дому» у Львові, пластуни і куреня декларували обіцяну суму а опісля активно збирали-заробляли. Так само було з побудовою таборових осель.  На жаль, сучасний Пласт має ще один привід для збірок – для лікування тяжко хворих пластунів.

«Питання придбання фондів  для збірноти – писав Я.Рак – дорогою спільного зусилля є преважним усуцільнюючим засобом, який рівно масно виробляє ініціятпву, вмілість реального плянування, організування розподілу зайнять, відповідальності одного за всіх і всіх за одного. Починаючи від членського внеску аж до найскладнішого пластового заробітку, та від книги писаря аж до шатра і човна, чи стінної газетки, — все це мусить бути обговорене і ухвалене цілим Гуртком, а далі Куренем. Фінансові засоби мусять бути теж ними самими роздобуті».

Ощадність — найлегший заробіток

«Найлекший спосіб заробітку — писав автор фундаментальної праці «Пластовий гурток» Євген-Юлій Пеленський — це ощадність. Змалку вчіться видавати менше грошей ніж заробляєте. Заощаджені гроші складайте в пластових кооперативах. Коли бажаєте щось мати, то перше складайте собі рати, а потім цю річ купуйте, навпаки дуже виїмково або ніколи».

Ощадність завжди була однією з головних вимог пластових проб-іспитів. У першому більшому пластовому посібнику «Життя в Пласті» (1921 рік) Дрот писав: «Щоби щадити, мусиш уміти заробити. Хто дістає гроші даром, цей звичайно не вміє оцінити вартости гроша, не вміє найти міри у видаванню його і очевидна не може як слід обчислятися з своїм доходом… Треба отже вміти бути ощадним не будучи скупим». І далі, пояснюючи точку «Ощадність» до проби, Основоположник Пласту твердить: «Не думай, що ти вповні відповів вимогам II пл, іспиту, коли заробив і заощадив тільки те, що ставимо яко вимогу при іспиті. Змістом цеї вимоги іспиту є зрозуміння і виконання ощадності. Мусиш отже заробляти собі тілько грошей, щоби ти за них міг собі купити чи позичати які добрї книжки…  а лише те, що ти мавби видати на непотрібні річи (як инші видають на тютюн, на пиво, горівку, на багато цукерків і т. л.) відложи собі як ощадність».

Навіть, старші пластуни, які в 1920-х роках здавали  другу чи третю пробу (якщо з різних причин не здали її в юнацтві) активно практикували вищеописану форму і зміст пластового заробітку. Наприклад, старший пластун Степан Бандера, до своєї Третьої Проби долучив Посвідку (датовану  28 травня 1928 року) наступного змісту: «Остсим посвідчуємо під словом чести що Бандера Степан, розвідчик II  к[уреня] Ст[арших] Пл[астунів] ім[ені] Ів[ана] Богуна в Стрию за заощаджені гроши купив собі однострій та мандоліну». Документ підписали ст.пл.розв. Ярославом Падохом та ст.пл.розв. Осипом Грицаком.

Пластовий провід не лише словом, але й ділом підримував ощадність пластунів. Відразу після свого виникнення у 1924 році Верховна Пластова Команда (ВПК) звернулась із закликом до пластових частин надсилати свої заощадження у центральний пластовий фонд. Але надходження коштів було незначним. Тому у грудні 1928 року ВПК створила Пластову щадницю (фактично – Пластовий Банк) при кооперативі «Пласт» (про кооперативу буде мова далі). Веденням її займався курінь старших пластунів «Орден Залізної Остроги». При окремих частинах створювались її «збірниці». Відтак в 1929 році акція ощадності досягла досить великого розмаху. Станом на 1 лютого щадниця вже мала 263 індивідуальних та колективних вкладників, а сума внесків становила 1,3 тис. злотих.

Для надання нового імпульсу щадниці у жовтні 1929 року було організовано пластове Свято ощадності під гаслами «В ощадності наша сила», «Працюй і щади». Захід включав бесіди та виклади з даної теми. І хоча надходження до щадниці зменшилися, вони набули сталого характеру і ставали одним із головних джерел поповнення бюджету Пласту. На жаль, заборона Пласту не дозволила розвинутись цій цікавій ініціативі. Однак збереглась вичерпна Інструкція про організацію акції ощадності серед української пластової молоді, яку, при бажанні, можна взяти за основу для продовження перерваної традиції.

Натомість пластунам Закарпаття «Підкарпатський банк» запропонував іншу цікаву та ефективну форму ощадності. Він видав кожному ужгородському пластунові по ощадній книжці (сучасний аналог – пластикова кредитна кртака) з однією чеською кроною, але скористатись нею можна було тоді, коли внески досягали 20 ч.к. Такий підхід великою мірою активізував заробітки та ощадність пластунів міста.

Цікаво, що і серед новаків пластова система виховання гостро рекомендує плекати ощадність. З цього приводу Тоня Горохович висловила наступну думку: «Якже самостійно новакові придбати… гроші? Заощадити! Коштом кіна, цукорків чи інших видатків, на які батьки дають гроші. Правда –– тут батьки дають також гроші. Та хоч воно так і є, але всежтаки новак уже, відмовляючи собі приємноеті за них, немов би заробляє сам на вкладку». Докладніше цю тему розкрив Омельян Грималяк в статті «Ощадність та її розуміння у вихованні новацтва» (Вогонь Орлиної Ради. – Ч. 12. – 1955. – С. 10-12).

В діаспорі Я.Рак розглядав дане питання ширше: «Ощадність пластунів треба трактувати передусім, як ощадність індивідуальну, хоч саму акцію треба включити до діяльности Гуртка. Ця акція не може приносити безпосередньої користи для Гуртка, але ведена пляново і цілеспрямовано крім плекання властивостей вдачі, може теж багато улекшити працю Гуртків. Ощадність ведена через цілий рік дасть підставовий капітал для виїзду до табору, на прогулянку чи стрічу і заощадить у гарячому моменті багато клопотів щадникові, його батькам і друзям у Гуртку». Більше про ощадність в юнацькому віці можна почитати в статті Романа Мицика «Велика чеснота є ощадність»  (Молоде Життя. – 1946. – Ч. 1. – С. 7-8).

Пластові вмілості – основна форма пластового заробітку

Важливо розуміти, що в 1920 роках (і, теоретично, за посібником «Життя в Пласті» 1961 року) вмілості, які тоді називались «почесними іспитами», можна було зголошуватись лише після досягнення ступення розвідника Дрот писав, що завдяки їм: «можеш мати змогу кождої хвилі заробити собі на життя, зн. станеш вільним, від обставин незалежним, а для суспільности пожиточним чоловікомВчися отже вмілостей вимаганих при почесних іспитах, бо вони може позволять тобі відкрити в собі окрему схильність а щонайменше позволять тобі добре розумітися на якімсь практичнім званню, до якого своїм добрим приміром вспієш може заохотити других і причинитися до сього, що не один пожертвує свою працю промислови й торговлі України».

Цікаво, що на думку Дрота: «предметом почесного іспиту може бути всьо, що представляє практичну вартість в життю». Тому «не можна приміром здавати почесного іспиту зі збирання почтових значків або із гри в теніса».

Відзначимо, що ВПК в перші повоєнні роки активно намагалась впланути на здобуття пластових вмілостею юнацтвом шляхом створення гуртків спеціалістів по юнацьких куренях. Верховний Отаман Северин Левицького на 2-му повоєнному Пластовому З’їзді, що проходив 22 грудня 1925 р., констатував – в краю діяли щонайменше 14 спеціалізованих (фактично – економічних) гуртків. Найбільшою популярністю користувались:

  • переплетничий (2, 5, 15, 17, 18, 24, 28 курені);
  • швецький (2, 7, 12, 13, 17, 28 курені);
  • крамнчний, кооператив (2, 13, 20, 7, 46 курені)
  • столярський або різбярський (15, 17, 24, 25, 32 курені);
  • світлильний (1, 2, 8, 16, 18 курені; відзначимо, що згодом створений субреферат світлин у ВПК діяв саме в складі економічної рефренетури);

Меншою популярністю користувались такі гуртки: ощадня, позичкова каса (7, 46); виробу пасти (1, 32); фризієрня і чепурня (18, 28); комітет будови пластового дому (3); молочарський і щіткарі (5); кошикарський (37); килимарський (44).

Нижче наведемо приклади кількох практичних навиків, які були підставою здобуття в Пласті відповідних іспитів вмілостей або прямим результатом їхнього здобуття:

  • переплетництво (оправа книг, за існуючими даними, була найпопулярнішою вмілістю в Пласті 1920-х років і давала прибуток принаймні яворівським, стрийським, тернопільським, самбірським та косівським пластунам; останні відкрилу цілу майстерню з двома верстатами; самбірські пластуни з куреня Д.Вітовського так і писали в своєму звіті в 1928 році: «в ціли придбання фондів для Куріня існує переплетення в якій управляється власні і чужі книжки»);
  • шиття (шевська робітня існувала в стрийському коші; очевидно на її досвіді Ю.Пеленський закликав юнацтво: «хай ваш гурток шиє однострої для членів куреня, хай виробляє пластовий виряд, як наплечники, хустини, відзнаки»; цікаво, що шаблон економічного звіту юнацького куреня в 1920-х роках передбачав питальник про потребу шатер і чи елементів однострою, але й матерію з якої, очевидно, юнацтво самостійно могло пошити ці вироби);
  • городництво (з весни 1928 року у багатьох пластових осередках почав поширюватись рух, коли для пластового заробітку в оренду бралась земля і засівалась яриною та засаджувалась городиною; так крім матеріальних прибутків пластунам ще й зараховувалась відповідна вмілість);
  • килимарство (практикували косівські пластуни, які в листопаді 1923 року під проводом свого опікуна заснували першу у Пласті ткацько-килимарську робітню; килимарська пластова робітня діяла також в Стрию);
  • фризієрство (тобто перукарство; дана вмілість теж була доволі популярною; пластуни самбірсьокго куреня Д.Вітовського, наприклад, заощаджували кошти тим, що в курені існувала «фризієрня виключно для пл.»);
  • бжолярство (власна пасіка з чотирьох вуликів, що поставла весною 1925 року стала особливою гордістю косівських пластунів, однак взимку, коли опікун куреня перебував у тюрмі, бджоли замерзли; справа налагодилась після проведення теоретичного курсу з пасічництва і згодом пасіка вже давала сталий прибуток)
  • різьбарство (в 1924 році пластова різьбярня була вілкрита в Косові).

Пластунів постійно заохочували працювати над отримання нових вмілостей. Яскравим прикладом цьому є посібник для провідників гуртків під назвою «Пластовий гурток» (Львів, 1930) де вихованець стрийського Пласту Ю.Пеленський подавав наступні приклади:

  • кошикарство («Гарні коробки, виплітані з тонкого пруття чи соломи, меблі, зокрема підставки-столики на вазонки мають широкий збут»);
  • столярство («виробляйте нпр. столики на квіти чи під альбоми. Роботи не багато, а коли виконання є старанне, напевно добре заробите… Гарні рямки, деревляні різьблені чи інші все принесуть вам неодин гріш, якщо тільки виконані зі смаком.»);
  • забавкарство («Для дітей виливайте з олова українських стрільців або ліпіть їх намальованих з паперу на окремо вирізані дощечки; творіть своїми руками механічні, дотепні забавки»).

Колективні форми пластового заробітку

Таких варіантів є безліч. Для прикладу наведемо лише деякі:

  • допомога батькам, рідним, сусідам, організаціям та іншим у господарстві, підприємстві, імпрезі (наприклад, в обслуговуванні гардеробів) тощо (з цього приводу Дрот писав, що можна виконати: «в дома потрібну річ, за яку требаби й так заплатити. Ось, пр. направити зіпсований дзвінок, залютувати діру в бляшанім горнятку і т. п. Очевидно такі роботи вимагають вмілости і справности, але саме пластун повинен нею визначитися»);
  • технічні роботи (в 1920-х роках львівські гуртки пакували насіння, цинамону та перець для «Центросоюзу»; цікаво, що, навіть, старші пластуни Загону «Червоної Калини» не гребували пластовим заробітком, який отримували від пакування цинамону для «Народної Торгівлі»; вже в діаспорі пропонувались роботи з вкладання святкових листівок у конверти, пакування святкових подарунків);
  • збирання овочів, лікарських рослин, ягід та грибів, горіхів, старого паперу і кольорових металів (до речі, саме збирання і пакування лікарських рослин для українських кооперативів об’єднаних у «Центросоюзі» в 1925 році призвело до створення підприємства із символічною назвою «Пласт» про яке мова ще буде далі; заготівельна пластова робітня діяла в Стрию);
  • господарські роботи (миття підлоги, прибирання і ремонт приміщень, відкидання снігу, зрошування трави та городів, миття автомобілів, малювання парканів, праця на фермах підчас жнив; пластуни, особливо під час мандрівок, часто підробляли допомагаючи горянам у господарстві);
  • сфера послуг (організація і утримання ковзанки зимою, продавання холодних напоїв в гарячі дні літа, продаж квітів з нагоди свят, роздавання реклямових летючок, рознесення рекламних видань, доставка замовлень з крамниць; догляд за малими дітьми на дворі чи в хаті);
  • пропаганда (вертеп, коляда, віншування; вечорниці, наприклад, рогатинський курінь ім. П.Орлика в 1930 пластовому році провів три вечорниці, в тому числі до дня Св. Миколає і заробив 144 злотих; видання часописів, святкових карток, невеликих накладів книжечок з різних ділянок пластування тощо, але треба пам’ятати, що ці матеріли перед тиражуванням потрібно дати на перегляд і рецензування відповідній особі);
  • навчання інших  (цікаво, що про цю форму заробітку Дрот в розділі «Ощадність» посібника «Життя в Пласті» так прямо і писав: «Багато у вас заробляє собі лекціями»).

Важливо розуміти, що заробіток має бути цілеспрямованим. Ю.Пеленський радив завчасно продумати хоч б два-три можливі у місцевих обставинах способи (можливості) заробітку. Зокрема він пропонував в першу чергу вивчати такі пластові вмілості, які могли б принести хосен (практичну користь). З ним погоджується Я.Рак: «Очевидно, що кожний пластовий заробіток і спосіб його зорганізування мусить бути докладно розпланований». А Д.Попадинець, ніби доповнюючи, радив підбирати кілька окремих проєктів та включати їх у свій план праці на рік.

Навіть, для новацтва планування є обов’язковим елементом: «Треба спільно на сходинах з новаками планувати буджет рою – пише Тоня Горохович – та пильнувати його виконання продовж року.  Треба заохочувати новаків укладати їх індивідуальні бюджети, наломлювати їх до інтелігентного та відповідального господарення своїми грошина. А все це можна вчити новаків при нагоді їх практичного співучасництва у плануванні роєвого бюджету та при його реалізуванні».

Підприємництво – вища форма пластового заробітку

Пластуни 1920-х років активно проводили різного роду «імпрези й виступи» для здобуття т.зв. пластового заробітку. Були й такі, що у 1923-1925 рр. під час мандрівок пробували міняти у місцевих мешканців тютюн на продукти, що ВПК змушена була суворо заборонити.

Ю.Пеленський, стверджував – потрібно мати трохи купецького хисту, щоб вироблені предмети добре продати. Він, зокрема, рекомендував давати їх на реалізацію до якогось магазину або під час показового виступу відповідної пластової частини організувати продаж цих предметів гостям під час так званого «пластового базару» або «фантової» лотареї.

Цікавим проектом Верховної Пластовї Команди стала «Перша обласна виставка», що відбулась у межах організованого Пластом Свята праці. Досягнення пластового виробництва та промислів (вироби з дерева та глини, ручні та верстатні, з малярства, щіткарства тощо) щільно розставили у двох кімнатах УКТОДОМ площею 100 кв.м. Усе це доповнювалось численними світлинами. Згодом відбувались такі ж, але дещо менші пластові виставки. Окрім засвідчення постійне зростання майстерності та вдосконалення пластового виробництва вони збільшували й пластові заробітки, оскільки вся продукція продавалась через крамниці.

У 1925 році інженер Андрій Сербин, який вважався великим спецалістом пластової економічної справи, створив кооперативу «Пласт». Кооператив розвинувся з невеликої установи яка займалася постачанням різного спорядження для пластування та табірництва. Спершу це була невелика установа, яка мобілізувала пластунів, як вище згадувалось, на збір та пакування лікарських рослини. Потім пластуни організували власне виробництво мухолапок, а також дріжджового і ванільного порошку за німецьким рецептом та почали випускати пасту для взуття. Все це було дещо примітивним, але давало чималі прибутки. Взагалі, плани були широкі, проте їх реалізації перешкоджали брак коштів, а також відсутність власного приміщення (основна діяльність довший час здійснювалась в львівській пластовій домівці – Бляхарська, 11) і крамниці. Цікаво, що дана кооператива «Пласт» продовжувала успішно діяти у в умовах польської окупації, навіть, після переходу пластового руху в підпілля. Докладніше про цю установу, зокрема про її заснування і розвиток, а також діяльність після заборони Пласту поляками,  можна дізнатись із статтей «Дещо з діяльности кооп. «Пласт»» та «Ювилей Пласту» (1936).

Батьки і економічне виховання

Яскравий образ нерозуміння батьками основних підстав економічного виховання їхніх дітей  описала Тоня Горохович на прикладі новацтва: «Батьки дають дітям багато грошей на їх витрати. Можна обсервувати часто нашу дітвору підчас імпрез, в подорожі, на вулиці, або й підчас сходин. У них в руках постійно як не морожене, так «лизаки», як не картопля так пляшка з соломкою, чи цукорки, чи будь-що інше з маси тих всіх приманчивих для дітей «лакоминок», що їх повно в нашому довкіллі. Витрачання грошей на всі ті обильні «присмаки» шкідливе подвійно: і для здоров’я і для цілости виховання». Більш докладно дана тема розкрита в статті Наді Кулинич «Діти й гроші» (Вогонь Орлиної Ради. – Ч. 12. –1955. – С. 14-16).

З цього ж приводу Д.Попадинець писав: «Труднощів можна сподіватись від деяких батьків пластової молоді, бо через їхню любов до своїх дітей вони можуть виявити готовність самі оплатити потрібні суми замість того, щоб їхні діти зайнялись справою пластового заробітку, або відкинути цю ідею, як неактуальну чи звільнити від неї своїх дітей. У такім випадку треба батьків переконати, що крім наглядної користи пластового заробітку для їхніх дітей, ми, виховники, виробляємо в пластунів рису зарадности й цілеспрямованости і цим в них плекаємо почуття обов’язку, самопомочі та помочі ближньому».

Тут можна зарадити лише кличем Ю.Пеленського: «Заробляйте – не витягайте руки по дар кинений вам з ласки». Його потрібно пропагувати передуміс серед новацтва і юнацтва, але також і серед їхніх батьків, як основоположний принцип в системі економічного виховання Пласту.

Пластовий заробіток, як добре діло

Вже в 1920-х роках спостерігались і певні негативні явища нездорового захоплення прибутками пластових заробітків. Як наслідок цього суто пластова праця часто відсувалась на другий план. Яскраво дану проблеми висвітлила Т.Горохович у виховній роботі з новацтвом: «Буває, що новаки заробкують (розносять часописи, розвозять товари зо склепів, збирають м’ячики на грищах і т.д.) і нераз бажання заробітку зростав до тієї міри, що вони втрачають охоту прибувати на сходини. А трапляється й таке, що коли новак заробляє у батьків, привикає до того, що за кожну свою роботу дома викагає заплати. І це є дуже важливий момент, що його повинен правильно розуміти виховник та спільно з батьками новака, вміло проводити підчас виховного процесу». Однак в 1920-х роках, як стверджує Б.Савчук, пластунів ніколи не опановував споживацький дух і їм була властива добродійність.

З другого боку, серед пластунів зажди є багато таких, хто походить із забезпечених родин і не потребує додаткових ресурсів. Саме для них Дрот у посібнику «Життя в Пласті» писав: «Коли твої родичі так маючі, що ти не потребуєш заробляти на удержання, то саме задля Пласту мусиш подбати про нагоду до зарібку».  Д.Попадинець, проблему, озвучену Дротом, насвітлював так: «зуміймо заставити себе пожертвувати часом, працею і, навіть, грошем на користь тих, доля яких є відмінною від нашої, які, не дивлячись на їхні, більші за наші зусилля, не можуть задовольнити своїх найнеобхідніших життєвих потреб і які будуть дуже приємно вражені нашою поміччю…. Такою дією ми матимемо золоту нагоду виявити нашу дружність та дійсне співчуття тим, які терплять, які потребують допомоги. Вони напевне будуть нам вдячні за нашу братерську поміч та дадуть нам признання за те, що ми прямуємо широким пластовим шляхом до Добра і Краси». 

Вихованка рівненського Пласту Тоня Горохович розглянуда дане питання у статті «Господарське виховання у новацтві»: «Господарське виховання не може бути само в собі ціллю. Воно, хоч як важливе, але мусить бути підпорядковане основним напрямним пластового виховання, що зводиться до Трьох Головних Обов’язків. Пам’ятаймо, що пластовий виховник дбає не тільки про те, аби новаки навчилися заробляти й щадити гроші, але, щоб вміли радо ті гроші дати на добру ціль, щоб вміли інтеліґентно ними господарити. Зматеріялізований світ, серед якого живемо, крив в собі багато небезпек, що підточують основи всякого морального виховання» Тому з ощаджуванням та заробкуванням в новацтві треба бути уважним, не перетягати струну».

Особиста ініціатива – головний результат економічного виховання в Пласті

Передусім потрібно зауважити, що найкращою формою заробітку для дітей новацького віку все ж треба вважати спільну працю, що супроводжується веселістю та ентузіазмом, за яку потім приходить винагорода, що підбадьорює та заохочує. І, навпаки, особисті невдачі дуже негативно відбиваються на дітях новацького віку.

Пластовий заробіток в юнацькому віці може бути ініційованим і практикованим не тільки гуртками і куренями, але й індивідуально. В 1930 році скавтмайстер А.Сербин в статті «Значення економічної ділянки у виховній акції Пласту» закликав: «належало б впровадити деякі зміни у виучуванні пластових вмілостей. В підшукуванні їх треба би звернути увагу в першу чергу на ті, що наказували б стало дивитись на вислід, що будили б індивідуальну ініціятиву, що навчали б чогось нового — пожиточного. Одначе Пласт не навчає — він тільки будить цікавість — інтерес, і тому, запізнаючи молодь з якою-небудь фаховою роботою, не можна вдоволятись тільки примітивними формами. В кожній економічній праці, на ріллі, в промислі чи торгівлі пластун повинен бачити приманливі можливости й то в таких розмірах, що примушувало б його до дальшої праці, до безупинного поступу». Вже в діаспорі, Ярслав Рак з цього приводу писав: «Пластовий заробіток має на меті крім придбання фондів виробити у пластунів зарадність, самостійність і пошану до праці. Ініціятива і помисловість юнацтва має тут необмежені можливості».

Під цим оглядом слід відмітити ініціативу косівського пластуна С.Місяця, що заслужив визнання не тільки в Пласті, але й серед української громадськості. Він мешкав у селі Химчині за 10 км від Косова і, довідавшись із часопису “Сільський господар” про техніку розведення шовкопрядів, сам змайстрував верстат і взявся за працю. Незабаром він отримав чималий прибуток і став відомим на всю округу.

Велику ініціятиву у пластовому заробітку виявив і старший пластун (!) Степан Бандера, який як кількалітній скарбник Загону «Червона Калани», виробляв за допомогою членів Загону, що жили у Львові, невеличкі срібні пластові відзнаки, які мали великий попит й приносили чималий прибуток. Очевидно, що при його участі, як курінного скарбника, Загін купив невеликий кінопроекційний апарат й демонстрував короткометражові фільми для ширшої публіки за відповідну оплату.

Використані матеріали:

  • Горохович Тоня. Господарське виховання у новацтві // Вогонь Орлиної Ради. – 1955. – Ч. 12. – С.5-9.
  • Пестрий Дятел. Пластовий заробіток // Пластовий Шлях. – 1972. – Ч. 2(33). – С. 50-51.
  • Пеленський Юрій Євген. Пластовий Гурток. – Львів, 1930. – С. 29-31.
  • Економічні чвертьрічні звіти юнацьких куренів 1920-х років, що зберігаються в архіві групи дослідження історії Пласту «На сліді».
  • Рак Ярослав. За господарське самоврядування і самостійність пластового юнацтва // Молоде Життя. – 1952.– Ч. 4-5 (107-108). – С. 15-16.
  • Савчук Борис. Український Пласт 1911-1939. – Івано-Франківськ, 1996. – С. 146-148.
  • Сербин Андрій. Значення економічної ділянки у виховній акції Пласту // Пластовий Шлях. – 1930. – Ч. 1. – С. 7
  • Тисовський Олександр. Життя в Пласті. – Львів, 1921. – C. 92-93.

Про економічне виховання в Косові

1924 рік…Недавно заложив я пластову килимарню. Поки що один верстат. Маю думку, що якби мати фонди, то можна б її поширити й плекати рідний промисел. При тім вишколити своїх робітників, щоб не йшли до жидів. А якщо польська влада напосілася б на Пласт, то в робітні з учнів можна його вести без перешкод. Як це діло піде, побачимо пізніше.

Дня 5 жовтня ми відновили в нас “Сходини пластових умілостей”. Сестрички вишивають, комбінують вправи, забави, а братчики майструють дещо, й так поволі стягаємо до домівки деякі знаряддя, серпанки на вікна, скатерті на столи і т. п. Надто цим гуртується молодь і заохочується її до дальшої праці. Успіхи значні.

Увели ми у програми точку “риболовства”. Це відбувалося так: усі, переважно старші пластуни й пластунки, приносять деякі речі-дрібнички як “рибу”. Наліплюється на них карточки, значиться числами, накривається шатром, і новаки та прихильники “ловлять” рибу вудкою. Це приносить хосен – як моральний, так і матеріяльний.

1925 рік. Дня 1 лютого ми заснували пластову різьбарню. Столярський верстат позичили, декотрі знаряддя закупили і почали майструвати. Сподіваємось згодом придбати цим деякі фонди.

У четвер 13 березня ми заснували пластову переплетню. Причиною були великі кошти оправи книжок. Тепер маємо плян наперед оправити свої книжки, на них набрати практики, а відтак оправляти другим і цим заробляти на видатки. Взагалі мусимо витворити якесь джерело доходів, а то без грошей неможлива праця. Від батьків нема що сподіватись допомоги, на вистави нема що й надіятися, тож треба здобувати іншим способом.

Сходини, як і взагалі діяльність куреня, переходять менш-більш за таким пляном: У [ві]втірки переводимо читання “Чеснотою і правдою”, окремо братчики й сестрички. Це відкриває очі на життя, відвертає від деморалізації. У середу – робітка для менших; беруть вишивання, латання і т. п. Переважно прихильниці і новачки. Переводить с. М. Библюківна. Четвергами – робітка для старших; сестрички – вишивання і переплетництво, братчики – столярство, різьбарство. Праця триває 2 – 4 години. У п’ятниці звечора сходини менших до 7-ї години, відтак старших до 9-ї години. В суботи – рисунки й спів. У неділі і свята – сходини; гурткові, спільні, пластових умілостей, гутірки, забави, “риболовство” і т. п. Вечором випозичання книжок із книгозбірні, при чому буває і гутірка. Незадовго сподіваємося дістати від Товариства “Просвіта” книжок на місячні сплати, за яких 300 злотих. От тоді читатимемо.

Стан куреня. Членів у курені є 21, в тому 12 по I пластовій пробі. Пластова переплетня оправила вже сім книжок для Пласту. Маємо власне приладдя, хоч дуже примітивне, але власної роботи. Належать 4 сестрички.

У пластовій різьбарні зайняті 4 братчики. Багато ще не зроблено, призбируємо знаряддя. Але підготова до праці йде. Столярський верстат випозичено.

Пластовий музей придбав декілька експонатів старовини (хрестики, гроші), які відсилається до ВПК.

Домівку прикрашено ще двома вишитими рушниками власної роботи. Робимо рамки для портрету патрона М. Павлика й на “Членську грамоту” куреня у “Просвіті”.

До пластової книгозбірні придбано 87 томів книжок, які взяв я у “Просвіті” на виплату. Усіх томів маємо вже більше 300. За місяць випозичено до читання 61 том. Прибутку за визичення було 7.95 злотих. Маємо плян утворити згодом, як покращає грошева справа в курені, загальну книгозбірню і для непластунів, щоб наші громадяни не читали сміття чужих видань. Але одному чоловікові годі все нараз зробити. А поміч із молодих сестричок і братчиків лише підростає. Ще треба додати, що все це стараємося робити власними силами, бо старші нічим не помагають. Надто ще щомісяця шлемо пластові заробітки на “Рідну Школу”, фонд ім. [Степана] Тисовського, часописи й ін.

А 15 червня ми вислали речі до Львова на пластову виставку. Це були ножі, ручки й інші речі дерев’яні, різблені прибори до писання, вишивані рушники, гурткові хоруговки і т. п. Найцікавішим був модель килимкарського верстату, випалений у гуцульські взори із зачатим килимком. А все це власної роботи.

За посереднім нашим старанням набув наш улад 1/4 морґа поля у селі Голови й у селі Перехресне. До цього якби так трошки фондів, то можна б вибудувати будинки й було б де переводити літо, ширити відтам пластову ідею.

Звіт за 1923- січень 1926. Грошевий оборот: приходів було понад 300.000.000 марок і коло 900 злотих. Розходи рівняються приходам, бо всі гроші повертаються на закупне приладів, ремісничого знаряддя, на сплату книжок, оплату домівки та ін. Головну рубрику у приходах становить щорічна коляда й поміч з Америки. Решту придбано із членських внесків і фізичної праці членів Пласту. Ні батьки, ані інші громадяни нічим не допомагають. За саму домівку платимо 5 долярів місячно.

Майно куреня: столярський верстат з частинним знаряддям, 3 шатра, два спіжеві казани, линва 18 м, курінна аптечка, переплетничий верстат, шафи на книжки, стіл, столики, хідники, заслони на вікна, скатерть, 7 портретів й інша обстановка домівки (майже все власної роботи), санки на 5 осіб, лещата, копаний м’яч, матеріял до столярні.

Переплетня оправила біля 60 томів. Приходу від чужих ще нема через брак потрібного знаряддя.

Столярня і різьбарня вислала кільканадцять виробів на пластову виставку до Львова. Правильну працю спиняє недостача знаряддя.

Майже всі вичислені дані не є точні через брак всіх записок, які поліція забрала. Одначе нічого не перебільшено, хіба що зменшено.

Наш “Комітет будови Пластового дому у Львові” збирає щомісячні пластові заробітки, старі гроші, поштові значки і т. п. та відсилає до Головного комітету. Самих значків зібрано 1500 шт., ніклевих монет 200 шт., між тим половину дуже старинних.

Для журналу “Молоде Життя” придбали ми 25 передплатників із-поза Пласту. Це є доказ більшого спопуляризування пластової ідеї. Як будуть фонди, будемо видавати свою курінну газетку.

У вихованні клав я вагу на вироблення сильного характеру та загально-національного освідомлення. Треба признати, що успіхи є. І чужі зауважують добре виховання. Але поза клич Сили, Краси, Обережности і Бистроти не виходжу. Примір: щоби й у мові бути красному, ми рішили платити по 1 сотикові за кожну граматичну чи ортографічну помилку, а по 10 сотиків за вживання чужих слів. Гроші ці йшли на “Рідну Школу”. Тепер уже не робимо помилок.

Про першу пластову зустріч

У 1924 р. обрано його [Е.Кульчицького] до Верховної Пластової Команди у Львові. На цьому пості стає він інспіратором і організатором Клюбу Старших Пластунів, очолює його. Клюб цей згодом перетворився в Улад Старших Пластунів. У 1924 році Ґена організує мандрівний табір старшого пластунства й юнацтва на Говерлю. Табор закінчився зустріччю на Писаному Камені. Комендантом його був Сірий Лев, опікункою пластунок учит. Ольга Мриц, а бунчужним Євген Кульчицький.

Дня 11 липня перед вечором загостили до нас знайомі пластові гості. Окрім знайомих, були декотрі нові, м. ін. Станиславівські. Провадив т. Калужний і професор [Іван] Чепига. Зараз ми знайшли для них приміщення: пластуни таки в домівці, пластунки поодиноко в хатах. У нас уже все приготовано в дорогу.

Ранком 12 липня вирушили ми на зустріч. Дощ ллє як з відра. Але настрій у всіх бадьорий. Співаємо. Всіх нас є около 30. Батьки наших пластунок (-ів) вже й не боронили так, як минулого року. Потроху привикли, а потроху погодилися, що так мусить бути. Бо ж як інші здалека йдуть, то видно, що це обов’язок. Саме опівдні ми на Писаному Камені. Тут застаємо торішніх знайомих – між іншими Верховного отамана професора Северина Левицького, брата [Івана] Сидорова й сестру Р[остислава]. Демчуківну. Радо вітаємося з усіма. Визначають нам місце на шатра. Отаборюємося. Інші ще сходяться. Усіх може є до 200.

Помітний поступ від минулого року – хоч би у виряді. Торік крилися попід скали, смереки, а тепер верх укритий шатрами. І ми вже у пластових одностроях, лише без шапок і капелюхів. Але на другий рік і це буде…

Переживань під час зустрічі не описую. Усе пройшло дуже гарно. Вправи, ватри, гутірки, забави і т. п. Повік усе залишиться у пам’яті тих, які були там і все бачили. А хто не був, хай вступає до Пласту, справується, то побачить.

Опівдні 14 липня повертаємось домів. Усе братство розходиться з долів у гори, з гір на доли й на всі сторони. З нами вертаються давні знайомі з професором Северином Левицьким на чолі. Дуже цим радуємося. На вечір ми дома. Гостей любих гостимо чим хата багата. Не так, як бажалося б, та зате щиросердечно.

Біля полудня 16 липня наші гості відходять. Як ми не просили, щоб залишилися хоч до неділі, – нічого не помогло. З жалем прощаємо всіх, зате з надією, що побачимось за рік знову. Відпроваджуємо. А домівка наша така раптом сумна стала. Всі ми зійшлися, нічого не говоримо та лише згадуємо все.

Раптом до домівки впадають два жандарми й списують протокол: хто був, чого, чи знаємо всіх, чому не зголосили їх і т. п. Відразу записують на кару. Таке-то: як не обухом ударю, то хоч капелюхом… Але мені вдалося позбутись тої кари (а погань цілий час бачила наших гостей, але не було відваги чіпати).

Відтак ми довідалися, що й тих пластунів, які пішли з професором Левицьким на Заболотів (інші пішли на Коломию), жандарми в Заболотові арештували, держали до півночі на поліції, відтак під наглядом відправили на залізницю.

Все ж таки як би не було, а відвідини в Косові пластових гуртків з інших місцевостей скріпили морально наше становище перед противниками. Якщо б так у Коломиї добре розвивався хлоп’ячий курінь, ми могли б частіше відвідувати один другого, щоб вбитися ворогам у тямку.

Оприлюднено в Без категорії

Медична допомога в зоні бойових дій

Кілька «очевидностей» котрі спадають на думку коли мене питають про медичну допомогу в АТО.

  1. Не гаємо часу на констатацію очевидного. Десь з медициною краще, десь — гірше. Колись це глухість, колись бідність, колись підлість.
  2. Медицина тактична суттєво відрізняється від цивільної!!! Цивільний лікар, хірург, «золоті руки» «геній» є поганим порадником. Лікарі не знайомі з тактичною медициною. Гарні медичні поради, що не враховують обставини отримання поранення та надання допомоги потенційно шкодять!
  3. Військовий медик в Україні відрізняється від цивільного несуттєво. Наявність форми чи зірок на погонах не повинна збивати з пантелику. При всій повазі до конкретних колег, мусимо усвідомлювати, що зазвичай госпіталь не знайомий з лікуванням «свіжої» травми. (ускладнення та віддалені наслідки до уваги не берем)

Дивитись також: Домедична допомога в умовах бойових дій

Як має бути?

  • Тактична медицина виділяє три фази надання допомоги: «під вогнем противника» «на полі бою» «під час евакуації»
  • Більшість загиблих гине в перші хвилини після поранення. Щонайменше кожного шостого загиблого можна врятувати. Перша, невідкладна, долікарська допомога вирішує долю пораненого.
  • Хірургічна допомога має надаватися так швидко, як це можливо. Ідеально вкладатися в годину з моменту поранення.
  • Лікування пораненого починається на полі бою і не переривається. Під час транспортування надання допомоги продовжується!
  • Лікування, догляд, реабілітація поранених в тилу не лише повертає бійців на фронт. Ставлення до пораненого солдата в суспільстві — інтегральний показник нашої цивілізованості.

Враження:

  • Держави не існує. Держава — це ми з вами. У нас є наша армія. Що ми зробили для армії, те для армії точно зроблено.
  • Існуюча система надання допомоги застаріла та неповоротка. Не тішмо себе ілюзіями. Волонтерська служба тилового забезпечення незмірно ефективніша за «офіційну»!!!
  • Але, було б дуже корисно змусити МО, МОЗ розпоряджатися ресурсами раціонально. Сміттєвий бак – дієвий інструмент демократії.

Що робити?

  • Те, що ми вже робимо: вчитися і працювати!
  • Кожен боєць української армії має пройти курс тактичної медицини. (лекція зав.поліклінікою на 40 хвилин курсами не вважається)
  • Всі бійці повинні мати індивідуальні аптечки зразку НАТО. Жодних компромісів.
  • Покращити евакуацію поранених (транспорт підвищеної прохідності, краще – броньований)
  • Наблизити медичну допомогу до пораненого. Створення мобільних хірургічних бригад або і польових мобільних госпіталів.
  • Не забувати про поранених ніколи.
  • Заохочувати до волонтерства інших. Волонтерський рух не повинен виснажитися.
Оприлюднено в Без категорії

Перша допомога (вимоги на першу і другу проби)

Як на мандрівці, так і в щоденному житті буває, що Ти мусиш дати комусь першу поміч при раптовому за хворінні, пораненні або в іншому нещасливому випадку.

Щоправда, йдеться тут про першу поміч, бо дальшу фахову опіку повинен якнайскоріше перебрати лікар. Але ця Твоя перша поміч може бути незвичайно важливою, і деколи від неї залежить дальше лікування, а то й саме життя.

Тому Ти як пластун мусиш:

  • Знати, що треба зробити в різних нещасливих випадках, коли немає часу або можливости негайно покликати лікаря, тобто Ти мусиш завчасу набути потрібне знання.
  • Вміти теоретично набуті відомості стосувати в практиці.

Мати настільки вправи, щоб, коли трапиться справжня потреба, самому не розгубитись, зберегти рівновагу духа і спокій, не забути нічого і своєю самопевністю здобути довір’я в того, кому даєш допомогу.

Впродовж готувань до всіх трьох пластових юнацьких проб Ти мусиш ступнево набирати як знання, так і вправи й самопевности при першій допомозі. Що треба робити в різних випадках, знайдеш у цьому і в дальших розділах цієї книжки. Щоб набути вправи, треба Тобі і Твоїм друзям вправлятися на сходинах або малих прогулянках, даючи змогу кожному з Вас більше разів самому все потрібне зробити.

Для вироблення самопевности треба улаштовувати вправи в рятівництві так, щоб поставлене завдання було зовсім несподіване для того, хто має давати першу допомогу.

До часу перевірки проби “Скобиного крила” Тобі треба набути самопевности у допомозі та відповісти на такі питання:

  1. Що Тобі відомо про рани і що Ти зробиш, коли прийдеться Тобі допомогти комусь пораненому?
  2. Що зробиш, коли другий, з яким Ти вдвох мандруєш, скаже Тобі, що йому темніє в очах і робиться слабо?
  3. Що зробиш, коли Твоєму другові впало щось в око?
  4. Що зробиш, коли хтось просить Тебе, щоб Ти витягнув йому тріску, яка вбилася йому в ногу чи в руку?
  5. Як можеш сам або вдвох перенести хворого товариша, не вживаючи ношів?
  6. Що зробиш, коли на Твоєму другові внаслідок нещасливого випадку загорівся одяг, він у паніці втікає і кличе рятунку?

ДАЛЬША ВМІЛІСТЬ У ПЕРШІЙ ДОПОМОЗІ

До першої пластової проби Ти пізнав, про що ідеться при першій допомозі та що і яік робити у деяких випадках.

Впродовж дальшого пластування, як пластун учасник, Ти мусиш набути такої вмілости, щоб міг у потребі самовпевнено і віправно дати допомогу в різних можливих випадках, так у щоденному житті, як і на мандрівці. Не надійся на те, що з Вами йде хтось більш досвідчений у тому ділі. В момент нещасливого випадку може якраз його між Вами не бути, або Ти можеш опинитися вдвох з товаришем, якому треба допомогти.

Тому завчасу навчись відповідати на дальші питання, що їх ось тут разом із відповідями подаємо. Улаштовуючи при різних нагодах (на сходинах, коротких прогулянках) вправи з друзями в гуртку, наберись готовости й вправносте в іцьому ділі. Твою вмілість доведеться Тобі показати при перевірці другої пластової проби.

  1. Що зробиш, коли в церкві товариш, що стоїть близько Тебе, нараз впаде непритомний на землю?
  2. Що зробиш, коли через недогляд вдариш себе в ніс і він почне кривавити?
  3. Що зробиш, коли під час спеки лице Твого товариша сильно почервоніє і він впаде непритомний на землю?
  4. Що зробиш, коли побачиш зимовою порою (наприклад, на ковзанах чи лещетах), що в Твого товариша побіліло вухо?
  5. Що зробиш, коли на мандрівці кухар, необережно здіймаючи казан, попарить або попече собі руку й передрамення?
  6. По чому пізнаєш, що Твій товариш, упавши, звихнув собі руку, і що йому можеш порадити?
  7. Під час мандрівки Твій товариш, біжучи лісом, ступив необережно ногою в якусь щілину між великим камінням, відчув сильний біль у нозі, впав і кличе Тебе на поміч, бо здається йому, що він зломив ногу. Що зробиш у такому випадку?
  8. Що зробиш, коли, ідучи босоніж, наступиш випадково на гадюку, і вона вкусить Тебе в палець ноги?
  9. Що зробиш, коли Твій друг, рубаючи дрова для вогнища, поранив собі ногу сокирою, і рана кривавить так, що звичайна перев’язка не може стримати кровотечі?
  10. Що зробиш, коли під час купання Твого товариша витягнули друзі з глибокої води, він непритомний і не дихає?
  11. Як і з чого можеш зробити ноші для перенесення хворого?
Оприлюднено в Без категорії

Утоплення

Якщо потерпілий притомний (він може бути наляканим, збудженим чи навпаки, знесиленим):

  • Намагатися заспокоїти потерпілого.
  • Замінити мокрий одяг на сухий.
  • Зігрівати потерпілого (в теплому приміщенні; біля ватри; обгорнути ковдрами, тощо; можна дати небагато гарячого чаю. НЕ давати алкоголь.)
  • Потерпілий має бути доставлений до лікарні якнайшвидше. Обов`язково!

Якщо потерпілий непритомний – дихання зазвичай відсутнє. Треба:

  • Перевірити наявність пульсу на судинах шиї, звернути увагу на розмір зіниць.
  • Оглянути рот потерпілого, пальцем звільнити його від сторонніх тіл (мулу, водорості).
  • НЕГАЙНО розпочати штучне дихання, а за відсутності серцебиття – штучне дихання та масаж серця.
  • Якщо в роті з`являється вода – швидко перевернути потерпілого на живіт, аби вода могла вилитись. На цей прийом треба витрачати якомога менше часу, бо видалити всю заковтнуту воду таким способом не вдасться.
  • Найголовніше – безперервне та ефективне штучне дихання та масаж серця.

Якщо є можливість – подбати про виклик швидкої допомоги ще до того як потерпілого винесуть на берег.

Якщо рятування було вдалим, потерпілий обов`язково, незалежно від самопочуття, мусить бути доставлений до лікарні.

Оприлюднено в Без категорії

Реанімація

Тяжкі травми чи захворювання можуть призвести до зупинки серця і дихання та смерті людини. Оживлення можливе якщо розпочати ефективне штучне дихання та масаж серця протягом кількох хвилин з моменту зупинки серця, коли людина знаходиться в стані так званої клінічної смерті.

Ознаки клінічної смерті:

  • Відсутність пульсу на судинах шиї.
  • Відсутність самостійних дихальних рухів.
  • Непритомність.
  • Широкі зіниці.

Що робити?

З`ясувати наявність пульсу на судинах шиї, самостійного дихання, звернути увагу на зіниці потерпілого.

Покласти потерпілого на спину на тверду поверхню (на підлогу); розстебнути (розірвати) одяг, що стискає; бажано розташувати ноги потерпілого в підвищеному положенні

Забезпечити прохідність дихальних шляхів. Для цього треба:

  1. Очистити рот від сторонніх тіл, слини, рідини тощо. (Двома пальцями, огбгорнутими в тканину, хустку). При значному надходженні рідини в ротову порожнину зі шлунка – негайно повернути голову потерпілого набік, щоб рідину можна було видалити.
  2. Закинути голову назад.
  3. Відкрити рот.
  4. Вивести нижню щелепу вперед.
  5. Розпочати штучне дихання.
  6. Розпочати масаж серця.
Оприлюднено в Без категорії

Рани

Що Тобі відомо про рани і що Ти зробиш, коли прийдеться Тобі допомогти комусь пораненому?

Рана це пошкодження шкіри, а також і тіла. Кожна рана, чи мала, чи велика, творить отвір, крізь який можуть дістатися до крови бактерії і спричинити поважне захвормшя. Тому буду звертати особливу увагу на чистоту рук і старанно помию їх водою та милом. При поважніших ранах може прийти до завеликої втрати крови, що може бути теж небезпечне, а то й смертельне.

Рани найкраще не доторкати руками. Коли вона занечищена, тоді промию її перевареною або іншим способом стерилізованою водою і милом за допомогою кусника чистої вати або гази.

В кожному випадку треба рану здезинфікувати проти бактерійним плином або порошком, яких є доволі у кожній аптеці. Такий дезинфекційний засіб повинен бути завжди в домашній чи гуртковій аптеці напоготові.

Коли б рана кривавила, піднесу пошкоджену руку чи ногу так, щоб зменшити кровотечу, або, стискаючи пальцями, буду старатися припинити доплив крови до зраненого місця.

Стерильну опаску, яка також повинна бути завжди під рукою вдома, а тимбільше на маидрівці, приложу так, щоб пальцями не доторкати здезинфікованого кусника гази, що прикріплена до неї. Коли немає стерильної опаски, приложу кусок чистої, свіжо випраної гази або полотна, які можна здезинфікувати, гладячи гарячим залізком або підсмалюючи запаленим сірником.

Бандаж наложу поверх стерильної опаски, щоб унеможливити її пересунення з рани і прикріпити опаску щільно на цілій її поверхні. Бандаж може бути зроблений окремо для цілі, якій служить, або можна вжити кусок чистого полотна, хустинку тощо. Бандаж ніколи не повинен доторкати рани.

З ранами глибокими, пробитими тонкими предметами, де бактерії могли дістатися глибоко в тіло, або які дуже кривавлять, або також із ранами в небезпечних місцях тіла, напр., на лиці або на грудях, звернуся якнайскоріше до найближчого лікаря або фахового санітара.

Оприлюднено в Без категорії

Перев’язки

Пластові хустки можна вжити на підв'язки і перев'язки. Щоб перев'язка гарно виглядала, заложи кінець хустини, як стрілка показує

Пластові хустки можна вжити на підв’язки і перев’язки. Щоб перев’язка гарно виглядала, заложи кінець хустини, як стрілка показує

Щоб перев’язати зламані частини тіла, треба вжити досить великої трикутної перев’язки – “косинки”, на взірець пластової хустини. Два її боки повинні мати щйсь із сорок цалів.

Щоб зробити підв’язку на косинці для зламаної руки чи ключиці, повісь косинку пацієнтові на потилицю, зв’язавши обидва кінці звичайним (рифовим) вузлом та звернувши середній кінець у сторону пошкодженої руки. Поклади руку в цю підв’язку, загорни кінець хустини навколо руки ззаду та пришпили його, щоб лікоть тримався у підв’язці.

Перев’язок голови вживають, щоб прикрити рани на голові. Розпростри косинку і загни основу на яких два цалі. Середину цього зчину приклади до чола пацієнта відразу над бровами, щоб кінець хустини звисав униз на потилицю. Тепер обома кінцями сильно стисни череп пацієнта, обкрути навколо голови і зав’яжи на чолі звичайним (рифовим) вузлом. Кінець, що звисає на плечі, загорни вгору і пришпили його на вершку голови. Уважай, щоб зчин був гарно складений по боках голови, а кінці закладені.

Оприлюднено в Без категорії

Носова кровотеча

Носова кровотеча виникає при травмах носа, а також може з`являтися самостійно при певних захворюваннях. Проте, досить часто носова кровотеча виникає без видимої причини.

Що робити?

  • Посадити потерпілого. Голова дещо нахилена вперед.
  • Затиснути ніздрі, стискаючи ніс збоків пальцями на 10 хвилин.
  • Після зупинки кровотечі не видаляти згортки крові, уникати посиленого носового дихання, фізичних навантажень протягом кількох годин.

Звернутися до лікаря якщо:

  • Кровотеча не спиняється протягом 15 хвилин.
  • Кровотеча неодноразово повторюється.
  • Кровотеча є наслідком значної травми голови.
  • Кровотеча значна та супроводжується стіканням крові по задній стінці глотки.

При значній кровотечі, котра не спиняється вказаним способом та неможливості швидкого надання лікарської допомоги ніздрі потерпілого необхідно по можливості глибоко та щільно виповнити смужками бинта довжиною 25 – 30 см. та 1,5см. завширшки. Зважати, щоб потерпілий не захлинувся кров`ю яка стікає в глотку. Негайно транспортувати до лікарні.

Оприлюднено в Без категорії

Переломи кісток кінцівок

Про наявність перелому кісток кінцівок у потерпілого можна напевне говорити при виявленні хоча б однієї з наведених ознак:

  • Деформація та/або вкорочення кінцівки.
  • Незвичне, вимушене положення кінцівки.
  • Рухомість в незвичному місці.
  • Неможливість самостійних рухів чи опори на кінцівку.

Слід зауважити, що інколи вказані ознаки виявити не вдається, потерпілого турбує лише сильний біль та набряк в місці травми. В таких випадках важко відрізнити перелом від звичайного забою. За будь-яких сумнівів, краще надати допомогу як при переломі та транспортувати потеопілого до лікарні.

Що робити?

  • Знерухомити ушкоджену кінцівку. Обов`язковим є знерухомлення двох найближчих  суглобів (вище та нижче місця перелому).
  • Дати будь-які знеболюючі засоби.
  • Дати пити (воду, чай, тощо), проте, це не повинно затримувати транспортування потерпілого до лікарні.

Коли в місці перелому є рана, що сягає до кістки, такий перелом називається відкритим. Відкриті переломи є більш небезпечними та потребують негайної лікарської допомоги. Перш ніж знерухомлювати кінцівку, треба накласти на рану чисту тиснучу пов`язку для зупинки кровотечі.

При виявленні значної рани кінцівки, після зупинки кровотечі бажано кінцівку знерухомити, навіть при відсутності ознак перелому.

При будь-яких травмах кінцівок слід звертати увагу на здатність потерпілого рухати пальцями травмованої кінцівки та на чутливість шкіри нижче місця травми. При порушенні відчуття дотику, затерпанні, занімінні кінцівки чи при неспроможності поворухнути пальцями, – якомога швидше транспортувати потерпілого до лікарні!!! Допомогу надати як при переломі.

Кінцівку  знерухомлюють, примотуючи до неї за допомогою бинта, пасків, мотузок та ін. дошки, лижі, гілля, тощо.

Ногу фіксують у випростаному положенні, потерпілого транспортують на саморобних ношах. Руку фіксують на хустині, згинаючи її в ліктьовому суглобі на 90 градусів, при задовільному самопочутті потерпілий може пересуватися самостійно.

Оприлюднено в Без категорії