Пригадуєте, минулого року вліті скільки було випадків удару громом?… Здається, немов стара “як світ” громовиця хоче доказати, що і вона може, як колись, убивати людей. А може, люди стали менше обережні та не вважають?

Але пластун є обережний і тому варто пригадати приписи безпеки на випадок сильної бурі з блискавками і громами.

1. Під час бурі найкраще заховатися до будинку, який має охорону перед блискавками, або до замкненого авта, гумові колеса якого є добрим інсулятором. Якщо ви у будинку, що не має громозводу, тоді ніколи не вживайте під час громовиці ніяких електричних приладів (напр, сушарки до волосся, машинки до голення), як теж телефону чи телевізора. Усі ці речі є добрими провідниками електрики і можуть “стягнути” грім. З цього приводу не стійте в хаті при вікнах, що мають металеві сітки, або близько радіятора.
2. Коли буря заскочить вас у природі, пам’ятайте, що грім вдаряє найвищу точку в оточенні, напр, найвище дерево, щоглу, телефонічний стовп, вежу тощо. Старайтеся бути від них якнайдальше, навіть як прийдеться вам промокнути від дощу до “нитки”. Ніколи не ставайте на відкритому терені, де ви є цією найвищою точкою. Старайтеся заховатися найближче землі, під кущі, чи таки просто прилягти до землі, можливо якнайдальше від усіх можливих провідників електрики.

Якщо буря захопила вас на риболовстві, пам’ятайте, що й вудка може притягнути грім. Відкиньте її від себе далеко. Якщо ви саме на воді у човні, вітрильнику чи просто купаючись, чимскоріше допливайте до берега!

Рік-у-рік багато людей гине внаслідок паніки, яку досить часто викликають зовсім незначні причини й яку можна було б опанувати, коли б бодай один-два чоловіки поводилися спокійно.

Одного вечора кілька років тому на поромі в нью-йоркській пристані чоловікові, що віз з собою кілька спійманих раків, здавалося, що він зробить добрий жарт, як випустить одного рака. Рак спіймав корабельного кота, а той занявчав і скочив у гурт учениць, що пливли поромом: вони розскочилися з криком. Це спричинило паніку між сотнями подорожніх. Вони кинулись утікати на всі боки; вмить проламалось поруччя, і вісім осіб впало з палуби. Поки можна було щось зробити, їх знесла хвиля, і вони потопилися.

Кілька років тому один чоловік у російському місті, відчиняючи ранком крамницю, побачив на прилавку велику чорну бомбу. Він вискочив на вулицю і почав утікати від неї. Поліцист, думаючи, що це злодій, вистрілив у нього, бо він не хотів зупинитися. Куля не влучила в нього, а в когось іншого. Почалася паніка, багато людей втратило життя. Коли паніка проминула, той чоловік повернувся до своєї крамниці і побачив, що “бомба” все ще лежить на прилавку, але це була ніяка не бомба – це був звичайнісінький кавун!

Кілька років тому трапився випадок замішання й паніки між дітворою в театрі в Барнслі тільки через переповнення театру. Восьмеро дітей задавлено тоді на смерть. І ще більше було б втратило життя, якби не два чоловіки, що були спокійні і зробили те, що треба. Один з них на ім’я Ґрей весело гукнув на дітей, щоб виходили іншими дверима, а другий, що обслуговував проекційний апарат, висвітлив несподівано якийсь образ на екрані і тим відвернув увагу решти дітей та запобіг паніці. Якщо принаймні один-два чоловіки будуть спокійні і чинитимуть як слід у вирішальну хвилину, можуть часто заспокоїти сотні людей і врятувати не одне життя.

Коли навколо тебе люди попадуть у паніку, тобі хочеться робити те, що й інші роблять: тікати геть або стояти нерухомо і кричати: “Ох!” Отож, коли відчуєш таке бажання, опануй себе. Не піддавайся паніці, як це роблять інші, збережи спокій, подумай, що треба було б зробити, і відразу роби це.

Рятування з пожежі. Є дуже багато прикладів рятування людей з дому, що горить. Про них читаємо щоденно в часописах. Ти повинен вивчити кожний випадок, як він стався, і уявити собі, що ти зробив би за тих обставин. Так починаєш вчитися, як діяти в різних випадках.

Один такий зразковий випадок стався кілька років тому, коли вулицею в Кінґсленд в Четем ішов молодий матрос Джордж Обіній, що служив на кораблі “Андромеда”. Раптом він побачив якийсь дім у вогні. На котромусь поверсі кричала якась жінка, що вона має там кілька дітей і не може разом з ними вийти. Матрос покинув своїх друзів, видряпався по фасаді дому аж до вікна понижче жінки та вибив скло так, що мав уже на чому стати. Жінка могла тепер спустити вниз дитину так, що матрос міг її схопити та й собі теж подати її далі вниз аж на землю. Так подавали дитину за дитиною з рук до рук, поки не спустили їх шестеро на землю, а кінець-кінцем врятували ще й дві жінки. Матрос, зачаджений димом, зомлілий упав, але його підхопили внизу люди. Ось вам приклад, як треба ВІДРАЗУ виконати свій обов’язок, не думаючи про небезпеку та труднощі.

В Шоргем Біч загорівся дім, і на пожежу швидше з’явився місцевий курінь пластунів-юнаків. Вони робили, як справжні пластуни, працюючи як пожежники, і опанували вогонь; вони теж врятували життя двом жінкам і дитині та дали їм першу допомогу й перев’язали рани.

Хата горить! Якщо побачиш дім, що горить, тоді ти повинен:

1. потривожити людей, що в ньому живуть,
2. повідомити найближчого поліциста чи пожежну станцію,
3. спонукати сусідів, щоб несли драбини, матраци й килими та ловили людей, які скачуть униз.

Коли приїдуть пожежні, хлопці повинні допомогти поліції тримати натовп людей осторонь від місця праці пожежників.

Якщо треба ввійти в дім і там шукати слабих і зомлілих людей, тоді головна річ, що її треба виконати – це: покласти собі на ніс і уста вогку хустину чи шматину і йти, зігнувшись чи повзучи на руках і колінах, зовсім близько долівки, де ще найменше диму чи газів. Коли ж доводиться йти через вогонь і іскри, добудь собі по змозі покривало, зволож його й посередині зроби дірку, щоб крізь неї пропхати голову: це ніби вогнетривкий плащ, в якому можеш пробитись через полум’я й іскри.

Це не надто приємне, коли тебе на долівці в покривало чи в килим загорнуть, але тільки цим способом можна допомогти тому, кому одяг загорівся. Уважай, щоб і твій одяг не загорівся

Якщо десь поблизу вибухне пожежа, пластуни якнайшвидше збирають свої гуртки і пластовим кроком поспішають в напрямі полум’я чи диму; гуртковий подає звіт поліційній чи пожежній сторожі та пропонує допомогу свого гуртка; гурток готовий утворити кордон, щоб затримати натовп, готовий вислати своїх пластунів з дорученням, берегти приватну власність та допомагати іншим чином.

Коли побачиш, що на комусь горить одяг, поклади його на долівку, бо полум’я горить тільки вгору, та обгорни його обрусом, килимом, плащем чи покривалом. Уважай при тому, щоб і на тобі одежа не загорілася. Робимо так тому, що вогонь не може довго горіти там, де немає повітря.

Коли знайдеш непритомну людину (в страху вона може сховатися під ліжко чи стіл), винеси її на плечах, або – якщо є густий дим чи газові випари – прикріпи її до себе простирадлом чи мотузом і – повзучи рачки – витягни з кімнати по долівці.

Для цього зав’яжи на линві, з обох її кінців, рятівничі петлі; одну петлю вдягни через груди і попід плечі тієї людини, а другу собі на потилицю. Тепер повернись плечима до її голови, присядь рачки й тягни її головою вперед. Якщо рятівнича петля належної довжини, її голова не буде торкатись долівки, як це видно на рисунку на ст. 274.

Рятування потопаючого. Список пластових героїв покаже тобі, який великий відсоток випадків трапляється через невміння плавати. Тому то дуже важливо, щоб кожний обов’язково навчився плавати, а потім рятувати потопаючих.

І середній плавець може врятувати потопаючого, якщо знає, як це робиться, і якщо вправлявся в тому кілька разів з товаришами.

Щоб рятувати когось, що на льоду заламався, підсунь йому драбину

Загальна думка, що потопаючий тричі виринає, поки втопиться – нісенітниця. Він може втопитися відразу, якщо хтось швидше не допоможе йому.

Важлива річ – не дозволити потопаючому, щоб він схопив тебе, коли до нього наблизишся, бо тоді може й тебе втопити. Завжди тримайся позаду нього.

Обхопи його довкола грудей, рукою попід пахву, і скажи йому поводитися спокійно, не борсатись. Коли він послухає, можеш легко тримати його на воді. Але інакше уважай, щоб він у страху не повернувся і не схопив тебе. Якщо спіймає тебе за шию, обійми його одною рукою навколо стану, а другу руку, повернувши долонею вгору, дай йому під бороду, при тому пальці йдуть під його ніс. Нижньою рукою тягни до себе, а верхньою відпихай – і він мусить тебе пустити. Якщо чуєш, що він схопив тебе за зап’ясток, поверни свій зап’ясток у напрямі його великого пальця і силою вирвись. Але ти ніколи цього не зробиш, якщо перед тим не будеш часто вправлятися в тому з іншими хлопцями, причому кожний напереміну нехай буде то потопаючим, то рятівником. Коли хтось з вас не вміє ще плавати, а впаде у воду заглибоку, щоб стати на дно, хай пам’ятає, що не потоне, якщо додтримуватиметься таких вказівок:

1. тримай уста над водою, подавши голову далеко назад,
2. затримай в легенях багато повітря: вдихай глибоко і мало видихай,
3. тримай руку під водою. При тому не кричи, бо це випорожнить твої легені; не витягай теж руки з води і не кивай ними на поміч, бо інакше потонеш.

Якщо побачиш, що хтось упав у воду і починає топитися, а ти сам не вмієш плавати, кинь линву, весло чи дошку так, щоб потопаючий міг вхопитися і триматися за них. А якщо хтось заломиться на льоду і не може вилізти, бо краї льоду кришаться, кинь йому линву і скажи не борсатись. Це може додати йому віри, поки не покладеш упоперек діри довгу драбину чи жердку, яка допоможе йому вилізти з діри або дозволить тобі доповзти і схопити його.

Як кидати рятівну линву.  Часто буде корисніше кинути потопаючому линву, якщо він знаходиться на достатній віддалі, ніж стрибати й собі у воду, щоб опісля не треба було витягати… двох.

Вигідна довжина линви для кидання чи голювання – 42 стопи (близько 13 м). Якщо подбаєш про окрему линву для кидання, то нехай вона буде з доброго гнучкого плетеного мотуза, 1/4 цаля завгрубшки. Для далекого метання звичайно добре зробити на кінці, що ним кидаємо, тяжкий вузол; деколи до того кінця прив’язують малий мішечок з піском, щоб його дальше докинути. Але намагайся так ціляти, щоб той тягарець упав поза витягнені руки тої людини, а не їй в обличчя.

Щоб навчитись правильно кидати рятівничу линву і не замотатись до неї, треба багато вправлятись

Тепер виріши, котрою рукою кидатимеш. Більшість людей звичайно вживає для того правої руки. На цю руку навий дуже дбайливо линву до кидання, звій побіч звою, промір звоїв близько 18 цалів згори вниз. Коли нав’єш яку половину линви, зверни пальці цієї руки вгору і навий на них окремо решту линви.

Коли дійдеш так до кінця линви, спіймай його міцно трьома останніми пальцями лівої руки, або – воно краще – зроби на тому кінці петлю, що добре годитиметься на твій зап’ясток, щоб не випустити того кінця, кидаючи. Тепер візьми другу частину звоїв з пальців правої руки до двох перших пальців лівої руки. Тепер маєш звої в обох руках.

Звої на правій руці кидатимеш наперед, а негайно за ними кинеш звої з лівої руки, не пускаючи кінця. Коли так кидатимемо, линва не заплутається, і таким чином можемо викинути всю линву в прямій лінії, досягаючи нею якнайдалі. Якщо викидати линву тільки з одних звоїв, то майже завжди не розв’язуються всі звої і внаслідок того линва не сягне так далеко.

Кидати можемо попід руку або понад руку. Другий спосіб дає кращі наслідки, особливо, коли кидаємо линву з-поза якоїсь перешкоди, напр. насипу чи підмурування, або коли доводиться кидати в випадку пожежі людям на верхній поверх.

Рятування від наляканих коней. Часто трапляються нещасні випадки, що налякані коні потопчуть людей. Кожний повинен знати, як зупинити наляканого коня і запобігти покаліченню.

Щоб зупинити наляканого коня, не можна бігти проти нього і махати руками, як це часто роблять. Треба бігти побіч коня і схопити дишля, щоб не впасти; другою рукою треба вхопити поводи і скрутити голову коня до себе, повертаючи конем, поки не заїдеш з ним у якусь стіну чи дім або якусь іншу перешкоду, що його зупинить. Але, ясно, для хлопця з його малою вагою це нелегка справа. Те, що він може зробити в такому випадку – це, мабуть, тільки подбати про людей, яких скалічив наляканий кінь.

Різні інші випадки. Важко перелічити всі випадки, що їх свідком можеш бути. Найважливіше тут те, щоб пластун ніколи не забував бути спокійним, утримував рівновагу, щоб зорієнтувався, що саме треба тоді зробити, і щоб мав мужність це зробити, навіть за цілком несподіваних обставин.

Пластун Дж. С. Дейвел з 1 Блюмфонтейського куреня (Півд. Африка) побачив дівчинку, замотану в якісь електричні проводи на даху дому. Хоч його остерігали не підходити до неї, бо його може збити струм, він виліз нагору й зніс дівчинку вниз. На нещастя, вона була мертва.

Пластун Локлі з 1 Едерстонського куреня дивився на ярмарку на карусель, що її приводила в дію електрика парової машини. Коли машиніст нахилився, машина спіймала його одяг й тягнула до себе. Локлі, що трохи розумівся на машинах, підбіг до неї, перекинув важіль і зупинив машину саме вчасно, щоб врятувати людині життя.

Ось тобі зразок юнака, що БУВ ГОТОВИЙ, знав, що треба зробити, і – не вагаючись – зробив.

ГУРТКОВІ ВПРАВИ В РЯТУВАННІ ЖИТТЯ

Вправляй роблення “кордону” з палиць, щоб затримати натовп. З цього можна зробити гру; курінь ділимо на “натовп” і на “пластунів”.

Доручи пластунам довідатися, де найближчі в сусідстві пожежні крани й гідранти, поліційні стійки, аварійні автомати, пожежні станції, рятівничі станиці, лікарні тощо.

Роби вправи у в’язанні рятівничої петлі на линві та тягненні непритомної особи.

Роби все можливе, щоб навчити пластунів плавати. В місті, де є плавальний басейн – це буде не важко. На провінції найкраща нагода для пластунів навчитися плавати – це літній табір поблизу озера, ставка чи річки, де безпечно плавати.

Вправляй різні способи рятування потопаючих.

ГРА В ПОЖЕЖНИХ

Приготуй вогонь з густим димом у сусідній кімнаті чи будинку під час, коли всі сидять в хаті. Потайки доручи двом-трьом хлопцям, щоб після проголошення пожежної тривоги бігали перелякано навколо і намагалися зробити паніку.

Зроби так, щоб тривогу зчинив хтось, вскочивши до хати з криком, що горить, або запаливши кілька вибухових бомб. Тоді доручи одному чи двом гурткам взятися до боротьби з пожежею під проводом гурткових. Вони мають зачинити вікна й двері та вислати пластунів в різні частини будинку, щоб подивились, чи вогонь не шириться, і щоб шукали людей, які потребують рятунку.

Ці пластуни мають прикрити уста й носи вогкими хустинками. “Непритомні” особи (тобто напхані мішки) мають бути сховані під столами тощо. Пластуни рятують їх, виносячи на плечах та витягаючи і зносячи на землю. Уживай простирадл для вистрибування тощо.

Інші учасники гасять, з’єднують шланги або роблять ланцюги передавати відра з водою для гасіння.

Інші повертають до життя врятованих. Ще інші роблять “кордон” з палиць, щоб допомогти поліції і пожежним стримувати натовп людей.

Лицарів давніх часів називали “лицарями-лікарями”, бо вони мали лікарні для лікування хворих, убогих і поранених під час нещасливих випадків чи на війні. Вони заощаджували гроші, утримували лікарні і хоча й були сміливі вояки, та при тому виконували працю доглядачів хворих і лікарів.

Лицарі св. Івана з Єрусалиму особливо посвятились цій праці вже вісімсот років тому. Британська Санітарна Бригада ім. св. Івана і Червоний Хрест – це представники цих лицарів за наших часів.

Дослідники, ловці й інші пластуни в бездоріжних частинах світу повинні знати, як поводитися, коли трапиться нещасний випадок чи захворювання їм самим чи їх товаришам, бо вони часто живуть сотні миль від найближчого лікаря. З цих причин пластуни-юнаки повинні вивчити все, пов’язане з доглядом хворих і з допомогою в нещасних випадках.

Мій брат таборував раз з приятелем далеко в австралійській пущі. Його приятель витягав корок з пляшки і, щоб мати краще опертя, стиснув її колінами. Та пляшка несподівано тріснула і гострим краєм врізалася глибоко в стегно та розтяла артерію. Мій брат швидко схопив камінь, загорнув його в хустину і немов джгут прив’язав повище рани, обкрутивши стегно хусткою так, щоб камінь натискав на артерію. Тоді взяв паличку, просилив через петлю хустини й крутив доти, аж поки перев’язка стала така тісна, що спинила кров. Коли б він не знав, що в такому випадку робити, його приятель за кілька хвилин умер би від утрати крові. А так він урятував йому життя, бо знав, що треба зробити, і зробив це відразу.

Нещасні випадки. Випадки трапляються раз-у-раз, і пластун-юнак завжди матиме нагоду подавати першу допомогу.

ТОМ-ЖОВТОДЗЮБ Ч. 10. ТОМ НА ВУЛИЦІ.
На вулицю його не пускай: 3 автобуса стрибнув –
Мало що не згинув, бо навколо себе не подививсь

Ми багато говоримо про людину, що врятувала комусь життя, наражаючи при тому своє власне життя. Така людина – герой. Особливо хлопці дивляться так на неї, бо вона видається їм цілком іншою істотою, ніж вони. Але воно не так. Кожний хлопець, рятуючи комусь життя, часто має таку ж нагоду стати героєм, якщо він тільки зверне увагу на приготування себе до того.

Цілком певне, що одного дня майже кожний з вас, пластуни, буде свідком якогось випадку; якщо знатимеш, що тобі зробити, і як зробиш це негайно, то на все життя залишишся задоволений, що ти врятував ближнього або допоміг йому звільнитися з прикрого становища.

Будь готовий! Пам’ятай про наше гасло: “БУДЬ ГОТОВИЙ”. Будь готовий на нещасний випадок, вивчаючи заздалегідь, що саме тобі треба зробити, коли він трапиться.

Будь готовий зробити це в ту ж хвилину, як тільки цей випадок станеться.

Я з’ясую тобі, що треба робити в різних випадках, а ти мусиш у тому вправлятись якнайкраще. Але чи не найважливіша справа, що її ви, пластуни, мусите собі запам’ятати – це: де б ви не були і що б ви не робили, ви завжди повинні мати на думці: “Який нещасний випадок міг би тут трапитися?” і “Що було б моїм обов’язком, коли б він трапився?”

Тоді ти приготований до дії.

А коли вже випадок станеться, тоді пам’ятай, що обов’язок пластуна – бути першим, хто береться рятувати: не дозволь, щоб хтось непокликаний випередив тебе.

Подумай про те заздалегідь. Уяви собі, наприклад, що ти стоїш на переповненому пероні на станції, чекаючи на поїзд.

Подумай: “Уявім собі, що хтось впаде з платформи на рейки, а тут саме над’їжджає поїзд; що я маю робити? Я мушу зіскочити і стягнути його з рейок далеко набік, бо не буде часу підняти його знову на платформу. Або, якщо потяг буде вже дуже близько, єдиним порятунком буде прилягти помежи рейками і його теж примусити лягти побіч себе, щоб перепустити поїзд понад нами”.

А тоді, коли трапиться нещасний випадок, ти відразу стрибнеш і виконаєш свій план тоді, як інші будуть бігати схвильовано та лементувати і нічого не робитимуть, бо не знають, що їм робити.

Такий випадок справді трапився. Одна пані впала з платформи на станції Фінсбері Парк в Лондоні саме в хвилину, як над’їздив поїзд. Чоловік на ім’я Альберт Гардвік зіскочив, ліг поміж рейки і стягнув її теж туди; потяг переїхав понад ними, не доторкнувшись їх.

Зате Гемпсед був свідком ганебної сцени. Жінка топилася на очах великого натовпу людей у мілкому ставі; люди більше, як півгодини, дивилися, і ніхто не мав відваги піти й допомогти їй.

Ніхто б не повірив у те, що ціла купа чоловіків могла стояти на березі і тільки базікати – правда – на їх вічну ганьбу! Перший, що прибув на місце випадку, не зважився лізти у воду і тільки покликав інших. Потім зібралося багато людей, але побачивши, що ті, що там уже були, не йдуть у воду, налякалися самі чогось незнаного і не зважилися теж лізти у воду, і бідна жінка втопилася на їхніх очах.

Що може виконати пластун. Якщо б там був бодай один пластун-юнак, то про цю справу можна було б, я сподіваюсь, тепер інакше говорити. Це була саме нагода для пластуна-юнака відзначитися.

Виконуй свій обов’язок.

Допоможи своєму ближньому, особливо коли це жінка.

Не звертай уваги на те, що інші вагаються.

Кидайся сміливо і думай тільки про мету, що її пробуєш досягти, а не про свою безпеку.

Хлопці думають, що вони замолоді й замалі, щоб, коли рятують життя, робити щось інше, як стояти збоку. Але це велика помилка.

З того часу, як я написав цю книжку, трапилися тисячі випадків, де пластуни-юнаки кидалися рятувати потопаючих, хоч юрба боялася допомогти.

І не один пластун уже одержав за хоробрість медаль, яку дають тільки за геройські вчинки й рятування життя.

Нехай кожний пластун приготується, щоб теж її здобути. Одного дня може трапитися перед твоїми очима якесь нещастя і дати тобі нагоду до того. Якщо ти заздалегідь навчився, що тобі робити, можеш відразу зробити те, що слід, і здобудеш медаль. В кожному випадку ти матимеш тоді навіть щось більше, як медаль – матимеш задоволення, що допоміг ближньому, наражаючи своє власне життя на небезпеку.