Помагати другим

У Божому Законі було: Люби ближнього свого; лицарство Середньовіччя присягало помагати слабшим. Але наша доба майже забула ці шляхетні гасла. Тільки Церква вчить далі, мрійники проповідують любов ближнього, десь сестри милосердя помагають хворим по лікарнях, може брат братові або друг другові стає десь у допомогу. А в щоденному житті людей запанувала тільки думка про себе самого, може, ще тільки про своїх найближчих. Егоїзм став гаслом практичного життя.

І ось Скавтовий Рух, що сягнув до Божих і лицарських законів, поставив між Головні Обов’язки: помагати другим. Він виповів війну егоїзмові, а в поле проти нього повів альтруїзм. Він вірить, що зближить світ до кращого завтра, до стану миру й доброї волі між людьми, коли навчить нове покоління спочувати другим, розуміти їх і помагати їм та поширяти природне хотіння щастя теж на ближніх. Бі-Пі ще в свому заповіті пригадував юнакам, що суттєвим шляхом до щастя є вміння давати щастя іншим.

Взагалі — помагати другим — це головне окреслення відношення пластуна до свого людського окруження. Воно зобов’язує пластуна, але заразом зобов’язує других бути такими самими. Воно здібне творити доброзичливий настрій між людьми, той, що від нього стільки доброго залежить на світі. В ньому пробивається і ним підсилюється віра в людину: цю другу, крім себе. Кажуть, у найгіршій людині знайдемо декілька відсотків добра. І ось поміч такій людині — а пластун поможе кожній — це відклик до отого зеренця добра, шляхетности. А поміч, доброзичливість і серце для тих, що їх доля зневірила в світ і людей — це захитання тієї зневіри, це доказ, що існує добро в людях. Пластуни готові дати цей доказ.

В гаслі помагати другим криється теж основна вимога для пластуна: бути корисним членом суспільности, в якій живе він і з якою зв’язаний.

Допомога

Як завжди, Пластовий Закон розуміє поміч ближньому зовсім практично; він же кличе не тільки «любити», а й «помагати», тобто вимагає чину, а не тільки серця. Пластовий Закон, як вказівка поведінки, дає ближчі основи. Там знайдемо: «пластун є справедливий, чемний, братерський і приятельський, корисний…», а це все — відношення до других.

Вкінці — клич альтруїзму та корисности має свій практичний вислів у пластовій ідеї щоденного доброго діла. Ця ідея становить заразом ціль і є методою. Пластунові кажуть сповнити щодня добре діло: вузол на пластовій хустині пригадує символічно цей обов’язок. Не треба необхідно, щоб було це велике діло; але треба, щоб плило з доброї волі пластуна, щоб принесло комусь чи чомусь, людині, чи тварині, чи рослині, вдома, в школі, на вулиці… — якусь користь, і щоб для нього приніс пластун якусь жертву: хвилину часу, чи зусилля, чи річ. Нехай це буде для кожного пластуна дрібниця, але подумаймо: тільки мільйон пластунів і щоденно мільйон добрих діл на світі, а потому тижні, місяці, літа; або — скільки їх в житті одного пластуна! Скільки доброго, корисного, скільки дрібної вдячности, усміху й віри в добрість людини! Це — як ідея.

Але вона й метода, бо своєю правильністю і повторністю вчить новака чи юнака корисности й альтруїзму.

Не забуваймо, що клич помагати другим й ідея щоденного доброго діла мають у пластовій системі преважне значення. В практиці вони інколи неначе в тіні великих кличів служби Богові й Батьківщині. Та, проте, вони суттєві та необхідні для Пласту. Вони зрештою і згідні з двома першими, в повній гармонії з ними і сповняють їх.

Оприлюднено в Без категорії

Поради щодо пластового доброго діла

ambi_9

Допомагати іншим означає дбати не лише за свої власні інтереси, а турбуватися про користь добро всіх оточуючих тебе людей, починаючи від родини, друзів аж до всього народу, людства, прирди. Людське суспільство засноване і досягло свого розвитку опираючись саме на принципи моральної та матеріальної взаємодопомоги між людьми.

Допомоги перш за все потребують ті, що не здатні допомогти собі самостійно (інваліди, діти сироти).

Треба намагатися кожного дня робити невелике добре діло, а раз на місяць робити його гуртком чи куренем.

Пластова традиція зобов’язує також опікуватися могилами національних героїв, особливо коли відповідні державні служби не дбають про це.

Оприлюднено в Без категорії

Добре діло

Наш гурток Водограй (2 кур. Нью-Йорк) довго думав над добрим ділом до II-ої проби, аж ми придумали піти до старшого сеньйора чи сеньйорки на відвідини під час Великодніх Свят. Ми задзвонили до подруги Лясі Старосольської і її спитали чи ми могли б її відвідати. На наступну суботу ми зібралися і ско­ренько пішли до апартаменту подруги Лясі. Подруга Ляся нас привітала з відкритими руками і з поцілунками. Ми її подарували великодній кошик з ковбасою, яйцями, бабкою, маслом, сіллю і т.п., а вона нас почастувала смачними тісточками і цікавими оповіданнями.

Ми довго розмовляли і подруга Ляса нам оповідала як багато разів Пласт поміг їй в житті, спеціяльно коли її вивезли до Казахстану під час II Світової Війни. Большевики забрали подругу Лясю, її маму і брата, на зас­лання і вона там пережила багато тяжких років. Коли їй було тяжко, вона часто думала про табори на Соколі, про мандрівки з друзями і про ті веселі часи. Це їй помогло, в тяжкий час, бути Доброї Гадки і не піддаватися. Нам було дуже цікаво слухати оповідань подруги Лясі і коли прий­шов час відходити, нам всім було сумно.

Zakon_Dobre_Dilo_z_zhyrnalu_Yunak

Оприлюднено в Без категорії

Пощо і в який спосіб має Пластун вести щоденний записник

Неодин Пластун(ка) пробував вести дневник (от хочби на минулих літних вакаціях), та мало хто здає собі ясно справу з того, до чого властиво сей дневник потрибний. Одні говорять: «приємно буде на старі літа читати Одиссею своєї молодости», другі: «вироблю собі стиль», а інші повторяють без розуміння фразу: «дневник вироблює силу волі». Бувають навіть такі, що кажуть: «нерозумію, пощо тратити час на записування в дневнику, а впрочім не маю що записувати, хиба: рано встав, умився, пішов до школи, дістав першу, вернув домів, пообідав, вчився лекцію, повечеряв, ляг спати тай уже. Так день у день се повторяти не потрібно». — Розуміється деякі товариші(шки) розуміють, пощо вони ведуть дневник і тому їх дневники сповняють своє завдання. Про тих однак, що ведуть дневник без достаточного розуміння ціли, можна сказати, що і користь з їх дневників не є достаточна. Однак годиться зазначити, що «Aller Anfang ist schwer», зн. що ніхто не може відразу почати писати взірцевий дневник, але щойно згодом у практиці зрозуміє як слід ціль свого дневника і тоді зможе його добре вести.

Іншими словами: хочби хтось по можности найкраще розумів ціль дневника, то не зможе його відразу вести взірцево, а щойно по кількох невдачних пробах набереться досвіду; а також цілком добре зрозуміти ціль дневника може лише той, що якийсь час сам займався записуванням. На сім місци обговорю наперед, які є ціли ведення дневника, а потому подам практичні вказівки до ведения дневника.

Про ціль ведення дневника скажемо: дневник причинюється до образування і виховання записувача, а часом навіть і других людей. Щоби це однак не осталося фразою, скажемо подрібно в чім саме воно так є.

  1. Психольоги вживають дневників визначніших талановитих людий; ці дневники багаті змістом. В таких дневниках знаходять психольоги многі приміри на закони нашої душі.
  2. Записки визначніших діячів служать як матеріял до історичних студій.
  3. Записуючи свої переживання, набирається людина вправи в виречуванню своїх думок ясніщим стилем, і, як що записувач старається, сей стиль стає що раз більш граматичним і кращим, а мова чистіщою. Пощо людині поправного стилю і мови, про те не будемо тут говорити. Згадаємо лише, що дневники деяких талановитих письменників мають вартість літературних творів.
  4. В дневнику записується нераз спомин з якоїсь дискусії чи просто виміни думок записувача з другими людьми. Записуючи їх, мусить записувач глибше застановитися над своїми поглядами і поглядами противника, мусить свої погляди певніще узасаднити, як се робив би не записуючи. Також по прочитанню якоїсь книжки чи вислуханню відчиту записувач має при записуванню нагоду, не лише пригадати собі зміст тої книжки чи відчиту, але також оцінити, чи всі думки виражені в книжці чи відчиті згідні з правдою. Так дневник причинюється до вироблення критицизму; а мудрий критицизм є передумовою сильної індивідуальності.
  5. Нераз під впливом оглядання явищ природи, або своєї чи то чужої праці, блисне в людській голові щасливий помисл. Сей помисл одначе часто перебіжить лише немов по поверхні думок і зникає не полишивши ніякої користи. Колиж тепер людина залише собі сей помисл, то не лише буде старатися перевести його в життя, але також може прийти до нових висновків. До помисловостиж у пластовім життю прикладається велику вагу.
  6. Говорять, що подумати і уложити якийсь план не тяжко, а правдивим трудом є щойно виконання пляну. Сей погляд вчасти оправданий; але треба значити, що зле уложений план не є легкий до виконання, знова виконання доброго плану не вимагає много труду. Бачимо, що в кождім ділі хосенним чинником є пляновість. А до вироблення тої пляновості причинюється в значній мірі ведення дневника. Взагалі записаний плян много лекший до виконання, як лише подуманий. Для того і вимагається в Пласті писаних програм сходин та прогульок.
  7. Виконання пляну записаного в дневник також тому, що записувач переглядаючи картки дневника пригадує собі його і не може його забути або злегковажити. При виконанню такого записуваного пляну слідно вже, як у записувача вироблюється сила волі. Коли хтось не виконує задуманого пляну, то се піде в забуття. Але плян записаний а потому злегковажений, все буде викликував почуття сорому, хоч і дневника ніхто другий крім записувача не читає. Самому авторови соромно читати про свою невитревалість. При тім бачить він, що брак витревалости се не случай, але частіще повторяється; а хто легковажить лише подуманий плян, за кождим разом буває, оправдується словами: се впослідне, сього більше не буде.
  8. В подібний спосіб при помочи дневника можна позбутися не лише браку витревалости, але також много інших хиб, яких поборення вимагає загально принята етика і пл. закон. Головно зверне записувач увагу на се, щоби його думки, слова і діла були у взаїмнії згоді (гармонії), а сю згоду звемо характерністю людини. Гармонію межи словом а ділом можна доволі легко виробити і без дневника, тому що на неї звертають увагу другі люди і немов мовчки або словами її контролюють. Але при помочи других тяжко довести до сього, щоби за думками, захованими в нутрі нашої душі, слідували наші слова та поступки.
  9. Недостаточною булаби користь з дневника, колиби ми записували в нім лише наші хиби, а не зверталиби ми уваги на добрі сторони нашої душі. Записуючи лише наші хиби могли би ми думати, що ми ніколи не поправимося, що ми не представляємо ніякої моральної вартости. Через се моглиби ми попасти в знеохоту, що є ворогом життя і не личить Пластунови. За се записування корисних і добрих вчинків нашої душі додає нам сили в нашій праці.

Як ми вже пізнали, які користи дає дневник, тепер лекше буде нам відповідно до тих користий, подати практичні вказівки до ведення дневника. Вже з послідних речень пізнали ми, що належить записувати наші добрі ті злі вчинки. Се однак, чи наш учинок добрий чи злий, можемо як слід пізнати щойно при записуванню, по роздумуванею, що товаришить записуванню. Тому належить записувати в дневник і такі наші вчинки, що на перший погляд видаються ні злими ні добрими, тим більше що з їх записання може бути ще інша, не лише реально-етична користь. Зверну лише увагу на се: часом записувач вагається, чи записати якийсь свій вчинок або подію в своїм життю чи ні, бо не хоче, щоби його записки були надто обширні. В тім случаю нехай радше пропускає — сказати б — буденні події, себто ті, що щодня або що кілька днів повторюються, чим ті події, що є рідкістю, ба й новістю в його життю. Се тому, що людська душа до частіщих, періодичних понук привикає і регує на них з малою силою, або навіть цілком не звертає на них уваги. Тому і часто повторювані події в нашім життю не викличуть при записуванню багатих роздумувань, — що є конечністю корисного дневника, — ані не дадуть свіжого матеріялу до вироблюваня стилю.

Poscho_plastunu_vesty_zapysnyk

Найважніщим при записуванню є се, щоби кожде слово в дневнику було вірне згідне з правдою. Лише дневник щирий і повний (під «повнотою» розуміємо записування в дневник усіх важніщих подій і вчинків, хочби се було получене з неприємністю і накладом праці; повнота є властиво відміною щирости) принесе відповідну користь. Се цілком ясне. Часом  записувачеви залежить на тім, щоби хтось другий не вичитав його тайних думок чи замірів і для того уникає щирости і повноти при записуванню. На сеж одинока відповідь: дневника ніхто інший, крім записувача, не може читати, хибиби на се виїмково згодився записувач. Для того обов’язком записувача ховати дневник у такім місци, щоби ніхто другий його не найшов. З другої соторони пластова братерскість вимагає того, щоби ніодин Пластун(-нка) не робив прикрости другому і не читав чужого дневника без згоди власника. Також для удержання вірности дневника, належить по змозі записувати в дневнику що дня, ще при свіжій памяти, а не відкладати, аж назбирається матерія з кількох днів.

На кінець згадаю чого треба перестерігати для вироблення стилю і мови при записуванню у дневник. Іменно шкідливим є надто великий поспіх при записуванню та т.зв. шабльованість себто один принятий спосіб записування. Маю на думці лінивство записувача, попробувати за кождим разом, або щонайменше щоякийсь щас, ужити іншого способу записування, немов записувати свої вчинки та пережиті події з іншого кінця, освітити їх з іншої сторони. В більшости недосвідчених записувачів є принято, що починають записувати кождий день від якоїсь сталої події, прим.: раннього вставання, свідання і т.п. В той спосіб дневник має вид сухого реєстру фактів і записувач тим не збагачує цілком свого стилю чи самопізнання. Полишаю вже, що при веденню дневника треба старатися писати чистою, зрозумілою і граматично-поправною мовою.

Певне, що сих кілька рядків не вичерпало всеї багатої теми. Тому будемо дуже раді, як читачі доповнять своїми дописами дещо пропущене, або на основі того, що тут подано, обговорять сю тему на своїх сходинах.

Оприлюднено в Без категорії

Творіть добрі діла

В тій хвилі, коли починаю писати ці рядки, охоплює мене якесь бажання поломити перо, щоби воно не писало вже більше слів — бо скільки то слів вже написано! А де-ж діла?

Запамятайте собі щоденно одне діло, добре діло — менше про те якого роду, в якій ділянці. Діло що виказало би Вашу вір­ність Богові й Вітчині, любов батьків, послух своїй владі, при­хильність до своїх товаришів(-ок). Щоденно одне добре діло!

Недавно попав мені в руки »записник добрих діл« одного юнака. Я чи­тав і зі зворушенням переживав їх. Дещо з того осталось на завше в моїй памяті. Там було написано;

4. березня: Я дав Юркові моїх пять золотих, щоби він міг піти на прогульку й тому завтра, в неділю, остаю в хаті.

5. березня: Батьки дуже тішили­ся, що я остався в дома, недогадуючись властивої причини. Так вчинив я ра­дість (добре діло) тром людям.

6. березня: Я »зрізав« нині з ла­тини. Можливо на те щоби не ставав надто певним себе. Але як я соромив­ся перед моїм гуртком. Бо-ж непластуни кажуть щораз: »Розуміється, все для Пласту, все на спортовому грищі, все на прогульці, а на виконання шкіль­них обовязків немає часу«. Але від ни­ні починаю пильно вчитися.

7. березня: Прегарно! Нині дістав »дуже добре« з грецької задачі. До цьо­го похвала провідника. Гратулював на­віть Юрко, що з ним я погнівався після прогульки.

8. березня: Я посперечався з мо­їм батьком, бо він не дозволив мені піти на легко-атлєтичні вправи цілого гуртка. А він міг це мені зовсім добе зробити, і може вкінці був би згодив­ся, коли я не говорив так остро, так уперто… Увечорі: Якраз перепросив я батька. Він всетаки є добрим і радо вияснив мені причини своєї заборони та нешляхотність мойого поступовання. Я вповні зрозумів його.

Zakon_Dopomoha_bidnym_ditaym

 

Таке написано в тому записникові, сторінка за сторінкою. Внутрішні зма­гання, готовість до діл, бажання й побіди. Вірте мені, що такий записник Ваших діл, ще дуже добра прозірка власного поступовання. Ясно й не­вмолимо знайдете там написано: Тво­рив я діла? Що за діла? Які саме тре­ба мені творити?

Ще дуже болить, коли згадається про невиконані добрі діла, що їх вже не можна »надробити«, бо…

Як приклад, послухайте цього опо­відання: Пізнаю осінню 1918 (а, яка чудова була та осінь!) їхав я з наших окопів під Львовом до поблизького се­ла. Я був сам. По дорозі відломив зе­лену вітку з розтороченого стрільном дерева. Небаром знайшов те, чого шукав. Кілька хрестів кілька могил. А між ним та могила, той неприкрашений хрест, що на нім виписано: «Зги­нув за Вітчину смертю героя … » Тут лежав Влодко, мій друг, молодий сотник, тут снив свій останній, вічний сон. Тоді відчув я весь тягар слів: Тепер не можуть уже й найкращі ба­жання. Запізно!

Ми оба сиділи на одній шкільній лавці, оба переживали багато разом: Вибух війни, творення власного війська, розвал Австрії, повстання своєї держави, вступлення в ряди рідної армії … Влодко »авансував« на сотника, я тільки на хорунжого. Він палав огнем горощів і радости, я завидував йому. На другий день він вирушив під Одессу. Я оставав у коші. І знов і йшли листи від нього до мене, й від мене до нього. Ми робили прегарні
пляни, обіцювали собі відсвяткувати при нагоді нашу згоду…

Літний вечір. Перша сотня стояла на подвірю перед будинком команди. Крізь чисте вечірнє повітря линув го­лос церковного дзвону. Завтра неділя, завтра й ми вирушаємо на фронт. Нагло трубка почтаря. Прийшла почта.

»Хорунжий Роман….« Один погляд — ага, товстий лист від батьків з Бро­дів.

»Хорунжий Роман….« Цим разом тонкий і рожевий. Люба мала Ганка.

Щераз: «Хорунжий Роман….« Лице отамана було дивно строге, коли да­вав цей третий лист. Я глянув на адресу: Сотник Володимир…. А на другій стороні: Чорна печатка: † за Віт­чину!

І нараз пішло все марне. Свято згоди з Влодиом? В цьому житті вже ні. Я не плакав. Чому? Не годилось. На щастя у вечір пращальний пир. Висо­ко підношу чарку з напитком: »На Твоє, Влодку….« Зазвеніло скло розбитої чарки! «Може послідую за Тобою — небаром Влодку — »

Юнаки! все те нагадалось мені ко­ли стояв я того осінного дня над Його могилою. Це все розказав я Вам не ряди сліз.

Коли я ще пишу, то тільки тому, щоби осягнути одне: Добрі діла творіть Ви, пластуни! Щоденно діла, по­ки ще для нас усіх не є запізно!

 

(Роман де Монте Хрісто „Л. Ч.” за статетю «Taten soilt Ihr tun» в «Der Pfadfinder» зшиток 3 Lenzig 1930)
Оприлюднено в Без категорії

Добре діло початком скаутингу в США

Вілям Д. Бойс, американський публіцист і мандрівник, приїхав із Чикаго до Лондону і став шукати потрібну йому адресу. Але ж її годі було йому знайти. Раптом до нього підійшов хлопець і спитав: «Чи не міг би я вам в чім допомогти?» — Бойс подав йому бажану адресу і хлопець, засалютувавши якось дивно, сказав: — «Ходіть зі мною, добродію!» — і зараз завів його туди, куди й було треба.

Як усі типові американські туристи, добродій Бойс сягнув рукою до кишені й подав юнакові шилінга. Але ж хлопець відмовився взяти гроші. — «Ні, добродію, я скавт. Скавти ж не беруть за добре діло чи послугу грошей на чай».

Здивований Бойс промимрив: «Що ти кажеш?» —Скавт повторив і запитав: «Чи ви чули що про скавтінґ?» — Це зацікавило Бойса й він попросив юнака сказати йому більше про скавтінґ. Коротко й докладно подав йому хлопець бажані інформації й додав: «Неподалік звідси є скавтське бюро. Мені буде дуже приємно показати вам туди дорогу!»

385095_10150448965208651_1973339288_n

Бойс мав полагодити пильну справу. Але юнак почекав на нього й завів його до бюра лорда Бейден Паула, — засновника Британської Спілки Скавтів-юнаків. Тут одержав він широкі інформації про скавтський рух. Зацікавлений Бойс розвідав докладно про ідею скавтінґу і про організацію скавтів й із зібраним матеріялом вернувся до ЗСА.

Дня 8-го лютого наступного року (1910) Бойс та інші громадяни у ЗСА, які цікавилися проблемою виховання хлопців, створили організацію скавтів-юнаків Америки.

І так добре діло невідомого лондонського скавта занесло скавтську ідею до ЗСА і защепило її серед мільйонів американських хлопців.

Gilwell_Park_American_BuffaloДня 1-го травня 1926 року — Національна Рада Скавтів Америки вшанувала цього незнаного англійського скавта дарунком англійській скавтській організації великої статуї «Бронзового Бізона», подібної своїм виконанням до скавтської відзнаки «Срібного Бізона», що її одержують американські скавти за незвичайні заслуги. На цій статуї «Бронзового Бізона» вміщено багатомовний напис: «Невідомому Скавтові, що його чесність у виконанні щоденного «доброго діла» принесла скавтський рух до США».

Цю статую передано представникові брітанських скавтів, принцові Велсу й вона стоїть сьогодні в Гілвел-парку в Англії. Скавтське, добре діло, що стало щоденним обов’язком скавтів і скавток в усьому світі, дало таким чином привід до заснування скавтської організації в ЗСА.

Виконуючи своє щоденне добре діло, пластуни повинні пам’ятати що воно хоч нераз і незначне, але ж може стати приводом до чогось великого.

Оприлюднено в Без категорії