Заслужити на відзначення — це вже щось куди більше, ніж хрестики за Твою пластову діяльність.

У вимогах до пластових проб нема такої точки, щоб пластун мав виказатися якоюсь кількістю пластових відзначень. Пластові відзначення не є нагородою за „пластовість” пластуна. Його пластова діяльність є його добровільним і безкорисним зобов’язанням поводитися в міру своїх сил якнайкраще згідно з духом пластового закону, для добра українського народу і добра власного. Вже сама назва  „пластуна” як члена пластового уладу, а далі признані ступені й відзнаки успішно відбутих пластових проб є для нього почестю й незаперечним признанням заслуги. Окремі пластові відзначення мають на меті підкреслити зразковість пластової діяльности як доброго прикладу для інших, як виконувати пластовий закон. Пластовий закон з’ясовує словами, які повинні бути характер і поведінка пластуна. Відзначений пластун має бути для нас живим прикладом пластуна, який цей закон у житті виконує. Це зрозуміємо, коли приглянемося, кому, за що і як признаємо в Пласті відзначення. Отже в УПЮ ми ввели такі роди відзначень:

Четверте пластове відзначення

Дають звичайно пластунові юнакові, що має принаймні ступінь учасника, а в вийняткових випадках може його отримати й прихильник за пластову працю на терені пластового гуртка в одній з таких ділянок:

1. Укладання і переводження зразкових програм пластових сходин, що можуть бути зразком і прикладом для наслідування.
2. Зразкове ведення гурткового діловодства (впродовж не менше шести місяців).
3. Зразкове виконування пластових вправ та інших пластових зайнять у рамках пластового гуртка.
4. Оздоблення пластової домівки власноручно виконаними виробами.
5. Виголошення добре опрацьованих гутірок на сходинах гуртка.

Четверте пластове відзначення дає за згодою впорядника провід пластового гуртка на пропозицію одного з членів. Може дати його теж рада гурткових або зв’язковий куреня з власної ініціативи.

Форма цього відзначення — дубовий листок, що його носять над лівою кишенею пластової сорочки, і супровідне письмо з поданням причин відзначення. Це відзначення дають на святкових сходинах гуртка і реєструють його в курені (в особливій картотеці кожного юнака) і в пластовому коші.

Третє пластове відзначення

Дають пластунові юнакові щонайменше зі ступенем учасника за пластову працю на терені пластового гуртка або пластового куреня чи новацького гнізда в таких ділянках (в одній або в усіх):

1. Добре ведення пластового гуртка в підготові до 1-ої пластової проби.
2. Добре ведення праці з новаками.
3. Зразкове ведення одного з курінних або таборових діловодств.
4. Зразкове ведення вправ і зайнять із пластовим куренем.

Третє пластове відзначення дає рада гурткових, за згодою зв’язкового, з власного почину, на пропозицію одного з членів куреня або інших пластунів. Його може дати також провід табору, в порозумінні зі зв’язковим куреня, за діяльність при організації та веденні табору.

Третє пластове відзначення проголошують на сходинах або збірці цілого куреня, а коли його дано за працю в таборі, його проголошують двічі: при закінченні табору і на збірці куреня та вписують в особисту картотеку юнака в курені і в коші. Форма цього відзначення — калиновий листок, що його носять над лівою кишенею пластової сорочки, і супровідне письмо з поданням причин відзначення.

Друге пластове відзначення

Надають пластунові щонайменше зі ступенем розвідувача за працю на терені пластового куреня або обласного пластового табору. Це відзначення можна отримати за:

1. Зразкове ведення пластового куреня.
2. Зразкову і довготривалу працю з новацтвом.
3. Зразкове ведення одного з діловодств в обласному таборі.
4. Заснування і ведення нового пластового гуртка.

Друге пластове відзначення дає станична пластова старшина на пропозицію ради гурткових або коменданта обласного пластового табору, в порозумінні зі зв’язковим і з відома крайового коменданта пластунів. Це відзначення реєструють у курені, в коші і в картотеці крайового коменданта пластунів.

Форма цього відзначення — гриб-моримух, що його носять над лівою кишенею пластової сорочки, і супровідне письмо з поданням причин відзначення. Це відзначення отримує пластун на збірці пластової станиці або на обласній пластовій зустрічі.

Перше пластове відзначення

Дають за одну з таких заслуг:

1. Заснування пластового куреня і зразкове його ведення.
2. Заснування гнізда новаків і зразкове його ведення.
3. Підтримання пластового духа в тяжких умовах.
4. Надзвичайно важливу й цінну працю для УПЮ або УПН.

Щоб здобути це відзначення — пластун повинен мати ступінь пластуна скоба.

Перше пластове відзначення дає крайова пластова старшина на пропозицію станичної старшини і в порозумінні зі зв’язковим та радою гурткових.

Форма цього відзначення — блискавка, що її носять над лівою кишенею пластової сорочки, та супровідне письмо із поданням мотивів відзначення. Це відзначення проголошують в урядових вістях крайової пластової старшини і реєструють у курені, в коші і в крайового коменданта пластунів.

Усі ці чотири пластові відзначення можна отримувати без огляду на черговість більше разів, але за окремі діла і діяльність в рамах даного діловодства тільки один раз.

Крім чотирьох вище згаданих пластових відзначень, пластуни юнаки можуть отримувати ще:

ВІДЗНАЧЕННЯ ЗА ВИЗНАЧНИЙ ЧИН (врятування життя в небезпеці або інший геройський вчинок) у формі БРОНЗОВОГО ХРЕСТА ЗА ГЕРОЙСЬКИЙ ЧИН, що його дає на пропозицію крайової пластової старшини Начальний Пластун.

ВІДЗНАЧЕННЯ ЗА ХОРОБРІСТЬ (мужність) у боротьбі за Батьківщину у формі ЗАЛІЗНОГО ПЛАСТОВОГО ХРЕСТА. За поляглих геройською смертю Залізний Пластовий Хрест отримує або родина поляглого пластуна, або його курінь. Надає цього хреста на пропозицію куреня і кравової пластової старшини або на пропозицію Головної Пластової Булави – Начальний Пластун.

Оба ці відзначення реєструють у курені, в коші, в крайового коменданта пластунів і в головного булавного пластунів та проголошують в урядових вістях КПС і ГПБ.

Юнакові, що отримав пластову пересторогу, не можна дати пластового відзначення впродовж шести місяців від її проголошення.

Дуже неприємна річ говорити в Пласті, організації ідейної молоді, свідомої відповідальности за честь Пласту, про провини і кари за них. На жаль, всюди, де маємо діло з людьми, мусимо рахуватися з людською недосконалістю та помилковістю. І мусимо наш улад, нашу ідею берегти перед небезпекою з цього боку. Розуміється, знаємо докладно, що саме метою Пласту є виховання людини-громадянина і щось ще трудніше: самовиховання. А хто має виховуватися, той ще не є вихований отже може, й мусить помилятися, доки не навчиться, що й як треба робити. Але для самовиховання необхідна добра воля. Хто не хоче, той не може сам себе виховувати, ані не може нічого навчитися. Деінде можуть його примусити відповідно поводитися чи вчитися (наприклад, завданих лекцій). Але в Пласті член, в якого немає доброї волі, зовсім непридатний. У Пласті місце лиш для кмітливих, цікавих, здорових хлопців і дівчат, що хочуть засвоювати щораз більше пластових прикмет. Інших хай учить і виховує хто інший, а не Пласт. Тому в Пласті непотрібні нам кари, а вистачають  „перестороги”. Небагато їх і небагато разів їх повторюють, бо неохотними шкода труду й часу довго займатися.

Пластові перестороги, як і відзначення, призначені тільки для юнаків, що склали пластову присягу. При оцінці поганої поведінки прихильників УПЮ стосуємо тільки риски.

Пересторога є перш за все ствердженням, що юнак своїм учинком або поведінкою порушив своє пластове слово чести, яке врочисто склав перед друзями і на письмі. Надіючись, одначе, що це трапилося з причини ще неповного опанування своєї волі, тому що його скобині крила ще не розвинулись як слід, даємо йому змогу пізнати свою помилку і скріпити свою пластову поставу настільки, щоб це більш не повторилось.

Провину стверджуємо й даємо нагоду завернути з хибної дороги тому, хто провинився, найбільше тричі. Але робимо це у щораз рішучішій формі і різкішим способом, перед щораз ширшим колом друзів-пластунів. Коли ж тричі дана пересторога не мала успіху, тоді остаточно стверджуємо, що даний юнак зломив своє слово чести і цим заслужив на єдину пластову кару — виключення з Пласту.

Отож в Уладі Пластунів Юнаків ми устійнили такий спосіб давати перестороги:

Перша пересторога.

Якщо впорядник, або провід гуртка, завважує невідповідну поведінку або не надто різкий, але все ж таки непластоний вчинок юнака, що може бути наслідком ще неповної свідомости пластового слова чести, то впорядник чи провід обов’язаний звернути на це його увагу розмовою в чотири очі, без свідків. Одночасно можна записати йому в записник заступника гурткового відповідну кількість рисок за непластову поставу.

Коли ж після принаймні трьох таких довірочних розмов пластун все таки не виказує поправи або доконає вчинку, щодо якого немає сумніву, що він легковажно й свідомо порушив один із головних обов’язків пластуна чи одну з точок пластового закону, тоді цю справу на пропозицію заступника гурткового безумовно слід обговорити на сходинах гуртка. Провід гуртка, порозумівшись із впорядником, переводить доказ вини й дає першу пластову пересторогу, її слід вписати в особисту картотеку юнака і в гуртковому наказі подати до відома всім членам гуртка. Завданням усіх членів гуртка є всіма способами допомагати другові поправити свою поведінку. 

Друга пересторога.

Коли пластун знову провиниться супроти пластових обов’язків або супроти якоїсь точки пластового закону, то впорядник чи гуртковий провід має принаймні по одному довірочному завваженні зголосити це раді гурткових (через курінного суддю), а по переведенні слідства, порозумівшись із зв’язковим, може дати винному пластову пересторогу, її слід подати до відома всім членам куреня в курінному наказі і зареєструвати в особистій картотеці пластуна. Про другу пересторогу зв’язковий повідомляє батьків або опікуна юнака, бо вони можуть бути несвідомі його легковажних учинків і могли б мати виправданий жаль до пластового проводу, що не дав їм змоги допомогти юнакові привернути втрачену пластову поставу.

Третя пересторога.

У випадку ще одної провини, третю й останню пересторогу з попередженням про виключення дає винному булава кошового, по відповідному переслуханні і ствердженні вини на карному звіті перед кошовим (або іншим членом станичної старшини чи пластової групи, відповідальним за пластову виховну діяльність на терені даного осередку). До карного звіту, на який мають явитися також у потребі свідки провини, зобов’язаний зголосити винного суддя в порозумінні зі зв’язковим. Отримавши третю пересторогу, юнак має підписати відповідний протокол з визнанням своєї вини й проханням дати йому ще тільки один раз можливість поправитися. Цей протокол залишається в актах кошового. Третю пересторогу слід подати до відома на збірці коша або відповідним наказом, а батьків слід повідомити окремим листом від станиці (чи групи) з підписом кошового (чи провідника групи) і виразно зазначити, що це остання пересторога з попередженням виключення. Поведінкою такого юнака цікавиться особисто зв’язковий і двох членів його гуртка.

Перестороги на мандрівках і таборах.

Під час пластових таборів і мандрівок догану чи пересторогу може дати юнакові тільки комендант табору. Він обов’язаний негайно повідомити про це зв’язкового куреня. У випадках поважної провини на короткотривалих зустрічах комендант обов’язаний зголосити про неї на письмі зв’язковому куреня юнака з пропозицією дати пересторогу, одночасно подаючи свідків, потрібних для проведення слідства.

Як догану, так і пересторогу може комендант табору дати винному тільки на основі карного звіту, який відбувається, як правило, не раніше 24-ох годин після не-пластового вчинку. Карний звіт може також довести невинність обвинуваченого. На таборах чи мандрівках замість рисок за дрібніші провини комендант може доручити юнакові виконати щось потрібне для добра табору чи відмовити йому участи в деяких зайняттях або в грі загалу таборовиків.

У випадку, коли поведінка юнака загрожувала б здоров’ю чи безпеці його самого чи інших пластунів або перешкоджувала б у нормальних зайняттях у таборі, комендант може получити осторогу з одночасним відісланням юнака додому і негайним повідомленням про це батьків чи опікунів та зв’язкового куреня УПЮ.

Реєстр пересторог передає комендант табору чи мандрівки як додаток до звіту з проведеного табору відповідній пластовій владі, зокрема зв’язковим відповідних куренів.

Викреслення з УПЮ.

Викреслення не вважаємо в Пласті карою. Викреслюємо юнаків з Пласту:

• коли вони не провиняються різко проти пластового закону, але з якихось, може, й проминаючих причин втрачають охоту пластувати, а не мають сміливости чи рішучости добровільно виступити з уладу юнаків;
• коли пластун юнак (без виправдання) чотири рази не взяв участи у чергових, призначених для нього зайняттях;
• коли не платив внеску — без виправдання — впродовж трьох місяців;
• коли зголосив, що бажає виступити з Пласту, але не впорядкував як слід таких справ, як передача діловодства, вплата внесків тощо. Буває, що гурток не може ніяк зжитися з одним із своїх членів. Тоді рада гурткових допомагає йому найти інший, більш відповідний для нього гурток. Коли б це не вдавалося, то це дало б доказ, що пластове середовище йому не підходить. Йому залишається тільки просити про звільнення з Пласту, бо інакше пластовий провід був би примушений його викреслити.

Викреслений має право відклику до одного місяця від дати отриманий повідомлення про викреслення. Відклик треба подати до крайової пластової старшини через пластовий провід, що викреслив пластуна.

Викреслений юнак може бути наново прийнятий до Пласту, але на його прийняття, крім згоди ради гурткових, мусить бути згода крайової пластової старшини. Він вступає наново у ступені пластуна прихильника. 

Виключення.

Виключення з Українського Пластового Уладу є єдиною карою, яку стосують до пластуна юнака тоді, коли він, не зважаючи на всі отримані перестороги, далі діє на шкоду власну, шкоду інших пластунів і шкоду Пласту, або коли він свідомо так провинився, що стосування тільки пластових осторог було б залагідним засобом, а зокрема коли він зробив злочин, що порушує державний закон.

Кару виключення стосує рада гурткових за згодою зв’язкового або один з вищих пластових проводів у порозумінні зі зв’язковим. Кара виключення може бути у спеціяльннх випадках загострена не більше ніж три-місячним бойкотом. Товариський бойкот, який полягає в тому, що членам куреня не вільно до покараного юнака взагалі говорити і з ним приставати, це дуже гостра кара. Всі члени куреня мусять виконувати його солідарно. Тому бойкот мусить бути схвалений на курінних сходинах, а гурткові проводи (заступник гурткового) дбають про його суворе проведення.

Рішення про виключення слід доручити юнакові з точним поданням причин, а відпис переслати батькам. Виключений має право відклику до крайової пластової старшини до одного місяця від доручення повідомлення про виключення. Відклик треба вносити через пластовий провід, що виключив юнака.

Юнак, що його рішено виключити з Пласту, автоматично припинений у всіх своїх пластових правах аж до остаточного вирішення справи.

Після одного місяця від доручення юнакові рішення про виключення відпис рішення враз з евентуальним відкликом слід переслати до крайової пластової старшини для затвердження виключення або для розгляду відклику. Рішення крайової пластової старшини в справі виключення остаточне.

Що може зустріти пластуна, коли він змагає до кращої пластової постави, а що, коли він не дбає про „ріст своїх скобиних крил?”

Хрестики та риски за пластову діяльність

Одне з головних правил нашої Великої Гри – це змагання. Ми змагаємось з різними труднощами щоденного життя, змагаємось з природою на наших мандрівках. Кожний з нас змагається зі самим собою, поборюючи, за зразком нашого патрона св. Юрія, всяке зло. Але намагаючись стати якнайкращими пластунами, ми йдемо до нашої мети у дружньому змагу разом з нашими найближчими друзями в гуртку, курені, коші, станиці.

Хто краще від своїх друзів, більше по-пластовому виконає якесь діло, тому належать хрестики, які дає впорядник або гуртковий. Хрестики записуються у записник впорядника або гурткового, „в добро” кожного члена, а їх кількість (від одного до десяти) залежить від того, якою була заслуга.

Впорядник або гуртковий пильно спостерігає Ваші вчинки й успіхи та згідно зі своїм сумлінням якнайсправедливіше наділяє Вас хрестиками. До нього треба мати повне довір’я. Але як Ти певний сам, а інші це помітили, що Тобі пощастило виконати щось справді по-пластовому, Ти можеш сміливо домагатися оцінки свого діла і щоб у Твоє добро вписати відповідну кількість хрестиків, потрібних Тобі, зрештою, до пластових проб.

Ти можеш сподіватися хрестиків за особливо сумлінне виконання якогось обов’язку, а зокрема коли треба було побороти якісь труднощі; за чесну і справедливу поведінку у спортовій чи іншій грі; за дбайливість про красу і чистоту (одягу, кімнати і т. ін.); за активність і охоту у пластових зайняттях; за те, що Тобі пощастило виконати щось особливо відважно, обережно, гарно чи бистро; за спостережливість, наприклад, у грах Кіма, українознавчих, теренових тощо. Можуть дати Тобі хрестик також за пластову помисловість, винахідливість у тому, щоб Твій гурток краще, ліпше, доцільніше перевів якусь вправу або виконав якусь працю. Або теж за ініціативу для пожвавлення життя в гуртку, наприклад, сходин, мандрівки, якоїсь ручної роботи (майстерку за видуманий і проведення гарної, цікавої програми) тощо.

Це все на те, щоб Ти міг порівняти себе й свої успіхи з успіхами інших членів гуртка. Це дружнє змагання, хто кращий, хто ліпший пластун.

А якби хтось знову при будь-якій нагоді повівся не цілком по-пластовому, впорядник чи гуртковий повинен вписати йому відповідну кількість рисок. Вони, очевидно, поменшують його здобуті хрестики.

Впорядник чи гуртковий час від часу (може, що три місяці) підрахує Ваші осяги і подасть до відома, хто за цей час виказав в сумі найбільше пластових прикмет.

Хрестики й риски стосуємо впродовж цілого юнацького пластування, від проби до проби. Вони показують нам самим, як поступає наше самовиховання, і цим додають охоти й побуджують до завзяття та витривалости у дружньому змаганні.

Важливість хрестиків та рисок перед 1 пластовою пробою

Особливо важливі хрестики й риски для прихильників УПЮ. У пробний час, від заяви приступлення до УПЮ аж до успішного закінчення першої пластової проби й іменування учасником, вони єдині наглядно виявляють успіх чи неуспіх у першому періоді пластування. До 1-ої пластової проби треба здобути хоч 10 хрестиків за успіх у пластових грах і 10 за добру пластову поведінку.

Якби прихильник заслужив впродовж того часу більше рисок, ніж хрестиків — це було б доказам, що для нього наша „Велика Гра” дуже трудна або вона йому не подобається чи не підходить.

Тож для прихильників у нас таке правило, що хто заслужить на 20 рисок більше, ніж має всіх хрестиків, мусить гурток і Пласт залишити, бо він поки що не надається. Про це впорядник обов’язаний повідомити батьків чи опікунів прихильника.

Викреслений прихильник може ще раз старатися вступити до Пласту, але не раніше, ніж після шести місяців.

Фізичні кари не можна вживати на таборах для приборкання непослушних таборовиків, чи для вдержання дисципліни в гурті. Форсовні вправи можна вживати тільки для дорослих мужчин (напр. у війську) для вироблення витривалости. Клячання на каменях, біг з тяжким наплечником (часто підгору) і т.п. не є для юнацтва. Такі кари можуть бути шкідливими для багатьох юнаків і юначок, які ще не є розвинені і які ще фізично слабі.

Надмірне зусилля у віці дозрівання може спричинити поважну недомогу серця, що може допровадити до трагічного кінця!

За вживання фізичних кар батьки можуть потягнути провід табору до судової відповідальности.

Фізичні кари не допоможуть піднести авторитет виховника, тільки навпаки — можуть спричинити у юнаків бунт, знеохоту до пластування, ненависть до авторитету чи й навіть охоту пімсти.

Фізичну силу можна застосовувати ТІЛЬКИ для самооборони, або в обороні іншого таборовика, якому загрожує небезпека.

Молодші виховники можуть мати нахил до садизму, тому треба берегтись від таких виявів. Провід табору повинен звернути особливу увагу на таких виховників.

Добрий виховник ніколи не потребує іти в такі екстреми як фізичні кари; є багато ефектовніших і корисніших засобів (напр. дружня розмова, упімнення, відмова в приємності чи в участі на улюблених заняттях). Коли ж юнак особливо важкий до провадження, або коли зробить зумисне щось таке, що принесе шкоду другим — найкраще звернутись до його батьків і залишити їм справу покарання, або виключити його з табору.

ЖИТТЯ І ЗДОРОВ’Я КОЖНОГО ТАБОРОВИКА Є ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ виховника. Кожний виховник на таборі чи під час мандрівки мусить про це ввесь час пам’ятати. Коли ж виховник не розуміє ще цього, то він ще не є досить дозрілим, щоб йому давати під опіку чужі діти і їхнє життя.

X. точка Пластового Закону каже: Пластуне карний зн. повинується безоглядно сво­їм батькам, провідникові гуртка та взагалі всій пла­стовій владі. Якщо приказ не подобається йому, кри­тикує його за дозволом, але щойно по виконані його.

В „Young Knights of The Empire” ви знайдете такий приклад карности: На кораблі Біркенгед (Birkenhead) находилося 630 жовнірів з родинами та 130 моряків. Недалеко Рогу Доброї Надії наїхав від одної ночі на якісь під­водні скали й почав розпадатися. Як стій зроблено на покладі збірку напіводягнених жовнірів, бо вони щой­но позривалися зі своїх гамаків.

Британський плакат часів Першої Світової Війни.

Одним приказано спустити ратівігічі човни та примістити в них жінок та дітей, другим приказано випустити коней зі стаєн та спустити їх на море, щоби вони могли доплисти до берега.

Коли це все зроблено, побачено, що на кораблі не було для всіх досить ратівничих човнів. Тому жовнірі дістали приказ остатися в рядах на покладі підчас того, як жінки так діти лиш з кількома чоловіками, що мали веслувати, відчалювали від потапаючого корабля.

Лодки не відплили ще далеко від корабля, як корабель лопнув на двоє й почав потопати. Сотник крикнув на людей, щоби кидалися з покладу в море та ратувалн себе, але полковник Сітен, перебива­ючи сотникові, приказав, щоби жовнірі стояли дальше там де стояли та держали порядок в рядах, бо він знав, що якщо вони попливуть до човнів і будуть старатися дістатися до них, то правдоподібно зато­плять також і їх.

Отже жовнірі стояли дальше в рядах, а коли корабель звернувся на бік і пірнув, вони кликнули: „слава” і пішли разом з ним на дно.

Із 730, що було на кораблі, вирахувалося лиш 192, але навіть і ці булиби здається згинули, якщоб не було-б карности й самопосвяти инших, що послу­хали приказу, і стояли в рядах і не старалися діста­тися до лодок.

Так отже бачите значіння карности в труднім критичнім положенні або в хвилі небезпеки.

Великий князь Целінтен, що був Начальним Командантом Бритійскої Армії, описуючи геройську по­дію на Біркенгеді, хвалить дуже карність жовнірів — він не хвалить їх відвагу. Вони були відважні, та він вважав, що всі Англійці є з природи відважні — він ждав від них відваги. Та карність це вже инша річ: її треба навчитися.

Бейден Пауел мобілізує юнаків Мейфкінгу.

В битві або у великій небезпеці відважний може бути дуже корисний, та коли він забогато робить так, як йому подобається, то він не має навіть половини того значіння, що людина, яка попри це, що відва­жна, навчилася новинуватися як стій приказові.

Пожарні сторожі при своїй роботі. Кождий з них є досить відважний; вони всі хотілпби бути на верш­ку драбини, щоби боротися з полумям, та їх карність каже їм кожному виконувати працю на своїм місці; кожний відіграє свою ролю, слухає приказів та спо­вняє частину праці, шоби загасити вогонь, а не щоби здобути якусь спеціяльну славу або визначення.

Карність є всюди потрібна, та найважнішою річчю є навчитися бути карним за молоду в малих спра­вах, бо тоді будете здібні так поступати, коли прийде на вас черга виконати це серед великих труднощів або небезпеки. Щоби це зробити, мусите бути здібні в першу чергу приказувати собі самому.

Жовнір не .йде в битву тому, що вона йому по­добається. Де є небезпечне місце і він чує нахил до втечі; та він приказує самому собі і каже: „Мушу йти, чи воно мені подобається, чи ні, бо це є моїм обовязком”.

Коли він дістане приказ від свойого старшини, щоби йти в атаку на ворога, то він здається далеко краще волівби піти в противнім напрямі, та він при­казує собі й каже: „Мушу повин.уватися приказам моїх старшин”.

А старшини слухають приказів генерала і ціла військова сила йде денебудь в атаку просто тому, що має духа карности, що кожний примушує себе, викона­ти свою пайку так, що навіть, колиб він міг втратити життя, то його сторона може виграти битву.

Карність є всюди  потрібна. Так буде з вами щодня. Будете мусіти сповняти часто свій обовязок, колиби ви воліли віддатися ва­шим приємностям, або бавитися в якісь забави; та на­самперед ви маєте собі приказати виповнити свій обовязок, а ‘щойно пісніше бавитися. Коли ви будете так робити й слухати приказів своїх старшин все го­тові та веселі, так в малих, як і у великих ділах, скоро переконаєтеся, що воно стане вашою привичкою, а не неприємністю.

Коли настане пора, що мусітимете виконати якийсь важний і небезпечний приказ, то ви могтиме­те зробити це як стій, без вагання і з повним успі­хом для вашого добра — це е для добра вашої спра­ви, вашого господаря, або вашої батьківщини, без думання про труднощі чи небезпеку для себе.

Як добрий Пластуп маєте „Обовязок” робити щодня одно Добре Діло (комусь одну прислугу) Ваша карність каже вам приказати собі виконати це, хоч нзма нікого, щоби бачив це, і хочби воно могло бути томляче або небезпечне. Ви робите його, бо воно є вашим обовязком і ви під словом чести з’обовязалися робити це.

(The Scout. Nr. 869.  З англійського переклав: Старий Вовк Рогатинець)