Таборові свічники можна зробити з шматка дроту, скрутивши його в малу круглу спіраль, або з надколеної тріски, застромленої у стіну; можна теж встромити свічку сторч у глину чи в дірку у великій картоплині. Скляну заслону на свічку можеш зробити, відтявши дно у пляшці й встромивши її сторч у землю з свічкою в шийці. Дно у пляшці можеш відтяти, коли наллєш у неї води на цаль чи півтори заввишки і поставиш на жар ватри: коли розігріється, трісне на рівні води. Або обкрути раз навколо пляшки шнурок і тягай його швидко в один і другий бік, аж поки те місце пляшки не розпечеться; в тому місці вона трісне, коли стукнути або скласти її в холоду воду. Але пам’ятай, що розбите скло – небезпечна річ у таборі.

На кожному таборі розвивається одна дрібна ділянка культури а саме, мистецтво орнаментики таборового довкілля. Це прикрашення шатер і будова брам переважно є одна з кульмінацій таборової діяльности. Але в найновіші часи, це мистецтво прибрало нові напрями. Сьогодні його можна назвати нео-модерністичним-фарбо-плястичним-абстрактно-нитковим-антиприродно-натуральним стилем.

Це може бути правда, що сьогодні мистецтво відходить від природи, але літній табір не є місце для його прояву. На таборі повинна перевищувати простота, спокій, рівновага і краса природи, а не якісь модерні, технічні видумки людства. Спостерігаймо випадки на таборах:

Ідучи спокійно через ліс одного теплого ранку, я зауважив рух у кущах коло стежки. Придивляюсь, бачу новацька криївка. По-середині стоїть великий вождь, сестричка, і запрягає робітників-новачок до кустарного ремесла, обмальовування камінчиків фарбами з пушок-розпилювачів. Праця іде, аж куряться хемікалі. Продукція виробляє на замовлення: каміння фльорисентно червоні, помаранчеві, крикливо жовті і білі…

Іде робота на таборі. Час прикрасити головну площу. Юнак дістав ініціативу, побіг до кухні, вернувся з алюмінійним блискучим папером і починає обвивати каміння цим папером. Скінчивши роботу, обвинувши двадцять каменів, він став почуватись дійсним художником. Підійшовши до нього, я його запитав чи він колись бачив у лісі, чи у музею, такі алюмінійові каменюки. Він пошкрабався у голову і за десять хвилин зникла блискуча прикраса…

Є гарний паркан перед шатром який юнаки щойно побудували. Але щось ще бракувало. Зелені. Розбіглись юнаки по лісі, і за п’ять хвилин уже росли дві сосни у три стопи заввишки. Це мене здивувало. Запитавши їх, як ці сосни так скоро виросли, вони мені показали: найсильніший викорчував малу сосну, обтріпав ґрунт і дав „сокирникові”, щоб затесати кінець, щоб легше було застромити сосну в землю…

Чую з кухні, що табір юнаків будує надзвичайну таборову браму, величиною троянського коня. Для техніки будови вони спровадили електричну пилу і пару фунтів цвяхів. І закипіла робота аж доки не збудували браму: приблизно десять свіжозрубаних, коро-обголених дерев, збитих довгими цвяхами. Постав у лісі великий конгломерат різноманітних кутів Геометрії зображених колодами в повітрі…

Вище подано кілька прикладів пластової премудрости. Деякі з них є смішні, а деякі болючі. Траґедія полягає в тому, що ці люди не є свідомі свого зла. Тут входить роля провідника який повинен мати прищеплену в своєму серці непохитну любов до природи.

Кожний провідник повинен прикладом і своїм керівництвом вчити молодих естетичної поведінки супроти природи.

Відбувши пластовий табір, діти повинні навчитись принайменіне одне – шанування і дбання про природу і своє довкілля. Провідники на таборах повинні виключати усі орнаментики які порушали б красу природи.

Наприклад:

• фарбування каменів (бо це не є тимчасове, тільки залишається на довше);
• усунення соснових шпильок із ґрунту перед шатрами (це витворить порох під час суші, а болото під час дощу);
• більші склади шишок соснових (чи ви колись бачили шишки на струнко, в рядках у лісі?);
• надзвичайні ботанічні сади перед шатрами (це штучно виглядає коли в лісі ніде не видно моху, а він росте лише перед самим шатром!);
• обголення кори з дерев на піонерських роботах (чи ви колись бачили такі дерева без кори в лісі?);
• дротяне-вішакове виробництво з вішаків на одяг;
• блискітна алюмінійова творчість.
• криївки з модерними вигодами, як запозичені матраци на землі, крісла і коробки.
• шнурково-ткацьке мистецтво, яке дівчата виробили до надзвичайного рівня.

Перед тим як юнаки беруться до роботи прикрас, вони повинні запитати себе, чи це, що я роблю порушає спокій природи? Чи це, що я зробив зможе після збурення повернутись до свойого сталого місця в природі?

…Непотрібно вирубувати живі дерева, засмічувати ліс, палити вогні, здирати кору та інші шкідливі дії, які проходять незамітно попри очі адміністрацій.

…Памятайте, що прикраса у таборі перестане бути прикрасою, коли вона не зможе після табору повернутись до свого природного стану.

Ось два проекти денного порядку в таборі:

7.00	Вставання, провітрювання постелі, умивання тощо.
8.00	Підняття прапора, молитва (Деколи краще після перевірки).
8.15	Снідання.
9.45	Перевірка порядків (Звіт).
10.00	Практичне пластування, плавання.
13.00	Обід.
13.30-14.30	Відпочинок (обов’язковий!).
14.30-17.30	Пластові ігри поблизу, плавання.
18.30	Вечеря й дозвілля.
20.30-21.30	Таборова ватра (або: 21.00-23.00 нічні вправи).
21.30	Спати.
22.00	Гасити світла. Тиша.

7.00	Вставання, провітрення постелі, умивання тощо.
8.00	Підняття прапора, молитва.
8.15	Снідання.
10.00	Перевірка порядків.
10.15-12.00	Пластові заняття.
13.00	Обід.
13.30-14.30	Відпочинок,
14.30-17.00	Чай з сухарцями.
17.30-20.00	Розваги і таборові ігри.
20.00	Какао.
20.30-21.30	Таборова ватра.
22.00	Гасити світла.

Таборові ватри. Пісні, декламації і малі скетчі можна влаштовувати при таборовій ватрі, і кожний пластун повинен і щось від себе вкласти до програми, хоч би він і не довіряв своїм здібностям.

Поодинокі гуртки відповідають за готування програми на кожний вечір у тижні. Так гуртки можуть приготуватися до ватри наперед.

Купання і плавання. В таборі купіль – це одна з твоїх утіх і один з твоїх обов’язків. Утіха – бо купатися приємно, а обов’язок, бо жоден хлопець не може вважати себе справжнім пластуном, поки не вміє плавати і рятувати життя у воді. Але купіль має і свої небезпеки, що на них кожний пластун мусить бути приготований.

По-перше – небезпека корчів. Якщо купаєшся раніш, як півтори години після їди, поки пожива стравлена, легко можеш дістати корчі. Корчі зігнуть тебе в жахливих болях у дві погибелі так, що ти не можеш рухати ні руками, ні ногами, і ти потопаєш. Так можеш утопитися, і це – тільки твоя вина.

Коли йдемо купатися, мусимо завжди поставити купелеву сторожу – двох добрих плавців, що самі не купаються, але, роздягнені, готові в кожну хвилину скочити в воду й допомогти купальникові в біді. Сторожі не можна купатися, поки всі інші не вийдуть з води. Рятувальна линва теж мусить бути на витягнуту руку.

Багато хлопців тратить щоліта життя через нерозум, бо, купаючись, не думає про ті справи. Купатися можна дозволити тільки в безпечних місцях і під суворим наглядом.

На купання в таборі треба звернути дуже пильну увагу, щоб неплавці не лізли в небезпечну воду.

Треба точно дотримуватися таких приписів:

1. Пластун може купатися тільки під особистим наглядом чергового старшини або призначеної ним для цієї мети відповідальної старшої особи. Передовсім треба дослідити, чи місце безпечне та зробити все потрібне для цього, включаючи приготування рятівничої линви.
2. Визначити сторожу з двох добрих плавців, по змозі вишколених плавців і рятівників життя; вони – роздягнені, на човні чи, відповідно до обставин, на березі – мусять бути готові кожної хвилини допомогти хлопцеві в потребі. Вони не сміють самі купатися, поки всі інші не залишать води.

Організація Скаутів Америки вживає так зв. “системи двох”. Пластунів ділять на пари. Кожний з обидвох хлопців є приблизно однаково добрим плавцем. У воді кожний хлопець відповідальний за безпечність другого з його пари. Черговий старшина наглядає над цілою групою.

Порушення чужої власности. Подбай про дозвіл від власника землі, поки вступиш на неї. Без дозволу не маєш права зійти де-небудь з дороги, але кожний власник дасть тобі такий дозвіл, коли прийдеш до нього і скажеш, хто ти такий і що хочеш робити.

Коли йдеш їхніми полями, пам’ятай передусім, щоб:

1. залишити всі ворота так, як ти їх застав,
2. якнайменше турбувати звірят і дичину,
3. не нищити тинів, збіжжя чи дерев.

Паливо, що його потребуєш, не смієш брати без попереднього дозволу. Ні в якому випадку не витягай з живоплоту сушняк, що ним залатали дірку.

Лінюхи в таборі. В таборі – багато простору. Але там немає місця для однієї породи людей, а саме для хлопця, що не хоче прикласти рук до багатьох дрібних завдань, що їх треба виконати. Тут немає місця для лінивців і нарікалів – ба, для них немає місця взагалі в пласті, а в таборі і поготів.

Кожний хлопчина мусить допомагати, і то допомагати охоче, щоб зробити табір вигідним для всіх. Так зростає дух побратимства.

Порядок. Таборище повинно бути завжди чисте й охайне, не тільки (як я уже казав) з уваги на мухи, але й тому, що пластун повинен бути завжди охайний, де б він не був. Якщо ти неохайний в таборі, завжди будеш тільки жовтодзюбом і ніколи не буде з тебе справжнього пластуна.

Віником дуже легко підтримувати чистоту в таборі; його можеш зробити, тісно обв’язавши кілька гілок берези довкола держака.

Пластун дбає теж про порядок у своєму шатрі, ліжку чи кімнаті. Його можуть раптово викликати на тривогу або може трапитися інша несподіванка, і якщо він не знає докладно, де його речі, то буде довго вовтузитися, особливо коли його викличуть серед ночі.

Отож, лягаючи спати, навіть удома, звикай складати свій одяг і так його примістити, щоб ти міг знайти його відразу напотемки і швидко одягтися.

Відчищення місця після відбуття табору. Ніколи не забувай, що вигляд місця, де відбуто табір, свідчить про те, чи його вживав порядний гурток або курінь, чи ні. Жодні сяк-так годящі пластуни не залишають забрудненого таборища. Вони заметуть і закопають чи спалять кожний залишок сміття. Селяни не мусять тоді самі чистити поля по вашім від’їзді, і тому вони охочіше дозволять вам знову його вживати.

Залишити по собі засмічене й неупорядковане місце таборування – це велика ганьба для куреня, гуртка чи й самітного таборовика.

Пам’ятай, що згортаючи табір, ти маєш залишити тільки дві речі:

1. Ніщо.
2. Подяку власникові поля.

Заплата. Друга справа, про яку треба пам’ятати, така: коли ти користувався полем селянина, йому належить винагорода за те. Якщо не платиш грішми, можеш це зробити іншим чином: виконай якусь корисну для нього працю. Можеш направити йому тин чи ворота, виполоти бур’ян тощо.

Ти повинен завжди робити добрі вчинки селянинові й людям, що живуть близько табору, щоб вони були раді з твого перебування в їх околиці.

ГУРТКОВІ ВПРАВИ В ТАБІРНИЦТВІ

Найкраща вправа в таборуванні – таборувати, коли тільки можливо: поодинокі ночі, вкінці тижня і довші табори.

Коли йдеш у табір з куренем, не забувай, що дуже важлива річ – мати кілька “постійних наказів”, що їх можна в разі потреби час від часу доповнювати. Гуртковий провідник відповідальний за те, що його пластуни їх точно виконують.

Охоплюючи денний порядок, такі накази приписують, щоб кожний гурток таборував окремо від інших; вони теж доручають влаштовувати змагання щодо чистоти й порядку в шатрах і довкола них.

Шатра кожного гуртка звичайно приміщені разом, досить далеко від шатер другого гуртка, але не далі, як на віддаль голосу від шатра виховника, що звичайно збудоване посередині.

У пластовому таборі не розбиваємо наметів рядами чи вуличками як у військовому обозі, але розкидаємо їх поодинокими гуртками: 50 чи 100 або й більше ярдів один гурток від одного, у великому колі, навколо намету виховника, що творить разом з прапором і таборовою ватрою звичайно осередок табору.

Розбивання шатер. Як уже вибереш собі місце під табір, розбий своє шатро так, щоб вхід не був проти вітру.

Коли надходить злива, викопай навколо шатра рівчачок – 3 цалі завглибшки – щоб його не залила вода. Цей рівчачок має відводити воду кудись униз з горбка. Викопай ямку завбільшки з горнятко відразу біля долішнього кінця шатрового паля, і встроми туди цей паль, коли надходить дощ. Це дасть тобі змогу звільнити відразу усі шнури, що від вогкості корчаться.

Постачання води. Коли там є джерело чи струмок, треба найкращу його частину зберігати в чистоті й охайності, щоб мати воду для пиття. Далі вниз по течії можна визначити місце для купання, прання тощо.

Пластуни завжди дбають про те, щоб зберегти воду для пиття якнайчистішою, бо інакше можуть захворіти.

В кожній воді буває багато мікробів, замалих, щоб їх можна побачити без мікроскопа. Деякі з них небезпечні, інші ні. Ніколи не знаєш, чи в воді нема небезпечних мікробів; якщо маєш сумніви щодо води, найкраще вбити всі зародки переваренням води. Поки будеш пити – охолоди її знов. При переварюванні води не досить тільки закип’ятити її і відразу відставити; її треба поварити з 1 /4 години, бо ці зародки дуже міцні створіння і, щоб їх убити, треба довго кип’ятити.

Кухні. Вогонь для варіння розкладаємо за вітром, тобто в тому напрямі від табору, куди віє вітер, щоб дим і іскри з вогню не летіли на шатро.

Старі пластуни завжди дуже дбають про надзвичайну чистоту в кухні, бо коли навколо сміття й залишки, на них громадиться мушня, що легко може затруїти їжу, а від того пластуни можуть захворіти.

Тому завжди зберігай у кухні і навколо неї якнайбільшу чистоту.

Для того треба мати дві ями – одну мокру, а другу суху. Це звичайні діри в землі, приміром коло 18 цалів і завглибшки щонайменше дві стопи. Мокру яму покриваємо зверху шаром соломи чи трави і через нього ллємо помиї. Цей покрив затримує нечистоти і не дозволяє, щоб вони осідали на землі. Цю солому чи траву треба щодня палити і давати нову.

До сухої ями скидаємо все, що не горить. Коробки від консерв насамперед палимо і склепуємо наплоско – аж тоді кидаємо до сухої ями. Пали все, що можеш, бо яма буде дуже швидко повна. Сміття треба щовечора прикрити шаром землі.

Лятрини (туалети). Друга важлива для здоров’я пластунів справа – це викопати рівчак, що служитиме за лятрину. Всі пластуни мусять запам’ятати, що перше, про що треба подбати, прибувши на місце таборування – це лятрина.

Ще поки розіб’ємо шатра і розпалимо вогонь, треба викопати лятрину й побудувати навколо неї заслону. Рівчак має бути дві стопи завглибшки, три стопи завдовшки і одну стопу завширшки, щоб той, хто ним користується, міг присісти і розставити ноги – одну по одному, а другу по другому боці рівчака. Справивши потребу, вкинь грубу верству глини і, після кількаденного користування, цілий рівчак прикрий старанно землею.

Навіть у таборі на одну ніч пластуни повинні викопати собі лятрину. І навіть, відійшовши з табору, пластун завжди випорпає собі малу ямку кілька цалів завглибшки, що її після справлення потреби знов засипле. Занедбання того не тільки робить місце нездоровим, але також відбирає у селян і господарів охоту давати пластунам поле під таборування. Отож, пластуни, не забувайте про це!

Коли ти вибираєшся таборувати, мусиш насамперед вирішити, де має стояти твій табір і який він має бути.

Що ближче він буде до твого дому, то менші витрати на дорогу.

На мою думку, найкраще місце під табір у лісі чи близько лісу, в якому маєш дозвіл зрубувати дерево для опалювання і на будову колиби. Отож, якщо ти знаєш по сусідстві власника лісу, що дозволить тобі користуватись якимсь його кутком – твоє щастя. У лісі буває вогкий ґрунт, а в негоду капає з дерев. Зверни на те увагу. Якщо збудуєш добру непромокальну колибу, то шатра не потребуєш.

Морське побережжя теж добре місце під табір, якщо знайдеш таку місцину, де можна дістати човни і купатися. Інколи можеш дістати для користування “гаусбот” (мешкальний човен). Тільки не забувай про добру воду для пиття й дерево для опалювання.

Можеш теж вибратись у гори, на пустирі чи на річку і дістати дозвіл там розтаборитися.

Вибираючи місце під табір, завжди думай про те, що буде, коли настане дощова й вітриста погода. Вибирай найсухіше і найзатишніше місце, недалеко від доброї води – це найважливіша справа першої ваги. І впевнися, що твоя питна вода чиста.

Є багато способів, як збудувати вигідне ліжко в таборі, але завжди треба постелити між тілом і землею непромокальне рядно. Добре, лягаючи, постелити грубо натяту траву, солому чи папороті.

Думаю, що ти ніколи не переконаєшся, скільки в тебе твердих клубів, поки не переспиш раз на голій землі, не підстеливши під себе ні соломи, ні трави.

Очевидно, кожний пластун знає, що найвразливіше місце – це бедрова кість. Коли тобі доведеться спати на твердій землі, то пам’ятай про те, що вся таємниця, як зробити собі вигоду, в тому, щоб вигребти малу ямку, завбільшки в чайну чашку, де б можна примістити бедро. Це робить велику різницю при спанні. Нічний відпочинок – це важлива справа; хто добре вночі не виспиться, той швидко вичерпається і не зможе виконувати так добре денної роботи, як той, що вигідно виспався. Тому моя добра порада: зроби собі добрий грубий матрац із соломи.

Як зробити матрац

Коли хочеш зробити матрац, змайструй собі таборовий ткацький станок і зроби на ньому матрац з бадилля, папороті, вересу, соломи чи трави, шість стіп завдовжки і дві стопи і дев’ять цалів завширшки. На тому ж станку можеш плести мати з соломи, щоб з них робити шатра, сховища чи стінки.

Можна зробити собі ліжко ще й іншим способом, а саме: ушити великий мішок з брезенту чи грубого полотна, шість стіп завдовжки і три стопи завширшки; в мандрівці можна там скласти свій виряд, а в таборі можна його випхати соломою, листям чи папороттю тощо, і вживати як гарного м’якого матраца.

Подушка теж дуже вигідна в таборі. Для цього потрібний сильний мішечок, коло двох стіп завдовжки і одну стопу завширшки.

Його можна самому собі зробити. Вдень послужить він тобі за мішок на одяг, а вночі – за подушку. Випхати треба її власним одягом, гарно складеним і звитим.

Я часто вживав своїх черевиків за подушку, завивши їх у сурдут, щоб не розсувалися.

Як зробити таборовий ткацький станок. Вбий у землю поруч 5 коликів заввишки дві стопи і шість цалів (І ряд). Навпроти цього ряду вбий у землю на віддалі 6-7 стіп два колики теж в одній лінії (II ряд) й прикріпи до них поперечку (отже рівнобіжно до І ряду), або вбий теж 5 коликів. Від кожного колика І ряду натягни до поперечки II ряду мотузку чи шпагат і там їх прив’яжи. Продовження мотузків поверни назад через І ряд; залиш їх яких 5 стіп довшими та прив’яжи їх до вільної поперечки чи пак ткацького “валка”. Так мають іти від кожного колика І ряду мотузки до II ряду й далі назад до вільної поперечки, і сюди вони повинні бути прив’язані на такій віддалі одні від одних, яка є між кілками І ряду.

Один пластун рухає тепер повільно валком униз і вгору, а другий вкладає в’язанки папороті чи соломи верствами напереміну то наверх, то під спід поземо натягнутих мотузків. Ці в’язанки стягаються мотузком, прив’язаним до валка, коли його підносити вгору чи опускати вниз.

Коли ти пересунеш при тому валок раз трішки направо, то знов наліво, щоб прив’язані до нього мотузки раз ішли з одного боку поземо натягнутих мотузків, то знов з їх другого боку, то вони будуть переплітатися і в’язання буде міцніше.

“Як собі постелиш, так і будеш спати”, — каже народне прислів’я. Пластуни знають добре, що добрий сон і відпочинок залежать не тільки від постелі, але й від того, як збудоване шатро.

Недосвідчений юнак легковажить приписи доброї будови шатра, але до того часу, коли з солодкого сну збудить його дощ, чи вітер підірве або звалить на ньо­го шатро, чи вода просочиться й промочить “до нитки” його тепле ліжко.

Щоб не переживати таких не надто приємних при­год серед ночі, краще завчасу і завжди, не зважаючи на те, що заповідається погідна ніч, поставити шатро як слід.

Перш за все вибери добре місце. Не в заглибині, звідки вода не має куди стікати. Не на самому вершку гори чи горба, коли немає довкола високих дерев, якщо не бажаєш, щоб Твоє шатро виконувало завдання громозводу. Найкраще на трохи похиленому терені, поро­слому хоч з одного боку лісом, далі від великих дерев із сухими або пошкодженими гілками, що могли б під час великої бурі обірватись і впасти на шатро.

Вибирай терен сухий, не хвилястий і не кам’янистий, щоб можна було вбивати кілки.

Роздивися, чи немає поблизу мурашника та чи не ставиш шатра саме на їхньому шляху до води, до “пасовища” їхніх “корівок” тощо. Щоправда, вони Тобі не дозволили б спізнитися на ранішню збірку, але краще не переривати їхнього звичайного порядку денного. Ко­марі люблять вогкі, парні долини, втікають від вітру, що гуляє по верхах. Теж подбай, щоб Твоє шатро було на продувному місці, де за дня доходить соняшне про­міння та висушує вогкість. Гірські потоки під час бурі заливають не раз дуже раптово широкі долини.

Дивись, щоб шатро було вище всякого можливого заливу під час несподіваної повені.

Хоч би якої форми було Твоє шатро, перш, поки його поставиш, сполучи всі частини та розклади так, щоб його “підлога” набула бажане положення. Приколи тимчасово кінці шатра кілками до землі, влізь у сере­дину шатра і постав одну чи більше завчасу пригото­ваних головних підпор.

Коли шатро вже стоїть, поправ ще раз кілки, пиль­нуючи, щоб полотно всюди було сильно й рівно нап’яте, а форма з усіх боків симетрична. Тепер дивись, чи го­ловні підпори стоять прямовисно. Коли ні — поправ, звільняючи в потребі один-щва кілки.

Тепер, не відкладаючи, берись до польової лопат­ки. Обкопай шатро рівцем, не зважаючи на те, що, мо­же, хтось сміявся б з Тебе і переконував, що сьогодні буде прегарна погода. Ти посмієшся колись з нього, ко­ли серед ночі мокрий прийде про’ситись до Твого сухого шатра. І хоч Ти радо приймеш його як гостя, але з того часу він вилікується з лінивства. Рівець потрібний від горішнього боку похилого терену і з боків, так щоб вода могла вільно стікати у природно похилому напрямі. Не багато поможе рівець довкола шатра, коли немає куди з нього воді подітись. По скінченні таборування не забудь загорнути рівець або поікласти в нього вико­пану дернину та прибрати чи опалити все, що застанеться по таборуванні.

Шатро треба скласти зовсім сухим або при першій нагоді просушити. Це дуже важливе, щоб зберегти йо­го на довгий час придатним до вжитку.

Може, одначе, трапиться й таке, що немає в Тебе й Твоїх друзів шатра, а треба заночувати.

Тоді можна збудувати захисток-курінь (“шалаш”) із матеріялу, який в даній околиці найдеться.

Ось тобі взірець такого куреня:

Як його збудувати, розказує Тобі цей рисунок. Та­кі курені-захистки будували собі наші пластуни в Кар­патах, коли купити шатра іне мали спромоги. Будова його вимагає більше праці, помисловости і підхожого матеріялу, але старанно зроблений, такий курінь добре захищає від дощу, вітру, а навіть сильної бурі.

Щоб жити вигідно в таборі, пластун мусить вміти збудувати собі тимчасове сховище на одну ніч або й тривалішу хижу, якщо збирається таборувати довший час.

Яке сховище будувати – залежить від околиці й погоди.

Зверни увагу, з котрого боку віє вітер; задню стіну сховища зверни в цей бік, а вогнище зроби перед входом. Якщо збираєшся таборувати там, де багато дерев, і якщо маєш право їх уживати, то ти можеш вибрати собі довільно один з багатьох типів сховищ. Тимчасове сховище на одну ніч – це найпростіший вид хижі.

Вбиваєш сильно в землю прямовисно дві жердки і на їх вершки кладеш поперечку. На цю поперечку спираєш більше тичок з боку вітру та кладеш на них дальші поперечки для прикріплення галузок, комишу, деревини, хмизу чи іншого матеріалу на дах.

Для одного чоловіка може бути таке сховище зовсім мале, три стопи заввишки спереду, три стопи завширшки і шість стіп завдовжки. Вогонь розклади яких чотири стопи перед входом і лягай у сховищі вздовж вогню.

Пошивання хижі

Коли берешся пошивати дах, починай знизу і клади матеріал верствами, одну вище одної так, як кладуть дахівки. Так зробиш дах непромокальним.

Для пошивання можеш ужити грубих, завжди зелених гілок чи трави, комишу, дернини, кори чи дощинок, званих “ґонтами” або малих гілок вересу, тісно скручених.

Звичайно, закінчивши пошивати стріху, радять класти на неї кілька галузок і грубших паль, щоб стріху втримати під час завірюхи.

Інші хижі

Якщо захочеш збудувати цілу хатку, можеш зробити собі стріху, спираючи її з обидвох боків головної крокви. Але поодинокої стріхи з вогнем перед нею цілком вистачає для більшості людей. Інший спосіб будування сховища: зіпри жердку чи хребет скелету на розгалуження нижчого дерева, яких 5 стіп над землею, з тим, щоб долішній кінець жердки був віддалений яких 7 стіп від дерева в напрямі вітру; на ту жердку зіпри бічні поперечки й пошивай, як звичайно.

Де немає під рукою жердок, нагромадь купу хмизу, вересу і т.п. півколом, щоб він творив малу стіну і захищав від холодного вітру, а у відкритій частині півкола розведи вогонь.

Зулуси будують свої хижі так, що вбивають в землю прямовисно довгі тички по обводі кола. Вершки згинають до середини і зв’язують їх разом. Опісля переплітають ці тички гнучкими прутами впоперек і дістають щось на зразок округлої клітки для птахів. Це все покривають солом’яними матами чи пошивають або переплітають соломою. Інколи залишають малий отвір угорі, що править за комин.

Червоношкірі індіани будують свої “Ті-Пі”, зв’язуючи кілька довгих жердок разом у стіжок і покриваючи їх брезентом чи зшитими разом шкірами.

Якщо в твоєму шатрі чи сховищі занадто гаряче на сонці, накрий його покривалом або накидай на верх соломи. Що грубша стріха, то холодніше в шатрі влітку. Якщо ж у хижі холодно, зроби грубшу нижню частину стін або збудуй знадвору навколо хижі малу стінку з дернини в стопу заввишки.

Ніколи не забувай викопати навколо хижі добрий рівчак, щоб твоєї долівки не залила вода знадвору, коли вночі пройде злива.