Розведення вогнищ

Індіани завжди вміли дуже спритно поводитися з вогнем. Вони вживали чотирьох родів вогнища. Ватра Ради всередині “Ті-Пі” – це обрядовий рід вогню. Ватра Приязні – трохи більша за першу – може зігріти кожного в оселі. Сигнальну Ватру будували для висилання димових знаків. Куховарська ватра – це дуже малий вогник з жевріючою червоногарячою гранню. Пластуни вживають таких самих родів вогню.

Очищення місця. Перш ніж запалити вогонь, згадай про те, що робить в такому випадку кожний лісовик; він усуває навколо всю траву, сухе листя, папороть, верес, щоб перешкодити вогневі перекинутися на траву чи кущі, що довкола нього. Не одну велику лісову пожежу спричинили молоді жовтодзюби, бавлячися з вогнем, що їм здавався таборовою ватрою. Там, де є небезпека, що може загорітися трава, тримай напоготові галуззя чи старі мішки, щоб задушити вогонь.

Пластуни завжди повинні бути на сторожі, щоб відразу могти загасити лісову пожежу, що в будь-який час може випадково знятися; це буде їхнім “добрим вчинком” перед власником лісу чи людьми, що їх стада і збіжжя можуть бути в небезпеці.

Приготування вогню. Вчитися запалювати ватру з того, що “хтось чув, як хтось казав” – ні на що не придасться. Єдиний спосіб – вважати на подані тут вказівки – і опісля самому практично вчитися готувати й запалювати вогонь.

В книжці п. н. “Два малі дикуни” подано такі віршовані вказівки, як приготувати вогонь:

“Насамперед звій сухої з берези кори,
Далі м’які сухенькі галузки клади,
А накінець смеречини, щоб котел кипів,
Щоб ти собі біля ватри, як вдома сидів”.

"Пальником" з сухого дерева легше запалити вогонь

“Пальником” з сухого дерева легше запалити вогонь

Пам’ятай, що звичайна хиба початківця – це його спроба зробити великий вогонь. Ніколи не побачиш лісовика, щоб таке робив; він уживає для свого вогню якнайменшу кількість палива. Насамперед назбирай палива. Зелене свіжостяте дерево нікуди не годиться, так само й сушняк, що довго лежав на землі. Проси дозволу обламувати сухе галуззя з дерев.

Все, що потребуєш - це один сірник, коли так збудуєш вогонь

Все, що потребуєш – це один сірник, коли так збудуєш вогонь

Коли приготовляєш вогонь, поклади кілька полін плоско наспід, особливо тоді, коли ґрунт вогкий. На них поклади підпалку, тобто дрібні тріски, хмиз чи інший матеріал, що легко займається від сірника. На тому збудуй стіжок з тонких гілок чи трісок з сухого дерева так, щоб спирались одні на одних й на підпалку. Це називаємо “ядром ватри”.

Добре ядро зробимо легко, розколовши дерево на кілька полінець чи трісок, як на рисунку. Це називаємо “запальником”. Коли його покладемо сторч, розколеним кінцем униз, тоді він швидко займеться ясним полум’ям.

На ядро кладемо кілька грубших трісок, щоб зробити більший вогонь.

Як запалювати вогонь. Це все запали, підклавши сірник під підпалку.

Коли дерево вже справді загорілось, приложи грубшого пруття, а далі полін.

Жовтодзюб, запаливши вогонь, гасить сірник і відкидає його на землю. Лісовик же, перш ніж сірник відкинути, переламає його наполовину. Чому? Коли сірник ще зовсім не згас і ще тліє, впече його в руку і так зверне на себе увагу.

ТОМ-ЖОВТОДЗЮБ Ч. 6. ТОМ РОБИТЬ ВОГОНЬ. Щоб запалити вогонь - він все приготував, як видно. Та радости в нього з того ні трішки не видно.

ТОМ-ЖОВТОДЗЮБ Ч. 6.
Щоб запалити вогонь – він все приготував, як видно.
Та радости в нього з того ні трішки не видно.

Різні роди вогнищ. При куховарському вогні важлива річ, щоб мати багато червоногарячого жару. Три великі поліна умістіть на землі у формі зірки, як спиці в колесі, щоб середні кінці були спрямовані в вогонь. Такий вогонь ніколи не погасне, бо коли поліна надгорять, досить їх підсунути досередини, щоб витворилась свіжа грань. Вогонь, добутий таким способом, дає дуже мало полум’я і диму.

Коли хочеш, щоб вогонь горів ясним полум’ям цілу ніч, щоб світив або грів, зроби зірчастий вогонь; одне поліно повинно бути таке довге, щоб сягало аж до твоєї руки; тоді можеш його час від часу підсунути досередини, причому не треба тобі вставати.

"Зірчастий вогонь" творять поліна, зложені як шпиці в колесі

“Зірчастий вогонь” творять поліна, зложені як шпиці в колесі

Щоб вогонь тлів цілу ніч, прикрий його купою попелу. Вранці легко роздуєш жар, і вогонь буде готовий для вжитку.

Ось як у Північній Америці роблять вогонь для огрівання шатра:

Вбий у землю два сильні палі, на відстані коло чотирьох стіп один від одного, обидва легко нахилені назад. Зрубай молоду деревину з пнем, яких шість цалів завтовшки; розріж його на частини, чотири стопи завдовжки. Поклади три чи більше таких полін одне на одне, спираючи їх на вбиті в землю палі. Цей “рефлектор” творитиме задню стінку ватри. Тепер поклади два короткі поліна по боках вогню, і третє впоперек них так, щоб закрило вогонь спереду. Всередині цього квадрата збудуй стіжковату ватру; вона даватиме багато тепла. Зрозуміло, квадрат треба збудувати в напрямі проти вітру.

Вогонь з "заслоною" уживають у Північній Америці, щоб огрівати шатро, особливо коли таборують взимі

Вогонь з “заслоною” уживають у Північній Америці, щоб огрівати шатро, особливо коли таборують взимі

Гасіння вогню. Пластун дуже уважає на вогонь. Скориставшися вогнем, він не відійде з того місця, поки його добре не загасить. Вогонь треба гасити водою й землею і треба його добре затоптати, щоб не залишилася жодна іскра, що могла б пізніше спричинити пожежу. Вкінці кладемо на вогнище кусник дернини, що його ми викопали там перед запалюванням вогню, щоб ані сліду не було по вогнищі.

У таборі здадуться щипці до вогню. їх можна зробити з букового чи іншого жилавого кийка, в чотири стопи завдовжки й цаль завгрубшки. Вистружи його всередині більш-менш до половини; вложи цю середню частину в гарячий жар на кілька хвилин і опісля зігни кийок, аж поки обидва кінці зійдуться. Тоді стесуєш внутрішню частину кінців, щоб краще хапали, і маєш готові щипці.

Виріж середину кийка, поки його зігнеш на щипці для вогню

Виріж середину кийка, поки його зігнеш на щипці для вогню

Як зробити вогонь без сірників. Що ти зробиш, коли тобі треба розпалити вогонь і не маєш сірників?

Зулуський хлопець поборює цю трудність так: він вишукує кусень твердого прутика і вертить ним дірку в м’якому дереві. Внаслідок дуже швидкого свердлування йому вдається розжарити дерево, яке опісля запалює суху траву чи лико з кори дерева, а ними він уже розпалює вогонь.

З Південної Африки до Австралії – далеченька дорога, тисячі миль через океан. А проте, коли приїдеш до Австралії, побачиш, що тубільці мають тут багато подібних звичок і багато таких самих хитрих вигадок, як їх вживають дикуни Південної Африки.

Австралійський хлопчина запалює вогонь свердлуванням палички в м'якому дереві

Австралійський хлопчина запалює вогонь свердлуванням палички в м’якому дереві

Червоношкірі індіани Північної Америки мають теж свій спосіб розпалювати вогонь, і їхнім способом дуже часто користуються пластуни.

Щоб розпалити вогонь, хлопець бере веретено з твердого дерева, тримає його сторч однією рукою, охороняючи собі долоню куснем дерева чи каменем, і прудко крутить ним за допомогою лука, обкрутивши веретено тятивою.

Кінець веретена крутиться на дощині з м’якого дерева, що її хлопець притримує ногою.

Ямка, зроблена веретеном, сполучена з малим зарізом збоку дощинки, щоб жар з-під веретена міг впасти в цей малий отвір і запалити губку, що її там хлопець примістив.

Так то хлопець, що раз навчився цього способу робити вогонь і знає, який рід дерева для цього вжити (бо не кожне дерево годиться), може йти в ліси без коробки сірників і все ж таки може загрітися чи зварити собі їжу, коли тільки захоче, запалюючи вогонь лісівницьким способом.

Тубільці на Борнео роблять вогонь, потираючи дерево гнучким прутом

Тубільці на Борнео роблять вогонь, потираючи дерево гнучким прутом

Червоношкірі індіани й пластуни вживають луку й свердла, щоб запалити вогонь

Червоношкірі індіани й пластуни вживають луку й свердла, щоб запалити вогонь

Оприлюднено в Без категорії

Таборове куховарство

Пластун мусить знати, як зварити собі м’ясо чи городину або спекти хліб без звичайного куховарського посуду.

Приготування м’яса. М’ясо можна приготувати так: нанизуємо його на гострий кілок і вішаємо близько вогню. Так воно спечеться на рожні. Можна теж узяти віко від старої бляшанки від сухарців і вжити її як сковороду. Дай до неї жиру, щоб м’ясо не пригоріло.

Або зроби собі “кебоб”: Розріж м’ясо на пластирі 1/2- 3/4 цаля завгрубшки. Поріж їх на шматки з проміром 1/1 і 1/2 цаля. Насили їх на прутик чи залізний рожен і примісти біля вогню або завісь над гарячим жаром на кілька хвилин, поки м’ясо не спечеться.

М’ясо можна також загорнути в кілька аркушів мокрого паперу або покрити глиною і вложити в жар, де воно вже само спечеться.

Мисливська нежирна тушкована печеня. Покрай нежирне м’ясо або дичину на маленькі шматки 1/1 і 1/2 цаля завбільшки. Змішай разом трішки муки, солі й перцю і добре цим натри м’ясо. Зрум’яни це на ложці жиру в горшку, мішаючи так, щоб м’ясо припекти, але не спали. Додай чистої води і повісь горщик високо над вогнем. Слідкуй, щоб вода не дуже кипіла, а тільки легко варилася. Пізніше додай порізаної городини, як картоплі, моркви і цибулі. Води не може бути забагато, вона має це все ледве прикрити. Вари, поки не зм’якне.

Приготування птиці й риби. Птицю і рибу можна варити тим же способом. Птицю найлегше обскубати відразу після того, як її вбили. Але коли її печемо в глині, тоді не треба скубати, бо пір’я прилипне до глини, коли вона твердне у вогні. Коли глину розіб’єш, птиця випаде печена, без пір’я, як зернятко горіха з лушпини.

Інший спосіб печення птиці: очищуєш нутрощі птиці й підшукуєш камінь, більш-менш величини нутра. Розпікаєш його, поки не стане червоним, і вкладаєш до нутра птиці, а птицю настромляєш на залізний рожен чи на дерев’яний кілок і печеш над вогнем.

Вогнище можна зробити з двох рядів дернини, цегол, грубих колод чи каміння. Примісти або повісь свої горшки над ними

Вогнище можна зробити з двох рядів дернини, цегол, грубих колод чи каміння. Примісти або повісь свої горшки над ними

Вогнища. Пластун звичайно має свій власний горщик чи їдунку, або таборовий казанок. У ньому він може кип’ятити воду, варити городину або тушкувати м’ясо.

Щоб варити в своєму горшку, постав його на кінці полін зірчастого вогню (де він може впасти, коли на нього не вважати) або, ще краще, постав його на землю в гарячий жар вогню. Або змайструй собі триніжок над вогнем з трьох зелених кийків, зв’язавши їх разом згори. Горщик завісиш на дроті або ланцюзі.

Ще краще зробити вогнище з двох рівнобіжних валів з дернини, цегли, грубих полін чи каменів. Ці вали мають бути пласкі згори, яких шість стіп завдовжки, і віддалені один від одного з одного кінця на чотири цалі, а з другого – на вісім, ширшим отвором – проти вітру.

Ось кілька проектів, як уліпшити влаштування таборової кухні й улегшити варіння.

Ось кілька проектів, як уліпшити влаштування таборової кухні й улегшити варіння.

Ти також повинен зробити собі гаки і вішаки, щоб на них вішати горшки над вогнем. Деякі способи, як їх майструвати, показані на рисунку.

Вказівки для куховарства. Коли кип’ятиш воду в горшку на вогні, не затискай покришку занадто сильно. Коли в горшку твориться пара, вона мусить мати якийсь вихід. Щоб дізнатися, коли вода починає кипіти, не мусиш знімати покришку й дивитися, досить прикласти до горшка кінчик патичка чи ножа, і – коли вода кипить – ти відчуєш дрижання горшка.

Вівсяна каша. Влий до горшка чашку води на одну особу. Додай щипку солі на кожну чашку води. Коли вода кипить, засипай вівсяною мукою, мішаючи паличкою або довгою ложкою. Кількість муки залежить від того, чи хочеш мати кашу густу чи рідку. Вари легко, весь час мішаючи, поки каша не звариться.

Не роби так, як я раз зробив, коли був ще жовтодзюбом. До мене прийшла саме черга куховарити і я думав, що зроблю обід різноманітнішим, коли зварю суп. Я мав трохи горохового борошна і змішав його з водою, зварив і подав на обід як гороховий суп. Але не додав до нього взагалі ані заправки, ані м’ясного соусу. Я не знав, що це необхідно і що це запримітять. Проте, це відразу запримітили, назвали мій чудовий суп “мокрим гороховим пудінґом” і сказали, що можу його сам з’їсти – ба, не тільки сказали, що можу з’їсти, але – на загальну радість – мене примусили з’їсти. Такої помилки я більше ніколи не зробив.

Варіння у скриньці з сіном. Варіння у скриньці з сіном – це найкраще варіння в таборі, бо ти маєш тільки почати, а решту зробить скринька з сіном сама. Ти можеш тоді собі вийти й грати таборові ігри з друзями, а коли повернешся, побачиш, що твій обід сам зварився. Очевидно, за умови, що ти зробив правильний початок. Якщо ні, – ну то не втішатимешся в гуртку занадто великою славою!

Ось як треба починати діло: роздобудь дерев’яну скриньку. Вистели її грубо по боках і на дні часописним папером, а тоді виповни решту сіном або знов-таки папером. Втопчи все те гаразд, залишивши посередині місце на горщик, щоб знизу й з боків було якнайбільше сіна. Зроби з сіна подушку, або грубший матрац із складеного паперу, щоб цим прикрити горщик зверху.

Наповни горщик їжею і, коли вже добре кипить, швидко встроми у скриньку з сіном. Втопчи тісно сіно чи папір з усіх боків і згори та накрий подушкою, притисни на те віко якимсь тягарем.

М’ясо вариться таким чином яких чотири-п’ять годин. Вівсяну кашу кип’яти п’ять хвилин, а тоді залиш у скриньці на цілу ніч. На сніданок буде саме готова.

Як пекти хліб. “Доказом спритності таборовика є вміння спекти вівсяну паляницю, зварити квасолю і приготовити вудженину”.

Щоб спекти хліб чи паляницю, візьми борошна, додай трішки солі й порошку до печива, зроби з того стіжок і наверху зроби в ньому ямку, немов чашка на воду. Налий там води і все добре виміси, аж поки не витвориться брила тіста. Посип собі руки борошном, щоб тісто до них не липло, пригладь його і виробляй з нього більші буханці, або менші булочки.

Тоді виклади їх на решітку на жар. Або відсунь частину вогню набік, положи тісто на так спорожнене місце, обгорни його з усіх боків гарячим попелом і лиши, нехай печеться.

Так можна пекти тільки малі буханці.

Хліб на сковороді. Ось інший добрий спосіб:

Хліб можна спекти взагалі без печі. Обкрути тісто довкола палиці і печи над гарячим жаром

Хліб можна спекти взагалі без печі. Обкрути тісто довкола палиці і печи над гарячим жаром

Заміси середньотверде тісто з таких складників: одна чайна чашка борошна, 1 дрібка солі, 1 ложка цукру, 1 ложечка порошку до печива. Розігрій сковороду до смаження і вимасти її добре жиром, виклади на неї тісто і поклади близько до вогню. За кілька хвилин тісто підросте й ствердне. Тоді підіпри сковороду збоку, щоб стояла майже сторчма, звернена до вогню. Так печи один бік плескатої паляниці. Опісля оберни її і печи з другого боку. Щоб переконатися, чи вона вже добре спечена, встроми в тісто дерев’яну тріску: якщо до тріски не прилипло тісто – паляниця спеклася наскрізь.

“Скрутень”. Ще інший спосіб: виріж грубший кийок, загостри його на тоншому кінці, обтеши кору і загрій на вогні. Зроби з тіста довгу “ковбасу”, яких два цалі завширшки і півцалі завгрубшки, і обкрути її спірально на кийок. Примісти кийок близько вогню, обертаючи його час від часу, і так тісто нехай печеться.

Пекарська піч. Якщо хочеш мати справжній хліб, треба змайструвати якусь піч, вживаючи чи то старого глиняного горщика, чи то бляшанку, яку вкладаємо у вогонь та обгортаємо з усіх боків жаром. Або зроби глиняну піч, розведи всередині вогонь, а коли вона добре розпечеться, вигріби вогонь, вложи тісто й затули щільно отвір, поки не спечеться хліб.

Чистота. Старі пластуни звертають особливу увагу на чистоту кухні. Вони дбайливо й дуже ґрунтовно чистять горщики, тарілки, вилки, ножі. Вони знають, що на розкинених навколо нечистотах і залишках їжі збирається мушня.

А мухи дуже небезпечні. Вони переносять на своїх ніжках зарази хвороб, і коли сядуть на їжі, залишають там отруту. А ти це їси – і потім дивуєшся, чому захворів.

Тому й треба дуже дбати, щоб таборова кухня була дуже чиста, щоб мушня там не водилася. Всякі помиї і залишки треба спалити або викинути у відповідно викопану яму та закопати, а не розкидати по цілій околиці.

Гурткові зобов’язані пильнувати, щоб того всі дотримувалися.

Запам’ятай, що “Пластун – чистий”.

ГУРТКОВІ ВПРАВИ В КУХОВАРСТВІ

Пластуни повинні вміти варити ще поки йдуть таборувати. Навчи їх найважливішого: варіння картоплі і каші, м’яса і городини. В тому можна вправлятися під час зими.

Зроби вправи в мішанні тіста і печенні скрутнів і паляниць.

Зроби скриньку з сіном і користуйся нею.

Зроби собі власні полотняні мішечки на харчі.

Нехай гуртки змагаються у виготовленні списку страв із зазначенням, скільки чого треба тощо.

Візьми сирі пайки харчів на прогулянку, зроби вогонь і звари собі їжу.

Роби спроби з різними родами вогнищ, поки не знайдеш такого, що видаватиметься тобі найвигіднішим для варіння у твоєму гуртку. Опісля змайструй кілька кухонних устаткувань.

Оприлюднено в Без категорії

Пластове вогнище

Розкласти вогонь на вільному повітрі не раз не така легка справа, як це могло б здаватися.

Важливо при тому, щоб зібране й складене паливо зайнялось вогнем уже від першого сірника і не погасло, коли згорить перший легкопальний матеріял. Уміння роз­палити вогонь одним чи двома сірниками може дуже пригодитися Тобі, особливо, коли в Тебе немає більше сірників. А це легко може трапитись Тобі на мандрівці, в час походу чи у темряві, коли вогню Тобі і Твоїм дру­зям дуже потрібно.

Ось як Тобі треба братись до розпалювання вогнища:

    • Вибери догідне місце, не менше як 5 кроків від кущів чи найближчого дерева. Дивись, щоб вогонь не по­шкодив галуззя найближчих дерев. Зверни увагу на те, куди віє вітер — туди він буде нести полум’я та іскри.
    • Прочисти вибране місце, зриваючи в промірі трьох кро­ків суху траву, визбирай сухе листя, шишки, ча­ти ння і т. п.
    • Назбирай сухих, але не прогнилих галузок або нару­бай сухих патичків з грубілого куска дерева, таких довгих, щоб можна було з них поставити малу піра­мідку, подібну до стіжкуватого індійського намету. Приготуй матеріял на розпал, як напр., сухий зі­м’ятий папір, суха трава, солома, просохле чатиння і т. п. Приготуй трохи довшого і грубілого сухого дерева.
    • Тепер викопай у землі малу ямку, поклади туди легкопальний матеріял, над ним збудуй пірамідку з приготованих малих патичків, а тоді ще другу, тро­хи вищу від першої, з грубшого матеріялу.
  • Тепер стань навколішки плечима до вітру, засвіти сірник, почекай, щоб розгорівся, і, охороняючи до­лонями від вітру, підсунь його під легкопальний матеріял, якнайближче землі.

Стіжок

  • Якщо піраміда загориться, докладай щораз то груб­ілі куски дерева з того боку вогнища, звідки віє вітер. Коли на цьому вогнищі думаєш варити страву, то треба для цього багато жару. В тому випадку кладемо кілька грубших полін кінцями у вогнище і підсуваємо їх щораз далі в середину вогню. Вогке чатиння, солома, гниюче листя дають багато диму. Ним можемо проганяти комарів, а також давати ди­мові сигнали, як це робили колись наші козаки на степах України, остерігаючи перед ворогом, що на­ближався.

Щоб зварити страву, будуємо звичайно польову кухню, про що буде мова в дальшому розділі цієї книж­ки (дивись: Будова кухні й умілість куховарства), але коли на це немає часу, можемо зварити одну-дві страви теж над вогнищем. Мусимо для цього мати на чому за­вісити казан.

Для одної страви можемо вдоволитися, одним, добре в землю застромленим, трохи зігнутої форми дрючком чи гилякою.

Казан над вогнем

Якщо хочемо варити дві або більше страв, тоді вживаємо риштовання з двох розгалужених стовпців і поперечки або й двох сирих грубих полін, покладених побіч.

Дуже важливо, щоб добре й прямовисно вбити в землю стовпці (ніжки). Коли вони слабо осаджені або похилі, може нас стрінути прикра несподіванка: ри­штовання разом зі стравою може перевернутись.

2 казанки над вогнем

В кам’янистому терені дуже важко або й неможливо вбити як слід стовпці. Тоді можемо для завішення ка­зана вжити триніжок (“козел”) з досить довгих рівних дрючків (палиць). Вбивати їх у землю непотрібно, ви­стачить обложити кінці палиць камінням. Можемо теж нашвидкуруч покласти кілька рівних каменів, які будуть творити підпору для казана, і поміж «ими розпалити вогонь.

Куховарення на твердому грунті

При паленні вогнища пам’ятай про такі дві важли­ві речі:

  • Впевнися, що на тому терені вільно палити вогонь.
  • Не залишай вогню без уваги, а відходячи, розгорни жар, закинь вологою землею і погаси його так до­кладно, щоб він не міг розгорітись наново.

Від необережно залишених вогнів згорають нераз дуже великі простори лісів. Тому у різних державах за таку злочинну недбайливість карають навіть тюрмою.

Оприлюднено в Без категорії

Будова кухні й умілість куховарства

Уже з підготовки до 1-ої проби “Скобиного крила” Ти знаєш, як правильно розпалювати вогонь і ставити найзвичайніші підпори для казанка чи іншого посуду, в якому вариться страву. В кам’янистому терені це буде де­кілька рівних камінних плит чи бльоків, покладених рів­нобіжно. В лісі це будуть два короткі, грубі поліна си­рого дереіва, покладені одне побіч одного, або два розга­лужені вгорі стовпці, вбиті в землю, з поземним дрючком для вішання казанка. На цих на швидку руч збудованих спорудженнях можна зовсім добре куховарити. Але коли дозволяє час, мож«а їх поліпшити, збудувати триваліше, придумати потрібні додаткові спорудження тощо.

Наприклад, коли кухня з дерев’яних стояків, можеш її “обмурувати” так, щоб вітер спрямовував полум’я вгору, під повішені казани. Можеш зробити різні вішаки. Це може бути прямий кусень дерева з кілками вбитими у просвердлені дірки, можуть бути дві дерев’яні “ключ­ки”, зв’язані водно, або одна ключка з понарізуваними на рівному кінці зубцями для вішання казанка. На тако­му дерев’яному вішаку можна вішати одразу дві посудини, вкладаючи меншу в більшу, наповнену водою, щоб страва не пригоріла.

Куховарення на таборі

Коли є багато каміння, можна кухню змурувати, вживаючи глини чи землі для заповнювання щілин. У глинястому ґрунті можна на спадистому терені викопа­ти кухню в землі так, щоб можна було обійтись без ві­шаків.

Кухня

Крім цього, можна спорудити з підхожого матеріялу стіл, вішак на посуд і ін. Тут широке поле для вияву Твоєї помисловости. Придумуй сам, як найкраще і най- практичніше можна влаштуватись та виконати роботу в кожних інакших умовах.

Звичайно, коли на мандрівці цілий гурток, тоді при­значаємо двох до куховарського діла: одного, більш до­свідченого, на “кухаря”, а другого на помічника, голов­не завдання якого заготовляти паливо й підтримувати вогонь відповідно до вказівок “кухаря”. Крім цього, до­помагаючи в усьому і спостерігаючи, “помічник” наби­рає куховарської вмілости.

Завдання кухаря — устійнити з провідником манд­рівки і з інтендантом “меню” і зварити на передбачений у програмі дня час їжу для цілого гуртка. На мандрівці цілим гуртком не годиться, щоб кожний куховарив тіль­ки для себе, хібащо для особливої вправи в куховаренні був у програмі винятково передбачений на це час. Гур­ток — це ніби одна сім’я. Спільно й однаково харчуємо­ся на мандрівці, чим Бог послав.

Важливе завдання кухарів поводитись ощадно з хар­чами, тобто зварити якраз стільки, скільки треба для гуртка, не замало, але й не забагато. Харчі обраховані на час Вашої мандрівки. К’оли хоч і шачну, але у вели­кій кількості зварену страву треба викинути, може гур­ток при кінці мандрівки опинитись у дуже скрутному становищі.

А тепер: що і як варимо на мандрівці? Це залежить в першу чергу від того, якою околицею мандруєте. Коли проходите ‘близько осель, де можна дістати свіжі продук­ти, як молоко, яйця, м’ясо, городина, овочі, тоді Ваше “меню” не повинно набагато різнитись від домашнього. Очевидно, не буде воно, може, таке багате й вибагливо приготоване, але мусить бути поживне й смачне. Та зваж одну для нас, пластунів, основну оправу: ми, пластуючи, готуємось до тверділого життя, до умов, коли треба да­вати собі раду самим. Тож не годиться нам для вигоди й лінивства ікористати з готового харчу в консервах, якого тепер усюди так багато у різних видах, хіба з та­ких харчі®, які нам конче потрібні, а в іншому виді їх не можемо дістати чи зготовити. Тож не купуємо гото­вих юшок, вареного м’яса, вареної городини тощо, бо тоді ми не вправлялись би в куховарстві, а тільки в під- гріванні кимсь іншиїм зготовлених страв. Та й не велика була б у цьому штука. Інше діло в таборах, де йдеться про прохарчування великої кількосте молоді, а не про нашу заправу в цій ділянці пластування. Тож треба нам, мандруючи, набирати досвіду у справжньому варенні. На сніданок молоко з якоюсь кашою або саме, какао, чай, яйця. Для цього купуємо (а в потребі печемо) хліб, масло, повидло (це останнє консервоване). На обід чи вечерю варимо юшку з м’ясом або городиною чи борщ, печемо чи варимо картоплю, кашу заправлену салом, м’ясо тощо. Досвідчений у куховарстві пластун може почастувата нас навіть блинцями чи рижом із ягодами, або варенням та іншим десертом.

Не маємо змоги подати Тобі в цьому підручнику куховарських приписів. Дістань добру й багату на різні потрави куховарську книжку (видану в Україні) п. н. “Українські страви”. Навчись удома варити хоч одну – дві страви, заки виберешся в мандрівку і спробуєш на собі і своїх друзях з гуртка своєї куховарської здібно­сте.

Інше буде “меню”, коли в околиці, де будете про­ходити, не буде людських осель. Тоді ввесь харч у як­найбільш сухому й легкому стані доведеться Вам нести з собою. Все мусить бути до подробиць продумане перед мандрівкою, бо інакше будете терпіти недостаток, а то й голод. Крім того, що міститься у Ваших наплечниках, можете розраховувати ще на упольовану (якщо дозво­лено) звірину, зловлену рибу, назбирані ягоди чи гри­би тощо. Так ягоди, як і гриби можеш їсти тільки тоді, коли немає сумніву, що вони їстивні й не отруйні.

Мандрівники придумали особливі куховарські при­писи. Наприклад, можна спекти птицю, обліпивши її ра­зом із пір’ям глиною, у ямці з жаром і приском. Можна опекти рибу, прибивши її, уздовж розкраяну, до дошки і поставивши близько жару.

Хліб можна пекти в посудині в ямці з жаром і при­ском, або пекти своєрідні бублики (“обарінки”), обвивши валок тіста довкола кілка та поставивши його побіля жару.

Можна зладити рожен і пекти на ньому птицю чи куски порізаного м’яса. Усі цікаві приписи разом із рисунками найдеш у книжці англійською мовою п. н. “The Outdoor Picture Cookbook”, автора В. Jones-a, досвідченого мандрівника й кухаря, або в інших подіб­них виданнях.

І, до речі кажучи, добрим кухарем мусить стати кожний, кому доводиться з обов’язку перебувати серед природи (лісники, дослідники природи і ін.). Кожний з них хоче смачно з’їсти, а немає звичайно, крім нього, ні­кого, хто б його міг у куховарстві виручити — тож “на­вчить біда ворожити”.

Але ми, пластуни, не хочемо, щоб аж біда нас учи­ла. Ми готуємось завчасу давати собі раду самі, тим біль­ше, що куховарство на лоні природи це справжня при­ємність, зайняття, яке дає нам вдоволення і признання від друзів. Тому робимо це завжди охоче й весело.

Оприлюднено в Без категорії

Куховарські приписи

І. У СКОВОРОДІ

1. Легкі налисники (на 8 осіб). 3 чашки муки, 1 ложка соли, 11/2 ложки порошку до пегіння, 1 до 2 яєць, 2 гашки молока, 2 ложки розтопленого масла або оливи, олива до смаження.

Замішати разом муку, сіль, порошок. До­дати збиті яйця, молоко та розтопленого мас­ла. Все добре помішати та по одній ложці ви­ливати на гарячу, помащену оливою сковорід­ку. Смажити аж поки не вийдуть бульки звер­ху налисника. Обернути на другий бік.

2. Присмажений сирний сандвіч. Покласти відрізок чи два американського сиру між два окрайці «білого» хліба. Легко помастити верхи сандвіча (з одного і другого боку) маслом і покласти на гарячу, помаще­ну товщем, сковорідку. Коли один бік зару­м’яниться, обернути на другий бік. (Такий сандвіч дуже смачний із гарячою помідоро­вою юшкою).

3. Смажена картопля. На помащену сковороду (з розігрітим мас­лом чи оливою) тонко нарізати почищену кар­топлю й посолити. Коли картопля з одного боку зарум’яниться, обережно обернути П на другий бік. Добре посмажену картоплю накри­ти покришкою і за хвилину відставити (зняти з вогню).

4. “Розтріпані Йоськи” на 6 осіб. 1 фунт меленого м’яса, 1 велика цибуля, 1 пушка помідорового соку або «пасти», 1 ло­жечка соли, 1/2 ложечки перцю, 1/2 чашки води, олива.

Присмажити на оливі до м’якости покрая­ну цибулю, додати м’яса і мішаючи смажити аж кусочки м’яса будуть бронзового кольору. Увілляти одну пушку помідорового соку, во­ди, додати перцю та соли. Все добре вимішати. За 15 хвилин можна подавати на булочках чи хлібі.

5. Ковбаски. Смажити на посмарованій сковорідці ра­зом із розрізаною булочкою, яку кладемо роз­різаним боком на сковорідку, щоб гарно зару­м’янилася. Треба пильнувати, щоб булочка не згоріла, бо ковбаска потребує довше смажи­тись. Найпевніше буде, коли її смажитимемо тоді, як ковбаска уже зарум’яниться.

Ковбаски з “несподіванкою”. Розтяти поздовж ковбаску. Вкласти все­редину сиру чи квашену капусту. Зверху обвинути ковбаску скибкою солонини. Смажити на сковороді до рум’яности.

ІІ. В БАНЯКУ

1. Основна юшка (на одну особу). Кілька кусочків м’яса, 1/2 цибулі, 1 лож­ка масла, 1 картопля, 1/4 чашки гороху або одна сира морква, 2 чашки води, сіль, перець.

На дні баняка підсмажити на маслі на­краяну цибулю до румяности. Додати м’яса, горошку (моркву), води. Варити помалу аж м’ясо буде м’яке. Прикінці (з півгодини перед тим, як юшка мас бути готова) додати дрібно налряної картоплі, до смаку соли та перцю.

2. Локшина з сиром (“клюски”). На солений окріп кинути пачку якогобудь роду локшини (макаронів). Помішати та по­чекати з 15-20 хвилин. Обережно довгою ви­делкою чи патичком витягти та спробувати перекусити локшину, чи м’яка.

Відцідити та легко перемішати з ложкою масла. До локшини додати якогонебудь сиру та добре помішати (найкраще білий фармер- ський сир, або жовтий (американський).

3. Мішанка (на 8 осіб). Цибуля, 8 ковбасок, 2 пушки пегенсл ква­солі («бейкед бінз»), 1 пушка кукурудзи, мас­ло або олива, сіль, перець, хліб або булочки.

Підсмажити на маслі чи оливі до рум’я­носте дрібно накраяну цибулю. Вкинути до неї покраяні ковбаски. Добре їх підсмажити. До­дати печеної квасолі та кукурудзи разом із сосом. Подавати гарячі з хлібом чи булочками.

III. НА ПАТИКУ

1. Кручений хліб (на одну особу). 1/2 чашки муки, 1 ложечка порошку до печіння, 1 ложечка оливи або маргарини, дріб­ка соли, 1/4 чашки води (приблизно), додат­кової муки. Зелений (сирий) патик, обчищений на одну третину з одного боку, паперовий ку­бок.

У кубку замішати борошно, порошок, сіль. Додати оливи або маргарини. Доливати помалу води, щоб зробилося густе тісто. Як­що тісто зарідке, додати трішки муки. При­гріти обчищений кінець патика і посипати бо­рошном. Побілити руки мукою. Зробити з тіс­та довгий пас. Обкрутити тісто довкола пати­ка, лишаючи вільне місце між пасками. Обер­таючи на всі боки, смажити б цалів від жару, щоб середина спеклася, а верх не пригорів.

Тісто легко само відстане від патика, ко­ли буде готове. Можна тоді начинити дірку в тісті мармелядою, сиром, чи горіховим мас­лом.

2. Піонерська лапка (на 8 осіб). фунти меленого м’яса, 1 гашка тертої булки, 2 яйця, перець, сіль до смаку.

Добре все вимішати. Поділити на 16 час­тинок. Помалу рівно обліпити вичищений кі­нець патика однією частиною «мішанки», але уважати, щоб мішанка довкола патика була всюди однаково завгрубшки. Пекти помалу на жарі, часто обертаючи патика, щоб усе рів­номірно спеклося. Легко покрутити патиком, щоб витягнути готову «лапку» на булочку.

3. “Бабзи”. На довгий «зелений» патик настромити за гергою кусок м’яса (шинка, ковбаса), 1/4 відрізка цибулі, солонини, 1/4 напівзвареноі ба­раболі та грубий відрізок сирого огірка, пов­торюючи цю порцію в тому самому порядку, лишаюги поміж окремими родами харгів від­ступи.

На хвилину приставити патика близько до жару, щоб присмалити, а тоді помалу пекти на віддалі, аж поки все це не спечеться.

4. Десерт на патику (на 8 осіб). 16 «подушечок» (маршмелов), 1 велика коробка ванілевих тістечок, 6 малих чоколяд (кожну чоколяду поділити на 3 частини), зе­лені патички.

Зробити сандвіч із двох коржиків та з од­ним куском чоколяди. На патику прирум’янити «подушечку» та вкласти в середину чоколядового сандвіча. Легко втиснути, — і — «Смач­ного!»

Можна обійтися і без коржиків. Розділи­ти «подушечку». Встромити в середину кусо­чок чоколяди, настромити на патик і присма­жити.

Оприлюднено в Без категорії

Як плянувати меню

Плянуючи меню для свого гуртка чи куреня, Ти повинен повній перш за все подумати про ваші дієтичні потреби. Твоє тіло-потребує певні речовини, без яких різні частини тіла, наприклад: кості, м’язи, мозок не можуть правильно розвиватися.

Твій харч повинен:

  1. Втримувати й розвивати Твоє тіло. Це зроблять протеїна і мінерали, які знаходився в м’ясі, рибі, яйцях і різних молочних виробах.
  2. Дати таким частинам тіла, як печінці, селезінці та іншим ті речовини, що вони їх потребують, щоб справно працювати. Це зроблять вітаміни й мінерали в цитрусових овочах і городині, а також і протеїна в інших харчах.
  3. Дати Тобі досить «палива», щоб Ти міг брати участь у заплянованих зайняттях. Він також повинен давати Тобі енергію, яка огріваяй б Твоє тіло коли надворі холодно. Це зроблять хліб і мучні вироби, в яких багато вуглеводнів, а також і цукор у різних формах. Товщ зберігає енергію на довший час.
  • Як часто їмо різні страви?
  • Молочні страви: кожного дня.
  • Мясні страви (м’ясо, риба, горох, басоля): два рази (або частіше) денно.
  • Яйця: принайменше 4 або 5 на тиждень.
  • Городина і овочі, цитрусові овочі і помідори: принайменше раз на день.
  • Зелена городина: принайменше раз на день.
  • Інша городина і овочі: принайменше два рази денно.
  • Хліб і мучні вироби: при кожному харчуванню.

(Увага!Де тільки загальні вказівки. Малі зміни й відхилення можливі)

Інша важлива річ, яку треба взяти до уваги, коли плянуеться меню, це бюджет. Інтендант завжди старається купити якнайліпший харч за якнайдешевшу ціну. Якщо плянуєш меню на довший табір, перевір, чи не можна би закупити харчі у гуртівні.

Взявши до уваги дієтичні потреби, подумай також про смаки Твоїх друзів і відповідно вибери окремі страви. Довідайся, чи вони воліли б великий обід чи велику вечерю? Порадься також із своїм впорядником або зв’язковим.

Коли ти вже вибрав окремі страви, обчисли скільки її буде потрібно для кожного учасника табору або мандрівки, і тоді помножи цю кількість на число учасників. Додай туди одну або дві «запасові» порції. Краще-мати-трошки забагато ніж замало.

(За скавтським підручником склав ст. пл. Роман Ващук)

Оприлюднено в Без категорії

Варимо в природі без споруд

Ми усі, що привикли вже дуже до вигод, до усіх вишуканих удогіднень щодо варення на електриці чи на спеціяльних кухнях, огріва­них проміннями, думаємо, що без усіх цих спо­руд можна хіба в природі їсти лише холодні, готові харчі, які завчасу були приготовані. Але це зовсім не так. Ми вже не раз подавали на сторінках “Юнака” поради, що і як можна ва­рити на відкритому вогні на курінному чи ман­дрівному таборі, та знаємо з практики, що можна варити дуже смачні потрави. Сьогодні вам приклад, в який спосіб можна спекти кур­ку, маючи лише мотузок і сірники для підпа- лення вогню. Невелику курку треба добре ви­мити, посолити внутрі та напхати начинкою і зашити. Побудувати з двох, відповідної вели­чини та формату, патиків стояк (як показує рисунок). До кінця його прив’язати скручений мотузок, до якого долішної частини прикріпи­ти “віяльце” (зроблене з галузки ВІДПОВІДНО загненої). До “віяльця” прив’язуємо чистий платок або чисту хустину (не паперову!) До другого кінця його прив’язуємо камінь. Кур­ку прив’язуємо сильно до кінця мотузка, а під неї кладемо тарілку або менажку. Збоку від цієї побудови розпалюємо вогонь, який по­винен бути не засильний, але гарячий та від­далений стопу від курки. Як це діється, що курка печеться з усіх сторін, спитаєте. Отож “віяльце” порушається під впливом полум’я, а воно рівночасно крутить мотузок раз в один бік, раз в другий, а мотузок обертає курку. Товщ з курки, який скапує до підставленої ме- нажки, вливаємо постійно знову до курки че­рез маленький отвір, який робимо в ній но­жем, вже після зашиття і повішення на моту­зок. Ось і все. Спробуйте цього літа спекти в цей спосіб курку. Бажаємо вам смачного!

харчування без споруд

Оприлюднено в Без категорії

Чи вмієте добре збудувати кухню?

Коли їдемо на табір чи ідемо на пластову мандрівку, бачимо, що, однак, найважливішою ділянкою піонерства — це будова польових ку­хонь. Ті з нас, що вже складали юнацькі проби, знають добре, що однією з важливих точок жит­тя в природі, є вміти збудувати польову кухню та на ній зварити їжу чи принайменше заварити воду чи усмажити яйця. А як приходиться до теренової гри, не один раз треба не лише вміти збудувати таку кухню, але вміти, напр., спекти на ній хліб чи паляницю, а це вже нелегко. У таких випадках дуже часто виявляється, що на­ші юнаки і юначки дуже незарадні у піонерстві ; не знають підставових засад будови польових кухонь.

Найважливішим при будові добрих польо­вих кухонь є матеріял, що його приготовляємо на підпалекмя вогню. Цей матеріял мусить бу­ти троякого роду: 1) підпалки — сухі листки, малі гилячки, суха кора — усе таке, що швидко запалюється, 2) хмиз — тріски та гилячки, які запалюються від підпалок і довше горять, 3) дро­ва — грубі гиляки і дерева, які запалюються від хмизу і довго горять.

Увесь цей матеріял треба приготовити так, щоб мати з нього якнайбільше користи.

Одначе, заки розпочнемо будову кухні, тре­ба нам добре знати, як розпалити вогонь у віль­ному терені та яке на це обрати місце.

Тут треба дотримуватися таких правил:

  1. Підшукати місце далеко від кущів і тра­ви. Розглянути, куди віє вітер, щоб розпалений вогонь н? поширявся з подувом вітру на по­близькі рослини.
  2. Прочистити добре місце, обране на вог­нище, у промірі трьох кроків.
  3. Назбирати достатню кількість пального матеріалу.
  4. Викопати малу ямку в землі, скласти туди матеріял на підпалки, на цьому побудувати пі­раміду із гилячок, а вище цього — піраміду із грубшого дерева.
  5. Ставши плечима до вітру, підпалити во­гонь у середині та почекати, аж добре розго­риться.

Будова самої кухні не є важка, коли маємо ‘ре та правильно приготований вогонь. Є різ- роди кухонь, на одних можна зварити лише одну чи дві страви, на інших можна варити по­стійно.

Так на наших рисунках бачимо чотири ро­ди найбільше популярних польових кухонь. На рисунку ч. 1 і 2 маємо кухні, що найкраще на­даються на мандрівки короткотривалі. На ри­сунках З і 4 маємо кухні, що їх можна будувати на курінних таборах чи на довших зустрічах.

Куховарення на таборі

Коли наберемо вправи, збудувати кухню не є ніякою проблемою — а, напевно, страва так зварена смакує багато краще як із великої та­борової кухні, де вона не багато інакша як та, що її маємо цілий рік.

Оприлюднено в Без категорії

Таборовий кухар може йти на мандрівку також…

Варення для цілого табору у курінному, спеціялізаційному таборі чи на мандрівці — це одна із вмілостей, яку всі учасники поваж­но цінять, і кожний, хто мав “щастя” бути кухарем у таборі, знає, що це значить. Зви­чайно учасники мають для кухаря або похва­ли, або нарікання (ці останні частіше), і не легко всіх задоволити. Ця доволі невдячна праця получена ще й з тим, що треба резиґну вати з усіх приємностей таборування і випла­кувати свої очі біля вогнища, яке не хоче го­ріти. Пригадаймо собі з нашого таборування, як часто таборовий кухар мусить залишитися в таборі, коли всі учасники йдуть на прогулян­ку, як мусить перший вставати, щоб пригото­вити сніданок, і як приходить останній на во­гник чи ватру. Бідні мученики таборового ва­рення!

І ось саме цим майбутнім “мученикам” хочемо піддати ідею, яка може їм допомогти не лише зварити смачну їжу, але й не жури­тися нею довший час, без підсилювання вогни­ща і без страху, що буде вона або припалена, або недоварена. А може з часом і з вправою у такому варенні навіть кухарі зможуть іти з ці­лим табором на мандрівку?

Ізоляція

Наша ідея повільного варення зовсім не нова — вона тепер дуже популярна, і спеціяльні горшки для такого варення, т. зв. “крок пат”, продаються у крамницях тисячами. Але ці гор­шки потребують електричного струму чи газу і призначені для люксусового домашнього го­сподарства. А тимчасом ми можемо мати в літ­ньому таборі чи на мандрівці таку саму вигоду і це виконану власними руками. Засада повіль­ного варення полягає на тому, щоб страва до­співала сама у своїй власній гарячі у щільно замкненій посудині. Отже треба зробити спер­шу щільну ізоляцію, яка б не випускала при­родного тепла. На це найкраще приготовити відповідної величини картон або дерев’яну пач­ку і обкласти її спід та всі чотири стіни сіном, старими газетами або штучною соломою, яку вживають крамниці для опакування речей, що можуть збитися. Треба це однак зробити дуже щільно, залишаючи по середині місце на гор­щик, у якому будемо варити. Так само обкла­сти цим матеріялом накривку до пачки.

Приготовити їжу, яку хочемо варити, так як звичайно (найкраще підхожий до такого ва­рення “ґуляш”), і раз її заварити у горщику, який має ввійти до ізольованої пачки. Коли закипить на одвертому вогні, негайно зняти, добре закрити горщик і вкласти його до пач­ки, прикриваючи ізольованою накривкою. Гаряч у завареній їжі не може вийти через ізо­ляційний матеріял (байдуже, чи це сіно, чи га­зети), і їжа легенько вариться впродовж де­кількох годин без нічиєї допомоги та без стра­ху, що пригорить або недоспіє. А кухар не му­сить залишатися у таборі, коли всі інші йдуть на прогулянку або купатися.

Може, недосвідченим таборовим кухарям цей спосіб видається неправдоподібним — але поспитайте своїх мамів чи бабунь, які пам’я­тають тяжкі воєнні та післявоєнні часи в Евро- пі, коли так мало було опалу чи газу. У тих роках неодна з них цим способом варила, оща­джуючи пальне.

Голандська піч

Подібний вислід повільного варення мож­на також осягнути в таборі, уживаючи заліз­ної важкої посудини з накривкою, яку зовуть в Америці “дач-овен” (голлянська піч?). Раз за­варену в ній їжу треба вкласти у яму з вогни­ща, коли земля ще гаряча або викладена ву­гликами, і там їжа “доходить”. Однак ці гор­щики дорогі та не дуже великі — отже на більшу кількість таборовиків не вистачають.

Обов’язки кухонних в таборі

  1. Вставати завчасно, щоб могти приготовити сніданок.
  2. Приготовляти всі страви на заплянованнй час.в порозумінню з головним кухарем.
  3. Видавати страви,
  4. Мити й ховати у магазин ввесь посуд та кухонне приладдя після кожної страви.
  5. Втримувати завжди взірцевий порядок в кухні, біля неї та в магазині.
  6. Помагати гігієнічно перетримувати харчі.
  7. Обов’язки кухонних починаються після сніданку а кінчаються варенням сніданку в наступному дні.

Обов’язки дижурних в таборі

  1. Доставляти воду до миття та до пиття.
  2. Доставляти дрова, ріща і т.д. для кухні та залишати досить дров стійці  (Дрова повинні бути заховані від дощу).
  3. Дбати про порядок та чистоту в лятрині, (включає щоденне посипання вапном) при ямах на відпадки та на помиї.
  4. Спалювати чи виносити на зазнечене місце сміття.
  5. Дбати загально про чистоту таборової площі.
  6. Перевіряти інвентар (список) таборового виряду і ховати після зайнять виряд у магазин. Зголосити, якщо треба щось направити.
  7. Обов’язки дижурних починаються після сніданку і кінчаються після сніданку наступного дня.
Оприлюднено в Без категорії