Одноденні прогулянки

Прогулянки є дуже різноманітні. Вони можуть бути піші, можуть бути плавбою човнами, їздою роверами, їз­дою на лещатах, лаженням по скелях, як також всіля­кими спортовими зайняттями та іграми. Прогулянки да­ють фізичну витривалість і є доброю заправою до ман­дрівництва.

ПЛЯНУВАННЯ

Час тривання: цілий день або щонайменше півдня.

Пори року: на прогулянки надаються всі чотири пори року. Весняні прогулянки — це добра заправа до мандрівних таборів; осінні — це заправа до лещатарства.

Повідомлення: від ініціятиви до реалізації прогу­лянки може пройти один або два тижні. Учасники і бать­ки повинні бути повідомлені заздалегідь про реченець. Коли прогулянка така, що не може відбутись у дощову погоду, тоді треба мати запасну дату.

Тема прогулянки: пластова прогулянка повинна мати якусь тему і мету, щоб дати почуття осягу і задово­лення. Темою прогулянки може бути:

  • природа (обсервація тварин, пізнавання дерев і рос­лин, знайти джерело потічка тощо);
  • історія (відвідини церков, старовинних будинків, му­зеїв, старих поселень і укріплень);
  • поміри (рисування мап ргки, берегу озера, шукання нової дороги, нового місця на табір);г. містерія (шукання схованої речі, слідження, сиґналізація повідомлень, перша поміч, мандрівка вночі, шукання загубленого);
  • піонерство (ставлення шатра, будова кухні);
  • відвідини (фабрик, електрівень, інституцій, летовища, пристані);
  • мистецтво (рисування краєвиду, фотографія, колек­ція камінців);
  • дружба (відвідини таборів, знайомих, зустріч з ін­шим гуртком, відвідини хворих);
  • спеціяльності (вправи в лаженні по скелях, канойкарство, лещатарство, прогулянки ковзанами по рі­ках, роверові прогулянки).

Траса: однією з цілей прогулянки є мандрівка се­ред природи. Трасу треба вибирати серед лісів, горбів, уздовж рік або потоків чи понад озером. Дорога повинна бути різноманітна. Довжина траси на цілоденну прогу­лянку може бути 10-15 миль, залежно від заправи уча­сників. Довжину траси треба пристосувати до найслаб-ших учасників. Трасу треба плянувати із топографіч­них мап.

1947_Chyslo_21_var

ПІДГОТОВА

Провід: гуртковими прогулянками проводить гуртковий, а курінними — курінний. На тяжких і не­безпечних прогулянках провідником повинна бути лю­дина зріла і досвідчена (наприклад — виховник, зв’яз­ковий, досвідчений старший пластун або сеньйор). Про­від прогулянки повинен складатися з таких членів: провідник і задня стежа; коли потрібно, можуть бути ви­брані або призначені інші діловоди, як от інтендант, ку­хар, провідник траси, санітар.

Організація: провідник розподіляє всі функції, зв’язані із підготовою, поміж усіх часників прогулянки. Він також мусить провірити перед вимаршем, чи ці зав­дання учасники виконали задовільно.

Виряд

Одяг у літі:

  • Черевики: міцні із твердою підошвою; кращі е високі че­ревики, ніж півчеревики.
  • Шкарпетки: грубі, бавовняні або вовняні; добра є також комбінація: тяжкі бавовняні шкарпетки і грубі вов­няні поверху.
  • Спідній одяг: підштанці, підсорочник.
  • Верхній одяг: пластовий однострій або одяг спортового стилю (штани і сорочка).
  • Вітрівка: тонка, непродувна.
  • Светер: середньої грубини з рукавами.
  • Дощовик: довгий по коліна, справді непромокальний.
  • Шапка: легка — проти дощу, вітру і сонця.

Одяг у зимі:

  • Черевики: високі з твердою підошвою.
  • Шкарпетки: тонкі бавовняні на голу ногу, грубі вовняні поверху.
  • Спідній одяг: довгі підштанці, підсорочник.
  • Верхній одяг: довгі штани (спортові або лещатарські), пластова або спортова сорочка.
  • Вітрівка: тонка, непродувна.
  • Светер: грубий із довгими рукавами. Замість тонкої вітрівки і светра можна взяти ватовану лещатарську вітрівку.
  • Рукавиці: теплі, на один палець.
  • Наушники: теплі, вовняні.
  • Шапка: вовняна, може мати навушники.

Інший виряд:

Наплечник: малий, непромокальний (у наплечник паку­ється частину одягу, наприклад — светер, дощовик, як також інші підручні речі та харчі).

Менажка: легка, алюмінійова, найкраща у формі ринки; ложка, ніж, виделка — легкі, алюмінійові. Пляшка на воду або термос.

Спільний виряд: казан, аптечка, мапа, компас, сірники, ключ до консерв.

Харч

На мандрівках типове харчування таке: снідання (у хаті), обід (на прогулянці), вечеря (у хаті).

Обід може бути зимний або теплий. Найпрактичніше індивідуальне харчування. Коли обставини на це не до­зволяють, то спільне харчування, як ось зварення супу або чаю; це дуже побажане.

Зимний харч:

Кількість — 4 або б сандвічів на особу. Сандвічі із хліба, ковбаси, сиру або з інших продуктів, що не хутко псуються.

Городина — редька, помідори, селера, огірки, морква і зелена паприка.

Овочі — яблука, сливки, банани, помаранчі, родзинки тощо.

Напитки — соки з яблук, помаранч, ананасів, грейпфру­тів. Зимний чай із цитриною або теплий із термосу, води содові у металевих пушках.

Теплий харч:

На прогулянку найвигіднішими є порошковані супи. Величина казана повинна бути приблизно пів кварти (пів літри) на учасника.

Вода до варення мусить бути чиста і повинна кипіти щонайменше 10 хвилин для стерилізації перед тим, як укидати суп або чай. Коли їдемо на прогулянку в око­лицю, де нема води, а плянуемо зварити суп, тоді треба купити консерви, що мають готовий розпущений суп (ГАБІТАНТ), а не концентрат.

ПРОВЕДЕННЯ ПРОГУЛЯНКИ

Інформація: перед вимаршем провідник повинен поінформувати всіх учасників про плян прогулянки, трасу, місце приходу і час закриття прогулянки.

Відхід: із збірного пункту (наприклад, з домівки, хати котрогось учасника, станції автобусу або трамваю). На спізнених не чекати довше ніж 5 хвилин. Цей час ви­користати для інформації про трасу, розподіл виряду.

Хід: провідник веде прогулянку сам. Учасники ідуть гусаком або двійками і не розтягаються. Задня сте-жа іде остання та вважає, щоб ніхто не загубився, а коли треба, трьома довгими свистками може затримати цілу прогулянку.

Темпо: спочатку, першої півгодини, хід повинен бути повільний, щоб учасники мали нагоду „розходи­тись”. Опісля хід стає нормальний (2-3 милі на годину). Іти треба постійно і довгим кроком. Під гору зменшувати довжину кроку, але старатись затримати однаковий ритм ходу.

Відпочинки: коли траса тяжка, то можна відпо­чивати щогодини 5-10 хвилин.

Головний відпочинок: повинен відбутись у поло­вині дороги. Коли прогулянка гірська, тоді відпочинокповинен бути на вереї гори. Місце на відпочинок повинно бути затишне від вітру і вигідне до варення.

Загублені: на прогулянці ніхто з учасників не по­винен загубитися. Коли когось бракує, прогулянку треба затримати і загубленого знайти. При невдачі треба вер­нутися назад до місця відходу і перешукати цілу трасу.

Прихід: старатися прийти до мети на означений час так, як запляновано. Плянове проведення і закін­чення прогулянки спричинюється до почуття осягу і за­доволення всіх учасників.

Оприлюднено в Без категорії

Ідемо на прогулянку!

Прощайте нам, хатні пороги,
Нам душно в сірих мурах міст,
Нас манять в даль святі дороги,
Лісів зелена благовість.

Нас, пластунів, все манить дорога. Із замкнених просторів міських вулиць хочемо вийти у вільні простори, у зелень лісів, вийти на далекі шляхи, що поведуть нас у незнане, цікаве. Мандруємо у гурті наших найближчих друзів чи подруг. Се наш гурток, мандруючи весело, співаючи бадьорих пісень, ідучи крок у крок, переживаючи пригоди, поборюючи виринаючі на шляху труднощі, негоди, набирає гарту, витривалости. Взаємно помагаючи собі, вчиться співпрацювати, дружньо виконуючи працю для добра усього гурта, затіснює вузли дружби. Радісно, легко стає на душі, стільки запалу зроджується до нових шукань, нової праці.

Коби лиш почати! А “засмакувавши” у мандрівці, будемо шукати все нових обріїв. Тож починаймо!

Отже, куди нам іти і якою дорогою? Починаймо від найближчого. Хочемо пізнати зелені простори у нашому місті чи кругом нього, хочемо пізнати красу природи, а може теж у холодніші дні саме місто і красу його архитектури та історичних пам’яток.

Ідемо у природу, хочемо пізнати рослинний та звіриний світ кругом нас. Та якою не була б ціль нашої прогулянки, усе се розвиває наше помічання, поширює кругозір, викликає нові зацікавлення.

Закутків природи багато у кожному місті, доріг багато біжить із нього. Може се бути міський чи заміський парк, ліс вздовж гостинця поза містом, стежки резерватів чи і значений туристичний шлях, що пробігає в околиці нашого міста. Вкінці фарма знайомого українця, який дозволив завитати до нього і потаборити, може і два дні, або теж стейтовий парк із площами для таборування, де стейтова сторожа дає безпеку відбути прогулянку із нічлігом. Усюди великі можливості, лиш розшукати, розпитати за ними…

Вже само плянування скільки дає радости! Але заплянуймо добре і дбайливо, бо від доброї підготовки залежить половина успіху нашої прогулянки. Розуміється, що для підготовки більшої мандрівки зужиємо більше часу, але навіть найкоротшу прогулянку мусимо підготовити добрим плянуванням.

Зразу мусимо договоритися в гуртку:

  1. куди хочемо іти, якою дорогою і коли;
  2. де зійдемося, в якій годині і коли плянуємо поворот;
  3. як розплянуємо прогулянку, які заняття хочемо перевести на ній і яке приладдя треба нам взяти для того;
  4. як нам убратися, який виряд кожному треба мати із собою;
  5. які гроші треба нам придбати на спільні видатки;
  6. чи крім дозволу батьків кожному із нас треба ще придбати дозвіл власника поляни, лісу і т.п. куди ідемо, спитати теж чи можна збирати ріща і палити вогонь.

Коли наш гурток ще не має досвіду у плянуванні прогулянки, треба йому порадитися виховниці, зв’язкової, чи кого іншого, досвідченого у тому, щоб не наплянувати чогось, що не дасться зреалізувати. Невдачна спроба могла б знеохотити. Тому просім про вказівки та поправки наших плянів.

Коли найкраще іти? Мабуть в суботу, бо тоді маємо цілий день для використання. Починаймо якнайраніше, зн. збірку зробім о год. 7 рано, а найдальше в год. 8. Виходім в дорогу зараз після провірки приявности і виряду. Не чекаймо на тих пізних, бо се мучить усіх, а другим разом вони вже напевно будуть точно на збірці. Поворот назначім на час, коли ще ясно, і хай кожний скаже дома, коли вернеться. Треба старатися на сей визначений час вернутися, щоби не наражати батьків на непотрібне нервування. Добре теж умовитися і сказати батькам, на який телефон дамо знати у випадку конечного опізнення повороту.

Коли хочемо іти в неділю, тоді мусимо забезпечити собі участь у Богослужбі, найранішій, розуміється, яка відправляється.

Оголошення про прогулянку найкраще вивісити заздалегідь у домівці, подаючи час збірки і повороту, конечний виряд і інші вимоги, які ставимо до учасників прогулянки. Зазнанім ясно, що не беремо хворих чи тих, що почуваються хворими, біль горла, простуда, болі шлунка і т.п.

Усталюємо програму прогулянки і розділюємо її підготовку поміж усіх членів. Залежно від програми усталюємо опісля індивідуальний і збірний виряд. Програму можемо достосувати до програми проб чи іспитів вмілости, до яких готовимось. Отже, що ж може бути програмою нашої прогулянки — може різні обсерваційні гри, чи “підглядання” природи, звірят, пташок, комах та їхнього життя. Або вправи у картографії і орієнтації, у сиґналізації або теж лиш кілька рухових гор на полянці під час відпочинку. Або ставлення вогнища і варення у полі, чи тяжчі вправи у піонірці, будова мостика, шаласу і т.п. Вкінці прогулянку можемо теж заплянувати у формі теренового маршу…. Пісні бадьорі, похідні виберіть у пл. співанику…

Трасу і довжину вибираємо залежно від віку і заправи учасників прогулянки. Теж добираємо її відповідно до занять, які маємо перевести — прим. підходження — залісений терен, картографія — більш від критий, слідження, хід за знаками — не надто залюднена околиця. Починаємо від коротших трас, опісля їх постепенно збільшуємо. Не запляновуймо на початок затяжких, бо змучення не дасть утіхи із самої прогулянки. Добре, коли кожну трасу перед прогулянкою перейде провідник, виховник та побачить усі її можливості і труднощі.

Трасу визначуємо, розуміється, при помочі компасу і карти. Карту мусимо добре простудіювати, знайти на ній місце, куди прямуємо, обчислити віддаль, знайти найкращу дорогу, щоб туди дійти, підібрати ту найспокійнішу, щоб не було великого автомобілевого руху, а може теж визначити її навпростець, провіривши, чи немає по дорозі спеціяльних перешкод, прим. багна, культивоване поле, широка річка, великі нерівності терену і т.п.

Про компас і карту вже дещо знаємо, але вживати їх з користю навчимося саме на прогулянці і перед нею, підготовляючи її…

Як іти? — Крок наш мусить бути легкий і зрівноважений. Треба ставати на цілу стопу (тоді осередок тяготи на цілій стопі, тому добре задержуємо рівновагу), ноги ставити рівно пальцями вперед, а не на боки. Крок рівний, вирівняний до спроможностей усіх (зважати на “найкоротші” ноги), один “надає” крок, при тому треба нам старатися вивчати видовжувати наш крок. Коли ідемо під гору, то угинаємо ноги легко в колінах — тоді гейби гаками зачіпаємося все вище і вище. Коли сходимо у долину, теж легко пригинаємо ноги в колінах, щоби іти гейби “на ресорах”, тоді не стрясаємо собі голови, хід наш є елястичний. Найкраще іти малими групами зн. гуртком біля 10, коли ідемо більшою групою прим. курінем, тоді ділимо його на гуртки із своїми провідниками. Іти треба нам рівномірно, напереді іде провідник, що знаходить дорогу і надає крок цілости. На переді повинні йти слабші, дальше сильніші і на кінці виховник. Не дозволяти, щоби перші спішили, залишаючи задніх далеко позаду, чи навіть розгублюючи тих, що не вспівають. Коли переходимо потік чи іншу перешкоду, тоді чекаємо, аж останні перейдуть і тоді щойно усі починаємо іти дальше. Те саме, коли стаємо по дорозі на короткий відпочинок. Відпочивати треба заки виступить більше змучення і краще відпочивати коротко, а частіше, чим чекати довше на довший відпочинок. Іти дальше тоді, коли відпочили вже ті, що найбільш мучаться. Змучений не може добре уважати на свої рухи, легко тратить рівновагу і тоді не важко про випадок. Коли відпочиваємо коротко, то стоячи; ноги розставляємо ширше і стаємо лицем до пройденої дороги, наплечник можемо оперти об дерево чи камінь. Коли зупиняємося на довше, тоді найкраще відпічнемо, коли положимося плоско, підкладаючи щось під плечі, і піднесемо ноги догори, опираючи їх на дереві чи камені. Під час відпочинку можемо заспівати якусь спокійну пісню, або теж хтось може оповісти якусь пригоду чи спомин із мандрівки. Можемо теж зайняти увагу спокійними грами, прим. хто за 5 хвилин завважить найбільше звуків у природі, або, приглядаючися хмарам, зложить найцікавіше уявлене оповідання про те, що своїми формами нагадують хмари, або теж один викликує, що бачить якесь дерево, усі шукають його очима, хто побачить, підносить руку.

Як вберемося і що візьмемо із собою? Основною частиною виряду на прогулянці чи мандрівці є вбрання ніг зн. передовсім черевики… Пластові штанці найвигідніші для ходи, юначки можуть теж іти у пл. спідничках, хто боїться подряпань, може взяти довгі штани. Пл. сорочка чи легка спортова сорочка чи блюзочка, із закоченими рукавами, светер, вітрівка чи непромокальний плащ — се все, що потребуємо. Беремо теж беретку як накриття голови, юначки теж люблять часом брати легку шапочку чи хустинку на голову проти сонця. В зимі беремо теплішу куртку і теплі рукавиці, а сорочку можемо взяти флянелеву. Але мусимо тямити, що все, що не вдіваємо на себе, маємо вложити до наплечника чи на меншій прогулянці до торбини, перекинутої через рям’я чи прикріпленої до пояса. Руки все залишити вільними, се дає свободу рухів і зручніший хід.

Із збірного виряду передовсім не можемо забути аптечки, із дезинфекційними засобами і перев’язочним матеріялом. Дальше складаємо виряд залежно від програми прогулянки. На кожній прогулянці треба нам компасу і карт, шнурків, ножа, записника, олівця, сірників, а дальше можемо, мати сокирку, казан, хоруговки до сиґналізації, м’яч чи вкінці підручник природознавства.

Сірники добре забезпечити від вогкости. Ось способи: вмочити кожний сірник у 2/3 починаючи із кінця до запалювання, у розтоплену парафіну (не загарячу!), або теж покрити лякером до нігтів. Можна теж загорнути цілу коробку у папір і вмочити у парафіну.

Хто любить брати із собою запас води, то може легко може зробити собі ізолятор, що задержить температуру води; пляшку завиваємо у кілька верстов газетного паперу, що діє як ізолятор, і вкладаємо тісно у відповідний полотняний мішечок.

Виряд перевіряемо все на збірці перед вимаршем на прогулянку.

Який харч візьмемо на прогулянку? Прохарчування може бути індивідуальне або збірне, спільне. Спільне, або хоч складане, все корисніше, бо усі разом дбають про нього і усі їдять те саме. Тому краще умовитися, що кожний принесе, чи теж закупити спільно, а кошти розділити поміж усіх. Кількість і якість харчу залежна від довжини і роду прогулянки. Коли ідемо на коротку прогулянку, то візьмемо лиш хліб із м’ясом, сиром, салатою і овочі для заспокоєння спраги. Коли ж плянуємо варення у полі, тоді беремо кашу чи риж, теж можемо взяти готові сухі зупи у станіолевих мішечках чи чай або какао (тоді беремо малу пушечку конденсованого молока). Можемо теж взяти м’ясо і спечи його у алюмінієвій фолії (із куском бараболі і моркви). Добре теж взяти бараболю і спечи її у жарі. Ось і добрий перепис: взяти довгу білу бараболю, надкроїти її з одного кінця і вижолобити всередині так, щоби вмістити туди ковбаску чи кусок бекону або сира. Закрити кінець відрізаним куском і завинути бараболю у воскований папір. Відгорнути жар, вложити бараболю в гарячий пісок чи землю. Печи 3/4 год. до 1 год. Можна теж вложити бараболю у бляшанку, всипати гарячий пісок чи землю і вложити у жар.

Хліб найкраще держиться свіжим житній, разовий. Теж беремо овочі, сушені овочі — родзинки, морелі, сливки; шоколяду, овочеві цукерки, кекси. Треба уважати, щоби не брати гостро заправлених речей, які викликують опісля спрагу. Добре взяти порошок до роблення лімоняди, можна теж самому його заздалегідь приготувати — напоюючи цукор цитриновим соком та висушивши його. Мусимо теж звернути увагу на добре опакування харчів, щоб донести їх смачними і незіпсованими. Вживати треба до опакування якнайбільше воскованого паперу, для деяких харчів теж станіолю, все опісля вкладати у мішечки полотенчі чи теж плястиксові. Можемо теж уживати для дечого плястикових коробок. Масло держиться краще змішане із сиром і обов’язково вложене у коробку. Не брати консерв, бо вони дуже важкі. Пакуючи, вкладати тяжчі речі на спід наплечника, від плечей вложити щось м’якого прим. светер.

Правила поведінки і безпеки на прогулянці — треба нам подумати і обговорити, як будемо поводитися під час прогулянки. Багато вказівок для цього маємо у нашому Пластовому Законі. Мусимо подумати, що зробимо, коли наша дорога випаде через чужу посілість, управне поле, як будемо заховуватися у лісі, чи будемо зривати квітки, як залишимо місце, де ми відпочивали чи таборували.

Теж треба нам поговорити, які правила безпеки треба перестерігати нам на прогулянці. Ось важніші:

  1. Іти завсіди лівою стороною дороги, проти руху. В місті все лиш хідниками, правою стороною, переходити вулицю лиш на зеленім світлі. Уважати при переході автових і залізничних доріг. Коли мусимо іти у темряві, добре як кожний почепить щось білого на себе, треба нам теж мати кілька електричних лямпок.
  2. Не їжмо овочів, ягід, яких напевно не знаємо, щоби не попасти на трійливі. Вважаймо на трійливі рослини і дерева, що викликують об’яви попарення.
  3. Не пиймо багато води, краще гризти сухі овочі прим. сливку, се заспокоює спрагу. А передовсім не пиймо води, щодо якої ми не є певні, що вона чиста. Навчімся очищувати воду. Пиймо небагато і поволі, щоби не наразитися на болі шлунка.
  4. Вважаймо, як несемо гострі предмети, ніж, сокирку. Держім їх у покрівцях!

Мандрівництво

Що робити, щоби не розгубитися по дорозі? — Перше найважніше правило се — нікому не вільно віддалятися без дозволу провідника. Коли маємо вирушати в дорогу, усі відчислюють і кожний запам’ятовує своє число. Провідник чи визначений для ведення по трасі стає на переді, дальше уставляють усі, звичайно гусаком, у порядку, який визначить провідник (звичайно слабші на початку, сильніші при кінці) і на самому кінці виховник. Кожний тямить, хто іде перед ним і хто за ним, і в сей спосіб взаємно уважають на себе. Що якийсь час, прим. під час короткої зупинки для відпочинку, провідник починає відчисляти і кожний за порядком викликає своє число і провідник уважає чи усі числа відгукнулися. Коли доведеться нам із-за якихсь причин іти потемки незнаним чи трудним тереном, тоді найкраще, коли усі держаться за руки. Добре є теж що якийсь час приставати і обернувшися приглянутися відтинкові шляху, який ми перейшли. Се особливо важне, коли маємо вертатися тою самою дорогою. Вона все трохи інакше виглядає, коли її бачимо з противного напряму. Можемо теж умовити знак свистком (кожний має свисток!), яким провідник усіх скликає або загублений дає знати про себе. Найкраще не віддалятися від групи, навіть для виконання визначеного завдання, одинцем, а лиш вдвійку.

Коли ж трапиться, що ми таки цілою групою заблудили, змилили дорогу, тоді нам не вільно “тратити голови”, а треба спокійно сісти і розглянути ситуацію. Різно можемо порадити собі:

  1. Вернутися тою самою дорогою до місця, в якому ми певні, що були ще на добрій дорозі.
  2. Шукати іншої дороги до місця нашого призначення при помочі орієнтації компасом і картою.
  3. У найгіршому разі іти вздовж річки чи високих електричних стовпів, які все ведуть до якоїсь оселі.

Коли висилаємо розвідчиків для прослідження дороги, тоді все їх мусить іти двоє і вони все мусять бачити слідуючих за собою і вкінці цілу групу. Не можна переривати зорового контакту. Вкінці як вже вечір зближається і ми не маємо виглядів дійти до якогось знаного пункту, тоді годину перед сумерком стаємо і приготовляємося до нічлігу. Треба нам підібрати сухе місце, очистити його, збудувати заслону від вітру з матеріялу, який є під рукою, прим. звалене дерево, корінь, галуззя, і під її обороною збудувати вогнище, назбирати доволі ріща і грубших колод, щоби вдержати вогонь через цілу ніч, визначити стійку, що піддержувати буде вогонь, устроїти усім лежанки (із папороті, чатиння і т.п.) довкруги вогню. Рано при світлі і сонці з новою бадьорістю напевно віднайдемо властиву дорогу.

Прогулянка не починається для нас у хвилі вимаршу і кінчиться часом повороту домів. Із її плянуванням і переведенням получені для нас цікаві заняття на сходинах перед і після неї. Перед нею обговорюємо переведення її і вивчаємо все, що придасться нам на ній — вправи в орієнтації, читання карти, сиґналізація, в’язання вузлів, вправи у першій допомозі, може теж знайдемо якийсь цікавий перепис страви і чи її приготовлювання на прогулянці. Після неї обговорюємо, як нам дійсно вдалося перевести наш плян, які наші досягнення та які блуди, що треба нам краще приготовити на другий раз, виготовляємо теж плян нашої траси із описом усяких можливостей — може другий гурток скористає із нашого досвіду, — підмічуємо, яких правил поведінки на прогулянці ми навчилися, яких правил безпеки навчили нас випадки на нашій прогулянці і… запляновуємо наступну прогулянку!

Оприлюднено в Без категорії