Українці поза межами України

Українці розсипалися по широкому світі частинно ще перед Першою світовою війною, а відтак після Другої світової війни, як переселенці з таборів Ді-Пі (переселених осіб), чи з таборів праці.

Карта розміщення українців у світі 1920 р.

Карта розміщення українців у світі 1920 р.

Найбільше скупченою масою поселилися українці в США і Канаді.

США — Перші українці приїхали на північно-американський континент у 17-ому сторіччі. В другій половині 19-го стол. приїхала тут велика маса заробіткової еміграції, що тяжко працювала на життя в копальнях, фабриках та на інших роботах. Для опіки і охорони цих робітників створено українські забезпеченеві товариства, з яких перший був Український Народний Союз у 1894 р., а з ним повстав український часопис «Свобода». Відтак повстали ще три українські забезпеченеві товариства, а також жіночі та інші. До 1914 р. приїхало до США 500,000 українців. Після Другої світової війни приїхало 85,000 переселенців, в більшості інтелігенції і з тим широко розвинулося культурне, наукове і організаційне життя, суботні українські школи, парохіяльні цілоденні школи, молодечі організації Пласт, СУМ, і ОДУМ, численна преса, хори і.т.д. Тут існує Наукове Товариство ім. Шевченка, Українська Вільна Академія Наук, Філія Українського Католицького Університету. Ук-раїнська Католицька Церква нараховує 250,000 вірних із 210 парохіями, Митрополитом та чотирома єпископами, Українська Автокефальна Православна Церква 15.000 вірних з Митрополитом та великим культурним осідком в Бавнд Бруку, де існує також великий український цвинтар. Тепер нараховується українців в США понад 1 мільйон.

Від 1973 року створений Український Гарвардський Інститут.

Канада — тут українці творять третю щодо числа національну групу після англійців і французів і їх начислюють тепер біля 590.000. Перша хвиля емігрантів для праці на рілі та викорчування лісів у західних провінціях Альберти та Манітоби приплила у 1880 році, друга в роках 1910-1918, а третя з більшою частиною інтелігенції після Другої світової війни і ця частина поселилася на сході, особливо в провінції Онтаріо. Із-за чисельного стану українці в Канаді мають найбільші політичні права та своїх репрезентантів в канадському уряді, на постах губернаторів, посадників міст і.т. п. До недавного часу тут була дуже активна комуністична українська організація, яка ввесь час тримала зв’язки з СССР. Широко розвинуте українське життя має культурні, наукові та освітні організації, в провінціях Альберти та Манітоби вчать українську мову в школах, а крім того існують цілоденні українські школи як і суботні. Виходить ряд часописів, існують знамениті хори, танцювальні групи. Більшість українці – це члени УКЦеркви, яких начислюють 186,000 із 4 єпископами, Митрополитом і біля 300 священиками. Друга щодо кількости є Українська греко-православна церква із 116,000 вірними із Митрополитом і 4 єпископами. 27% українців в Канаді належить до різних протестанських релігій. Існують молодіжні організації: Пласт, СУМ, МУН, і ОДУМ. Незвичайно активна є велика організація професіоналістів.

Австралія — тут українці поселилися в більшій кількості щойно після Другої світової війни і їх начислюють 34,000. Вони приїхали молодою робочою силою, що відтак розвинулася в сильну групу із численними професіоналістами. Розбудовано суботні українські школи, громадське життя, літературне, повстали хори, танцювальні групи, жіночі та молодечі організації. Усі належать або до УКЦ або УАПЦ. Видають українську пресу. З молодечих організацій найсильніший Пласт і СУМ. В сусідній Новій Зеляндії живе біля 500 українців, також поселенці після Другої світової війни

Південна Америка:

Аргентина — тут еміграція перейшла різні етапи, перший із них приїзд заробіткової еміграції був до 1914 р., коли прибуло 50,000 осіб, між двома війнами ще яких 6,000, а після Другої світової війни 8,000 нових емігрантів із таборів Німеччини і Австрії. Але відтак прийшов відплив, коли 5,000 повернулося до СССР, а 3,000, а то і більше, до США і Канади. Найбільше скупчення українців в Міссіонес ,Чако, і столиці Буенос Айрес. В більшості працюють на ріллі, а життя зосереджується біля церков. УКЦ має біля 110,000 вірних, єпископа і 22 священиків та монаші чини. УАПЦ начисляє 50,000 вірних. Існує активне товариство «Просвіта» і «Відродження» і вони організують українські школи, хори, танцювальні групи, видають часописи. З молодечих організацій є Пласт, СУМ. Тепер нараховується усіх українців біля 200,000.

Бразилія — тут живе приблизно 153,000 українців майже усі вони хлібороби, скупчені в провінції Парана. Українське життя зосереджується біля церков. Особливо УКЦ, яка тут сильна: 85% це католики. Існує український інтернат для молоді, школи провадять монахині-катехитки і сестри Служебниці та оо. Василіяни. Українські поселенці дуже бідні, здані на допомогу із США і Канади. Громадське життя провадить Хліборобсько-Освітний Союз.

Парагвай — має ок. 8,000 українських поселенців, які займаються сільською господаркою. Тут більшість православних, католиків лише 30%. Осередком громадського життя — «Провіта» із своїми філіями.

Уругвай — начислює біля 8,000 українців з того 50% живе в столиці країни. Існують товариства «Просвіти» і «Відродження».

Венесуели — 1,500 українців, більшість з них працює в індустрії або по професіях в столиці країни — Каракасі. Життя зорганізоване в «Українській громаді» та при церквах. 

Європа:

Великобританія — більшість українців переїхала тут після Другої світової війни і є їх ок. 30,000. Найбільше скупчення в Манчестері. 80% є католиками. Працює ряд організацій, є суботні школи, молодечі організації, жіночі хори, танцювальні групи, Т-во Комбатантів. З молодечих найсильніший СУМ, на другому місці Пласт.

Німеччина — перша еміграція заробіткова приплила після Першої світової війни. Після Другої світової війни тут було скупчення 200,000 переміщених осіб, з яких 126,000 переселилося до інших країн в роках 1947-1954. Залишилося постійно жити 20,000, більшість працює в індустрії. В перші роки після Другої світової війни тут процвітало буйне громадське життя у таборах Ді-Пі.

Повстали українські школи початкові та середні, театри, хори, різні організації культурні та наукові, відновлено Наукове Товариство ім. Шевченка і Українську Вільну Академію Наук. Виходили численні часописи, тижневики і місячники.

Тепер життя українськ  найкраще розвивається в Мюнхені. Там діє Український Вільний Університет, інтернат «Рідна Школа», існують діточі садки, суботні школи. Життя українське зосереджується біля УКЦ і УАПІД, які мають свої церкви в Мюнхені та своїх окремих єпископів та священиків. Громадське життя репрезентує Центральне Представництво Української Еміграції.

Франція — тут живе тепер 25-30,000 українців. Частина з них це політичні емігранти після Першої світової війни, а після Другої тут залишилася велика кількість насильно вивезених на роботи молодих людей і утікачів із совєтської армії. Українське життя централізується по великих містах, особливо в столиці Париж. Тут бібліотека ім. Симона Петлюри, а поблизу Парижа центр НТШ — Сарсель де від 1952 року група науковців  працює над Енциклопедією Українознавства. Існують курси українознавства, суботні школи, літні табори для української молоді. УКЦ має в Парижі свого єпископа і ок. 17,000 вірних. УАПЦ має свого адміністратора і 2 церкви. Активні є молодеча організація СУМ і гуртки Пласту.

Бельгія — тут після Другої світової війни поселилася більша кількість українців з таборів Ді-Пі, ок. 10,000, але пізніше виїхали до заморських країн. Тепер ок. 4,000 працюють в промислі і торгівлі. Українське життя зосереджується в Брукселі та Лювені, де українці студіюють на університеті.

Голляндія — не має тепер більше як 500 українців, але відома зі свого славного Візантійського Хору під проводом проф. М. Антоновича, якого всі члени голляндці. Щорічно до Роттердаму приїздять великі групи українців з різних частин Европи на гріб пол. Євгена Коновальця, що загинув там в 1938 р.

Австрія — гуртує українців найбільше у столиці Відні, де від 1775 р. є УКЦ св. Варвари. Усіх українців ок. 5,000. Культурне і громадське життя розвивається у Відні. Відомий хор церкви св. Варвари, активне Українське Філателістичне Товариство. Існує Координаційна Рада Українських Організацій Австрії, яка занимається приїжджими зі Східної Європи.

Італія — Українське життя зосереджується в Римі, де є осідок Українського Католицького Університету, осідок Кардинала УКЦ, мала і велика семинарія. Мала семинарія — одинока середня укр. школа в Європі. Є інтернат для студентів.

Польща — тепер там ок. 150,000 українців більшість переселені із Лемківщини, Зах. України, Волині і Полісся після Другої світової війни. 50% католики. Існує Українське Суспільно-Культурне Товариство, яке видає свій тижневик «Наше слово».

У Варшаві є катедра українознавства при університеті. В Кошаліні є українська школа та інтернат. Там відбуваються також фестивалі хорів та танців.

Румунія — Українців 100-150,000. Пануюча релігія православна. Після Другої світової війни прийшла там інтензивна румунізація, школи колись українські перейшли на румунську мову. Просвітянську працю виконують священики. Життьовий стандарт низький, більшість українців занимається сільським господарством.

Югославія — Українці скупчені найбільше коло Нового Саду у Войдодіні, всіх разом ок. 50,000, в тому багато переселенців з Пряшівщини. Культурне життя розвивається добре, по селах є українські школи, друкують підручники. Літом відбуваються з’їзди, відомий є фестиваль «Червона Ружа». Велике поселення в Руській Керстурі, де є Дім Культури. Є монастирі оо. Василіян та інших католицьких чинів. Є єпископ УКЦ.

Оприлюднено в Без категорії