Пласт – не військо, і тому впоряд у Пласті не має тих завдань, що військова муштра. У війську він є наукою і підставою безоглядною слухняности під загрозою навіть найгостріших кар, бо там не має іншої можливости виробити у пересічного вояка потрібне у війні почуття відповідальності і дисціпліни. У Пласті ми слухаємося нашого проводу добровільно, в повній свідомості потреби громадського правопорядку, не за страх, а за совість.

Впроряд потрібний нам перш за все на те, щоб зберегти лад і свободу рухів у великому гурті людей. Бож усе, що є в упорядкованому ладі, займає менше місця, легко в ньому визнаватися, переставити чи перекласти, коли потрібно, тощо.

При збірних публічних виступах докладний вишкіл, порядок і поворотність пластових з’єднань роблять на глядачів гарне враження, дають доказ зіграної, дисціплінованої спільноти і цим з’єднують Пластові їхню прихильність.

Маючи це на увазі, треба кожному з нас виконувати впрорядові рухи правельно, дбайливо й одночасно. Неувага чи неповоротність одного псує збірне зусилля всіх (…)

Впоряд засадничо створений на те, щоб надати краси, гармонійності й спавности рухам збірноти. Та все таки його засадничі постави треба вивчати одинцем і доти вправляти, доки кожний зокрема не опанує як слід усіх постав і рухів. Неточність у рухах поодиноких пластунів разюче псують гармонію рухів збірноти, а при тому тяжко ствердити, хто її псує, а ще тяжче усунити занедбання. Тому ніяким робом не можна переходити до збірних впорядкових вправ, доки кожний зокрема вповні не опанує потрібних рухів.

Вивчення впорядкових вправ дуже мучить, тому не треба відбувати їх задовго. Навчання треба розкладати на довший час і при кожній нагоді вправляти 10-30 хвилин, поділивши її собі на кілька груп, які треба доти вправляти, ажвсі вповні їх опанують і виконають без найменшою помилки. Бо не вистрачить знати, як даний рух виконати, але треба, щоб він перейшов до свідомості, щоб він став відрухом.

Навчання впоряду треба зачинати від основної постави, тому після команди “струнко”, треба уставити пластунів у лаву і щойно тоді поянювати основну поставу та виправляти похибки кожного пластуна зокрема.

Після пояснювання й основного поправлення поодиноких вправляючих, для решти вправляючих дати команду “спочинь”, щоб дати їм змогу докладніше приглянутись поправлювання, а теж, щоб не томити їх непотрібно стояння в основній поставі.

Пластовий табір Сокіл, 1928 рік

Дуже важливі при науці впоряду є постава й поведінка наказуючого. Він мусить в першій мірі поважно ставитись до своєї праці, виказуватиохоту і жвавість та одночасно строгість. Всі команди видає стоячи в основній поставі, енергійно, відповідно до обставин сильним голосом, мусить бачити кожний рух усіх вправляючих, на кожне недосягнення злегковаження чи помилку відповідно реагувати. Ця реакція може бути різна, залежно від причини, обставин і особи. Вона може виявитись, почавши лиш від освідомлення поглядом винного про замічене недотягнення, аж до усноїнаагни. Нав сякий випадок поучники повинні пам’ятати, що на врапвах впроряду мусить панувати безоглядна карність і не можна допускати – зокрема в початках – до найменшого непослуху, чи невиконання команди. Одначе в ніякому разі не можна вжити як кари продовження впрорядових вправ, або виконування тяжких вправ. Тому в першу чергу пеерд вправами, вправляючі мусять знати, що зараз відбудеться і мусять до цього приготуватися. Тут стає в прислузі наказуючогот. зв. приготовча команда ”позір”, на яку вправляючі мають перервати всі занаття й приготуватися кожної хвилини станути в основній поставі. Ця приготовча команда “позір” не є рівнозначна з давно уживаною командою “позір”, якою взивалося вправляючих до основної постави. (…)

Команди треба виголошувати, щоб вони скалалися з двох частин: І-ша – заповідження команди і ІІ-га – зложена з останього складу, або слова команди т.зв. зазиву, по якій безпосередньо має наступити енергійне виконання. Обі ці частини переділені перервою, в якій вправляючі мають зорієнтуватися, яка команда буде видана й писхічно себе приспособити до її виконання. Заповідження має бути виголошене повільніше й лагідніше, зазив коротко. рішуче й голосно.

Кожний наказ мусить бути виконаний безпосередньо по зазиві, віма вправляючими, а поодинокі частини рухів в однаковім такті. Щоб до цього дорправляти, треба при науці впоряду розкладати подинокі рухи на частини, і ці частини виконувати на додаткові такти, подані числення. Тоді зразу заповідається. що вправи будуть виконувати на такти і зараз по зазиві числиться “раз”, “два” і т.д. Це числення постепенно приспішується, а вкінці доходиться до ритмічного виконувати всіх рухів всіма вправляючими.

Коли якусь команду видано помилково, або зле її виконано, вертається до попередньої постави командою “верни!” (тепер вживається команда “вернись” – ред.)

Команда – це точне приписане правельником слово, або речення, за яким слідує виконання означених рухів негайно, суцільно й точно.

Зате наказ – це воля провідника. передане підлеглим посередньо, або безпосередньо. Наказ різниться від команди тим, що не має правельником приписаного вислову та не вимагає суцільного виконання. Він управильнює всі зложені дії та рухи, що їх не можна виконати на команду одностайно й одночасно. Наказ може бути писаний, або усний. В часі приймання наказу пластун стоїть в основній поставі, а після вислухання має його повторити

Впоряд найкраще вивчати на вільному по­вітрі, у таборі чи на прогулянках, але можемо це зробити й при кінці сходин, особливо, коли наші друзі під час якоїсь веселої гри дуже “роз­гулялись” і треба їх знову привести до упорядкованої та здисциплінованої постави.

Пласт — це не військо, але ми маємо впо­ряд на те, щоб звикати діяти І виступати в ор­ганізованому ладі та підчинятися наказам на­ших провідників. Зокрема в публічних висту­пах ми — пластуни повинні вирізнятися своєю здисциплінованою і справною поведінкою.

Впоряд, всі команди, їх правильне вико­нання є докладно подані у “Житті в Пласті” (ст. 226-242 і 507-713). Завданням провідників гуртків є подбати, щоб усі юнаки цей впоряд добре засвоїли. Пластовий впоряд зладжений на традиціях українського війська і тому є для нас дорогим. Ми повинні його зберігати у пра­вильній і своєрідній формі, якою вія відзнача­ється. Ви напевно спостерегли не раз під час збірних виступів наших юнаків і юначок, що їм треба було б ще дечого навчитися і справ­ніше виконувати звороти, постави на струнко, на спочинь, марш, віддавання привіту й по-чести тощо. Добре виконувані команди впоряду викликують корисне враження про Пласт, про лад і дисципліну у нашій пластовій спіль­ноті. Про те нам треба пам’ятати завжди, на­віть на сходинах.

Іван Кліщ, ОЗО навчає новацтва впоряду з палицями

Коли ж ми говоримо про впоряд, то треба нам теж згадати і про пластовий однострій. Йо­го треба нам теж і на сходинах гуртка час-до-часу перевірити, коли хочемо ,щоб його наші друзі радо носили.

Він буде тільки тоді справжнім одностроєм (а не “різкостроєм”), коли:

• буде мати приписану форму, та краску,
• буде ПОВНИЙ, себто буде мати всі при­писані складові частини (а ніякі інші),
• буде мати всі (але тільки належні) від­знаки діловодств, ступенів і вмілостей, приналежности до куренів, гуртків тощо.
• буде в доброму ужитковому стані, не завеликий, ні затісний, чистий і охайний.

Це все обов’язані гурткові перевірити, мо­же й під час декількох сходин, щоб наші друзі з гордістю свої однострої носили. Це буде тіль­ки тоді, коли їхні однострої будуть під кожним оглядом бездоганні.

Привіт одинцем. Коли Ти йдеш сам у пластовому однострою (з на­криттям голови), тоді вітаєш усіх стрічних пластунів, рівних Тобі і старших, а також і знайомих Тобі непла-стунів приложенням випрямлених трьох пальців пра­вої руки (палюх притримує мізинний палець на долоні) до краю накриття голови над зовнішнім краєм правого ока. Коли Ти без накриття голови, то руку із складеними пальцями, як вище, підносиш до висоти плеча.

Віддавання почести на відкритому повітрі. Коли Ти в однострою сам віддаєш почесть гімнові, чи маршуючому попри Тебе відділові, тоді приймаєш сам поставу на “струнко” й вітаєш, як описано при при­віті одинцем, так довго, поки не пройде прапор чи від­діл або не відспівають усього гімну.

Поведінка в церкві. Коли Ти прийшов на службу Божу в однострою, але не з відділом пластунів, а одинцем, тоді зразу здіймаєш накриття голови перед входом до церкви, але не вико­нуєш ніяких впорядом приписаних рухів, приймаючи, наприклад, поставу на “струнко”, “спочинь”, “на колі­но до молитви”, Їх можна виконувати тільки у зім­кнутому ладі відділу пластунів, за дозволом відповідної пластової старшини.

Поведінка на імпрезах. Коли Ти випадково найшовся одинцем в однострою на якомусь національному святі чи іншій імпрезі, тоді мусиш особливо вважати, щоб Твоя поведінка була гід­на українського пластуна. Ввічливість та готовість до­помогти другим, спокій, опанування, увага до того, що діється на сцені і довкола Тебе, мусять підкреслювати те, що Ти пластун. Під час співання гімну, українського чи чужого, Тобі годиться прийняти поставу на “струн­ко”, але спокійно і без перебільшеної напруги чи виструнчености.

Курінь у ході. Пластуни мусять вміти рухатися швидко в доброму порядку з одного місця на інше, куренем чи гуртком.

Добре виконані вправи у швидкому й правильному ході дають їм добру поставу, зручність і жвавість. Вони зміцнюють м’язи, що на них спирається тіло, а легені й серце за випрямленої постави мають більше місця для своєї праці; внутрішні органи стають на своє місце, щоб правильно травити їжу.

Згорблена постава, навпаки, здушує всі інші органи і перешкоджає їм правильно виконувати їх працю; тому й людино з такою поставою звичайно слаба і часто хвора.

Спитай себе: Чи я S чи І ? S – це згорблена постава, І – випрямлена

Підростаючі хлопці люблять горбитися, тому повинні робити все можливе, щоб позбутися цієї звички за допомогою численних фізичних вправ.

Стій і сиди завжди випрямлено, щоб плечі прилягали добре до опертя крісла. Бадьорість тіла, коли рухаєшся, стоїш чи сидиш, визначає бадьорість духу, а це річ, яка оплачується: багато працедавців скоріше вибере собі до праці бадьорого на вигляд хлопця, а помине згорбленого. Коли мусиш зігнутись над столом, пишучи чи навіть зав’язуючи шнурівку, не горбся в плечах, але випрями хребет у крижах, бо це допомагає зміцнити тіло.

На слово “струнко” пластун стає випрямлено і дивиться перед себе, при тому п’яти вкупі, руки звисають вільно по боках, пальці випрямлені.

Коли сидиш на кріслі, сиди випрямлено і не з’їжджай униз, наслідуючи букву S

На команду “спочинь” він висуває ліву ногу шість цалів вліво і закладає руки за спину. Тепер йому можна повертати головою. На команду “свобідно, сідати” він присідає на землю в довільній позі. Цю команду дають тоді, коли не хочуть, щоб хлопці стояли задовго на “струнко” – але лише тоді, коли земля суха.

“Ходом руш”: хлопці вирушають вперед лівою ногою жвавим кроком, вимахуючи вільно руками: це добрий прорух для тіла й м’язів і внутрішніх органів, “Бігом”: хлопці біжать риссю, короткими легкими кроками, вільно вимахуючи руками, а не притискаючи їх до боків.

“Пластовий крок”: хлопці йдуть швидким маршем двадцять кроків, опісля біжать двадцять кроків і т. д.: біжачи й ідучи напереміну, поки не пролунає команда: “хором руш” або “стій”.

“Праворуч”: кожний хлопець повертається праворуч.

“Слідом за провідником”, “провідник праворуч”: провідник повертається вправо, а решта доходить до того місця, де він повертався, і йде слідом за ним.

“В лаву ставай” (на команду: “слідом за провідником”): задні підбігають і шикуються у лаву з провідником з правої сторони.

Не горбся, вп’яливши очі в землю, немовби ти сам себе соромився. Витягнись і блисни пластовим усміхом!

Курінь у зімкненому ладі. Лаво (пластуни стоять один поруч одного, плече об плече): Пластуни кожного гуртка стоять у лаві, гуртковий на правому, його заступник на лівому кінці лави, решта за своїми числами справа наліво, виховник посередині перед ними.

Ряд (пластуни стоять один за одним): Дай команду: “гурткам вправо заходь” (коли творять лаву). “Стій” (коли один за одним стоїть на такій віддалі, щоб могли заходити вправо чи вліво в лаву).

Впоряд з пластовою палицею

Зімкнутий ряд: Задні гуртки підходять вперед до першого гуртка, щоб зайняти менше місця при параді або щоб вислухати свого провідника.

З ряду можна утворити лаву праворуч чи ліворуч, доручивши гурткам заходити в ту сторону; або й вперед, коли перший, провідний, гурток стоїть на місці (або рухається), другий гурток трохи повертається і заходить направо від нього, третій заходить у лаву наліво від першого і т.д.: всі задні гуртки підходять – парні числа направо, непарні – наліво від першого. Гуртки, що підходять у лаву, завжди роблять це “бігом”.

З ряду можна утворити лаву й назад, давши команду для всіх: “повернись” (завжди повертатися праворуч), а далі діяти, як вище.

Буває, то не можна давати наказів ні знаків свистком чи хоруговкою, щоб противник не почув або не помітив. Тоді треба давати накази мовчки – рухами рук.

Права рука вгору – позір, небезпека

Права рука ноземо нбік – збірка в лаві

Прана рука поземо (горизонтально – ред.) вперед – збірка в ряді.

Обі руки поземо вбік – у відступах 5-10 кроків розступйсь.

Обі руки поземо вбік і помах униз – у відступах 5-10 кроків розступись, упадь і скрийся.

Ліва рука вгору – стій, ждати н а місці.

Правою рукою всімковий рух над головою — ходом руш.

Права рука вгору, потім скорий рух вниз і вгору кілька разів – бігом руш.

Помахи обома руками, вправо і вліво скосом угору і схрещення рук перед собою вниз – кінець, усі до мене.

Сурмачі є дуже часто причиною великих втрат війська. Ворог довідується, що значать трубові сигнали в таборі. Коли сурмач затрубить на зміну сторожі, на спання, або на згашення світла, голос трубки розноситься далеко й повідомляє всіх ворогів, що може находяться довкола, точно про все, що діється в таборі. А найважніше, – зраджує де взагалі табор находиться. І ворог є в силі уложити собі докладний плян несподіваного нападу.

А тому, що дуже часто кождий більший відділ війська має свій власний трубковий клич, ворог може довідатися, яке се військо є в таборі. Так сурмачі розсилають на всі сторони шкілдиві для себе вісти, навіть не думаючи про се. Також пластуни, вживають трубок в таборах і на прогульках, очевидно на свою шкоду.

Пластуни-сурмачі стараються бути добрими сурмачами. А, щоби товариші не сміялись і розуміли, що дані сигнали ознгачають, сурмачі мусять дуже богато вправляти. Найкраще до сього надається табор, або прогулька. Там сурмач, як тільки має вільну хвилину, вправляє. Йому це нічого не шкодить! Але иншим!…

Жовтодзюб, який вчиться трубіти, дратує людей, що живуть довкола та доскулює їм своїм безустанним гранням. Своїм трубленням зраджує він присутність табору і робить пластунам довкола ворогів.

Сурми, – це безумовно непластові „інструменти”. Пластун, виконуюючи свій обовязок, працює тихо та спокійно. Він не мусить зараз розтрублювати се на всі сторони світа.

Пластун повинен знати свою роботу й виконувати точно та спокійно всі прикази, щоби не треба було трубіти їх йому до вуха. Коли провідник видає в таборі, або на прогульці загальний приказ, то вповні вистарчить йому свиставка, або гуртковий клич. Колиж – пора спати, провідники кождого наженуть і на сім кінець. В кождому разі до сого не треба трубіти: „кляра…” і т. д., як на львівській цитаделі.