Пісня на пластових сходинах

Гуртковий вогник або ватра. Про вогники і ватри більше написано в частині „Життя серед природи”.

Ось кілька зауважень, щодо гурткового вогника:

  1. Вогник особливо надається для гуртка, бо число учасників мале й легко викликати інтимну атмосферу.
  2. Вогник або ватра — це пластова програма при вогні і її потрібно заплянувати заздалегідь.
  3. Усі сидять навколо вогню і повинні добре бачити один одного, тобто вогонь не повинен бути завеликий.
  4. Вогник треба пережити. Найкраще викликані переживання чи емоції піснями.
  5. На веселий вогник члени гуртка приготовляють веселі скетчі — жарти, інсценізації тощо. Пластовий гумор представляє пластове життя на весело.
  6. На гуртковий вогник добре надається розповідь. Приємно мріяти при вогні.

Бувають особливі нагоди, на які краще підходить формальна гурткова ватра, наприклад відкриття гурткового табору.

Ватра ЛШПісня — це ще одна цікава ж приємна точ­ка у програмі сходим. Так юнаки, як і юначки радо співають пісень. Юначки люблять більше романтичні й мрійливі мелодії, юнакам відпо­відають веселі й маршові пісні, але кожна нова пісня, добре підготована, буде одночасно й роз­вагою і виховним засобом. Вона ж бо дає нагоду пізнати частину рідної культури і збу­джує зацікавлення її своєрідністю й красою. Мені здасться, що не всі ми здаємо собі справу з того, на якому вийнятковому місці стоїть українська народня пісня між піснями інших народів світу. Наш музиколог д-р Зи­новій Лисько підготовив до друку 12 тисяч різних народніх пісень, коли інші, навіть ду­же культурні народи світу не могли б зібрати,ий десятої частини цього числа. Хоча ми не можемо похвалитися досі та­кими визначними композиторами, що здобули собі світову славу, як італійці, німці чи росія­ни, то можемо сміливо твердити, що загал на­шого суспільства є непересічно здібний у му­зичній ділянці. Це доказує хоч би й той факт, шо в Україні припадково зібраний гурт моло­ді співає пісні без підготови кількома голо­сами, коли в других країнах потраплять спі­вати тільки одним.

У скарбниці нашої народньої культури ма­ємо багатий вибір різних варіантів обрядових пісень, коляд, щедрівок, веснянок, гагілок, лю­бовних, побутових, історичних, чумацьких, ко­зацьких, стрілецьких, повстанських і інших пі­сень, з яких, як із пребагатої криниці, черпали й черпають свої і чужі композитори мелодії до своїх творів, не виключаючи навіть Бетговена. Нашим завданням є:

  • доповнювати відомості наших друзів з української музичної культури,
  • вивчити пісні, які повинен знати кож­ний свідомий українець, а зокрема пластун,
  • дбати про збагачування нашого репер­туару новими народніми і пластовими піснями,
  • творити або допомагати творити пла­стові оркестри і музичні ансамблі, при помочі інструментів, на які можемо здобутися, і під керівництвом фахових інструкторів.

До переведення музичної точки гурткових сводин можна запросити когось з-поза гуртка, чи навіть з-поза Пласту, а також користуватись добрими пластинками чи магнетофомами.

Оприлюднено в Без категорії

Гурткова ватра

Буває на мандрівці, що Ти й Твої друзі скінчили вже всі денні зайняття, а тут надходить погідний літній вечір, і Вам залишається ще досить часу до нічного опочинку.

Сонце сховалось уже за гущавину лісу, ще тільки рожеві хмари на заході змагаються із сутінками темрявою ночі. Надходить пора, коли хочеться розтлити во¬гонь, не для варення страви, бо вечеря вже давно від¬булася, але на те, щоб продовжити день, щоб сісти дружнім колом у мерехтливому сяйві, і погуторити, поспівати, помріяти чи повеселитись.

Вогонь у нічній темряві має завжди свій особливий чар. Коли розпалиться більшу — як звуть карпатські верховинці — ватру, коли полум’я весело палахкотить і кидає високо в темінь ночі рої яскравих іскор, коли вітрець, весело граючись, творить дивні, мінливі форми з полум’я й диму, «ас усіх захоплює краса й сила цієї стихії, .цього опанованого людиною “чуда природи” — вогню. Оця краса й сила вогню розбуджує нашу уяву, створює веселий, дружній настрій, тісніше гуртує нас своїм блиском і теплом в одну ‘близьку пластову сім’ю.

І тоді, по мовчазній хвилині розпалювання ватри, без особливих приготувань розвивається цікава, дружня, раз весела, то знову поважна розмова й “програма”.

Ось, наприклад, юнак з пластовим псевдом “Ведмідь” починає розказувати свою нинішню пригоду, як на нього несподівано напав рій диких бджіл. “Сміхун” поважно завважує, що, мабуть, розумні бджоли зразу пізнали його ведмежу шкуру й охоту поласувати медом.

Сипляться дотепи на тему підпухлого ведмежого ока, «а тему погоні бджоляного війська, що так хоробро виступило до бою з “переважаючим” — біда лише, що тільки ‘вагою, а не відвагою — ворогом.

Сміються всі з опису ведмежого відступу аж до таборової кухні, де кухар з ополоником в одній, а з димучою головешкою у другій руці “прибув на допо¬могу” і зупинив дальшу погоню бджоляної армії.

Починається дискусія, як це дивно, що бджоли, не зважаючи на небезпеку, а то й певну смерть, стають до бою в обороні своєї спільноти.

Гуртковий філософ “Сковорідка” (прозвали його так через нахил до філософування, а також через те, що залюбки носить на мандрівці сковорідку, бо дуже любить жарене сало) порівнює “розум” бджіл з розу¬мом людини.

Хтось інший пригадує оповідання свого дядька про те, як три стрільці з його сотні зупинили наступ цілого куреня ворожого війська. А коли він кінчає і кожний мовчки задивлюється у вогняні язики ватри, “Грайко , вдаривши в струни гітари, починає бадьору пісню “Орли готові вже до лету…” І коли всі співають цю пластову пісню:

“Понад хмари полинем
Наїздогони вітрам…”,

то віриться, що ті молоді друзі таки справді думають здійснити свій задум:

“На Вкраїну ми кинем
Поклик волі степам…”

Несподівано чотири юнаки потайки змовились і ви¬ступають з показом веселого “лицарського турніру”: два менші ростом; — “лицарі”, а два сильніші несуть їх на своїх раменах, неначе лицарські “верхівці”.

На честь переможця, що приневолив свого против¬ника “злізти з коня”, “Грайко” пропонує заспівати стрілецьку пісню “Не сміє бути в нас страху, ні жадної три¬воги, бо ми є лицарі грізні “Залізної Остроги’…” Знову сипляться жарти, оповідання…

Непомітно, безжурно минає веселий час. Хотілось би ще ось так гуторити, бавитися до пізньої ночі.

Та провідник мандрівки нагадує, що завтра чекає гурток дальша намічена програма, чекають юнаків нові переживання і пригоди, нова наснага. Гурток мусить по¬казати, що справді “Орли готові вже до лету” — як це в пісні співалося.

Тож на наказ провідника юнаки творять дружнє ко¬ло довкола ватри, що догоряє, і лунає мрійливий спів-молитва:

Ніч вже йде… За верхи Ясне сонце зайшло. Юнаки! Тихо спіть без тривог… З нами Бог!

Ось так може виглядати гурткова ватра. Вона, як і сходини, це зустріч тільки членів гуртка. Не може бути на ній сторонніх людей, які сподівались би побачити якусь імпрезу чи показ наших уміл остей. На неї тільки винятково запрошуємо особливих приятелів гуртка, які разом з мами беруть у ній участь.

Ватра в гурті

Ватри, на яких буває більше гостей, відбуваються при нагоді більших пластових імпрез і зустрічей під го¬лим небом. Вони вимагають старанної, підготованої про¬грами.

Програми ж гурткової ватри заздалегідь не плянуємо. Вона буває якраз найкращою тоді, коли все відбувається несподівано й невимушене, коли “програма” твориться природним розвитком подій, настрою і роз-мови.

Не раз таку ватру без особливої програми, прове¬дену в колі найближчих друзів, згадують пластуни ці¬ле життя.

При ній твориться тривке пластове братерство, по¬стають задуми й рішення, що, буває, важать на цілому дальшому житті як окремих пластунів, так і цілого гуртка.

Оприлюднено в Без категорії

Дещо про ватри

Іде літо, а з ним час прогулянок, таборів, ватер… Напевно доведеться тобі будувати не одну ватру. Щоб оце будування зробити тобі легким і приємним, запам’ятай, що кожна доб¬ра ватра має бути легка до запалення, має ясно горіти і мас горіти довго, — щоб можна було перевести при ній запляновану програму.

Не забувай про небезпеку пожежі і тому вжий усіх заходів, щоб і добір місця і са¬ма будова ватри були безпечними. А ось кіль¬ка практичних вказівок: найперше роздобудь матеріял для ватри. Він є трьох родів: на підпалку — сухі листки, чатиння, дрібненькі гіл¬лячки, що відразу спалахнуть від сірника; хмиз — тріски, малі гілки, що запаляються від матеріялу на підпалку, і властиве паливо — грубші гілляки й колоди дерева. Вони всі мусять бути сухі. З того матеріялу легко збудувати кожну ватру, і до її підпалки не треба вживати ніяких штучних засобів, як от бензина, папір чи запальні порошки. Справжня бо пластова ватра не має ніякого штучного матеріялу до підпалення, а підпалюють її звичайно сірником, а ще краще смолоскипом, якщо при цьому е відповідний церемоніял.

Для кількох осіб на прогулянці найкраща ватра це т. зв. «зірка». Для цього 5 або б ко¬лод сухого і не гнилого дерева укладається у формі зірки (дивись рис. ч. 1). Там, де колоди або кругляки сходяться разом, будується стіжок, малий, із т. зв. гніздом для підпалення. В міру того, як кругляки згоряють, їх треба при-сувати ближче, а згодом можна їх заступити новими кругляками.

Ватра

Справді репрезентативна ватра не завжди мусить бути велика. От візьми «криничку». До¬свідчений таборовик знає, що її поверхня при підставі не мусить бути більша, як 4 на 4 стопи, якщо використовується відповідне дерево. Ці¬ла тайна в тому, що колоди чи кругляки треба укладати тісно одну при одній, щоб було якнай¬менше вільного місця (гл. рис. 2). І так, на підставу беремо кругляки б до 8 інчів завгруб¬шки, яких 3 до 4 стопи завдовжки. їх треба попиляти, щоб вони були однакової довжини для естетичного вигляду ватри, а крайні коло¬ди, щоб не розсувалися на боки, забезпечуємо коликами, вбитими в землю, як на рис. 3. І так ставимо одну верству кругляків на другу, кож¬на наступна навхрест і коротша від поперед¬ньої. На кілька верстов під верхом будуємо «гніздо» для підпалки ватри. Таку ватру обо¬в’язково підпалювати згори, бо тоді вона го¬рить згори вниз і горить довго — більше як годину, без потреби докладати нове паливо. Звичайно, завжди краще мати в резерві і до¬даткове паливо, як от дрібні гіллячки для біль¬шого світла, коли його потрібно, як також і грубі поліна для довшого горіння.

Ватри

Не зроби випадково прогріху проти пла¬стового «стилю» і не пробуй замаїти готову ватру свіжими гіллячками із зеленим листям. Увечері цього й так не буде видно, тільки буде багато диму, мало світла — і нічого більше.

Якщо хочеш мати особливі ефекти, спро¬буй збудувати ватру на підвищенні. Для цього збудуй міцний поміст довільної височини (як потрібно для ефекту), покрий його шаром зем¬лі завгрубшки на 3-4 цалі, а на ньому вже будуй ватру, як звичайно. Одна з ватер на Ювілейній Пластовій Зустрічі в США 1962 року була збудована саме так.

І ще: памятай про ватру на воді. Тут поміст будуємо у вигляді порону, але так, щоб він витримав цілу ватру і не потонув з нею; укриваємо поміст шаром землі і на ньому бу¬дуємо ватру. Тільки не забудь прив’язати по¬ром шнуром до берега, щоб він разом з ватрою не поплив за водою.

А якщо ти пробував будувати, якусь ціка¬ву й оригінальну ватру, то не забудь написати про те…

Оприлюднено в Без категорії

Пластові ватри з більшою кількістю учасників

Як Ти читав у попередньому розділі, ватра пластового гуртка звичайно не потребує наперед підготованої програми. Вона укладається самочинно, природним розвитком подій, розмов і настрою.

Але ватра більших пластових з’єднань, наприклад, куреня, табору, коша, станиці, має як правило якесь особливе призначення і тому також своєрідний характер.

Ось так може бути “Ватра пластової дружби”, на якій окремі гуртки чи курені, що рідко зустрічаються, хочуть краще познайомитися, закріпити дружбу, позмагатися у своїх умілостях у співі, танку, деклямаціях, скечах тощо. Курінь може з нагоди, наприклад, десяти¬річчя свого постання влаштувати “Ювілейну ватру куреня”, в якій юнаки згадують пройдений шлях і на¬креслюють майбутній. При нагоді “Свята Весни” від-буваються звичайно ватри в рамках станиці. Тоді можемо нав’язати програму ватри до старинних народніх звичаїв святкування Купала, а також розпочати нею літній сезон пластування. Може бути влаштована ватра на свято Юрія, патрона Українського Пласту, або при¬свячена якійсь події з наших визвольних змагань тощо.

Кожна така ватра повинна бути заздалегідь підготовлена, а в її програмі дібрані точки і їхній поря¬док повинні відповідати задуманому характерові й гар¬монізувати з призначенням цієї пластової дружньої зустрічі, що в сутінках ночі та при блиску вогню має свій особливий чар.

Уже сам обряд запалювання ватри може де в чому відрізнятися, залежно від характеру ватри. Коли це буде, наприклад, “Ватра пластової дружби” — будуть її запалювати відпоручники пластових з’єднань, що бе¬руть у ній участь. Коли це “Ювілейна ватра куреня” — може її запалювати запрошений колишній член куреня з часів його постання, разом з наймолодшим юнаком теперішнього стану.

Це саме стосується коротких промов, гутірок, пісень, танців, скечів та інших точок, їх змісту, характе¬ру тощо.

Коли, буває, під час ватри передбачено теж якусь точку урочисто-поважного змісту (наприклад, заприся-ження учасників), тоді треба мати на увазі, щоб вона була своєрідним завершенням ватри і її настрою. Тому, складаючи програму ватри, не передбачаємо після цього урочистого моменту таких точок, які приглушували б враження і псували святково-піднесений настрій, з яким учасники повинні розійтись і який має зали¬шитись у їхній пам’яті на довгий час, часом і на все життя.

Ватра тоді буде вдалою і справді пластовою, ко¬ли в ній візьмуть активну участь усі присутні, чи то групами в окремих точках, чи то хоч би тільки збір¬ним співом пісень.

Сіріли у сумерку

Більша кількість гостей-глядачів може брати участь тільки з дозволу пластового проводу, наприклад, станиці, проводу зустрічі чи табору.

Ватру підготовляє визначена для цього група під проводом досвідченого в цьому ділі і відповідального за цілість пластуна. Для справного проведення підготови і самої ватри ця група звичайно ділить працю на дві частини: перша підшукує і очищає місце під ватру, приготовляє відповідну кількість сухих гілок, під час програми ватри доглядає вогню, а по ватрі гасить його і дбає про те, щоб місце залишити у повному порядку. Друга складає й переводить програму і дбає за те, щоб окремі точки своїм змістом і рівнем відповідали культурному стилеві пластової імпрези й наміченому ха¬рактерові ватри.

Дуже важливою справою є добір програмового провідника ватри, який вільним, але відповідним до програ-ми (поважним або дотепним) способом заповідав би окремі точки, підтримував настрій і керував цілою про-грамою згідно з її призначенням і передбаченим часом тривання. Від його вмілости, швидкої зарадности і помисловости залежить великою мірою успіх ватри.

Оприлюднено в Без категорії

Деякі напрямні для організації таборових ватр

Ото вже гомону було,
Усе співало, реготало,
Кричало, тупало, гуло,
До півночі, мабуть, співало,
Що ледь горлянку не порвало.
Аж поки спати не пішло…

Враження від ватри, записані від мешканки села N, біля якого стояв пластовий табір.

Вогонь піднімається вгору. Хоче торкнутися зірок на небі. Час від часу вибухає снопом іскор, що розсипаються навколо золотими краплинами. Вогонь виграє світлом на обличчях юнаків, що сидять навколо у тісному колі. Тсс! Ватра починається…

Можна збудувати гарну ватру в чудовому місці, запалити її новим способом і створити гарну атмосферу, але цей чар довго не втримається, якщо не буде цікавої, добре запланованої і переведеної програми.

При складанні загального плану таборових ватр візьміть до уваги:

  • тему табору;
  • історичні дати;
  • народні та релігійні свята;
  • різноманітність ватр протягом табору.

Наприклад, якщо табір триватиме з 5 по 19 липня, то програми ватр і вогників можуть мати приблизно такий вигляд:

  • 5 липня (ватра відкриття);
  • 6 липня (свято Івана Купала);
  • 7 липня (весела ватра тема “Детективи”);
  • 8 липня (диспут на тему “Чи потрібен особистості колектив?”);
  • 9 липня (вогники);
  • 10 липня (весела ватра “Мандруючи світами”);
  • 11 липня (ватра-диспут “Чи можна українців вважати нацією світового значення?”);
  • 12 липня (день святих Апостолів Петра і Павла; ватра легенд);
  • 14 липня (весела ватра);
  • 15 липня (ватра – творчий вечір; таборовики читають свої поезії, виконують власні та таборові пісні);
  • 16 липня (День проголошення декларації про державний суверенітет України – патріотично-історична ватра);
  • 17 липня (гурткові вогники);
  • 18 липня (ватра закриття).

Перед початком табору подумайте, що вам знадобиться для підготовки костюмів та декорацій (тканина, папір, маркери, клей тощо). Декораціями вам інколи може слугувати те середовище, в якому ви знаходитеся. Якщо ваш табір розташований неподалік руїн сереньовічного замку, то одна з ватр може бути театральною постановкою відповідної доби. Якщо ви знаходитеся на березі моря, то завчасно підготуйте гарні легенди про море і його мешканців і нехай гуртки їх інсценізують.

Табір ватра в темноті

Перед тим як організовувати ватру, потрібно чітко визначити її ціль.

Ціллю ватри може бути:

  • створення атмосфери для емоційних пережи;
  • передача певних думок чи настанов з метою ствердження пластових та загальнолюдських ідеалів;
  • розвага;
  • розкриття творчого потенціалу табооовиків;

Найпростіша і найпоширеніша програма ватри:

1. Церемонія відкриття. Відкриття впливає на подальший настрій учасників ватри. Тому веселу ватру відкриваємо весело: з “бомбою”, галасами, ритуальними танками, викликанням вогню тощо. Поважну ватро відкриваємо урочисто, наголошуючи на символіці ватри (єднанні усіх пластунів світу, паралелі з повстанцями, січовими стрільцями, козаками тощо).

2. Ведучий. Він мусить мати відповідний голос, авторитет, швидку реакцію і вміння пристосуватися до ситуації, акторський хист, почуття естетики і доброго тону. Ведучих може бути двоє, троє. Крім того, в ролі ведучих можуть виступати персонажі курінної творчості, казкові герої тощо. Наприклад, у куреня ч.20 існує ряд курінних героїв, на зустріч з якими завжди чекають таборовики: лейтенант Перець – таборовий детектив, супервиховник і антивиховник, братчик Кролик та братчик Лис.

Якщо потрібно, ведучому можуть допомагати люди, які слідкуватимуть за часом, вводитимуть у програму різних дійових осіб, забезпечуватимуть

3. Виступи гуртків на завдану тему. Виступи продиктовані темою ватри. Завдання гуртки отримують завчасно. Це можуть бути пантоміми, мюзикли, лялькові театри, пісні, імпрези, пародії, атракціони тощо.

4. Пісні. Жодна ватра не обійдеться без пісень. Всі точки на ватрі повинні чергуватися піснями. Якщо виступають гуртки з імпрезками, то пісні добре співати між виступами гуртків. Під кінець ватри варто співати більш спокійних пісень. Наперед визначте, хто починатиме ту чи іншу пісню.

5. Інерційний момент. Ніколи не задумується як точка програми, але, як правило, завжди присутній у бажанні поспівати, поговорити ще.

6. Час закінчувати ватру. Варто закінчувати у момент, коли “хочеться ще!”, щоб наступна ватра чекалася з нетерпінням.

7. Церемонія закриття. У будь-якому випадку, це спокійна, піднесена частина ватри. Традиційно виконуються “Сіріли у сумерку”, “Ніч вже йде”, “Іскра”, “На до-бра-ніч!!!”, “Царю небесний”.

Форми ватр можуть бути наступними:

  • шоу;
  • дискусія;
  • творчий вечір;
  • народне свято.

Ватра може бути поважною, веселою або складатися з двох частин.

Програма ватри

Поради ведучому:

  1. Ніколи не забувайте про пластово-куль турний рівень програми ватри.
  2. На ватрі не повинно бути вільного часу між точками, бо увага і настрій швидко зникають.
  3. Не говоріть, поки не буде загальної уваги.
  4. Намагайтеся залучити всіх.
  5. За недоречну поведінку зробіть юнаку зауваження, але в жодному випадку не дратуйтеся і не кричіть.
  6. Не блазнюйте.
  7. Вмійте виправляти чужі помилки.

Ватра

Пропонуємо кілька варіантів ватр

Ватра “Таборові детектива”. Завдання гурткам: у формі імпрези-детективу розслідувати справи про викрадення солом’яного бичка, приниження честі і гідності Червоної шапочки, сімейного конфлікту Лисичка-сестричка і Вовчика-братика, розшуку Попелюшки тощо.

Ведучі: славний лейтенант Петро Перець (реаліст) і його молодший помічник Василь Квіточка (романтик). На прикладі кожної “справи” лейтенант Перець вчить свого молодшого колегу.

Ватра “Машина часу”. Завдання гуртків представити казку про Козу-дерезу в різних часових вимірах: доісторичний період – про Козозавра-дерезавра; доба середньовіччя – про Дулькізею; соціалістично-революційний період – про козу Ульянку Іллінішну тощо.

Аналог – ватра навколо світу, коли якась відома казка представляється в національних традиціях різних країн. Наприклад, українська “Кривенька качечка” може перетворитися в Індії в Качкіту Крівіті, в Іспанії в Качменсіту Кончіту і т.д.

Ватра-вечорниці. Ведучі – баба Палажка та баба Параска. Згадують молодість, свої вечорниці. Завдання гурткам інсценізувати веселу історію про вечорниці, страшну історію, історію-кохання чи сватання тощо.

Ватра-телешоу. Ведучий – надмірно жестикулюючий шоумен. Завдання гурткам: спецвипуск таборових новин, вечірня казка “Надобаніч таборовики!”, таборовий Хіт-парад, таборовий подіум – моделі від кутюр, шоу самотнього таборовика…

Ватра-диспути. Про один із способів ведення дискусії ми писали в журналі ч.1 за 1998-99р. Якщо це надто складно, тоді можна спростити правила: заздалегідь членам двох гуртків оголошується завдання. Обидві дискутуючі сторони мають 5 хвилин для того, аби проаргументувати свою позицію. Після цього гуртки мають право задати по 3 запитання один одному. Тоді до диспуту приєднуються всі таборовики, де кожен висловлює власну думку з приводу обговорюваного. Завершальне слово в диспуті має комендант, який повинен узагальнити все почуте і, якщо є потреба, підсумувати розглядуване питання у відповідності з існуючими в Пласті та суспільстві морально-етичними нормами поведінки.

Зразки тем диспутів:

  1. Експерименти на тваринах виправдані.
  2. Треба скасувати смертну кару.
  3. У сьогоденному суспільстві все ще не існує справжньої рівності між чоловіками та жінками.
  4. Нації повинні відмовитися від іноземних впливів та підтримувати власну культуру.
  5. Чоловікам притамана природня зверхність над жінками.
  6. Тоталітарна держава краще піклується про своїх громадян, ніж демократична.
  7. Вивчення історії не має практичного застосування.
  8. Наука й техніка спричинили більше шкоди, ніж користі.
  9. Екологічним кризам надається перебільшене значення.

Ватра до Дня Незалежності.

Повинна готуватися особливо ретельно. Бажано, аби сценарій ватри був підготований заздалегідь з використанням цікавих церемоніалів. Настрою та урочистості додадуть ватрі смолоскипи.

Дану ватру пропонуємо проводити у формі екскурсу в різні часові виміри України (докняжа доба, період Київської Русі, козацька доба, період УНР, визвольні змагання ОУН, УПА, сучасність), причому, наголошуйте на переможних аспектах культурно-історичного розвитку української нації. Кожну добу ведучий представляє невеличким есе (2-3 хв.), між якими гуртки показують заздалегідь підготовані інсценізації (літературних творів, легенд, спогадів з піснями відповідної епохи). Матеріал для цих інсценізацій готується до табору; юнаки лише представляють своє театральне бачення.

Варіант: ватра з історії розвитку Пласту, про січових стрільців, повстанців.

Якщо ватра передбачає показ якихось театральних мініатюр, варто подбати про сцену. Для цього ж знову скористайтеся елементами природного середовища, що оточує ваш табір. Це може бути стіна замку, основа дерев тощо.

Глядачів найкраще розмістити у пів-колі. Біля сцени з двох сторін розкладіть по вогнищу для освітлення сцени. Якщо є потреба, її можна освітлювати ліхтариками (це можуть бути ліхтарики з кольоровими фільтрами). Між сценою і глядачами буде палати таборова ватра.

Вогник

Вогник – це місце, де юнак може відпочити від занять, відчути близькість своїх товаришів.

Вогник має відносно інтимну ат¬мосферу, розрахо¬ваний на гурток. Програма вогника складається з розмов на мораль¬но-етичні теми, роз¬повідей, дискусій, пісень.

Оприлюднено в Без категорії

Програми на ватри

Ватри і вогники

Є різниці між ватрою і вогником. Вогник можна зробити спонтанно; ватра повинна бути заплянована. Ватри — більш формальні і зорганізовані і часами вимагають досить багато підготовки. Як заплянувати і як провадити програмою ватри, щоб була змістовна і цікава? Можна збудувати гарну ватру в чудовому місці, запалити її новим способом і створити гарну атмосферу, але цей чар довго не втримається, якщо не буде цікавої, добре заплянованої і переведеної програми. Програма повинна зацікавити і втягнути всіх, що є на ватрі.

ватра в сумерках

Вогонь

Вогонь — центральний пункт ватри. Саму споруду ватри треба старанно збудувати. До запалення ватри добре вжити нещоденні засоби — смолоскипи, свічки, і т.п. Якщо спосіб запалення дуже оригінальний, добре його випробувати наперід, щоб не було «несподіванок». Добре мати кілька запасових сірників у кишені, на кожний випадок. Не дозволяти, щоб у колі, де сидять таборовики, світити ліхтарками. Назначити окрему особу, яка буде опікуватися вогнем під час ватри — докидати дров; уважати, щоб нічого не загорілося; пильнувати, щоб не покотилася колода з вогню. Для безпеки, тримати відро води недалеко вогню. Не гасити останки ватри аж всі відійдуть, щоб залишити в пам’яті таборовиків чар вогню.

Ведучий чи Ведуча

Ведучий, або провідник ватри, відповідає за програму ватри, за церемонію запалення і за закриття ватри. Він чи вона знає порядок програми і відповідає за те, щоб всі, хто бере участь, знали що і коли вони мають робити. Перед ватрою, добре перейти правила поведінки на ватрі. Якщо точка виказується невідповідною, ведучий повинен її зупинити і відразу перейти на щось іншого. Справу треба обговорити після ватри. Якщо хтось не відповідно поводиться, ведучий може попросити старшого юнака чи виховника, щоб з ним відійшов. До провідника ватри всі присутні ставляться з належною пошаною.

Оприлюднено в Без категорії

Ватра, що сама розпалюється

Прийшов час Свят Весни, а далі — табори, прогуляннн, час літнього пластування… І що вартий був би табір чи свято, чи зустріч, чи мандрівка, — без пластової ватри?

Тож — під час літа будемо й ми свою ватру мати. В мій знайдете, Дорогі Подруги й Друзі, багато цікавого, що може здасться Вам колись, щоб збудувати новий спосіб ватри чи заспівати на ній нову пісню, заграти новий скеч, пустити нову «ракету»…

Уяви собі: твої друзі зібралися навкруги ватри. Ти, як великий чарівник, виходиш перед ватру, вимовляєш кілька слів таємничого риту¬алу, робиш кілька таємних рухів — і ватра сама запалюється!

Якщо маєш охоту, можеш дуже легко сам такі чари зробити, Ось кілька способів:

1. Електричний.

Дістань трохи сталевого (не мідяного!) або ще краще — такого, якого уживають на електричні кухонки, дроту. У шма¬ток дощини вбий два цвяхи, між ними (рис. 1.) проведи сталевий тонкий дріт, але так, щоб він був обкручений довкола головок кількох великих «кухонних» сірників. Дістань теж і грубший мідяний дріт (може бути такий, як його вживають при прокладанні електричних проводів у домах, або скручений з багатьох мідяних дро¬тиків, ізольований, як при електричних лямпах або апаратах), замотай два кінці на цвяхи, реш¬ту проведи до батерії (великої, найкраще на 6 вольтів, як її вживають у сильних електричних ліхтарях).

Усе, що потрібно ще зробити, це прилучити два дроти до батерії. Електричний струм розгріє дротик і запалить сірники, які в свою чергу підпалять ватру.

Для певности зроби кілька експериментів дома, чи твоя апаратура справно діє, щоб не довелось тобі засоромитись при ватрі, якщо не станеться так, як хотілося б.

Ideolohiya_ststr_Vatra_samorozpalka_1

2. «Вогонь з неба».

Цей спосіб можна вжи¬вати тільки тоді, як недалеко ватри є високе дерево з густим гіллям. Між ватрою та деревом простягаємо рівний Дріт, на такій висоті, щоб ніхто за нього смерком не зачепив головою. (Рис. 2). В тому місці, де дріт увіходить у ват¬ру, робимо гніздо з легко запального матеріялу (сухого листя, чатиння тощо), а другий кінець дроту прив’язуємо до дерева (стовбура) так, щоб між гілками можна було заховатися тому, що буде запалювати ватру. Дріт перед прикріплен¬ням до дерева протягаємо через звичайну шпулю від.ниток, до якої дротом причеплюємо клу¬бок звинених ганчірок, напоєних нафтою змі¬шаною з бензиною.

Як прийде час запалити ватру, помічник на дереві підпалює клубок з ганчірками та спускає його по дроті в сторону ватри. Силою гравітації шпулька з клубком ізсунеться по дроті аж до ватри (дерево все мусить бути вище ватри), прийде до гнізда й підпалить ватру.

На сірники наклади сухих трісок, соснини та іншого легкозапального матеріялу і це все поклади в середи«у ватри. Гарно замаскуй, щоб не було видно ні дощини із сірниками, ні дротів (можеш ізольовані дроти закопати і повести аж до того місця при ватрі, де твій помічний «за¬палить» вогонь).

Коли різниця висоти між точкою причепу дроту на дереві і точкою причепу дроту при ватрі не є великою, для певности можна вжити відміну цього способу. Тоді причеплюємо стрілу з лука (рис. 3) на двох шпулях, через які протяг¬нено дріт, а до стріли причеплюємо дротом клу¬бок, напоєний запальной речовиною. У відповідний момент клубок підпалюємо й стрілу вистрілюємо з лука.

Ideolohiya_ststr_Vatra_samorozpalka_2

3. Палаюча свічка.

Цей спосіб найпростіший. На шмат дощинки причеплюємо кусник свічки (рис. 4). У металевій бляшанці вирізуємо от¬вір з котрогось боку такої величини, щоб крізь нього вільно просунулася наша дощинка із свіч-кою. (Рис. 5). Бляшанку прибиваємо до другої дощини малими цвяшками та вкладаємо в неї малу дощинку із свічкою. Це все ховаємо в се¬редині ватри так, щоб, як висунемо шнурком дощину із св ічкою, вона запалила гніздо із су¬хих гілок, листя і т. п. Свічку запалюємо, коли ще біля ватри нікого немає. Свічка буде горіти деякий час (треба так ватру замаскувати, щоб не було видно, що в середині горить свічка). Як треба буде ватру підпалити, просто висуваємо свічку, легко потягаючи за шнурок. Свічка під¬палить гніздо, а від того запалиться й ціла ватра.

Ideolohiya_ststr_Vatra_samorozpalka_3_5

Оприлюднено в Без категорії

Лікування співом

Все почалося з того, що навчаючи французьких дітей музиці, помітила я, що деякі дітки якісь гармонійні, все в них виходить до  ладу, і в школі вчать­ся без труднощів, і в музиці все гаразд; співають дзвінкими високими голосочками. А от другі діти зовсім інакше сприймають навчання: не можуть проспівати найпростішу пісеньку або співають якимсь “басом”, на трьох-чотирьох нотах, не виявляючи почуття рит­му, нотну премудрость сприймають як щось непосильне. В таких випадках бать­кам кажуть: “Ваша дитина не має музич­них здібнстей. Нехай, краще, займається спортом або чимось, до чого має хист”.

У мене так не виходить. Ми співаємо з дитиною все, що граємо, довго і терпляче. Дуже часто голосочок пробивається! Нам це радість. От і питала я себе: чому дити­на не може співати? Може тому, що співу ніколи не чує? Адже і дитина, і доросла людина голосом може відтворити лише те, що вона чує або колись чула. Дізналася, що в школі діти не співають (рідко коли вчителі вміють співати, здебільшого вми­кають платівки). А чи співають в дитячому садочку? – Ні. В яслах теж – ні. Може ма­тері співають своїм немовляткам? Знов – ні. У Франції колискових майже немає! Де ж дитинці живий спів почути?

Десь у 50-х роках вперше у Франції про спів для вагітних жінок заговорила Марі-Луїз Оше, співачка. Вона відчула вібрацію звуків власним тілом – кожна нота відби­валася ніби-то на якомусь “своєму місці”. Зацікавлена цим “феноменом”, вона звер­нулася до фізика-акустика. Той, знайшов­ши книгу на полиці, сказав: “Ви віднайшли збіжність звуків із головними точками китайської акупунктури”. Отже віднайшла Марі-Луїз те, що було здавна відоме у Тибеті, Китаї, Індії, Південній Америці, хоча використовувалося лише в релігійних обрядах та в народній музиці. Це благо­дійні вібрації, що стимулюють енергетичні точки людського організму.

Поділюся тим, що знайшла я, вивчила, чи вичитала про таке. Людина, як радіо-приймач-передавач, може сприймати та видавати звуки: що почує, те й може від­творити голосом. Але ж деякі звуки, кот­рих людина не чула з дитинства, не вібрала їх у свою слухову пам’ять, не “відкликаються” в голосі. Це, наприклад, іноземні мови, “незламний” акцент іномовних народів.

26_2002_Svyato_vesny_v_urochyshchi_Barbara

 

В голосі людини можна відчути найпотаємніші її емоції, всю різнобарвну гаму її переживань. Можна “прочитати” навіть органічні зміни в її тілі – слабі та хорі місця.

Від першого прояву життя дитинки, і голосу (іноді крику) при народженні від першого вдихнення (натхнення) і до остан­нього видоху (віддачі духу) через усе життя ведуть нас, як маріонетку за ниточ­ку, наші емоції: радощі, страхи, надії. Пер­ший крик – це глибинний жест звільнення від напруження. Пізніше плач дитини – це інстинктивний прояв спротиву щодо непри­ємної агресії – холоду, голоду, болю чи страху. Уявіть дитинку, коли їй страшно або холодно (у лікаря, коли її роздягають, перевертають,  колять)  – всі мускульні групи її тільця протестують, личко, ноги, руки взаємодіють з диханням, голосом, відчувши  наявність  агресії:  «Мерзну!.. колять!.. заберіть!.. заспокій-те!.» Поступово дитинка виробляє нові емоційні місточки, звукові зв’язки  для спілкування зі своїм оточенням – лепет, щебетання. Згодом   вона стане повторювати те, що чує, пристосовувати тональність, тембр, силу свого голосу до нових потреб у і спілкуванні – через слово…

Слаборозвинені, нервово або психічно хорі діти дуже сильно реагують на спів. Поліпшується їх загальний стан, з’являеться бажання рухатися, цікавитися оточеням. У Франції, як майже у всіх «розвинених» країнах, матеріальна, раціональна сторони життя переважають над іншими потребами людського розвитку, як культура і духовні пошуки, моральні засади, виховання цих цінностей у дітей… Французький вираз “метро-бульо-додо” (метро-робота-бай-бай) прекрасно виявляє життя французів, особливо по містах. Батькам ніколи читати дітям книжки, казки, співати колискових, розповідати про світ (на те є телебачення!), годувати дитинку материнським молочком, передавати їй якісь традиції. Вже два покоління, як не більш, виросли в темпах “метро-бульо-додо”, в яслах – з трьохмісячного віку, в так званому добробуті, котрий має свої вимоги: він змітає все нераціональне, невидиме, в книжці ненаписане. На штучнім (коров’ячім) молоці ростуть добрячі людо-телята, ходять землі та (як і їх «годувальниці») головою донизу, лиш на земне і дивляться. За словами Марі-Луїз, “людина потроху втрачає вміння говорити (дислялія, недостача слів), писа­ти (дислексія, труднощі в правописі), спі­вати (відсутність слуху, нерухомість голо­су), ритмувати (аритмія, недостатність вну­трішньої рівноваги), бажати (депресія, бай­дужість)”…

Зіткнувшись із “неспівучістю” фран­цузьких дітей, шукаючи цьому пояснення, звернулась я до періоду вагітності, коли створюється нове життя, коли йому пере­дається все, чим живуть батьки. В програ­мі підготовки До народження я вчу моло­дих жінок співати. Співати – це також кра­ще дихати (часто ми дихаємо “навиворіт”). Це також пізнати, де і яка вібрація най­більш добродійна. Співаємо здебільшого колискові. Найулюбленішими у майбутніх мам є наші українські колискові, зокрема “Ой спи, дитя, колишу тя”. Аж сльози навертаються від зворушення…

Тепер вже є застарілими поняття, що ніби дитина починає розуміти та відчувати лише після народження. Народившись, во­на вже готова до земного життя, а зарод­жуючись, вона приходить готовою до утро­бного, “морського” періоду життя – “атом життя” існує до зародження.

Франс Вельдман, голандець, лікар, вміє говорити з дитинкою ще в утробі матері, він грається з нею, показує батькам, як і вони можуть передавати дитинці свої ба­жання, як можуть захистити її від переля­ку, від своєї власної нервовости. Це зовсім просто робиться: щиро подумай, що хочеш їй передати, попередити, коли буде щось тривожне, пояснити, що її це не торкає­ться, поділитися чимось цікавим, красою природи, радістю, а головне – співом! Бо ж коли в нашому тілі спів розливає бла­годійні енергетичні вібрації, то дитинці вони передаються “прямим струмом”, та ще й материнською ніжністю, неперевершеною силою чарів рідної мови, або з цікавими вібраціями чужоземних мов. Передаються традиційні мелодії та ритми, і навіть історія краю та суспільне життя на­роду. Все це дитинка впізнає пізніше –  па­м’ять її вже працює, як ії самосвідомість (адже не ми її, дитинку, “вибираємо”, а вона нас вибирає, але лише тоді, коли “є їй дорога у можливість”).

Після народження дитинки співаймо їй частенько, щоб у складний період звикання до нового акустичного життя, могла б вона знаходити знайомі для слуху віхи –пісні, що колисали її до народження, не в цьому світі. (Одразу після народження дитинка дуже чутлива до різких звуків, бо чує ще через воду –це “акватичний” період слуху. Через  п’ять  днів  вода  розходиться,  і немовлятко чує вже через повітря).

Дуже радісно, коли мамусі приходять співати, десь на 5-6 місяці вагітності, а пізніше сходяться знову, вже з малюками, хочуть продовжувати спів. Розповідають, як ростуть їхні дітки: одна мама каже, що вона, лише співаючи, говорить до своєї доні – інакше не може: “запуня-а-а-ла пелюше-е-ечку!” А один хлопчик, замість плакати, співає! Модулює голосочком, ви­казує, що йому треба – ти, мамо, розумій. А той вже підріс, весь час наспівує, швидко вхоплює мелодію. Та про всіх не перека­жеш …

Ось на кінець вираз Альфреда Томатіса, неперевершеного знавця вуха: “Співати – це щедро ділитися тим, що ти одержав. А чим більш ти вмієш віддавати, тим більше й одержиш “.

А ще додам про нас українців. Ми маємо великий Божий дар – це співучість нашого народу. Коли порівнюю до французів, аж дивно стає. І ось надумалось мені таке: раніше люди ходили до церкви, сповіда­лися, і їм легшало, бо виговорили, відкину­ли свою біду. Довгий час на Україні спові­датись не ходили – багато церков були позачинені. У Франції ж всі відкриті, а спо­відатися французи все одно не дуже-то ходять. Та ж як накипить їм на душі, коли вузлик за вузликом зв’яжеться все невисловлене, стане зовсім тяжко, тоді йдуть до психотерапевтів. Терапевти розв’язують вузлик за вузликом – помагає (або ні).

На Україні ж ні до сповіді, ні до психоте­рапевтів не часто ходять, але маємо неви­черпну скарбницю народних пісень. На кожну життєву проблему є пісня: чи милий кохає, чи ні, чи віддали за старого або дітки голодні, або хлопці на війну пішли, чи борщ на весіллі недобрий зварили, чи комарик пролетів – на все є пісня! Все можна виспівати!

Оприлюднено в Без категорії