Гутірки

Як проводити пластову гутірку? У першій мірі провідник гутірки (чи це гуртковий, упорядник, зв’язковий або якийнебудь член гуртка) повинен знати, „що це таке гутірка”.

nac-0157

Гутірка — це спосіб виміни думок, вражень, поглядів і знання в обмеженій групі людей (найменше чотири особи і не більше, ніж число членів гуртка). Гутірка не є виклад або лекція, де викладач подає слухачам дані про певну ділянку, не зважаючи на їхні зауваги і погляди. Гутірка є многостороння розмова між учасниками на певну тему і з певного метою. Усі присутні повинні по черзі взяти активну участь у гутірці на протязі призначеного часу, висловити свої думки, зауваги чи запити та щось додати до суті гутірки.

Коротко — гутірка є виміна думок у гурті на певну тему, а провідник гутірки не є викладачем, а тільки веде гутірку в напрямі призначеної мети і теми.

Мета гутірки Питання: нащо провадити гутірки, що вони дають, кому з того і яка користь?

При допомозі гутірок виробляється вмілість логічного думання, висловлювання думок чи поглядів, як також виробляється ефектовну комунікацію (взаємнення) між одиницями. Крім того, виробляється вмілість інтенсивно слухати, аналізувати суперечні думки і погляди та відрізняти факти від фантазії. Очевидно, із часом також виробляється вмілість культурно дискутувати.

Гуторення (активна участь у гутірці) дає провідницьке знання юнакам, що мають провідницькі здібності. Вони виробляють умілість передавати, заохочувати, переконувати та (інколи) прямо захоплювати своїми ідеями, думками або метою певного завдання друзів у гуртку, а навіть переконати і схилити на свій бік опонентів. Дальшою метою гутірки є з’єднати думки гуртка, передати гурткові знання чи захопити гурток до дії. Хоча це все можна осягнути писаним словом, але гутірка безмежно більш ефективна тому, що слухачі є наставлені сприймати певні думки і можуть відразу на них реагувати. Тому, що вони сприймають почуту думку майже в той сам час, дуже важливо, щоб думка була ясна і не витворювала подвійного розуміння чи многосторонньої інтерпретації. У випадку двозначности думки не тільки тратиться нагода передати її слухачам, але навіть є небезпека негативної реакції. Думка мусить бути ясна, речення короткі і послідовні. (Методика висловлення думок є окремою темою, і її не будемо тут порушувати.)

Загально кажучи, метою гутірки є виміна думок між одиницями та вироблення ефективної провідницької вмілости взаємнення з іншими.

Роди гутірок Гутірки поділяються на кілька родів, залежно від даної мети, тематики та методики проведення. Для пластового вжитку обмежимося до таких родів:

  1. Інформативна гутірка — ціль гутірки є поширити поміж членами гуртка знання у певній ділянці, наприклад, про ракети і лети у простори. У такій гутірці розмова спирається на фактах, а не на думках і поглядах одиниць, що їх висловлюють.
  2. Дискусійна гутірка — ціль гутірки є подати суперечні думки на тему, де факти не є знані або не устійнені. Також у випадку філософічної теми проводимо дискусійну гутірку.
  3. Вишкільна гутірка — ціль гутірки є систематичне вироблення певного знання.
  4. Організаційна гутірка — ціль гутірки є подати певну нову думку чи пропозицію щодо діяльности і ефектовно переконати більшість слухачів про її доцільність. Це конечно мусить бути проведене однією гутіркою, щоб тоді винести певну ухвалу.

Підготовка до гутірки. Провідник гутірки є сам гуртковий або призначений член гуртка.

Тема гутірки — усталена, як також завдання або мета гутірки. Найкраще виготовити річний плян і розкласти гутірки так, щоб була, де потрібна, тяглість тем. Такий плян дозволяє добре підготовити тяжчий матеріял або запросити доповідачів для більш технічних тем.

Гуртковий мусить знати зацікавлення членів гуртка та орієнтуватись, як вони будуть реагувати під час гутірки.

Перша гутірка повинна бути підготована на добре знану тему, щоб легко можна втягнути всіх членів до участи. Темою може бути нещодавна цікава подія, що була описана в газетах. У випадку, коли гуртковий не мав нагоди запізнатись краще з усіма членами гуртка або коли є багато нових членів, тоді можна призначити першу гутірку для плянування гутірок і добору різних тем. Таку гутірку треба почати, піддаючи кілька тем, і тоді дати нагоду присутнім висловити свої думки і пропозиції на інші додаткові теми.

Підготовка, звичайно, залежить також від роду гутірки. На деякі інформативні гутірки часом треба дістати сторонніх спеціялістів у ділянці, яку члени гуртка не могли б самі відповідно роз’яснити. У такому випадку також важливо, щоб члени гуртка підготовились загально до цієї теми, щоб могли хоча висловити думки чи доповнити певні деталі. Звичайно, треба пригадати сторонньому доповідачеві, що пластова гутірка не є виклад, навіть про суто технічні справи. Провідник гутірки мусить вичути ситуацію і спрямувати розмову на більш загальну сторінку такої теми.

Для дискусійних гутірок можна в деяких ситуаціях підібрати одиниць, що зможуть оборонити і супротивний погляд.

Час від часу треба проводити спонтанні дискусії без підготовки на суперечні теми, щоб виробляти швидкість реакції в дискусії.

Вишкільні гутірки приготовляємо заздалегідь і чергуємо провідників гутірки, як також конечно мати секретаря для записування важливіших ухвал і висновків та щоб мати тяглість теми.

Організаційні гутірки також готуємо подібно, як вишкільні, тільки всі факти слід подавати коротко, щоб можна було зробити висновок та ухвалу при кінці гутірки.

Завдання провідника гутірки. Провідник гутірки плянує всі деталі на визначену тему і готує відповідні матеріали, як також запрошує спеціялістів-доповідачів. Якщо є незнайомі особи у групі (гуртку), то він їх представляє. Він ясно визначає тему і засяг гутірки; призначає секретаря, який записує учасників гутірки, важливіші висновки та ухвали, щоб пізніше їх можна використати (виконати); старається заохотити всіх членів до активної участи, стримує одиниць, що хочуть домінувати в дискусії; сам бере участь, але не повчає групу; спрямовує дискусію до теми, стримує одиниць, що заходять у подробиці і розтягають дискусію; підсумовує важливіші кроки чи стадії гутірки; стримує емоційних дискутантів; при кінці гутірки підсумовує важливіші висновки та ухвали. Провідник мусить дотримуватись призначеного часу і навіть мусить закрити гутірку, хоч тема і не вичерпана. Така дисципліна є важлива для ділових, успішних гутірок.

Проведення гутірки. Гутірка мусить бути проведена у свобідній атмосфері, щоб одиниці могли висловлювати свої думки хоч і свобідно, але спокійно і неемоційно.

Провідник подає тему і підготовляє слухачів-учасників коротким вступом, згадуючи мету гутірки.

Триматись теми — це найважливіше завдання провідника гутірки, як уже було згадано попередньо.

Треба зацікавити учасників питаннями, а навіть, коли треба, до певної міри провокувати ними. Якщо учасники не звикли до гутірок і мало мають досвіду, провідник має укладати питання так, щоб відповідь не була тільки „так” або „ні”. Наприклад, для відкриття гуторення: „Який твій погляд або досвід у цій ділянці?” Або: „Порадь, про які факти ще нам треба довідатися, щоб краще зрозуміти цю справу?” тощо.

Для унапрямлення дискусії можна поставити таке питання: „До чого ми дійшли у відношенні до нашої мети в цій розмові?” А для осягнення висновку можна запитати: „Якщо ми думаємо провести цю ухвалу в дійсність, які наслідки вона матиме для нашого гуртка?”

У випадку, коли гутірка стає діялогом між двома більш аґресивними учасниками, провідник повинен перервати і запитати третю особу про її погляд на дану тему. Так затягаємо інших до гутірки і обриваємо обмежену розмову дискутантів.

Успіх гутірки полягає в осягненні висновків та ухвал усіма присутніми, навіть і тими, що тільки слухали. Тому провідник мусить упевнитись, що всі зрозуміли суть гутірки, слідкували за дискусією та зробили відповідний висновок. Залежно від роду гутірки, не всі можуть дійти до того самого висновку.

Підсумовуючи висновки гутірки, провідник зможе зорієнтуватись, як більшість зареаґувала на гутірку та чи дозволяє час на додаткові зівваження, щоб суть гутірки була для всіх цілковито ясна.

Оцінка проведення гутріки. Вертаючись до мети гутірки, стверджуємо, що помтуп у виховннні пластунів полягає на провіренні їхнього розвитку і вироблення вмілостей. Гутріка є спосіб вироблення вмілости взаємнень з іншими особами, і поступ можжна і треба провірити по певнім часі (6-12 місяців), вертаючись до певної теми, що не мала твердих висновків і була тяжкою для зрозуміння. Пороці та сама тема буде цілковито інакше представлена, якщо зроблено справжній поступ у гуторенні.

Оприлюднено в Без категорії

Гутірка

Найтрудніша для впорядника точка в програмі – це гутірка. І тому заки застановитись над її переведенням, треба здати собі справу з того, що це слово означає. У відміну від „доповіді” або „відчиту”, які ми нераз чуємо на більших імпрезах, академіях, з’їздах, які вимагають основного опрацювання та можуть тривати годину чи більше, характер гутірки визначає саме походження цього слова від „гуторити”. Себто це має бути наперед обдумана, на окреслену тему переведена, цікава і недовга (10-15 хвилин) розмова, яку веде впорядник, але всі можуть, а навіть повинні брати в ній участь, навіть із спільним висновком як її закінченням.

Признаю, це не легка справа, особливо для молодої людини, бо вимагає досвіду й т.зв. „рутини”. Але направду це вдячний труд для кожного впорядника і впорядниці таку вмілість (інтересно провадити розмову) у собі розвивати, без огляду на свої природні – більші чи менші – дані. З досвіду тверджу вповні свідомо, що можна у цьому зробити великий, несподіваний для себе самого поступ, а вміння цікаво вести розмову придасться кожному в різних життьових умовах і спричиняється до життьового успіху. Така нагода саме трапляється кожному з виховників та виховниць.

Zahalne_Zhyttya_v_Plasti

Передумова: знання того, що хочемо заторкнути у гутірці. Звичайно недописує нам пам’ять, і хоч приготуємо зміст і знаємо його, забуваємо сказати в даному моменті те, що хотіли. Тому треба приготовити принаймні на початку нашого „тренінґу” диспозицію на невеличкому шматку паперу, себто виписати головні точки гутірки.

В ніякому випадку не повинні ми в юнацькому гуртку робити „відчити” – себто відчитувати приготований текст, чи то оригінальний, чи з книжки, бо це вже не буде гутірка. Можна одначе в гутірку вставити якийсь короткий „цитат” з відповідної книжки, чи статті.

Сама техніка читання, без уваги на інтересний зміст, може молоді перш за все нагадувати школу, від якої врешті решт, хоч на пластових сходинах хоче відпочити, і призводить до логічних висновків, що „це не є ніяка штука”, чим обнижує в очах молоді „вартість” впорядника, якого хотіла б бачити первовзором і досконалістю, а вкінці – „нудить” самою монотонністю, яка часто при читанні буває.

Гутірка – справжня гутірка – це питомий ПЛАСТОВИЙ засіб, щоб молодь втягати в розмову, розвивати здатність висловлювати свою думку, призвичаювати до відважного виступу, а крім цього вона дає молоді почуття перебування у „своїм” товаристві і свобідної, але гідної поведінки між друзями, а не в школі, чи на доповіді, де треба мовчки й пасивно вислухати все до кінця. Але основне завдання гутірки це виробляти у молоді погляд на різні цікаві для неї справи і проблеми, ступнєво розбудовувати і скріплювати її світогляд на основі ідейних заложень Пласту.

Новацькі виховники мають до деякої міри (бо розказування казок – це теж не абияке „мистецтво”) полегшену справу, з огляду на широку дитячо-казкову літературу, а ще й тому, що казки звичайно писані в формі легкої розповіді.

Але юнацький виховник або виховниця мусить черпати матеріяли нераз з поважних джерел – і тоді приходиться їм самим обдумувати інтересну форму гутірки. І тут „поле до попису”, бо на жаль, якийсь шабльон, якийсь „стандарт” у формі гутірки годі запроваджувати. Кожний має своє „я” – свій власний ориґінальний підхід і спосіб, і так повинно бути. Для прикладу можливих форм ведення гутірки подаємо при кінці цього видання гри гутірки на різні теми.

Теми гутірок обумовлені станом пластового знання й ступенів членів гуртка їхньою підготовкою до дальшої проби та рамовим пляном діяльности коша і станиці. Для їхнього устійнення і підготови впорядник за допомогою зв’язкового складає собі плян праці гуртка на 3 чи більше місяців – так, щоб до часу передбаченої перевірки пластової проби члени гуртка мали змогу обзнайомитися з матеріялом, поданим у вимогах проби, одночасно беручи до уваги передбачений рамовий плян діяльности, чи якісь інші найважніші справи і проблеми дня.

Оприлюднено в Без категорії

Як підготовити й перевести гутірку?

Гутірка, це один із засобів передачі реферату слухачам, в цьому випадку, співбесідникам. Коли підготовляємо гутірку, мусимо мати завжди на увазі дві справи:

  1. реферат — це є те, про що маємо говорити,
  2. спосіб передачі наших думок слухачам.

Так і будемо з окрема про ці дві справи говорити. Хто хоче зладити реферат, мусить перш за все передумати його зміст, мусить рішитися яку тему вибрати. Не кожна тема надається на гутірку. Може бути тема за важка й непопулярна. Тому, коли маємо перевести гутірку, то вибір теми буде для нас найпершим і найважнішим завданням. Вона мусить бути популярна, цікава, достосована до позему знання слухачів. До теми треба підшукати наголовок, який уже сам собою позволяє виробити собі думку, про що в рефераті буде мова. Кожня річ, що її в рефераті заторкуємо, мусить мати своє узасаднення, бо тільки в такому плановому узасадненні кожної справи, дійсний зміст реферату виступить вірно і вправно. З кожної думки мусить вийти якийсь висновок, що буде завершенням реферату й вислідом усього сказаного.

nac-0220

А тепер приходить на чергу саме уложення реферату. Зібраний матеріял треба відповідно уложити, вибираючи з нього найбільш потрібне до заповідженої в наголовку теми. Не розводитися широко над знаними річами, бож це не цікавить слухачів. Уникати треба всього, що основно не з’ясовує справи, ані не робить її лекше зрозумілою. Неможна багато часу посвячувати справам побічним, замотуючи головну думку.

Складаючи плян реферату, поділимо його на:

  1. вступ,
  2. розвинення самої теми,
  3. висновок.

Вступ

Як введення до самої теми, це короткий начерк про те про що буде балачка, та подання джерел, матеріялів, що ними користується референт. Вступ мусить бути якнайкоротший.

Розвинення самої теми

Тут говоримо про причини подій, про переживання людей, про яких буде мова. Для кращого зрозуміння слід цю частину поділити на відповідні розділи. В обговоренні подій треба брати під увагу всі моменти, — додатні і відємні. Треба наводити думки людей обзнайомлених з обговорюваною темою, та все що промовляє за і проти обговорюваних подій; слід уникати зайвого, щоб не мішати ясного погляду на тему, — бо ж завданням кожнього реферату є провести якусь думку, чи оборонити якийсь погляд.

Висновок

Це заключення теми. Тут треба заподати найкращу розвязку, що випливає з наведених причин, мотивів та переживань. Треба говорити завсіди ясно, зрозуміло та приступно, уживаючи простих речень та ядерних висловів.

Реферат мусить підносити на дусі слухачів, має розвивати їх ум, змушувати до думання, та поглиблювати їхнє знання. В рефераті не треба нікого з присутніх особисто вражувати та навіть заторкувати, але заховувати такт і міру. Перед остаточним виступом слід ще раз прочитати написане і з’ясувати цілість свойому другові, щоб спільно вирішити сумнівні питання.

Гутірку слід переводити з людьми передовсім тоді, коли вони, або незнають письма і через те неможуть користати з друкованого слова, або мало письменні і читання для них затяжка справа, або немають змоги набути книжки. Гутірку слід переводити теж тоді, коли члени цікавляться особливо одною справою, але це вже має характер гутірки — дискусії, що в ній дискутанти не завжди йдуть за думкою дискутанта — референта. Тут ще замало підготовити реферат, тут треба ще докладно обдумати поодинокі його точки.

Нас цікавить передовсім такий спосіб ведення гутірки, — коли ми передаємо реферат слухачам у формі співрозмови. Це робиться звичайно для більшого зацікавлення слухачів темою, для зрозуміння й запам’ятання поданого матеріялу. Це є мовби вільна розмова членів між собою. Гутірку можна переводити такими способами:

  • читаючи чи виголошуючи реферат, відразу втягати читачів в балачку,
  • по виголошеному рефераті вести з членами балачку на цю тему,
  • у формі запитів і пояснень передати членам зміст реферату.

Найтяжча справа, це вміле ставлення присутнім таких питань, що були б для них зрозумілі, підходили б до теми, розяснювали її й доводили до бажаних висновків. При ставленні питань треба дбати про те, щоб не томити слухачів. Нераз і сам докладчик повинен дати відповідь на поставлене ним самим питання, щоби слухачам обяснити хід думок. Питання слід звертати до всіх присутніх — обговорювана тема мусить усіх зацікавити, всіх заставити над нею думати. На гутірці мають усі змогу відповідати. Тому треба уникати співбесідування з одним і тим самим слухачем впродовж цілої гутірки, бо це томить і знеохочує других. Питання і відповіді повинні бути уложені по черзі своєї важности, а докладчик повинен постепенно подавати дальший зміст теми, вияснювати її, узасаднювати прикладами, чи домагатися прикладів від слухачів. Тимто й гутірка повинна тривати довше чим звичайний реферат (30-50 хвилин).

Дуже важною і великою допомогою в переведенні гутірки є плястичні образи, — демонстрації влучними прикладами, картини, начерки, документи та книжки. Ці засоби мають в переведенні гутірки далеко більше значіння, чим при виголошенні чи відчитанні реферату. Наприкінці слід згадати, що підготовка докладчика до переведення гутірки мусить бути далеко основніша, глибша, як до реферату.

Він не тільки мусить підготовити старанно тему гутірки, але має вміти подати її у формі співрозмови, — мусить намітити собі ті точки, що їх має подати слухачам у формі реферату й ті, що їх має подати у формі питань. Докладчик має передумати, як оформити такі питання, та як їх ставляти, щоб відповіді на них збігалися з наміченою ціллю. Попри це докладчик не забуде, що питання поставленні ясно — дають ясні відповіді. Треба теж заховати такт і міру супроти своїх співбесідників. Навіть при найкращій підготовці гутірки, коли референтові бракує такту й цього ніжного, підсвідомого, що можна, а чого не можна, то гутірка може не вдатися. Намічену тему слід вміло розяснювати слухачам так, щоб вони річ зрозуміли, а у висліді, давали влучні відповіді на поставлені питання. Через увесь час гутірки треба старатися вдержати співбесідників у повному зацікавленні до теми, та вчити їх думати. Тому такі гутірки виробляють у слухачів-співбесідннкш розвиток та активність думки, а слідом за тим і — чинів.

Оприлюднено в Без категорії

Елементи пластових сходин

Маєш труднощі з програмою сходин? Хто їх не мав і не має?

Плянування сходин є, здається, найчастіше опрацьовуваною темою в Пласті. Я читав на цю тему ряд добрих статтей, навіть книжечок. Здавалось би, що вже нічого нового, а головно цікавого не можна написати. Та часом хочеться щось трошки перелицювати, подати з іншого підходу. Може цей інший порядок плянування сходин припаде комусь ліпше до вподоби й поможе йому перевести цікаві сходини.

Ось шість елементів успішних сходин:

1. Інструктаж у пластуванню. Під цим розуміємо введення у якусь пластову прикмету або пластову вмілість, що поможе стати нам ліпшими пластунами. Тут належить все те, що маєш у твоїй виховній програмі. Цю частину можеш перевести в ріжних формах:

  • Слово, але коротке й змістовне. Вживай до цего таблиці, рисунків, образків. Як маєш епідіяскоп чи кіновий прожектор -використовуй їх. Запроси якогось чужого, але доброго промовця і обзнакомленого з темою. Ніколи не читай, говори з пам’яти!
  • Гутірка. Підготуй тему, для її представлення зужий найбільше 3 хвилини часу. Умовся з двома-трьома юнаками, щоби „вскочили” в дискусію з „єретичними” думками. Це викличе реакцію і зацікавлення. Не переривай диспутантам, але пильнуй, щоби говорили коротко, не повторювали аргументів, і не відходили від теми. На закінчення зреасумуй коротко й закінчи. Конклюзія конечна.
  • Демонстрація. Багато тем можна найкраще вияснити практичною демонстрацією. Радше показуй, чим говори. Нпр. пакування наплечника, роблення полевого ліжка і т.п.
  • Драматизація. Деякі теми вимагають дещо драматичного забарвлення, нпр. безпечний спосіб уживання сокири, перша допомога.

2. Пластування у практиці. Це практичне виказання, що юнаки опанували пластові вміння і знають, як їх застосувати: виказують бистрість у орієнтації і скорість у дії, обсервують і витягають відповідні внески, вживають змислів, мають засіб практичних умілостей. Це робимо найчастіше у формі гор, які мають на меті ці речі розвинути й закріпити, а теж у формі змагань, індивідуальних чи групових.

Тут належить теж впоряд. Привчаймо юнацтво реаґувати на німі знаки руками. Воно розвиває чуйність і обсервацію.

Zahalne_Plastuny_jdut_sharoyu

Пам’ятаймо, що найкраще навчитися: зробити це самому!

3. Веселе. Додає ріжнородности до програми сходин, а теж виховує почуття збірноти й викликає ентузіязм. Використовуйте до цего:

  • Розривкові гри – з натиском на фізичний рух і веселість.
  • Спів. Веселі й серіозні пісні, нові й старі. Веди живо, підготов усі добре.
  • Кличі – гурткові або курінні, на таборі (примір „ракета”). Хай видумують все щось нового. Це виладовує енергію, але рівночасно вироблює єдність і дає настрій.
  • Оповідання з життя. Запрошуй до цего добрих балакунів зпоміж пластунів або з поза Пласту. Розповіді мають бути короткі, але дійсно цікаві й добре передані.

4. Надхнення. Ріжні засоби для унагляднення юнакам ідейних підстав Пласту в життєвих умовинах:

  • Церемонії. Відкриття й закриття сходин, заприсяження, піднесення у ступенях, відзначення, введення в уряд – повинні відбуватися торжественно з добре підготованим церемоніялом.
  • Присяга, закон. Принагідне рецитування цілости чи частин пластової присяги чи пластового закона – головно при святочних нагодах.
  • Мінута виховника. Коротке й повне надхнення слово виховника перед закінченням сходин.

5. Порядкові справи. Не забудь полагодити їх на кожних сходинах. Але старайся витратити на це якнайменше часу,

  • Стверди приязність.
  • Відчитання протоколу з попередних сходин, головно рішень і плянів до виконання.
  • Перевірка чистоти, однострою і відзнак.
  • Повідомлення й накази. Подавай коротко, конкретно, ясно. Оминай несуттєвих пояснень. По проголошенню – провір, чи всі вислухали й зрозуміли. Виклич одного чи іншого юнака, щоби повторив.

6. Врешті останній елемент – це плянування. Воно рідко є в програмі сходин, але без цього ніякі сходини на можуть бути успішні. Присвячуй цему багато уваги. Раз в рік присвяти одні сходини в цілости плянуванню. Це найважніші сходини.

Перед кожними курінними сходинами повинні відбутися сходини Ради Гурткових з приявністю усіх впорядників, для усталення програми сходин і визначення виконавців поодиноких точок. Перед сходинами гуртка впорядник повинен усе усталити їх програму з гуртковим.

Попробуйте будувати програму сходин так, щоб усі ці елементи були в них заступлені.

Це не значить, що кожний елемент буде репрезентований окремим зайняттям. Багато зайнять можуть мати в собі декілька елементів.

Оприлюднено в Без категорії

Гутірки

Попри тему [гутірки] треба зясувати собі:

  • яка ціль гутірки, а в звязку з цим
  • які повинні бути висновки та
  • як її перевести, щоб до визначених висновків дійти.

Гутірки можуть бути на загальні або на дрібні-актуальні теми. Останні більше підходять до загалу, лекше ними зацікавити молодь, але остаточні висновки повинні бути все по змозі синтетичні. Іншими словами, все треба витягнути з них „загальну науку”.

Щоб гутірка всіх зацікавила, мусить бути:

  1. цікава тема,
  2. багато інтересних ілюстрацій та прикладів.

Головно це останнє дуже важне.

nac-0159

В гутірці мусять брати участь усі. Робиться це в той спосіб, що гуртковий починає якимсь добрим прикладом і коротким його обговоренням, а інші члени докидають свої міркування та дальші приклади. Якщо вони мовчали б, то гуртковий розворушить їх і приневолить взяти участь в гутірці відповідно дібраними прикладами. Часом мовчанка спричинена труднощами для пересічного хлопця думати без приготовання на місці про якусь справу та творити собі про неї на місці погляд. Об це нераз розбиваються дискусії на найцікавіші теми. Нераз треба уможливити членам як-так приготовитись до гутірки, запізнати їх наперед з темою, а може й з диспозицією гутірки.

Дуже добрі гутірки знайдете в книжці Мердіна п.н. „Як здобути щастя”, „Воля й успіх” (ця остання є в нашій бібліотеці – ред.). Із цих знаменитих книжок користайте якнайбільше.

Оприлюднено в Без категорії