Конспект історії Українського Пласту

I. Роки 1911-1921

Українські землі і стан національної свідомості їх населення на початку XX століття: а) в Росії, б) в Австрії, в) в Мадярщині.

Пласт 1911-14 років у вахлярі інших організацій, таких як Січі, Соколи, — насвітлити пов’язаність Пласту із Січовим Стрілецтвом: персональні пов’язання й організаційно-діяльностеві.

Відгук скавтінґу на українських землях.

Пошуки за найбільш підхожим для нас типом скавтської організації. Змаг між ідеями Петра Франка, Олександра Тисовського, Івана Чмоли.

“Українізація” скавтінґу — приноровлення скавтських ідей і метод до українських потреб: назовництво — герб — організаційні форми — зміст діяльности (роля співосновників Пласту: Івана Боберського, Мирона Федусевича).

Перші пластові частини по галицьких школах:

  1. орагнізація і організатори — переважно вчителі (намагання створити організаційний центр у Львові — конференція пластових провідників з краю);
  2. діяльність: в засаді — наслідування чужих скавтських організацій, зокрема польської; на ділі — залежно від інтеліґенції і виховних кваліфікацій поодиноких провідників-виховників;
  3. на підставі повищого визначити загальний характер перших пластових організаційних клітин: прим., “щось в роді надобов’язкової шкільної руханки, спорту, мандрівництва, з додатком військових вправ”, — чи “свідоме гуртування української молоді для виконання патріотичних національних завдань у бурхливі 1911-14 роки”, чи сполучення одного з другим.

Пласт і УСС — пластуни в Леґіоні УСС.

Пласт на Сокільському Здвизі у Львові в червні 1914 р.

Пластуни і Пласт у визвольних змаганнях 1914-1921:

  1. пластуни і пластунки в рядах УСС;
  2. перша пластова Присяга 1915 р.
  3. Пласт у Листопадовому зриві 1918 р. (Пластова Сотня УСС).
  4. пластуни в УГАрмії.

Пласт у Східній Україні.

II. Роки 1921-1930

Відновлення Пласту

“Пробудження” після невдачі визвольних змагань. Тиск польської окупаційної адміністрації.

Спонтанне відродження пластових частин по школах Галичини.

Становище польської адміністрації до Пласту:

  1. непевне міжнародне становище Галичини до р. 1923, а опісля міжнародні зобов’язання Польщі щодо автономії для західних українських земель;
  2. напіввизнання існування і дії Пласту як секції УКТОДІ;
  3. постійна відмова затвердити власні статути Пласту без пов’язання з польським скавтінґом;
  4. у висліді: Пласт ніколи не був дозволений, а лиш до якогось часу толерований; по школах — ремісничий Пласт — Село-Пласт;
  5. переслідування польською адміністрацією пластової молоді і її провідників (Сокаль, Золочів, Коломия, Косів, Волинь).

Пластовий провід: а) головний — ВПРада, потім ВПК; б) “окружні проводи”; в) місцеві — опікуни частин, потім зв’язкові, а врешті — “кошові команди”.

Організація

В засаді гурткова система.

Пластові частини по школах: зразу великі “полки” замінені в 1924 р. на менші “курені”.

Після розросту Пласту в одній місцевості — кошові команди.

Пластові частини підлягали безпосередньо ВПРаді, потім ВПКоманді. Роля “окружних команд” чи “окружних зв’язкових” ніколи не була важливою.

Розріст Пласту: первісний “Український Пластовий Улад”, що був виключно організацією юнацтва, розрісся з часом до:

  1. УСП (почесні пластуни);
  2. УПН (підготова до Пласту)
  3. УПС (Сеньйорат)

Це коли мова про вікові групи, а до:

  1. ремісничого Пласту,
  2. Село-Пласту — коли мова про суспільні групи.

Діяльність

Самовиховна діяльність гуртковою системою за “Життям в Пласті”.

Пластові проби (спершу “іспити”).

Іспити вмілостей (спершу “почесні іспити”).

Прогулянки-мандрівки.

КУЛЬТ ГЕРОЇВ — вся діяльність побудована на традиції недавніх визвольних змагань (“пл. рік” починався 1.11 і кінчився 31.10. — піклування стрілецькими могилами, зеленосвяточні походи).

Зовнішні виступи: пописи, вправи.

Участь у релігійних і національних торжествах: Йордан, академії тощо.

Пластові табори: а) в горах — Підлюте, Остодір, Сокіл, Голови, Перехресне; б) на “рівнинах” — Старява, Горигляди; в) “водні” табори — (гл. “водний Пласт”); г) табори в Карпатській Україні — гляди Пласт на Закарпатті.

Пластові зустрічі (із моєї статті про Зустрічі в Одноднівці в 60-ліття Пласту).

Змаг добути гідне місце для Пласту в Українській Громаді закінчено успішно в 1925-26 рр. У висліді цього намагання різних середовищ підпорядкувати собі Пласт:

  1. радянофільське середовище;
  2. католицький клир;
  3. ОУН.

Господарсько-фінансові справи Пласту:

  1. пластова домівка у Львові, домівки по “школах”-осередках;
  2. фонд будови пластового дому у Львові;
  3. кооператива “Пласт”;
  4. “пакування товарів” для Народної Торгівлі;
  5. власні площі під табори: Сокіл, Перехресне, Голови (де ще?)

Пласт у Карпатській Україні

Матеріяли Леоніда Бачинського.

Праці Шерегія, Вайди, Папа, Комаринського.

Пласт на Буковині.

Пласт на Волині.

Пласт в інших країнах — Союз Українських Пластунів Еміґрантів В ЧСР. В Німеччині. В Польщі (табори полонених: Каліш, Тарнів). У Франції. У Юґославії. В Єгипті. В Італії. В Данціґу.

Водний Пласт. Ремісничий Пласт. Селянський Пласт.

III. Роки 1930-1945

А. Пласт у підпіллі

Заборона Пласту на Волині 1928 р., в Галичині 16.9.1930. Арешти і процеси: Дрогобич (Остап Левицький, Іваненко); Станиславів, Яворів і ін.

“Ліквідаційна комісія”.

“Пластовий Центр”.

Передача Головного Пластового Проводу до Праги — СУПЕ.

Діяльність під чужими, іншими владами:

  1. Комісія виховний осель і мандрівок молоді;
  2. доріст “Рідної Школи”;
  3. літні табори: Сокіл, Остодір (інші?).

Видавництво “Вогні” (“На сліді”?).

Кооператива “Пласт”.

Б. Друга світова війна

Пласт під час большевицької окупації.

Пласт під німецькою окупацією: ВСУМ.

Вихід з рідної землі.

В. Віднова Пласту поза Україною

Стан вихідців безпосередньо після війни: непевність майбутнього, брак комунікації.

Перший Загальний Пластовий З’їзд 5.10.1945 у Карльсфельді.

Другий Загальний Пластовий З’їзд 28.4.1946 у Карльсфельді.

Третій Загальний Пластовий З’їзд 15-17.3.1947 у Реґенсбурзі.

Тимчасова стабілізація житлових умов еміґрації по таборах, організований за національністю, — масове поширення Пласту по таборах — організація і діяльність; зустріч із різнонаціональними скавтськими з’єднаннями, зв’язок з Міжнародним Скавтським Бюром.

Зустріч з різнонаціональними скавтськими групами.

Пласт і Міжнародне Скавтське Бюро.

Діяльність:

  1. встановлення правил пластової діяльности в нових умовах — Інструкції Команди СУПЕ;
  2. пластові вишкільні курси;
  3. пластові табори;
  4. зустрічі, зокрема Ювілейні, в Авґсбурґу і Міттенвальді;
  5. пластове видавництво “Молоде Життя”;
  6. кооператива “Пласт” у Байройті;
  7. віднова Пластового Сеньйорату;
  8. пластова преса.

Пласт в  Австрії. Пласт у бритійській окупаційній зоні. Пласт у французькій окупаційній зоні.

Підготова до виїзду в заморські країни:

  1. Пластовий Конґрес Перший в Ашафенбурзі;
  2. Четвертий Пластовий З’їзд у Цуфенгавзені.

Напрямні щодо організації Пласту в нових країнах поселення:

  1. Правильник ГПСтаршини про своїх зв’язкових до нових країн;
  2. Правильник устрою і дії нових крайових пластових організацій.

Уповноважені ГПС на ЗСА, Канаду, Австралію, Арґентину, Бразилію, Венесуелю, Францію, Тунезію, Велику Британію і т.д.

Творення нових крайових пластових організацій.

Покликання “діючої ГПСтаршини” в ЗСА.

Перенесення осідку ГПСтаршини до ЗСА (Дітройт) 1952.

Підготова 5 Загального З’їзду Союзу Українських Пластунів.

5 З’їзд СУП — 1 Збори КУПО 1-3.1.1954.

Чергові Збори КУПО 2-6, організаційні проблеми.

Пластовий Конґрес Другий.

Проблеми Пласту в світі:

  1. втримання ідентичности української молоді в чужих середовищах;
  2. “модернізація” пластових виховних засобів;
  3. Пласт і Скавтінґ;
  4. Пласт і політичні середовища;
  5. Пласт і Українська Громада;
  6. Пласт і інші молодечі організації.
Оприлюднено в Без категорії

Початки Українського Пласту

І-ий тепа, від 1911 до 1920 рр.

“Пласт”. Постання Українського Пласту історія пов’язує із заснуванням Скавтінґу, оснував скавтінґ Бейден Поуел в Англії в 1908-му році. Хоч український Пласт офіційно постав три роки пізніше, і хоч взорувався тільки на основах скавтінґу, проте він прибрав зовсім своєрідний, український характер, бо був побудований на українських історичних традиціях, на що вказує і його назва. Прекрасний педагогічий підхід у вихованні молоді, – творці українського Пласту наповнили своєю власною системою виховання-українською духовістю, тому і він припав до душі молоді, як також українській громаді.

Перші українські пластові гуртки зродилися в Галичині в 1911-1912 роках. Першими організаторами були тодішні студенти університетів, а саме Іван Чмола, Петро Франко і проф. Олександер Тисовський, Михайло Шипайло, Іван Боберський та інші.

Як початок Пласту принято дату 12 квітня 1912 року, бо в цей день щойно склали першу присягу пластуни у Львові.

Пласт був подуманий, як організація в християнському дусі, міжконфесійна, в беззаперечно на службі України. Ідейною основою Пласту стали три головні обов’язки Пластуна, Пластовий закон, спочатку він мав 10 пунктів, а потім 14, і Пластова присяга. Пласт став всеукраїнською організацією, понадпартійною. Творці його мали велику ціль перед собою, переродити психіку українського народу. Створити членів народу сильними, витривалим, плекати людей характерних, а найголовніше патріотів.

Перший З’їзд. 6 квітня 1913-го року відбувся Перший З’їзд Представників Пласту у Львові. На З’їзді створено першу Централю – Організаційний Пластовий Комітет, якого 1918-го року перетворено на Верховну Пластову Раду, з її виконним тілом Верховною Пластовою Командою. Це все створено при Українському Крайовому Товаристві Охорони Дітей і Опіки над Молоддю (УКТОДОМ).

В тому ж самому році (1913) появляється перший пластовий посібник під назвою “Пласт”, автором якого був д-р Олександер Тисовський, та брошура проф. Петра Франка “Пластові гри і забави”. У пресі появлається декілька статтей з інформаціями, як закладати пластові відділи, патронами яких були б визначні постаті українського громадського й культурного життя. Пласт приняло українське громадянство дуже прихильно.

На східніх українських землях В цьому періоді заіснував також “Український Скавтінґ” на Східніх Українських Землях, у містах Біла Церква, Катеринослав та в інших місцевостях, організаторами якого були: Євген Слабченко, Павло Богацький, Юрій Гончаренко та інші.

Перша світова війна. Перший етап дії Пласту закінчується присягою Пластунів, які відійшли, вірні свому законові, щоб боронити українські землі перед навалою ворогів. Більшість пластунів була організована в Українських Січових Стрільцях, а пізніше в Українській Галицькій Армії, Пластуни брали участь у боях з москалями, а потім у Визвольних Змаганнях Українського Народу за Самостійність України. Можна назвати для історичного прикладу тільки небагатьох: сотн. Федь Черник, Олена Степанів, Осип Яримович, Северин Яремкевич, Ганна Ратич (Дмитерко), Северин Левицький та багато, багато інших. Це тільки кілька імен, як приклад. Багато з них загинули в боротьбі за Українську Державу. Ті, що залишилися живими, при кінці першого етапу дії Українського Пласту стали вже старшими, з досвідом і ввійшли в громадське життя, а деякі з них продовжували працю в Пласті на дальшому етапі.

ІІ-гий етап, від 1920 до 1930 років

“Український Пластовий Улад”. Це найкращий етап розвитку Українського Пласту. Вже в 1919-му році, по війні, взявся проф. Олександер Тисовський до відновлення Верховної Пластової Ради і Команди. Зі Львова Пластова організація поширюється на всю Галичину, Волинь, де організатором був активний лікар Арсен Річинський, і на Закарпаття, а пізніше й на Буковину та переходить на еміґрацію там, де проживали українські вихідці з українських земель.

В 1921-му році у Львові появляється пластовий журнал “Молоде Життя” під редакцією Степана Тисовського, судді, по смерти якого в 1923-му році, редагування “М.Ж.” перебрав Богдан Кравців, тоді вже старший пластун, а пізніше Петро Ісаїв.

В 1922-му році появляється пластовий підручник д-ра Олександра Тисовського під назвою “Життя в Пласті”, та декілька циклостильних видань: Дрота про працю в пластовому гуртку, Степана Тисовського “Пластовий Закон” і Яреми Весоловського “Пластовий Однострій”. З того часу пластова організація прибрала назву “Український Пластовий Улад”. До того часу називалася “Український Пласт”.

Стабілізація. В 1924-му році, 12 квітня у Львові, на З’їзді Пластових Відпоручників, званих тоді Опікунами, обрано головою Пластової Ради професора Олександра Тисовського, а головою Верховної Пластової Команди проф. Северина Левицького.

У тому ж часі (1924-192) створено Улад Українських Старших Пластунів.

Таборування. Митрополит Андрей Шептицький, завдяки отцеві Титові Войнаровському подарував для Пласту в горах Ґорґанах велику площу, на якій побудовано чотири будинки, два житлові курені для пластунів і пластунок, третій для Адміністрації і лікаря, а четвертий для магазинів і кухні. На цій площі, званій “Сокіл” постали юнацькі табори, першим комендантом яких став проф. Іван Чмола. В першому місяці вакацій відбувалися дівочі табори, в другому хлоп’ячі, деколи черга була інакша. На долині тих гір, в оселі, що звалася Підлюте, яку теж Великий Митрополит відступив для Пласту, відбувалися табори для новацтва, під керівництвом досвідченого провідника отця Олександра Бучацького.

Крім того постала ціла низка інших таборів: водний в Монастирку над Дністорм, в Старяві та багато інших. Поширилися також мандрівні табори.

В місті Станиславові за редакцією проф. Івана Чепиги почав виходити журнал “Український Пласт”. Окремі пластові частини мали свої куоінні видання.

Закарпаття. Основниками Українського Пласту на Закарпатті були: Корнило Заклинський, Андрій Дідик, Леонід Бачинський. В 1924-му році в Ужгороді проф. Осип Вахнянин видав подібний посібник, як професора Тисовського “Життя в Пласті”, названий “Пластовим Шляхом за красою життя”. На жаль, автор в тому ж році згинув трагічно, інші продовжували його працю.

В Ужгороді почав виходити кількамовний журнал “Скавт-Пластун-Черкес”, а пізніше під назвою “Пластун”, від 1924-го року і з невеличкими перервами протривав аж до 1935-го року, вже в Севлюші.

Початок заснування Пласту на Карпатській Україні подається рік 1920-ий, в якому постали пластові частини в Ужгороді, Берегові та Бичкові, а потім і в Хусті. Пізніше підпорядковані Централі в Ужгороді, званій “Пластова Команда”. Співпраця зі Львовом була дружньою, як також з Прагою залежно від можливостей. Провідні місця займали: крім згаданих вгорі, Іван Роман, Юліян Ревай, Наталка Балицька, Володимир Комаринський, Микола Товт, Микола Вайда, Степан Пап, Олександер Блистів, Володимир Бірчак, Богдан Алиськевич, Августин Шереґій, Августин Чичура, Анна Устіянович та багато-багато інших.

Еміґрація. На еміграції постали перші пластові частини в Каліші між молоддю із східніх українських земель, батьки яких перебували в частинах Армії УНР. Рівнож Пласт поширився в Празі, Под’єбрадах та Ржевницях в Чехословацькій Державі. В Берліні, в 1923-му році вийшов пластовий підручник Олександра Яремченка “Основи Пластунства”. В 1927-му році, рішенням Зборів створено Верховну Команду, з осідком у Празі, яка діяла аж до 1930-го року. Удержувала контакт з частинами в Брні, Парижі та інших європейських містах. З тих часів треба назвати активних пластунів Іванчишина та Евгена Кульчицького.

Про дальшу дію цієї вітки Пласту мова в етапі ІІІ-му.

Львів. При кінці етапу у Львові почав виходити “Пластовий Шлях” під редакцією Северина Левицького та “Пластовий Провід” під редакцією Степана Охримовича й інших. Кількість пластунів нараховувалося в той час близько 8 тисяч. Такий гарний розвій пластової організації турбував польську адміністрацію. І почалося переслідування Пласту.

В 1928-му році почалося видання “Пластовий Гурток” Е. Ю. Пеленського. При кінці 1929-го року заіснувала організація Улад Українських Пластунів Сеніорів. В тому ж році проф. Северина Левицького, Сірого Лева обрано Верховним Отаманом.

В цьому ж періоді була створена кооперативе “Пласт”, при вулиці Бляхарській у Львові, якою відав ст. пл. Сербин. Москвофіли викинули Пласт ще перед розв’язанням із приміщення Ставропігії. Йшла акція купна власного Дому.

В 1928-му році розв’язано Пласт на Волині.

Арештовано багато пластунів у багатьох місцевостях. Поліція входить до Пластових Домівок.

В 1930-му році Польща остаточно розв’язала Український Пластовий Уряд, виарештовуючи цілий ряд пластунів. Польща бачила в ньому загрозу для існування своєї держави.

ІІІ-й етап розвитку Українського Пласту, від 1930 – 1945 років

В тому часі Український Пласт в Галичині розвивається потаємно, а то й під прибраними назвами.

СУПЕ. Право на організацію Пластової Централі одержав найактивніший тоді Пласт поза межами Українських Земель – Пласт у Чехословаччині, з осідком в Празі, який існував до 1930-го року і належав до Верховної Пластової Команди у Львові. А від 1930-го року на своєму З’їзді прибрав назву Союзу Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ), який об’єднав всі пластові частини з усього світу. У Празі продовжується видання журналу “Молоде Життя”, появляється підручник “Як таборувати” Данила Козіцького та інші видання, циклостильні та нормальним друком.

КВОММ. В Галичині всупереч забороні діє “Комісія Виховних Осель і Мандрівок Молоді” (КВОММ). Відновлено табори на Соколі, водні табори над Дністром, створено новий табір в Остодорі біля Сокола та в Старяві. Почалася нова видавнича діяльність. Почали появлятися журнали “На Сліді”, “Вогні”, а пізніше “Дорога” вже за німецької окупації, за час якої багато діяльности не можливо було проявити.

Карпатська Україна. В 1938-му році в Празі, за останнього коменданта СУПЕ Роберта Лісовського німці припинили діяльність СУПЕ, який перенесено на Карпатську Україну і пластове життя відновило свою діяльність у Хусті та в інших місцевостях, але не на довго, бо був такий час, що пластуни ввійшли до військової формації “Карпатської Січі” боронити свою Державу, так як їхня попередня Генерація (Усусуси), і Пласт у нових видах не мав змоги розвинутися на Карпатській Україні.

ВСУМ. На початку літа 1942-го року у Львові створено “Виховну Спільноту Української Молоді” (ВСУМ), яка виконувала ту саму ролю, що й Пласт. Ця пластова організація влаштовувала різні відправи, відбувалися гурткові й курінні заняття, організувала табори, продовжувала під такою назвою пластову виховну працю.

ІУ етап, від 1945 до 1950 років. Нові СУПЕ і СУП

В жовтні 1945 року актив пластунів зійшовся в переселенчому таборі в місті Карльсфельді, недалеко Мюнхену, який відновив Пласт. Трьох представників останньої дії еміграційного Пласту в Празі стали в пригоді, евентуальної леґітимности у відновленні.

В 1946-му році скликано 1-ий Загальний З’їзд Пласту, який створив “Союз Українських Пластунів Емігрантів” (СУПЕ) на взір останньої форми дії Пласту в Празі, який пізніше перейменовано на СУП. Еиконним органом стала Головна Пластова Старшина (ГПС). Головою став пл. сен. Атанас Фіґоль.

Внедовзі появилося відновлене “Молоде Життя”, “На сліді”, “Пластовий Шлях”, “Новак” та інші менші, короткотривалі пластові серійні видання. Безліч одноднівок та курінних видань.

Відновлено Видавництво “Молоде Життя”, Кооперативу “Пласт” в Байройті. Почалася дуже імпозантна пластова діяльність.

7 до 9 серпня 1947-го року відбулося велике Пластове Ювілейне Свято Весни в Міттенвальді.

Появилося Пластове Філятелістичне Бюро для видавання різних нагод відмічення різних подій.

8 тому ж році проклямовано Начального Пластуна Сірого Лева, який виконував цей уряд гідно аж до своєї смерти в 1962-му році. Відбувається добре підготований Перший Ідеологічний Пластовий Конгрес в Ашафенбурзі 28-30 березня 1948-го року.

Створено Головну Раду з Начальним Пластуном на чолі.

І прийшов час кінчати ту дуже успішну дію Пласту на цьому етапі. Прийшов час покидати терени Европи. Українська еміґрація опинилася в діяспорі. Наступило розселення по всьому світі. Найбільша частина нашоїеміґраціїопинилася в Злучених Стейтах Америки і в Канаді.

V етап від 1950 – 1954 року.

ГПР. Пластуни порошилися по всьому світі й одважно, співали, що їм “море по коліна, а Міссісіпі по кістки”. І дійсно на другий день по причалі корабля чи літака почали пристосовувати свою стару випробовану пластову ідею практично на нових теренах.

В 1950-му році в Дітройті інкорпоровано Пласт, як самостійну організацію молоді в ЗСА. Пізніше, бо аж в 1975-му році Централю пластову перенесено до Нью-Йорку.

Постають у місцях нового поселення пластунів, пластові частини-групи, чи гуртки, а денеде в більших скупченнях пластунів і пластові станиці. В багатьох державах організуються Крайові Пластові Старшини.

Продовжується видавання журналу “Молоде життя”, спочатку в Мюнхені – Дітройті, а пізніше в Нью-Йорку, аж до 1955-го року, в якому воно рішенням ГПБ заперестає виходити, а на його місце прийшов журнал “Юнак”, який появляється дотепер.Для новацтва появлялися спочатку додатки до “М.Ж”, “Готуйсь” а потім почав появлятися окремо, в тій формі, в якій появляється тепер. Відновлено для старших сеніорів і громадянства “Пластовий Шлях”. А для виховників видається “Вогонь Орлиної Ради” та “В Дорогу з Юнацтвом”. Видано переклад Байден Павела “Скавтінґ для хлопців”, та цілий ряд посібників для пластової праці на місцях і всіх потрібних правильників. Видано нову доповнену книгу проф. д-ра Олександра Тисовського “Життя в Пласті”, до чого була покликана окрема редакційна колегія.

КУПО

В 1954-му році над Водопадами Ніяґари в Канаді створено КУПО (Конференцію Українських Пластових Організацій). Збори КУПО відбуваються щотри роки. Вони обирають Головну Пластову Раду (ГПР) і Головну Пластову Булаву (ГПБ). Одна з таких Конференцій відбулася в Дітройті, в Трой, Гільтон-Готелі. В цей період кристалізації і дискусій закінчує своє існування так звана “Дійова ГПС” – постає КУПО. Починається знову процес стабілізації.

VI етап, 1954-ий рік і дотепер

У цьому етапі, як вже згадано ліквідується Головна Пластова Старшина звана Дійовою ГПС. В 1954 році постає дахова організація КУПО – Конференція Українських Пластових Організацій, яка об’єднує всі Крайові Старшини Англії, Америки, Аргентіни, Австралії, Канади і Німеччини. Крайові Пластові Старшини є автономні і видають для свого членства урядові Бюлетені, Вісники чи Листки Дружби, для контакту із частинами.

В цьому часі пластуни почали набувати навласність Пластові Доми та оселі на таборування, як наприклад в Іст Четгем “Вовча Тропа”, в Бофало “Новий Сокіл”, в Дітройті “Зелений Яр”, в Клівленді “Писаний Камінь”, у Торонті “Пластова Січ” в Моитреалі “Батурин”, станиці в Австралії, Канаді, КПС у Англії мають свої оселі. У тих оселях кожного року відбуваються Свята, Пластові табори та інші відправи.

Існує “Лісова Школа”. Спеціяльною тематикою займається курінь “Стежки Культури” та “Орлиний Круг” і “Скобиний Круг”.

Канада має дві великі свої оселі, в Ґрефтоні “Пластова Січ”. “Батурин” в Монтреалі, а відомі вони тим, що в них відбулися дві великі ювілейні Зустрічі. В Ґрефтоні в 1957-му році з нагоди 45-ліття Українського Пласту з участю Основоположника Пласту проф. д-ра Олександра Тисовського, який приїхав на Зустріч з Відня, а перед тим відвідав і інші пластові оселі, та з участю Начального Пластуна Сірого Лева. А в Монтреалі на “Батурині” в 1967-му році, в часі тривання ЕКСПО, відбулося величне 55-ліття Українського Пласту.

У вересні 1970-го року на 5-му Зборі КУПО відбувся Пластовий Конґрес Другий, тобто Пласт склав звідомлення із проробленої праці. Він то почав діяти ще від 1965-го року і мав кілька сесій. Предложив свої висновки із п’ятилітньої праці, які появилися окремим виданням під назвою “Пластовий Конґрес Другий”.

Вибір Начального Пластуна відбуваєзться за спеціяльним правильником. Тепер другим з черги Начальним Пластуном став д-р Юрій Старосольський, який був у нас на спільному Святі Весни в 1975-му році. Головою Головної Пластової Ради є Яро Гладкий. В 1961-му році появилося друге видання посібника “Життя в Пласті”, підготовлене редколегією з основником Пласту Дротом, це настільна книга кожного Пластуна. Третє видання появилося вже по смерті проф. Тисовського в 1967 році.

Наша міжнародна участь

Можна згадати про участь українських пластунів на міжнародних скавтських Зустрічах.

В 1929-му році на Джемборі в Англії було кількох учасників з Карпатської України.

В 1931-му році на Всеслов’янському Джемборі в Празі була велика участь Пластунів Емігрантів і Пластунів з Карпатської України.

В 1933-му на Скавтському Джемборі в Ґеделе, Мадярщина було 60 пластунів, які виїхали з табору Солочин, б.Свавляви і між ними сьогоднішній Начальний Пластун.

В 1937-му Джемборі в Голяндії тільки був єдиний пластун Богдан Алиськевич. Ми брали участь в Джемборі в Муасон, Франція в 1947, а в 1957 р. Статтен Колфілд, Англія, в 1959 в Манілі, Філіпіни та в 1963-му році в Маратоні, Греція.

Оприлюднено в Без категорії

Исторія пласту

Початком пластового руху можна чи­слити 1902. р., коли славний артист-маляр звѢрят, ловець вовкôв, приятель Индіянôв и знаменитий письменник Ернест Томпсон Сетон зôбрав в пôвнôчнôй АмерицѢ хлоп­цѢв, жив з ними в лѢсѢ, дав сему това­риству индийский закон и назвав «Товариство березовои кори», «индийски хлопци» або «американьски хлопци скавти». Так заложив орґанѢзацію, яка скоро зачала роз­виватися и дала початок всесвѢтному пластови.

Назви «скавт» давно вже уживали в англійскôй арміѢ для означеня воякôв, котрѢ йшли наперед, шукали дороги и подавали першѢ вѢдомости про новый терен. У вымуштрованю войскових «скавтôв» вызначним авторитетом був Роберт Бейден Пауелл (пишеся Baden Powell)) анґлійский ґенерал. При облозѢ города Мафекинґу, пôдчас бурскоѢ вôйни, ужив вôн малих хлопцѢв до поменших робот. ТодѢ то пôзнав, що ма­лих хлопцѢв можна ужити при публичнôй службѢ и повернувши зорґанѢзував их пôд именем «хлопцѢв – скавтôв». З АнґліѢ пе­рейшов сей рух по цѢлому свѢтѢ. У всѢх краях завязуються и чим раз бôльше поши­рюються пластовѢ орґанѢзаціѢ. В Фран­ціѢ, БельґіѢ, ГоляндіѢ, АмерицѢ, ШвайцаріѢ, НѢмеччинѢ, АвстріѢ, ГаличинѢ, Чехословацкôй репуб. и т. д. пласт зєднує собѢ що раз бôльше прыхильникôв и нынѢ сотки тисяч хлопцѢв и дѢвчат суть в пластѢ сильно зорґанѢзованѢ. Наша орґанѢзація називаєся «пластом», бо як АнґлійцѢ взяли назву «скавтгінґ» з одного роду вôйскових оддѢлôв-звѢдунôв, так мы приняли назву вôд розвѢдчикôв Кубаньского козацтва, зва­них «пластунами».

В тôй назвѢ «пласт», «пластун» кри­ється цѢлий символ Ѣх житя а именно: вишукувати нови дороги, ити ними пер­шими и стати каменярами правдивои цивилизациѢ.

Оприлюднено в Без категорії

Пластова хроніка (1911-1990)

1911-1920

Літо-осінь, 1911: Початки пластового руху, перші пластові гуртки у Львові, Коломиї і інших містах Галичини. Основники: Іван Чмола, Петро Франко.

1912: Перша присяга пластунів, організованих Олександером Тисовським, в Академічній гімназії у Львові.

Квітень 1913: Перший з’їзд представників Пласту, створення першого пластового центру у Львові.

Літом: Перший мандрівний табір (Чмола).

Весна, 1914: ІІ-ий з’їзд представників Пласту, створення „Осередної Пластової Управи”.

28-29 червня 1914: Перша зустріч пластової молоді у Львові з нагоди Сокільсько – Січового Здвигу.

Літо, 1914: Перші пластові табори (Чорногора, Франко). Початок світової війни; пластуни масово вступають до У.С.С.

1918: Пластуни в рядах Українського Січового Стрілецтва і Січового Стрілецтва вносять пластову ідею і організацію на центральні українські землі.

Весна, 1918: Віддання Пласту під опіку Українського Крайового Товариства Охорони Дітей і Опіки над Молоддю у Львові і створення Верховної Пластової Ради під проводом Дрота.

Зима, 1919 – 1920: Віднова Пласту на ВУЗ під окупацією Польщі

1921-1930

1921 Відновлення В.П.Ради, встановлення В.П.Команди. Початок Пласту на Закарпатті і на еміграції (Прага).

Зима, 1921 – 1922: Підручник Дрота “Життя в Пласті”, серія “Записки українського пластуна”, журнал „Молоде Життя”.

Літо, 1922: Перший пластовий табор у Закарпатті.

1923 Перші пл. дівочі табори.

1923 – 1924: Перша більша хвиля польських репресій, розв’язання численних пластових з’єднань.

12 квітня 1924: I (III) Пластовий З’їзд у Львові, постанова дії всупереч репресіям, вибір Верховної Пластової Команди.

Осінь, 1924: Нав’язання контакту з пластовими відділами на Волині, їх підпорядкування ГПРаді у Львові.

Осінь, 1925: Створення Уладу Старших Пластунів.

22 липня: II (IV) Верх. Пл. З’їзд у Львові, зосередження проводу в одній В.П.Команді (Сірий Лев).

1926 Розбудова таборового осередку в Ґорганах — „Сокіл”.

1927: Масове поширення Пласту на Волині, організація робітничо-ремісничих куренів і “селопласту”.

6 грудня 1927: III (V) Пластовий З’їзд. Участь делегатів Волині.

Літо, 1928 – 1930: Зустрічі пластової молоді Галичини з молоддю Буковини і Закарпаття понад окупаційні кордони.

Літо, 1928: Перша волинська пластова зустріч на Рівенщині, розв’язана польською поліцією.

23 грудня 1928: Розв’язання Пласту на Волині.

1929: Удар чеської влади на Пласт на Закарпатті, видалення незакарпатців з меж Чехословаччини.

23 – 24 грудня 1929: IV (VI) Пластовий З’їзд у Львові, останній легальний на рідних землях.

12 квітня 1930: Заснування Уладу Пластунів Сеніорів у Львові.

Літо, 1930: Без уваги на початок “пацифікації”, масова таборова акція, м. ін., перший сеніорський табор у Підлютому.

26 вересня 1930: Розв’язання Пласту в Галичині, арешти, конфіскати, суди. 

1930 – 1940

Жовтень, 1930: Постанова ВПКоманди перейти в підпілля.

28 жовтня 1930: Установчий З’їзд Союзу Українських Пластунів – Емігрантів. СУПЕ переймає представництво Пласту назовні.

Літо, 1931: Пропластові табори під фірмою Українського Гігієнічного Товариства й УКТОДОМ.

7-го червня 1930: Другий З’їзд СУПЕ у Празі. Поширення Пласту на українську еміграцію в Австрії, Німеччині, Франції, Югославії.

22 листопада 1930: Третій (надзвичайний) З’їзд СУПЕ в Празі. Віднова журналу “Молоде Життя” в Празі.

Літо, 1932: Тайна зустріч на Довбушанці, як Шостий Верховний Пластовий З’їзд: резолюції про самостійність пластової ідеології і організації, напрямні тайної праці.

1933 Створення „Комісії Виховних Осель і Мандрівок Молоді” у Львові.

Літо, 1934: Сьомий Верховний Пластовий З’їзд на Гринькові коло Підлютого: нова форма пластового проводу – “Пластовий центр”.

28 січня 1934: П’ятий З’їзд СУПЕ в Празі (Четвертий – 1933 р.).

28 – 29 вересня 1936: Свято 25-ліття Пласту в Празі.

1937 – 1938: Розгорнення пропластової праці в “Дорогості Товариства Рідна Школа” в Галичині. Заборона організації вже в 1938 р.

Весна 1938: Пластова історична вистава у Львові з нагоди 25-ліття Пласту.

1938 – 1939: Боротьба Закарпаття за волю, участь пластунів. Похід німців на Чехословаччину, ліквідація СУПЕ, а згодом і Пласту на Закарпатті (мадяри).

Вересень, 1939: 2-га світова війна, окупація ЗУЗ Москвою і німцями, арешти і заслання, ліквідація всіх пластових організацій, перебудова Пластового Центру.

1940-1950

1940 – 1941: Пропластові відділи в організації “Курені Молоді” під німецькою окупацією окраїн ЗУЗ.

Червень, 1941: Німецько-советська війна, масові арешти і смертні кари, вивози на схід.

1942: Пропластова праця в організації “Виховні спільноти української молоді” (ВСУМ).

1942 – 1944: Участь пластунів у рядах УПА і дивізії Галичина. Розбудова мережі пропластових таборів у Галичині.

Літо, 1942: Остання ширша пластова конференція у Криниці, напрямні дії.

1943-44-45: Опіка Пласту над юнацтвом, присилуваним німцями до протилетунської оборони.

1945: Розгром Німеччини, окупація всіх українських земель Москвою, еміграція частини пластового активу – “Велика Мандрівка”.

6 – 7 жовтня 1945: Перший Загальний Пластовий З’їзд у Карльсфельді – віднова Пласту на новій еміграції. Масове поширення пластових гуртків в окупованих аліянтами частинах Німеччини і Австрії.

27 – 28 квітня 1946: Другий Загальний Пластовий З’їзд у Карльсфельді – вибір Гол. Пласт. Старшини. Унормування організаційної сторінки, розгорнення виховної дії Пласту, особливо пл. таборування. Поширення пл. видань.

6 березня 1947: Третій Загальний Пластовий З’їзд у Регенсбурзі – ідеологічні й організаційні проблеми.

8 – 26 серпня 1947 Участь в 6. Світовому Скавтовому Джемборі коло Парижа.

28 березня 1948: Перший Пластовий Конгрес в Ашаффенбурзі – ідеологічна підготова до великого переселення.

15 – 18 квітня 1949: Останній в Европі, Четвертий Загальний Пластовий З’їзд у Цуффергавзені – організаційна підготова до великого переселення.

1949-1950: Організаційне охоплення переселених за океан членів Пласту, особливо в Канаді, ЗСА, Аргентині, Австралії і т. д. Віднова виховної дії Пласту на нових теренах, розвиток пл. видань.

1950-1960

27 липня 1950 Залегалізування Пласту в ЗСА. Іренесення керівних органів до ЗСА.

1950 Віднова журналу пластової думки „Пластовий Шлях”

1951 — 1953. Пожвавлення організаційної і повної дії Пласту на нових теренах, особливо Канаді і ЗСА.

1953 Появляється місячник для пластового новацтва „Готуйсь”.

1 – 3 січня 1954: П’ятий Загальний Пластовий З’їзд у Ніягара Фалс, Канада, – закінчення переходового етапу, устійнення форм постійної дії Пласту у світі. Створення Конференції Українських Пластових Організацій у світі та прийняття напрямних дії в нових умовах.

1957 Перша Міжкрайова Пластова Зустріч у 45-річчя Пласту на Пластовій Оселі в Канаді „Пластова Січ” з участю Начального Пластуна Сірого Лева і Основника Пласту д-ра Олександра Тисовського.

1960-1970

1961 Перевидано підручник „Життя в Пласті”

1962 Друга Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч у 50-річчя Пласту на Пластовій Оселі „Вовча Тропа” в ЗСА. Смерть першого Начального Пластуна проф. Северина Левицького „Сірого Лева”.

1962 Вперше організують на терені ЗСА Пластову Орликіяду для юнацтва ЗСА і Канади.

1963 Починає появлятися місячник для пластового юнацтва „Юнак”.

1964 Вперше відбувається Міжкрайовий вишкіл „Лісова Школа”.

1967 Скликання Другого Пластового Конгресу. Третя Ювілейна Міжкрайова Зустріч в Канаді на оселі „Батурин”.

1968 Смерть Основника Пласту д-р О.Тисовського. Ювілейна Пластова Зустріч в Австралії.

1970-1980

1971 Закінчення Другого Пластового Конгресу в часі 5-тих Зборів КУПО в Торонто, Канада.

1972 Четверта Ювілейна Пластова Зустріч у 60-річчя Пласту на „Вовчій Тропі”, на якій заприсяжено Начальним Пластуном д-р Юрія Старосольського. Вперше взяли участь в ЮМПЗ пластуни з Австралії.

1975 Відбулася перша конференція голів Крайових Пластових Старшин із усіх шість країн, де діє Пласт із членами Головної Пластової Булави в Ню Йорку, ЗСА. Проголошено 12-го січня як День Солідарности із українськими політичними в’язнями в СССР.

1980-1990

1981 Ювілейна Пластова Зустріч в Австралії з присутністю Начального Пластуна і великої делегації пластунів із Канади та ЗСА у 70-річчя Пласту.

1982 Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч на „Вовчій Тропі” у 70-річчя Пласту.

1983 Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч у 70-річчя Пласту в Німеччині з участю Начального Пластуна і великої прогульки пластунів із ЗСА, Канади і Великобританії. Масова участь пластунів у відзначуванні 50-річчя Великого Голоду.

1984 Відбулася перша сесія Пластового Конгресу Третього в часі 9-их Зборів КУПО.

1987 Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч у 75-річчя Пласту на терені Канади з мандрівкою по терені та закінченням на „Пластовій Січі” з участю Начального Пластуна та делегації пластунів з усіх країн де діє Пласт.

1988 Масова участь пластунів у святкуваннях 1.000-річчя Хрещення України. Прогулька пластунів на святкування, що відбулися літом у Римі із Канади, ЗСА, Німеччини, Великобританії, із делегатами з Аргентини, Австралії і Франції. Відбулася 10-та Конференція Українських Пластових Організацій в Торонто і численна участь пластунів у Світовому Конгресі Вільних Українців.

1989 Відбулася Друга Конференція Голів КПСтаршин із ГПБулавою і друга сесія Пластового Конгресу Третього.

Оприлюднено в Без категорії

Засновники українського пластового руху

Олександер ТисовськийОлександир Тисовський “Дрот”, Основоположник Пласту

Народився 9 серпня 1886 року в селі Бикові, що в Мостиському районі Львівщини. Доктор біологічних наук. Мав звичку сумлінно сповняти взяті на себе обов’язки, був серйозним і зрівноваженим.

Від 1911 до 1939 року викладає природознавство в Академічній гімназії у Львові. Як учитель визначався великою любов’ю до учнів. Був надзвичайно справедливим в оцінюванні. Завжди ставав в оборону, часами несправедливо покривджених.

У 1911 році організовує в Академічній Гімназії пластовий гурток з яким 12 квітня 1912 року проводить першу пластову присягу. Розробляє унікальну виховну систему, яка, хоч і подібна до системи світового пластового руху, все ж має цілий ряд своїх особливостей, які відрізняють її від більшості пластових організацій світу. Основний принцип системи – через працю над собою до розвитку та гартувння свого характеру.

У 1913 році видає книжечку під назвою “Пласт”, яка містить перші напрямні до розвитку українського пластового руху.

Важкі часи першої світової війни скріплюють його на думці, щодо необхідності розвитку Пласту. У цей час Тисовський складає слова Пластового Обіту, який 19 грудня 1916 року вперше виголосила, як присягу, тодішня 1 чота пластового полку (тепер куреня) ім. Петра Конашевича-Сагайдачного у Львові на своїх перших чотових сходинах. З огляду на війну, що тривала, у вступі Обіту з’ясовано умови часу, серед яких пластова молодь складала присягу.

У 1918 році Тисовського обрано головою відновленої Верховної Пластової Команди (ВПК). Цього ж року він бере активну учать у Листопадовому Чині у Львові.

З 1920 року, як дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка, впродовж чотирьох років є професором в Українському Таємному Університеті у Львові.

У 1921 році видає підручник “Життя в Пласті” – посібник, яким уже впродовж більш як 70 років керуються тисячі українських пластунів всього світу.

Вдруге обирається головою ВПК у 1924 році. Постійно дописує до пластових часописів, наставляє характери все нових пластунів

Після заборони Пласту в 1930 році польською окупаційною владою активно працює в товаристві “Сокіл” де щотижня вправляє руханку та грає у відбиванку.

У 1939 залишає виклади в Академічній Гімназії і стає професором Українського Державного Університету ім. Івана Франка у Львові, де працює до 1941 року.

Воєнна хуровина другої світової війни заносить його до Австрії де в 1944 році він оселяється на постійне місце проживання.

У 1961 році видає другу редакцію свого підручника “Життя в Пласті”.

Помер 29 березня 1968 року у Відні.

Іван ЧмолаІван Чмола “Чмоль”, Співзасновник Пласту

Народився 6 березня 1892 року в Солотвині, що в Богородчанському районі Івано-Франківщини. Магістр природничих наук. Надзвичайно еренгійна людина. Постійно ставив високі вимоги до себе й до оточуючих. Впливав на інших своїм прикладом та вмінням. Був знавцем та любителем природи, всестороннім спортовцем, досвідченим у теренових іграх.

Ще в серпні 1911 року організовує перший таємний пластовий гурток у Львові з якими прооводить військовий вишкіл.

У 1914 добровольцем зголосився до Легіону Українських Січових Стрільців (УСС). В ступені четаря бере участь в бойових діях УСС проти московських окупантів. Після року боїв потрапляє в дворічний московський полон.

Повернувшись із полону в 1918 році, стає полковником Армії Української Народної Республіки (УНР). Керує куренем, відтак полком в Корпусі Січових Стрільців.

У 1920 році інтернований польською владою, як старшина українського війська, і два роки перебуває у тяжкому польському полоні.

З 1922 року впродовж восьми років викладає історію, географію та тіловиховання в Яворівській гімназії. Засновує та стає зв’язковим 17-го куреня юнаків імені Михайла Драгоманова в Яворові. Водночас вкривається славою найвизначнішого скавтмайстра Пласту у ділянках таборів і вишколів, зокрема як перший комендант пластових таборів на горі Сокіл в Карпатах. Курінний I-го куреня Уладу Пластунів Сеньйорів ім. Олександра Тисовського та комендант першого табору пластунів-сеньйорів  у Підлютому.

У 1930 році за активну діяльність в Пласті засуджений польською окупаційною владою до двох років тюремного ув’язнення. Від 1932 року учитель гімназії в Дрогобичі.

З 1939 року працює на посаді завідуючого педагогічним домом десятирічки.

Загинув в катівнях НКВС літом 1941 року.

Петро ФранкоПетро Франко, Співзасновник Пласту.

Народився 21 червня 1890 року в селі Нагуєвичі, що в Дрогобицькому районі Львівщини. Син письменника Івана Франка. Випускник Львівського політехнічного інституту. Член Наукового Товариства ім. Шевченка. Збирав фольклорно-етнографічні матеріали та писав оповідання. Але передусім був справним фізкультурником, цікавився тіловихованням та іграми, як засобами для розвитку розуму і тіла.

У 1911-1914 роках був учителем тіловиховання в філії української гімназії у Львові. Восени 1911 року організовує в своїй гімназії пластові гуртки та переводить з ними спортивно-військові заняття. У 1913 році видає книжечку “Пластові гри та забави”.

З 1914 року в ступені поручника командує сотнею Легіону УСС.

З 1918 року сотник Петро Франко веде референтуру летунства в Начальній Команді Української Галицької Армії (УГА), аж до її інтернування в 1920 році.

Від 1922 до 1930 року учитель гімназії в Коломиї.

У 1931-1936 році працює старшим науковим співробітником у науково-дослідному Інституті прикладної хемії в Харкові. Автор 36 зареєстрованих винаходів, переважно з галузі переробки молока.

З 1936 до 1939 року учителює в гімназіях у Львова та Яворова. Між тим, в 1937 році, видає працю “Іван Франко зблизька”.

Від 1939 по 1941 рік працює деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 році обирається депутатом до Верховної Ради України.

Загинув в катівнях НКВС влітку 1941 року.

Оприлюднено в Без категорії

Короткий нарис історії Пласту (у 5-ти етапах)

Під час 217-денної облоги південно-африканської твердині Мейфкінгу — в часі бурської війни 1899-1902 — Бі-Пі (ген. Роберт Бейден-Павелл) переконався, що молодь є здібна до надзвичайних вчинків, якщо її тільки відповідно вишколити ідейно підготувати.

Повернувшись додому, він покидає військову карієру та всеціло посвячується справі виховання молоді. Він використовує ввесь дотогочасний педагогічний досвід, шукає за зразками в геройській традиції цілого світу від найдавніших часів, студіює всі доступні йому джерела та доповнює власними спостереженнями з ділянки військового вишколу. Так творить він широко поставлену, до подробиць продуману виховно-вишкільну тему для молоді, і називає її „Скавтінґом”.

В 1908 р. видає він свій геніяльний твір „Скавтінг для хлопців”, що стає основою світового руху молоді. З Англії поширився цей рух дуже швидко до майже всіх культурних країн світу. Але кожний нарід, зберігаючи глибокий внутрішній зміст Скавтінґу, старається надати цій виховній організації молоді своєрідну національну форму та пов’язати її з своєю національною традицією.

Національні скавтові організації творять від року 1920 міжнародний союз, званий: Міжнародна Конференція Бойскавтського Руху. Конференція сходиться кожних два роки. В часі між засіданнями Конференції діє, вибраний нею, Міжнародний Комітет. Діловим секретаріятом є Міжнародне Бюро. Кожний четвертий рік відбуваються світові з’їзди скавтів — Джемборі. Перше було в 1920 р.

Сьогодні кілька мільйонів скавтів і скавток (які утворили свою власну окрему організацію на тих же основах) працює в цілому світі для здійснення високих і шляхетних ідеалів, що їх видвигнув незабутній Бі-Пі.

I-ший етап: На заранні (1911-1920)

Пласт постав у нас з наявно відчутої потреби організації молоді для служби українському народові. І хоч організаційні форми перебрано від англійського скавтінґу, Пласт по суті був і є національною організацією.

В 1911 р. студенти: Петро Франко та Іван Чмола засновують перші пластові гуртки. Офіційним початком Пласту вважається день першої присяги пластового гуртка при Академічній Гімназії у Львові — 12.4.1912. Гурток цей заснував д-р Олександер Тисовський.

В 1913 р. відбувся перший з’їзд представників пластових гуртків у Львові, на якому створено „Організаційний Пластовий Комітет”. В цьому році організується перший мандрівний табір Пласту (Чмола).

В 1914 р. вибухає війна і багато пластунів стає у ряди Українських Січових Стрільців.

В 1918 р. Пласт пожвавлює діяльність, яку поширює також на центральні та східні частини країни.

II-гий етап: Відмова Пласту (1920-1930)

Після упадку Української Держави, Пласт відновляє діяльність, спершу в Західній Україні, згодом серед української еміграційної молоді в країнах Західної Европи.

В Пласті масово гуртується українська шкільна, селянська та робітнича молодь. Постають окремі Улади новацтва, юнацтва та старших пластунів, під проводом Верховної Пластової Команди. Організуються мандрівні та постійні табори, починає виходити ряд пластових публікацій, а зокрема офіційний пластовий орган „Молоде Життя”.

Пластові Верховні З’їзди втішаються чимраз більшою чисельністю і діяльність Пласту постійно зростає. Це не подобається чужим властям і вони утруднюють працю Пласту, а згодом забороняють легальну діяльність пластової організації, 1928 на Волині, а 1930 в Галичині.

ІІІ-тий етап: За існування своє і нації. (1930-1944)

В цьому періоді Пласт в Галичині працює нелегально під проводом конспіративного Пластового Центру. Праця ведеться через Комісію Виховних Осель і Мандрівок Молоді, „Рідну Школу” та публікацію журналу „Вогні”.

Польська влада гостро карає за всі прояви пра­ці Пласту арештами та висилкою до концентраційного табору в Березі Картузькій.

Одинокою легальною пластовою організацією в цьому періоді був Союз Українських Емігрантіву Празі.

В часі творенняКарпатської України члени СУПЕ і пластуни Закарпаття відіграли значну ролю в творенні „Організації Народної Оборони”, а також славної Карпатської Січі.

1939 році вибухає ІІ-га Світова Війна і Пласт пробує відновити діяльність в Україні, але німецька окупаційна влада не дозволяє і пластуни є шені продовжувати нелегальну діяльність.

IV-тий етап: Друга відмова Пласту Великі завдання

Після останньої війни велике число українців осталося поза межами України. Чисельні скупчення українців у переселенчих таборах в Німеччині дали змогу відновити діяльність Пласту.Організуються пластові гуртки в багатьох місцевостях з Головною Пластовою Старшиною і Г. П. Радою в Мюнхені.

Організуються пластові табори, появляються пластові видання, а напередодні масового виїзду українців до заокеанських країн, появився збірник пластових пісень ,,В Дорогу”.

Після переїзду великого числа українців до заокеанських країн, Пласт діє в країнах Північної і Південної Америки, Австралії, а також у західно-европейських державах, де є більше число українців (Англія, Німеччина, Австрія, Франція і т.п.).

V-тий етап: Розквіт Пласту на нових місцях посення

Від 1950 року Український Пласт розвинув широку та дуже активну діяльність на нових місцях поселення, а це в Австралії, Аргентині, Канаді, Великобританії, Німеччині і в ЗСА.

В перших роках нового поселення існували також пластові організації в Бразилії та Тунісі, поодинокі гуртки діяли та останньо знову діють у Франції.

В кожній із шістьох країн, де діє Пласт, є однакова організаційна побудова на Пластові Станиці в поодиноких місцевостях, об’єднані у Крайовій Пластовій Старшині. Кожних два роки відбуваються крайові з’їзди для обговорення проблем і обрання проводу. У всіх місцевостях існують пластові домівки, а то і власні доми. В Австралії є дві пластові оселі, в Аргентині є пластовий дім, у Великобританії є пластова оселя, в Канаді є дві пластові оселі і два пластові доми, в ЗСА є три пластові оселі і п’ять пластових домів. Пластові зайняття для УПН і УПЮ відбуваються кожного тижня, літні та зимові табори виховні та спеціялізаційні відбуваються у краях правильно. На терені Канади та ЗСА переводяться також міжкрайові вишколи, „Золота Булава”, „Лісова Школа”, „Школа Булавних” і „Рада Орлиного Вогню”. Усі крайові пластові організації об’єднані в Конференції Українських Пластових Організацій, на яку з’їздяться делегати усіх крайових пластових організацій, що три роки для узгіднення цілого напряму пластової праці та постійного його усучаснення. Збори КУПО обирають Головну Пластову Булаву і Головну Пластову Раду. ГПБулава є лучником і дає напрямні для цілого Пласту. З її ініціятиви повстала та діє Кадра Пластових Виховників із Орлиним Кругом для виховників новацьких і Скобиним Кругом для юнацьких. Для цих виховників видає ГПБ журнали „Вогонь Орлиної Ради” і „В дорогу з юнацтвом”. Для новацтва ГПБ видає місячник „ Готуйсь”, для юнацтва „Юнак”, а для УСП і УПС „Пластовий Шлях”. Від 1950 року відбуваються що п’ять років Ювілейні Міжкрайові Зустрічі на терені Канади, Австралії, Німеччини і ЗСА, які збирають пластову молодь в числі 1.000-2.000 та є найкращою можливістю нав’язання дружби і співжиття.

Для усучаснення пластової праці ГПБулава скликає в міру потреби Пластові Конгреси. Другий відбувся в 1966-1971 роках, а Третій розпочався в 1984 р.

Головний Пластовий Провід працює тісно із українським шкільництвом, має зв’язок із Ієрархами Українських Церков та має своїх капелянів і є у системі Світового Конгресу Вільних Українців як найвищого організаційного чинника українців поза межами України.

Оприлюднено в Без категорії