Гocпoдь oбдapив нaш нapoд oднoю з нaйкpaщиx тa нaйбaгaтiшиx тepитopiй нa зeмнoмy гльoбi. У тиcячoлiтнiй icтopiї нaшoгo нapoдy зaпиcaнo дyжe cвiтлi чacи дepжaвнoгo життя й poзвиткy, нaпpиклaд, зa княжиx чaciв, кoли кoжнa кpaїнa тoдiшньoгo кyльтypнoгo cвiтy ввaжaлa чecтю мaти пpиязнi зв’язки з Укpaїнoю. Бyли тeж чacи pyїни, зaнeпaдy й нeвoлi. Цe гoлoвнo тoмy, щo piзнi нapoди чи їx тoдiшнi вoлoдapi бyли лaci нa нaшy плoдючy зeмлю тa її бaгaтcтвa й кpacy. Бyлo бaгaтo вини тeж i caмиx нac, yкpaїнцiв, дeякиx нaшиx пpoвiдниx мyжiв i зaгaлy, щo нe зaвжди викaзyвaв дoбpy вoлю згiдливo, opгaнiзoвaнo виcтyпaти в oбopoнi piднoї зeмлi. He зaвжди cтaвили вoни зaгaльнe дoбpo нaцiї пoнaд ocoбиcтi чи гpyпoвi iнтepecи.

Ta бeз yвaги нa чиcлeннi нeщacтя І дoвгi чacи нeвoлi нaш нapoд нe лишe нe зaгинyв, нe poзпливcя в мopi чyжиx нapoдiв, aлe вce нaнoвo змaгaє дo вiльнoгo життя, чecнo й мyжньo збepiгaючи cвoю нaцioнaльнy oкpeмiшнicть i cвoю кyльтypy.

У нac бyли cлaвнi дepжaвнi мyжi i пoлкoвoдцi, cвiтoвoї cлaви apxиєpeї, yчeнi, пиcьмeнники, пoeти, в нac poзвинyлocя пpeкpacнe нapoднє миcтeцтвo й мyзикa, якими мoгли б пoxвaлитиcь нaйкyльтypнiшi нapoдн cвiтy.

Нам тpeбa дoбpe пiзнaти piзнi дiлянки з yкpaїнoзнaвcтвa чи тo в шкoлi, чи читaючи книжки, жypнaли тoщo. Аж тoдi ми пepeкoнaємocь, щo мoжeмo бyти гopдими з пpинaлeжнocти дo тaкoгo тaлaнoвитoгo, чecнoгo, кyльтypнoгo й бaгaтoгo нapoдy.

Треба нaм знaти, щo yкpaїнcький нapoд вpic i зaкopeнивcя y cвoю piднy зeмлю, нeмoв кpeмeзний дyб, тaк щo жaднa сила нe мoжe їx oднe вiд oднoгo вiдipвaтн.

A тi пoceлeнці, щo пo вoлi чи пo нeвoлi з нeї пepeceлилиcь i живyть y pізниx cтopoнax cвiтy, цe нeнaчe шиpoкe гiлля вeликoгo дepeвa. Вони твopять iз мaтipнiм пнeм oднy вeликy cпiльнoтy, бo вci вoни мaють cпiльнe кopiння oднiєї piднoї кpoви й кyльтypи, щo зpocлa нa пpaдiднiй зeмлi.

Ворожі нapoди, щo xoтiли й щe дoci xoчyть, щoб yкpaїнcький нapoд зaгинyв, зaтpaтив cвoю нaцioнaльнy oкpeмiшнicть, пoшиpювaли й дaлi пoшиpюють piзнi нeпpaвдивi вicтi пpo нaшy icтopiю, пpивлacнюють coбi piзнi здoбyтки yкpaїнcькoї кyльтypи, oклeвeчyють нaшиx cлaвниx i чecниx пpoвiдниx мyжiв тoщo.

Цi вicтi в чac нaшoгo зaнeпaдy й нeмoчi дicтaлиcь i вкopeнилиcь y джepeлa cвiтoвoї нayки, eнциклoпeдiї, нayкoвi твopи чyжиx yчeниx, щo лeгкoвipнo пpийняли їx зa пpaвдивi.

Треба щe вeликoї, cyмлiннoї й тepпeливoї тa дoвгoї пpaцi нaшиx yчeниx i нac ycix, щoб цi нeпpaвдивi вiдoмocтi cпpaвити, пepeкoнaти cвiт пpo cлyшнicть нaшиx твepджeнь i злy вoлю клeвeтникiв.

Особливу poлю й oбoв’язoк нaклaдaє дoля нa тиx укpaїнцiв, щo живyть пoзa мeжaми piднoї зeмлi; вoни мaють змoгy зycтpiчaтиcя з чyжинцями, мaють дocтyп дo нayкoвиx ycтaнoв i бiблioтeк y вiльнoмy cвiтi, бo xoч бaгaтo вчeниx i визнaчниx людeй yжe пepeкoнaлиcя пpo cлyшнicть нaшoї cпpaви, тo щe зaгaл чyжинцiв чacтo виявляє пoвнy нecвiдoмicть пpo нac i нaш нapoд.

Тому тpeбa, щoб тi yкpaїнцi дoклaднo пiзнaли piзнi дiлянки yкpaїнoзнaвcтвa, бo тiльки тoдi змoжyть викoнaти цeй oбoв’язoк. A дo цьoгo пoтpiбнo їм лишe cвідoмocти cвoгo зaвдaння i дoбpoї вoлi. Зaкoни вiльнoгo зaxiдньoгo cвiтy дaють їм пoвнy cвoбoдy любити i збepiгaтн piднy кyльтypy, бyти вipними cинaми cвoєї cпiльнoти, бoж цe не пepeшкoджaє їм нi в чoмy бyти дoбpими гpoмaдянaми, a нaвiть визнaчними мyжaми дepжaв, y якиx живyть.

Збipним зycиллям yciєї нaшoї нaцiї і нa piднiй зeмлi, i пoзa її мeжaми ми вкiнцi здoбyдeмo Укpaїнi пpaвo вceбiчнoгo poзвoю й вiльнoгo життя, тaк щoб вoнa зaйнялa гiднe мicцe мiж нapoдaми cвiтy. Xoч якi ми щe мoлoдi, тo ми мycимo пoмoгти в цьoмy, чим тiльки мoжeмo.

Впорядник: Друзі: Скажіть, яке свято ми недавно святкували?

Юнаки: (всі нараз) Неділя: Під церквою був бенкєт! „Геловін”. Друже! Я передягнувся за Елвіса Преслея.

Юнак ч. 1: (перекричує усіх) Друже, я знаю, про яке свято Ви питаєте! Недавно ми були на панахиді за поляглих у день 1-го листопада, а тепер маємо свято „Базару”. Але чому ми завжди святкуємо такі сумні свята, а інші мають лиш „геловін” і різні інші „фани”? (з англійської: жарт, забава).

Впорядник: Правда, Богдане. Я саме думав про ці свята, і якраз ідеться мені про те, щоб про них з Вами поговорити, а перш за все переконати Тебе, Богдане, що ці свята не такі „сумні”, воно лиш Вам так здається. От візьмім до уваги 1-го лисопада, у якому ціла Станиця брала участь. Перед панахидою був апель, на якому промовляв друг Станичний. Він сказав, що ми згадуємо цей день, коли наш народ на Західніх Українських Землях піднявся до свобідного життя, проголосив постання Західньої Української Республіки і обняв владу у свої руки. То ж була це радісна, велика і світла подія, а не „сумна”, як Ти кажеш.

Юнак ч. 2: Так, друже, але потім це нам не вдалося, нас перемогли поляки і московські большевики, і ми тепер мусимо правити панахиду і співати вічная пам’ять!

Впорядник: То правда, Івасю,але все таки це не так „сумно”, як здається. Це лиш доказ, що власну державу збудувати в оточенні інших народів, ласих на багату українську землю, не так легко. От і під Базаром погинуло багато, і наші повстанці найновішого часу гинули і гинуть, бо треба великої посвяти і великого спільного зусилля не одного покоління, щоб спершу державу збудувати, а потім боронити її від ворогів. Нам, правда, жалко,що „стільки народу впало за свободу”, як співається в пісні, і тому ми правимо панахиді і просимо Господа, щоб їх нагородив за їх велику жертву, і правили б також тоді, коли їм вдалося б вибороти повну свободу своєму народові. Але їхня жертва не пішля намарне. Ми горді, що стільки було вірних синів України, що не вагалися жертвувати все, що могли. Це нас переконує, що вкінці прийде такий час, що Україна буде цілкон свобідною державою. Що вони розпочали, чи продовжували, це довершимо або ми, або ті, що прийдуть по нас.

Але по панахиді я ще був на академії, а Ви не були обов’язані, бо вона була головне для старших……

Юнак ч.3: А я таки був, з моїм татом!…

Впорядник: Коли так, то може розкажеш нам, про що говорив цей старший пан, бувший сотник?

Юнак ч.3: Ой, він дуже довго говорив. Казав, що не було набоїв, а з Франції прийшло багато війська…

Впорядник: Отже бачите, друзі! Він розглядав причини, чому тоді не повелося. Але Ти мабуть забув, Романе, що він уважав, що одною з головних причин було те, що все таки було замало „ВІРНИХ УКРАЇНІ”.

Юнак ч.1: Друже, а пластуни були вірні?

Впорядник: Так, Богдане, хоч Пласт тоді був ще дуже молодою організацією, то старші пластуни пішли добровільно до війська, ще на початку війни, а молодші теж помагали, чим могли. Переносили вістки через ворожий фронт, працювали в командах як післанці, телефоністи, по лікарнях, приносили хворим харчі, тощо. Длятого Пласт здобув собі признання всього народу. А в другій світовій війні пластуни теж були вірні Україні. Старалися творити українське військо, допомагали творити власний уряд. Пластуни були, є і будуть вірні Україні, хочби, як ось і, ми, були далеко від рідної землі.

Юнак ч.2: Друже, але ми в Канаді, далеко за морем, і ми нічого не можемо зробити. Я навіть чув, як старші сперечалися і казали, що ми тут України не можемо будувати.

Впорядник: Певно, що ми не можемо тут збудувати власної держави, і ми навіть цього не бажаємо, бо вона мусить бути на наших рідних землях, на яких український народ століттями будував власну культуру. Але ми можемо й тут у Канаді бути вірними Україні, і це власне наше велике щастя. Ми живемо і з громадянами Канадійської держави, що не лишень не забороняє, але ще й наказує, закликає нас до цього. Отже може ви і чули, як казав не лиш один, але декількох провідних мужів Канади: „Якщо хочете бути добрими канадійськими громанянами, то мусите бути в першу чергу добрими українцями”.

Юнак ч.4: Друже, а учитель нам у школі казав, що ми лишень українці з походження, а тепер усі канадійці, а не українці.

Впорядник: Юрку, він думав про те, що ми тепер не громадяни Української держави, хоч може наші батьки давніше могли бути, а тепер ми громадяни Канади. Це правда, але Канада є держава, у якій є цілий ряд різних т.зв. етнічних груп, себто частин різних народів, що добровільно творять сильну державу. Найчисленніша етнічна група це англійці, (до якої ми неправильно, крім англійців, зараховуємо англьомовних шотляндців, валійців, а навіть ірландців, які мають власну державу!) друга французи, а третя українці, четверті німці і т.д.

Давніше був час, коли англійці хотіли, щоб усі були докладно такі самі. Навіть дораджували зміняти прізвища на англійські. Так наприклад, один наш земляк, що називався Макогон (такий прилад, що ним господині труть мак у макітрі на свята), назвав себе Мак О’Гон, а другий – Гаврилюк – зробив себе Гаверлоком.

А Імена надані при хрищенні ще й сьогодні пєрєіначують зчаста на зовсім інші, не зі злої волі, а так, щоб легше було вимовляти. Приклад: з Володимира роблять Волтера, з Богдана Дені, з Василя Віліям і т.д., але коли їм вияснити, що це ім’я означає, напр, св.Володимира, великого українського князя, чи Богдана – славного українського гетьмана, то ніхто з чесних англійців не дивується, що ми ними дорожимо і не хочемо їх міняти на Волтера – який був, здасться німецьким Вальтером, а не Володимиром, або якесь інше чуже нам ім’я. І тому тепер ніхто прізвищ не міняє, хіба якийсь „підлизайко”, якому здається, що як змінить прізвище, то всі будуть вірити, що він англієць і йому через те буде краще поводитися і він стане бататим і славним. Тимчасом це неправда, бо тут стали славними, навіть багатими саме такі, що не цуралися свого роду і прізвища. От хочби наш славний мистець Архипенко, якого знає і шанує увесь світ, учений Тимошенко, з якого книжок вчаться всі студенти інжинерії, голова манітобського парламенту – спікер Володимир Бачинський, і багато інших, всі вони здобули славу і признання серед співгромадян і інших народів світа, не міняючі своїх прізвищ. А Мак О’Гон чи Гаверлюк, або якийсь Джексон, що давніше називався Яцків, залишилися сірими, непомітними безбатченками. Чуже пір’я не принесло їм ні слави, ні майна.

Також давніше вважали, що всі канадійські громадяни повинні вживати тільки англійської мови, а інші забути, бо нібито двома мовами годі добре і правильно говорити. Але нині, коли українці запросять на якесь своє свято представників уряду, або інших поважних громадян, то вони завжди закликають нас: „Тримайтеся своєї культури, пам’ятайте і вживайте своєї мови, своїх звичаїв, бо Канада хоче бути державою, що наче гарна будівля, збудована не лише з одного матеріалу, але з каменя, з цегли, дерева, заліза, скла і т.п. Все таки всі матеріали творять гармонійну красу і своєрідну цілість. Але граніт залишається гранітом, дуб дубом, а скло склом”. Україна, українці – це наша родина, наші рідні близькі люди, де б вони не жили, та наша споконвічна, Богом дана земля. От мої батьки живуть на рідних землях, брата мого переселили на Зелений Клин, на Сибір, сестра моя живе в Австралії, друга в Арґентіні. А ось я з вами в Канаді. А все таки ми – найближча рідня. Всюди, на цілому світі, є тепер українські етнічні групи, гілки одного великого дерева – українського народу. А коріння цього великого дерева росте на українській землі, і жодна сила, хочби й яка жорстока, його звідтам вирвати не зможе. А тут у Канаді Україна – це наша християнська віра, це наша мова, наша пісня, наше мистецтво і література, наші звичаї у щоденному житті – бутті і цілий культурний і матеріяльний дорібок трьох поколінь українців на цій землі.

А Канада – Канадійська держава, це так, якби якась добра кооператива, здорова, господарська установа, що всім нам дає можливість культурного, заможного життя і свободу бути собою, бути вірними нашій рідній Українській Спільноті. Буду чи собою, не підшиваючися під жодне чуже пір’я, ми будемо теж і добрими членами нашої „Кооперативи”, нашої спільної з іншими народами держави.

За те, ми їй вдячні, за те ми готові чесно і вірно працювати над її дальшою розбудовою у мирній співпраці і взаємній пошані з іншими її членами – етнічними групами інших народів.

От що я хот.ів Вам сказати сьогодні, друзі, і хоч Ви ще молоді, то думаю, (що Ви мене добре зрозуміли), що МИ ПЛАСТУНИ МОЖЕМО І ДОБРОВІЛЬНО ПОГОДЖУЙМОСЯ БУТИ ВІРНИМИ УКРАЇНІ, ЗГІДНО З НАШИМ ПЛАСТОВИМ ПЕРШИМ ОБОВ’ЯЗКОМ.

А як доростемо, і наша Українська Спільнота нас покличе, допоможемо всіма нашими силами нашим братам на рідних землях довершити те, чого не змогли наші батьки – збудувати Вільну Українську Державу.

От до чого теж потрібна наша „СИЛЬНА ВОЛЯ”, про яку ми минулого разу говорили.

А про „Геловін” і інші „фани”, про які Ти згадав на початку нашої розмови, Богдане, поговоримо другим разом, бо сьогодні вже пізня пора.

А тепер – чи Ви знаєте пісню „Далека ти, а близька нам”…?

Ст. Людкевич, наш визначний композитор, написав цю піснюяк пісню українців, що живуть поза межами рідної землі. Як ні, то навчімся хоч одну строфу.

Україна лежить на півдні східньої Европи, поміж 43° і 45° східньої географічної довжини. На півдні межує з Озівським і Чорним морями, дальше на південному заході з Молдавською ССР, Румунією й Угорщиною, на заході з Чехословаччиною і Польщею, на півночі з Білоруською ССР та Російською ССР.

Простір українських етнографічних земель в Европі виносить 947,300 км/кв. з населенням 61,8 мільйонів. Густота населення — 83,6 осіб на 1 км/кв. Міського населення є 64%, а решта — сільського. Поза межами української території є біля 11 мільйонів українців. Всіх українців у світі на 1980 нараховувано на 47,7 мільйонів.

Україна є поділена на адміністративні частини, які звуться областями. На Україні нараховується 25 областей: Закарпатська, центр — Ужгород; Львівська; Івано-Франківська; Волинська, центр — Луцьк; Тернопільська; Чернівецька; Рівенська; Хмельницька; Вінницька; Житомирська; Київська; Черкаська; Кіровоградська; Одеська; Миколаївська; Чернігівська; Полтавська; Дніпропетровська; Херсонська; Кримська, центр — Сімферопіль; Сумська; Харківська; Запорізька; Донецька; Ворошиловградська. Назви областей взяті переважно від назв обласних центрів.

Столицею України є місто Київ. Населення Києва є понад 2,758 мільйонів. Інші важні міста є:

Карта Лемківщини

Природні батства України. Україна — це дуже багата країна, її багатство — це її плодюча земля (чорнозем), ліси, ріки, моря і підземні багатства (копалини).

Чорнозем постав тоді, коли з півночі на південь посувався льодовик, здирав урожайний шар землі і посував його наперед. Коли льодовик стопився, на землях України залишився той урожайний шар землі глибиною у кілька метрів. Урожайна земля й добре підсоння стали підставою сільського господарства. Україну звали чужинці «житницею Европи».

Має Україна також дуже великі підземні багатства або корисні копалини, що творять важливу основу розвитку її промисловости й торгівлі. Україна має найбільше таких копалин, як залізна, манганцева і титанова руда, кам’яне й буре вугілля, нафта, підземні гази, сіль, вапняки, крейда, торф і будівельні матеріяли.

Залізна руда — один з найбільших і найкращих вугільних басейнів в світі — це Криворізький басейн; також Керченський басейн на Криму.

Марганцева руда — в Україні є одним з найбільших родовищ манганцевої руди у світі. Марганець — це крихкий метал, що легко ламається. Його додають до сталі, щоб була міцніша.

Титанова руда — цей метал використовують при будуванні ракет, кораблів і літаків, бо він міцний і гнучкий.

Вугілля — Україна має великі поклади кам’яного і бурого вугілля. Кам’яне вугілля краще, бо дає більше жару. Вугілля утворилося з велетенських дерев, які росли мільйони років тому. Добувають вугілля в Донецькому басейні, а після 2-ої світової війни також у Львівсько-Волинському басейні. На Поліссі є торф (невикінчене вугілля). Вугілля є важний мінерал для опалу, транспорту, металюргії і хемічної промисловости.

Нафта — дуже важливе підземне багатство України. Головні родовища є в Карпатах і на Підкарпатті (Борислав) — це найбагатші родовища нафти в цілій Европі і на Кавказі. Нафта дає більше тепла, як вуголь — з неї виробляють бензину.

Земний газ — знаходиться там, де нафта. Його вживають до опалювання й освітлення. З Карпат побудовано проводи аж до Москви.

Україна має ще інші природні скарби: Сіль — її дістаємо зі солених озер (чумаки) і зі землі (Донбас, Карпати), фосфори — з них виробляють штучні добрива, боксит — з нього виробляють алюміній, ґрафіт — на олівці, різні будівельні матеріали — граніт, мармур, базальт, ґіпс, мідь, нікель, золото, срібло й дорогоцінні камені, мінеральні джерела.

Промисловість України. Природні багатства і корисні копалини якоїсь країни творять важливу основу (базу) для розвитку її промисловости. Багатство України на різні корисні копалини — з яких деякі мають світове значення — підносять Україну до рівня світових потуг.

Україна поділена на 7 економічних районів з огляду на різні умови розвитку і спеціялізацію господарства: 1) Донецький, 2) Київський, 3) Львівський, 4) Подільський, 5) Придніпровський, 6) Харківський, 7) Чорноморський. Найважливішим промисловим районом України є Донецький басейн, який розвинувся завдяки великим покладам вугілля і інших підземних багатств. Другим великим промисловим районом є Придніпровський, бо тут використано водну енергію Дніпра, в Кривому Розі є залізна руда, а в Никополі манган. Найбільше значення для промисловости України мають — великі поклади залізної руди, вугілля, манганової руди, поклади одні з найбільших у світі. Україна має перше місце у світі у видобуванні залізної руди і перше місце у Европі у видобуванні природного газу, витоплюванні чавуну (крихкого заліза) і цукровій промисловості.

Вугільна промисловість — зосереджена в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському і Дніпровському (буре вугілля). Видобуванням вугілля Україна займає в Европі перше місце, а четверте в світі.

Нафтова промисловість — зосереджена у Підкарпатті (дає 60% нафти в Україні), де промислова розробка почалася ще в 18 ст. і Підкавказзі. Родовища нафти відкрито також і в Причорномор’ї. Значення нафти в народному господарстві дуже велике. З нафти одержують бензину, газ, дизельне паливо, мастила, парафіну, а також синтетичний кавчук і плястики. Нафту видобувають також у Дніпровсько-Донецькому районі.

Газова промисловість — в Україні видобувають газ із понад 20 родовищ. Більшу частину газу видобувають у Дніпровсько-Донецькому районі. Україна видобуває одну третину всіх видобутків газу в СССР. Найбільше газу споживають у промисловості (зокрема металюргійній), в електростанціях і в хемічній промисловості.

Електрична енергія — для виробу електричної енергії використовують донецьке вугілля, природний горючий газ та енергію рік. На Дніпрі (також Дністрі, Бузі і інших ріках) побудовано ряд електростанцій, найбільша з них Дніпрогес на Дніпрі біля Запоріжжя.

Металюргія — має добрі умови для розвитку. Поклади залізних, манганцевих руд і кам’яного вугілля знаходяться недалеко одні від одних. Металюргія зосереджена в трьох районах — Донецькому, Придніпровському та Приозівському — і займає одно з перших місць в Европі і світі.

Машинобудівельна промисловість — дуже важлива — Україна виробляє 25% всієї продукції машин в Сов. Союзі.