Син Святого Володимира, Ярослав Мудрий, здвигнув церкву Св. Юрія у Києві, оснував монастир в честь Св. Юрія. Отак Юрій став прообразом лицарства і патроном боротьби за найвищий ідеал народу — свободу, та символом боротьби проти зла. Храм Святого Юрія в Любовлі розписував сам князь Володимир Василькович, який був обдарованим іконописцем.

Символом трагічної епохи після монгольської навали є ікона Святого Юрія з села Станеля (Львівська область), що зберігається в музеї Українського мистецтва у Львові. Нація частково втратила державність — частково, бо спадкоємцем руської держави стало Галицько-Волинське князівство. Українські землі пошматовані сильнішими сусідами. Це увібрано в надзвичайно лаконічному образі — герой і зло зображені сам на сам. Святий Юрій верхи на воронім коні списом протикає змія, уособлення зла. Чрний колір і червоний плащ – трагічне поєднання цих кольорів вказувало на тут трагічну і тривожну добу. постійних нападів татар, наїздів ляхів, угрів, і художник підсвідомо передав ту тривогу.

Розквіт держави завжди йшов синхронно з розвитком мистецтва. Як різниться Георгій Станельський, датований XIVстоліттям, від Георгія Воїна, виготовленого в XVI! Останній до сьогодні зберігається в Санкт-Петербурзі. Георгій Воїн на білому коні, переважає радісна, мажорна гама кольорів. І кінь виступає, як на параді під фанфари! Провіщає тріумф добра над злом, правди над несправедливістю.

Наші предки вірили, що до Юрія земля спить, а хто буде працювати на полі, того чекає неастя. На Юрія випікали хрести і кидали на воду, «щоб дощ у пору йшов і щоб не було граду». У багатьох селах квітами обсипали у це свято своїх рідних , тому що то був символ очищення і захисту душі від усього злого. Згідно з народними прикметами, у цей день вперше починає співати соловейко та вперше кує зозуля. Якщо в сім’ї була злагода і любов, то на Юрія люди робили один одному подарунки. А ще дівчата молились, щоб святий допоміг привернути увагу коханого хлопця. На березі річки розводили багаття і перестрибували через вогонь, щоб підкреслити свою спритність.

Прикарпатський мольфар Михайло Нечай, на запитання журналістів однієї київської газети про майбутнє України ствердив наступне – «Вона буде проголошена на увесь світ 6 травня, на самого Юрія Побіденного…»