У мріях людства велика творча сила, у змаганню до ідеалу, навіть в самій думці про Ідеал в вже поча­ток його здійснення. Озарена легендами постать св. Юрія в символом відвічної мрії культурного людства про ідеальне лицарство, в змаганням до ідеалу люди­ни сильної, завзятої, відважної, готової до боротьби, на смерть і житті зі злобою світа а при сьому благородної, великодушної, чистої ділами і думками, свя­тої. Мрія про такого ідеального лицаря пронизує безчисленну кількість найріжнороднійших казок, переказів і оповідань, повістей ріжних народів, ріжнях країв, ріжнм часів. Мрія майже така давня як само люд­ство. Вона в ріжних добах культури являлася в ріжних постатях. Св. Юрій, се символ христіянської ідеї лицарства. Поганська сила і неустрашима відвага, получилися в особі сього лицаря з христіянською по­корою, самопожертвованням і святістю. Таким хотілоби новітнє людство бачити лицаря, воїна, жовніра. Хотілоби бачити — не се „людство”, що кровожадно ви­дирав одно одному всі засоби до життя, щоби загар­бати все добро для себе, щоби по трупах і могилах в безмежній зарозумілости двигнути понад всіх і вся своє самохвальне «я», тільки се людство, якого дух покищо хвилює десь в глибинах життя і немов ся жев­ріюча лява, просвітлює то тут то там і шукав нагоди, щоби покриваючу її кригу проломити, добутися на верх і поплисти широкою чистою струєю у майбутнє цілого буття. Ся глибока, підсвідома, в глибинах душ пиричаєна благородність прочував і знав, що вона тіль­ки побідою у важкім бою може сповнити своє призна­чення: видобути на верх правду, добро і красу й опа­нувати ними майбутність людства. Тому й постать, в який вона з черги на очах людства появилася, се не закаптуреннй монах, який втікав зі своєю святістю боязко перед зіпсуттям світа, а узброений панциром, щитом і списою лицар на буйнім коні в завзятій, самопевній боротьбі зі змієм.

Такою ідея добра від часів перших правдивих христіянських лицарів досі — до часу появи новітніх лицарів пластунів. Пласт перейняв патрона, символ, а разом ідею й обовязки сього давного, правдивого лицарства. Пласт перейняв також свідомість сього, що для благородності! духа муситься промостити дорогу в людство рішаючою боротьбою зі злом. Тому й слід пластунам дивитися на стать патрона усього пласто­вого уладу як на свого провідника, який сам силь­ний, узброєний і святий іде перший у бій зі злющим змієм і взивав усіх, — в кого в душі якась молодеча лицарська мрія, якесь бажання побіди добра, благородности, справедливости, краси, — до боротьби з усім, що злобне, дике, нелюдяне, гидке — у власнім єстві і в окруженню.

Пластунам треба в сей зазив невмірущнх ідей вслухатися й у зяву будуччини, вимріяну найкрасшими духами людства вдивитися — крізь гамір розбишацтва і жертвенної крови. Треба скріпити й узброїти і тіло і духа і всісти на доброго коня юнацького за­палу, щоби вибилися змієві понад голову, і треба нав­читися добре, ділити списою, щоби, коли прийдеться зі змієм зустрітися — нє схибити.

В день 6. мая 1925 р.