Початки Українського Пласту

І-ий тепа, від 1911 до 1920 рр.

“Пласт”. Постання Українського Пласту історія пов’язує із заснуванням Скавтінґу, оснував скавтінґ Бейден Поуел в Англії в 1908-му році. Хоч український Пласт офіційно постав три роки пізніше, і хоч взорувався тільки на основах скавтінґу, проте він прибрав зовсім своєрідний, український характер, бо був побудований на українських історичних традиціях, на що вказує і його назва. Прекрасний педагогічий підхід у вихованні молоді, – творці українського Пласту наповнили своєю власною системою виховання-українською духовістю, тому і він припав до душі молоді, як також українській громаді.

Перші українські пластові гуртки зродилися в Галичині в 1911-1912 роках. Першими організаторами були тодішні студенти університетів, а саме Іван Чмола, Петро Франко і проф. Олександер Тисовський, Михайло Шипайло, Іван Боберський та інші.

Як початок Пласту принято дату 12 квітня 1912 року, бо в цей день щойно склали першу присягу пластуни у Львові.

Пласт був подуманий, як організація в християнському дусі, міжконфесійна, в беззаперечно на службі України. Ідейною основою Пласту стали три головні обов’язки Пластуна, Пластовий закон, спочатку він мав 10 пунктів, а потім 14, і Пластова присяга. Пласт став всеукраїнською організацією, понадпартійною. Творці його мали велику ціль перед собою, переродити психіку українського народу. Створити членів народу сильними, витривалим, плекати людей характерних, а найголовніше патріотів.

Перший З’їзд. 6 квітня 1913-го року відбувся Перший З’їзд Представників Пласту у Львові. На З’їзді створено першу Централю – Організаційний Пластовий Комітет, якого 1918-го року перетворено на Верховну Пластову Раду, з її виконним тілом Верховною Пластовою Командою. Це все створено при Українському Крайовому Товаристві Охорони Дітей і Опіки над Молоддю (УКТОДОМ).

В тому ж самому році (1913) появляється перший пластовий посібник під назвою “Пласт”, автором якого був д-р Олександер Тисовський, та брошура проф. Петра Франка “Пластові гри і забави”. У пресі появлається декілька статтей з інформаціями, як закладати пластові відділи, патронами яких були б визначні постаті українського громадського й культурного життя. Пласт приняло українське громадянство дуже прихильно.

На східніх українських землях В цьому періоді заіснував також “Український Скавтінґ” на Східніх Українських Землях, у містах Біла Церква, Катеринослав та в інших місцевостях, організаторами якого були: Євген Слабченко, Павло Богацький, Юрій Гончаренко та інші.

Перша світова війна. Перший етап дії Пласту закінчується присягою Пластунів, які відійшли, вірні свому законові, щоб боронити українські землі перед навалою ворогів. Більшість пластунів була організована в Українських Січових Стрільцях, а пізніше в Українській Галицькій Армії, Пластуни брали участь у боях з москалями, а потім у Визвольних Змаганнях Українського Народу за Самостійність України. Можна назвати для історичного прикладу тільки небагатьох: сотн. Федь Черник, Олена Степанів, Осип Яримович, Северин Яремкевич, Ганна Ратич (Дмитерко), Северин Левицький та багато, багато інших. Це тільки кілька імен, як приклад. Багато з них загинули в боротьбі за Українську Державу. Ті, що залишилися живими, при кінці першого етапу дії Українського Пласту стали вже старшими, з досвідом і ввійшли в громадське життя, а деякі з них продовжували працю в Пласті на дальшому етапі.

ІІ-гий етап, від 1920 до 1930 років

“Український Пластовий Улад”. Це найкращий етап розвитку Українського Пласту. Вже в 1919-му році, по війні, взявся проф. Олександер Тисовський до відновлення Верховної Пластової Ради і Команди. Зі Львова Пластова організація поширюється на всю Галичину, Волинь, де організатором був активний лікар Арсен Річинський, і на Закарпаття, а пізніше й на Буковину та переходить на еміґрацію там, де проживали українські вихідці з українських земель.

В 1921-му році у Львові появляється пластовий журнал “Молоде Життя” під редакцією Степана Тисовського, судді, по смерти якого в 1923-му році, редагування “М.Ж.” перебрав Богдан Кравців, тоді вже старший пластун, а пізніше Петро Ісаїв.

В 1922-му році появляється пластовий підручник д-ра Олександра Тисовського під назвою “Життя в Пласті”, та декілька циклостильних видань: Дрота про працю в пластовому гуртку, Степана Тисовського “Пластовий Закон” і Яреми Весоловського “Пластовий Однострій”. З того часу пластова організація прибрала назву “Український Пластовий Улад”. До того часу називалася “Український Пласт”.

Стабілізація. В 1924-му році, 12 квітня у Львові, на З’їзді Пластових Відпоручників, званих тоді Опікунами, обрано головою Пластової Ради професора Олександра Тисовського, а головою Верховної Пластової Команди проф. Северина Левицького.

У тому ж часі (1924-192) створено Улад Українських Старших Пластунів.

Таборування. Митрополит Андрей Шептицький, завдяки отцеві Титові Войнаровському подарував для Пласту в горах Ґорґанах велику площу, на якій побудовано чотири будинки, два житлові курені для пластунів і пластунок, третій для Адміністрації і лікаря, а четвертий для магазинів і кухні. На цій площі, званій “Сокіл” постали юнацькі табори, першим комендантом яких став проф. Іван Чмола. В першому місяці вакацій відбувалися дівочі табори, в другому хлоп’ячі, деколи черга була інакша. На долині тих гір, в оселі, що звалася Підлюте, яку теж Великий Митрополит відступив для Пласту, відбувалися табори для новацтва, під керівництвом досвідченого провідника отця Олександра Бучацького.

Крім того постала ціла низка інших таборів: водний в Монастирку над Дністорм, в Старяві та багато інших. Поширилися також мандрівні табори.

В місті Станиславові за редакцією проф. Івана Чепиги почав виходити журнал “Український Пласт”. Окремі пластові частини мали свої куоінні видання.

Закарпаття. Основниками Українського Пласту на Закарпатті були: Корнило Заклинський, Андрій Дідик, Леонід Бачинський. В 1924-му році в Ужгороді проф. Осип Вахнянин видав подібний посібник, як професора Тисовського “Життя в Пласті”, названий “Пластовим Шляхом за красою життя”. На жаль, автор в тому ж році згинув трагічно, інші продовжували його працю.

В Ужгороді почав виходити кількамовний журнал “Скавт-Пластун-Черкес”, а пізніше під назвою “Пластун”, від 1924-го року і з невеличкими перервами протривав аж до 1935-го року, вже в Севлюші.

Початок заснування Пласту на Карпатській Україні подається рік 1920-ий, в якому постали пластові частини в Ужгороді, Берегові та Бичкові, а потім і в Хусті. Пізніше підпорядковані Централі в Ужгороді, званій “Пластова Команда”. Співпраця зі Львовом була дружньою, як також з Прагою залежно від можливостей. Провідні місця займали: крім згаданих вгорі, Іван Роман, Юліян Ревай, Наталка Балицька, Володимир Комаринський, Микола Товт, Микола Вайда, Степан Пап, Олександер Блистів, Володимир Бірчак, Богдан Алиськевич, Августин Шереґій, Августин Чичура, Анна Устіянович та багато-багато інших.

Еміґрація. На еміграції постали перші пластові частини в Каліші між молоддю із східніх українських земель, батьки яких перебували в частинах Армії УНР. Рівнож Пласт поширився в Празі, Под’єбрадах та Ржевницях в Чехословацькій Державі. В Берліні, в 1923-му році вийшов пластовий підручник Олександра Яремченка “Основи Пластунства”. В 1927-му році, рішенням Зборів створено Верховну Команду, з осідком у Празі, яка діяла аж до 1930-го року. Удержувала контакт з частинами в Брні, Парижі та інших європейських містах. З тих часів треба назвати активних пластунів Іванчишина та Евгена Кульчицького.

Про дальшу дію цієї вітки Пласту мова в етапі ІІІ-му.

Львів. При кінці етапу у Львові почав виходити “Пластовий Шлях” під редакцією Северина Левицького та “Пластовий Провід” під редакцією Степана Охримовича й інших. Кількість пластунів нараховувалося в той час близько 8 тисяч. Такий гарний розвій пластової організації турбував польську адміністрацію. І почалося переслідування Пласту.

В 1928-му році почалося видання “Пластовий Гурток” Е. Ю. Пеленського. При кінці 1929-го року заіснувала організація Улад Українських Пластунів Сеніорів. В тому ж році проф. Северина Левицького, Сірого Лева обрано Верховним Отаманом.

В цьому ж періоді була створена кооперативе “Пласт”, при вулиці Бляхарській у Львові, якою відав ст. пл. Сербин. Москвофіли викинули Пласт ще перед розв’язанням із приміщення Ставропігії. Йшла акція купна власного Дому.

В 1928-му році розв’язано Пласт на Волині.

Арештовано багато пластунів у багатьох місцевостях. Поліція входить до Пластових Домівок.

В 1930-му році Польща остаточно розв’язала Український Пластовий Уряд, виарештовуючи цілий ряд пластунів. Польща бачила в ньому загрозу для існування своєї держави.

ІІІ-й етап розвитку Українського Пласту, від 1930 – 1945 років

В тому часі Український Пласт в Галичині розвивається потаємно, а то й під прибраними назвами.

СУПЕ. Право на організацію Пластової Централі одержав найактивніший тоді Пласт поза межами Українських Земель – Пласт у Чехословаччині, з осідком в Празі, який існував до 1930-го року і належав до Верховної Пластової Команди у Львові. А від 1930-го року на своєму З’їзді прибрав назву Союзу Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ), який об’єднав всі пластові частини з усього світу. У Празі продовжується видання журналу “Молоде Життя”, появляється підручник “Як таборувати” Данила Козіцького та інші видання, циклостильні та нормальним друком.

КВОММ. В Галичині всупереч забороні діє “Комісія Виховних Осель і Мандрівок Молоді” (КВОММ). Відновлено табори на Соколі, водні табори над Дністром, створено новий табір в Остодорі біля Сокола та в Старяві. Почалася нова видавнича діяльність. Почали появлятися журнали “На Сліді”, “Вогні”, а пізніше “Дорога” вже за німецької окупації, за час якої багато діяльности не можливо було проявити.

Карпатська Україна. В 1938-му році в Празі, за останнього коменданта СУПЕ Роберта Лісовського німці припинили діяльність СУПЕ, який перенесено на Карпатську Україну і пластове життя відновило свою діяльність у Хусті та в інших місцевостях, але не на довго, бо був такий час, що пластуни ввійшли до військової формації “Карпатської Січі” боронити свою Державу, так як їхня попередня Генерація (Усусуси), і Пласт у нових видах не мав змоги розвинутися на Карпатській Україні.

ВСУМ. На початку літа 1942-го року у Львові створено “Виховну Спільноту Української Молоді” (ВСУМ), яка виконувала ту саму ролю, що й Пласт. Ця пластова організація влаштовувала різні відправи, відбувалися гурткові й курінні заняття, організувала табори, продовжувала під такою назвою пластову виховну працю.

ІУ етап, від 1945 до 1950 років. Нові СУПЕ і СУП

В жовтні 1945 року актив пластунів зійшовся в переселенчому таборі в місті Карльсфельді, недалеко Мюнхену, який відновив Пласт. Трьох представників останньої дії еміграційного Пласту в Празі стали в пригоді, евентуальної леґітимности у відновленні.

В 1946-му році скликано 1-ий Загальний З’їзд Пласту, який створив “Союз Українських Пластунів Емігрантів” (СУПЕ) на взір останньої форми дії Пласту в Празі, який пізніше перейменовано на СУП. Еиконним органом стала Головна Пластова Старшина (ГПС). Головою став пл. сен. Атанас Фіґоль.

Внедовзі появилося відновлене “Молоде Життя”, “На сліді”, “Пластовий Шлях”, “Новак” та інші менші, короткотривалі пластові серійні видання. Безліч одноднівок та курінних видань.

Відновлено Видавництво “Молоде Життя”, Кооперативу “Пласт” в Байройті. Почалася дуже імпозантна пластова діяльність.

7 до 9 серпня 1947-го року відбулося велике Пластове Ювілейне Свято Весни в Міттенвальді.

Появилося Пластове Філятелістичне Бюро для видавання різних нагод відмічення різних подій.

8 тому ж році проклямовано Начального Пластуна Сірого Лева, який виконував цей уряд гідно аж до своєї смерти в 1962-му році. Відбувається добре підготований Перший Ідеологічний Пластовий Конгрес в Ашафенбурзі 28-30 березня 1948-го року.

Створено Головну Раду з Начальним Пластуном на чолі.

І прийшов час кінчати ту дуже успішну дію Пласту на цьому етапі. Прийшов час покидати терени Европи. Українська еміґрація опинилася в діяспорі. Наступило розселення по всьому світі. Найбільша частина нашоїеміґраціїопинилася в Злучених Стейтах Америки і в Канаді.

V етап від 1950 – 1954 року.

ГПР. Пластуни порошилися по всьому світі й одважно, співали, що їм “море по коліна, а Міссісіпі по кістки”. І дійсно на другий день по причалі корабля чи літака почали пристосовувати свою стару випробовану пластову ідею практично на нових теренах.

В 1950-му році в Дітройті інкорпоровано Пласт, як самостійну організацію молоді в ЗСА. Пізніше, бо аж в 1975-му році Централю пластову перенесено до Нью-Йорку.

Постають у місцях нового поселення пластунів, пластові частини-групи, чи гуртки, а денеде в більших скупченнях пластунів і пластові станиці. В багатьох державах організуються Крайові Пластові Старшини.

Продовжується видавання журналу “Молоде життя”, спочатку в Мюнхені – Дітройті, а пізніше в Нью-Йорку, аж до 1955-го року, в якому воно рішенням ГПБ заперестає виходити, а на його місце прийшов журнал “Юнак”, який появляється дотепер.Для новацтва появлялися спочатку додатки до “М.Ж”, “Готуйсь” а потім почав появлятися окремо, в тій формі, в якій появляється тепер. Відновлено для старших сеніорів і громадянства “Пластовий Шлях”. А для виховників видається “Вогонь Орлиної Ради” та “В Дорогу з Юнацтвом”. Видано переклад Байден Павела “Скавтінґ для хлопців”, та цілий ряд посібників для пластової праці на місцях і всіх потрібних правильників. Видано нову доповнену книгу проф. д-ра Олександра Тисовського “Життя в Пласті”, до чого була покликана окрема редакційна колегія.

КУПО

В 1954-му році над Водопадами Ніяґари в Канаді створено КУПО (Конференцію Українських Пластових Організацій). Збори КУПО відбуваються щотри роки. Вони обирають Головну Пластову Раду (ГПР) і Головну Пластову Булаву (ГПБ). Одна з таких Конференцій відбулася в Дітройті, в Трой, Гільтон-Готелі. В цей період кристалізації і дискусій закінчує своє існування так звана “Дійова ГПС” – постає КУПО. Починається знову процес стабілізації.

VI етап, 1954-ий рік і дотепер

У цьому етапі, як вже згадано ліквідується Головна Пластова Старшина звана Дійовою ГПС. В 1954 році постає дахова організація КУПО – Конференція Українських Пластових Організацій, яка об’єднує всі Крайові Старшини Англії, Америки, Аргентіни, Австралії, Канади і Німеччини. Крайові Пластові Старшини є автономні і видають для свого членства урядові Бюлетені, Вісники чи Листки Дружби, для контакту із частинами.

В цьому часі пластуни почали набувати навласність Пластові Доми та оселі на таборування, як наприклад в Іст Четгем “Вовча Тропа”, в Бофало “Новий Сокіл”, в Дітройті “Зелений Яр”, в Клівленді “Писаний Камінь”, у Торонті “Пластова Січ” в Моитреалі “Батурин”, станиці в Австралії, Канаді, КПС у Англії мають свої оселі. У тих оселях кожного року відбуваються Свята, Пластові табори та інші відправи.

Існує “Лісова Школа”. Спеціяльною тематикою займається курінь “Стежки Культури” та “Орлиний Круг” і “Скобиний Круг”.

Канада має дві великі свої оселі, в Ґрефтоні “Пластова Січ”. “Батурин” в Монтреалі, а відомі вони тим, що в них відбулися дві великі ювілейні Зустрічі. В Ґрефтоні в 1957-му році з нагоди 45-ліття Українського Пласту з участю Основоположника Пласту проф. д-ра Олександра Тисовського, який приїхав на Зустріч з Відня, а перед тим відвідав і інші пластові оселі, та з участю Начального Пластуна Сірого Лева. А в Монтреалі на “Батурині” в 1967-му році, в часі тривання ЕКСПО, відбулося величне 55-ліття Українського Пласту.

У вересні 1970-го року на 5-му Зборі КУПО відбувся Пластовий Конґрес Другий, тобто Пласт склав звідомлення із проробленої праці. Він то почав діяти ще від 1965-го року і мав кілька сесій. Предложив свої висновки із п’ятилітньої праці, які появилися окремим виданням під назвою “Пластовий Конґрес Другий”.

Вибір Начального Пластуна відбуваєзться за спеціяльним правильником. Тепер другим з черги Начальним Пластуном став д-р Юрій Старосольський, який був у нас на спільному Святі Весни в 1975-му році. Головою Головної Пластової Ради є Яро Гладкий. В 1961-му році появилося друге видання посібника “Життя в Пласті”, підготовлене редколегією з основником Пласту Дротом, це настільна книга кожного Пластуна. Третє видання появилося вже по смерті проф. Тисовського в 1967 році.

Наша міжнародна участь

Можна згадати про участь українських пластунів на міжнародних скавтських Зустрічах.

В 1929-му році на Джемборі в Англії було кількох учасників з Карпатської України.

В 1931-му році на Всеслов’янському Джемборі в Празі була велика участь Пластунів Емігрантів і Пластунів з Карпатської України.

В 1933-му на Скавтському Джемборі в Ґеделе, Мадярщина було 60 пластунів, які виїхали з табору Солочин, б.Свавляви і між ними сьогоднішній Начальний Пластун.

В 1937-му Джемборі в Голяндії тільки був єдиний пластун Богдан Алиськевич. Ми брали участь в Джемборі в Муасон, Франція в 1947, а в 1957 р. Статтен Колфілд, Англія, в 1959 в Манілі, Філіпіни та в 1963-му році в Маратоні, Греція.

Пластовий шлях. – 1988. – Ч.2-3 (85-86). – С.50–58.

Напишіть відгук