Коли Ти осягнув ступінь пластуна розвідувача, можеш і повинен зголошуватися до почесних іспитів умілостей. Вони почесні тому, що не обов’язкові, а що більше Ти їх склав, то більша Тобі честь доброго пластуна. Мета тих Іспитів – придбати Пластоні добрих знавців різного роду, до яких у потребі можна було б звертатися про допомогу, від яких інші пластуни можуть навчитися чогось практичного, яких згодом можна було б іменувати інструкторами чи екзамінаторами при пл.істових пробах тощо. Твоя власна користь з такого іспиту гака, що, крім вдоволення, що його дає кожне знання, маєш змогу н потпсбі тяпобити собі ня ппожиток. зна-чить, стаєш незалежною від умов, самовистачальною і для громадянства корисною людиною. Твоїм почесним обов’язком повинно бути самому пізнавати й серед нашого народу ширити розуміння вартосте практичних зайняттів. Ті зайняття здебільшого дають основу промислові й торгівлі, тобто тому, що спричиняється до матеріяльного збагачення народу і навіть до здобуття самостійности. Адже без промислу і торгівлі, без грошових засобів, без економічного значення в світі — нація не має змоги розвивати духової культури, бо наука й мистецтво — ці важливі й потрібні речі, — дуже дорого коштують. Щоправда, в них виявляється душа й здібності нації, одначе відомо, що вони вимагають великого вкладу не лише розумової праці, але й грошей на будову шкіл, університетів, академій, робітень, театрів, концертових заль тощо. Отже нація — очевидно, у своїй державі — потребує багато грошей, щоб повнотою виявити свою духову культуру. Алеж поки здійсниться мрія нашого народу збудувати власну незалежну державу, мусимо не тільки зберегти себе самих як націю, а ще й з усіх сил розвивати ту культуру, що її нам пощастило зберегти. Це теж не піде без грошових засобів, не піде без того, щоб ми самі з наших прибутків жертвували на розбудову нашого національного добра. Тому треба конче підтримувати рідний промисел і торгівлю й поширювати розуміння значення практичних знаннів. Погано, коли народ складається з самих учених чи мистців, бо це веде до занепаду його природних сил. Хто не має визначних наукових чи мистецьких здібностей, не повинен цього стидатися, а тим більше, коли в нього є талант до ручних робіт або практичний хист до купецтва. Навпаки, він повинен самовпевнено працювати в тому напрямі, щоб удосконалити знання в ділянці своїх зацікавлень, щоб стати в ній фахівцем. Саме такий зможе при тих почесних іспитах умілостей, сказати б, знайти себе, пізнати свій хист.
Але теж той, хто має здібності до розумової праці, що до неї є окремі пластові іспити вмілостей, не повинен вдовольнятися однобічним розвитком своїх природних сил. Він повинен цікавитися й розумітися на зайняттях іншого роду, в цьому випадку на зайняттях, які вимагають ручної вправности, практичного знання, фізичної сили. Різнорідність зайняттів, побіч основного знання однієї ділянки, важлива теж для здоров’я, для відпруження, відпочинку нервів і відпочинку частин організму, втомлених одним і тим же зайняттям. Не занедбаймо змоги пізнати докладно одну ділянку знання, хто з нас яку собі вибрав, як майбутній фах, але не замикаймося надто щільно тільки в одній ділянці (спеціяльності) і не робім себе залежними від одного роду умов, у яких можна це зайняття виконувати. Забезпечмо собі змогу виконувати вміло ще теж якесь інше зайняття. Буває, що змінені умови не дозволять робити те, в чому хто з нас фахівець. Фахівцям розумової праці завжди загрожує найбільша небезпека, якщо всяке практичне зайняття їм зовсім чуже. Як же, наприклад, дасть собі раду в житті навіть дуже вчений знавець мови, коли доля кине його кудись, де нема потрібних йому бібліотек, де не потребують мовознавців чи, може, досить їх мають на місці, а де зате потребують механіків, радіотехніків, рільників, годівельників худоби, огородників тощо.
Вчімося, отже, вмілостей, що їх вимагають при пластових почесних іспитах, бо вони, може, нам дадуть змогу відкрити в собі талант, дадуть змогу добре ознайомитись з якимсь практичним знанням, дозволять не-одному з нас заохотити своїм добрим прикладом інших і таким способом спричиняться до того, що неодин пожертвує свій талант і свою працю розвиткові промислу чи торгівлі України.
Нема змоги тут перераховувати всі іспити вмілостей, бо їх так багато, як багато на світі різних корисних і потрібних зайняттів. Загально можна сказати, що об’єктом пластового іспиту вмілости може бути все, що являє собою практичну вартість у житті. Не можна за таке зайняття вважати, наприклад, збирання різних особливих речей або деякі роди спорту (дивись правильник), не зважаючи на те, що такими зайняттями чи спортом тежможна заробляти чимало грошей, якщо хтось зробить їх своїм фахом і має до цього визначний хист.
Різними способами проводимо пластові іспити вмілостей, залежно від умілости. Важливе, щоб кандидат так опанував відповідну вмілість теоретично й практично, щоб була певність, що в разі потреби він добре з нею впорається. Можна, отже, часом вимагати посвідку про складений з успіхом іспит у даній фаховій школі, або домагатися, щоб кандидат подав якусь річ власної роботи з даної ділянки, виконану при вірогідних свідках, або можна вимагати, щоб кандидат виконав без помилки роботу з ділянки якоїсь вмілости в присутності пластової старшини. Можна теж попросити якогось фахівця з цієї ділянки, щоб переконався про виконання вимог іспиту й видав відповідну посвідку.
Вимоги пластових іспитів умілости подані в окремому правильнику Головної Пластової Булави.
Успішний іспит з даної ділянки вмілостей дає право носити устійнену відзнаку, подану в цьому ж правильнику, яку носимо на правому рукаві пластової сорочки.
Коли Ти осягнув ступінь пластуна розвідувача, можеш і повинен зголошуватися до почесних іспитів умілостей. Вони почесні тому, що не обов’язкові, а що більше Ти їх склав, то більша Тобі честь доброго пластуна. Мета тих Іспитів – придбати Пластоні добрих знавців різного роду, до яких у потребі можна було б звертатися про допомогу, від яких інші пластуни можуть навчитися чогось практичного, яких згодом можна було б іменувати інструкторами чи екзамінаторами при пл.істових пробах тощо. Твоя власна користь з такого іспиту гака, що, крім вдоволення, що його дає кожне знання, маєш змогу н потпсбі тяпобити собі ня ппожиток. зна-чить, стаєш незалежною від умов, самовистачальною і для громадянства корисною людиною. Твоїм почесним обов’язком повинно бути самому пізнавати й серед нашого народу ширити розуміння вартосте практичних зайняттів. Ті зайняття здебільшого дають основу промислові й торгівлі, тобто тому, що спричиняється до матеріяльного збагачення народу і навіть до здобуття самостійности. Адже без промислу і торгівлі, без грошових засобів, без економічного значення в світі — нація не має змоги розвивати духової культури, бо наука й мистецтво — ці важливі й потрібні речі, — дуже дорого коштують. Щоправда, в них виявляється душа й здібності нації, одначе відомо, що вони вимагають великого вкладу не лише розумової праці, але й грошей на будову шкіл, університетів, академій, робітень, театрів, концертових заль тощо. Отже нація — очевидно, у своїй державі — потребує багато грошей, щоб повнотою виявити свою духову культуру. Алеж поки здійсниться мрія нашого народу збудувати власну незалежну державу, мусимо не тільки зберегти себе самих як націю, а ще й з усіх сил розвивати ту культуру, що її нам пощастило зберегти. Це теж не піде без грошових засобів, не піде без того, щоб ми самі з наших прибутків жертвували на розбудову нашого національного добра. Тому треба конче підтримувати рідний промисел і торгівлю й поширювати розуміння значення практичних знаннів. Погано, коли народ складається з самих учених чи мистців, бо це веде до занепаду його природних сил. Хто не має визначних наукових чи мистецьких здібностей, не повинен цього стидатися, а тим більше, коли в нього є талант до ручних робіт або практичний хист до купецтва. Навпаки, він повинен самовпевнено працювати в тому напрямі, щоб удосконалити знання в ділянці своїх зацікавлень, щоб стати в ній фахівцем. Саме такий зможе при тих почесних іспитах умілостей, сказати б, знайти себе, пізнати свій хист.
Пласт недвозначно обіймає всі важливі для пластуна вмілості, які він може вивчати, якщо в Пласті або поза Пластом найде до цього нагоду під умілим проводом, зберігаючи завжди пластову обережність, виминаючи небезпеки для життя, здоров’я тощо. Вказником є завжди і всюди Пластовий Закон і весь пластовий устав. Пластун не повинен ніколи забувати, що навіть найцікавіша для нього вмілість не є ціллю Пласту, лиш маленькою частиною завдань і цілі Пласту (Тисовський О. З юних літ Українського Пластового Уладу// Пластовий шлях. – 1954. – Ч.7. – С.30-49)
Але теж той, хто має здібності до розумової праці, що до неї є окремі пластові іспити вмілостей, не повинен вдовольнятися однобічним розвитком своїх природних сил. Він повинен цікавитися й розумітися на зайняттях іншого роду, в цьому випадку на зайняттях, які вимагають ручної вправности, практичного знання, фізичної сили. Різнорідність зайняттів, побіч основного знання однієї ділянки, важлива теж для здоров’я, для відпруження, відпочинку нервів і відпочинку частин організму, втомлених одним і тим же зайняттям. Не занедбаймо змоги пізнати докладно одну ділянку знання, хто з нас яку собі вибрав, як майбутній фах, але не замикаймося надто щільно тільки в одній ділянці (спеціяльності) і не робім себе залежними від одного роду умов, у яких можна це зайняття виконувати. Забезпечмо собі змогу виконувати вміло ще теж якесь інше зайняття. Буває, що змінені умови не дозволять робити те, в чому хто з нас фахівець. Фахівцям розумової праці завжди загрожує найбільша небезпека, якщо всяке практичне зайняття їм зовсім чуже. Як же, наприклад, дасть собі раду в житті навіть дуже вчений знавець мови, коли доля кине його кудись, де нема потрібних йому бібліотек, де не потребують мовознавців чи, може, досить їх мають на місці, а де зате потребують механіків, радіотехніків, рільників, годівельників худоби, огородників тощо.
Вчімося, отже, вмілостей, що їх вимагають при пластових почесних іспитах, бо вони, може, нам дадуть змогу відкрити в собі талант, дадуть змогу добре ознайомитись з якимсь практичним знанням, дозволять не-одному з нас заохотити своїм добрим прикладом інших і таким способом спричиняться до того, що неодин пожертвує свій талант і свою працю розвиткові промислу чи торгівлі України.
Нема змоги тут перераховувати всі іспити вмілостей, бо їх так багато, як багато на світі різних корисних і потрібних зайняттів. Загально можна сказати, що об’єктом пластового іспиту вмілости може бути все, що являє собою практичну вартість у житті. Не можна за таке зайняття вважати, наприклад, збирання різних особливих речей або деякі роди спорту (дивись правильник), не зважаючи на те, що такими зайняттями чи спортом тежможна заробляти чимало грошей, якщо хтось зробить їх своїм фахом і має до цього визначний хист.
Різними способами проводимо пластові іспити вмілостей, залежно від умілости. Важливе, щоб кандидат так опанував відповідну вмілість теоретично й практично, щоб була певність, що в разі потреби він добре з нею впорається. Можна, отже, часом вимагати посвідку про складений з успіхом іспит у даній фаховій школі, або домагатися, щоб кандидат подав якусь річ власної роботи з даної ділянки, виконану при вірогідних свідках, або можна вимагати, щоб кандидат виконав без помилки роботу з ділянки якоїсь вмілости в присутності пластової старшини. Можна теж попросити якогось фахівця з цієї ділянки, щоб переконався про виконання вимог іспиту й видав відповідну посвідку.
Вимоги пластових іспитів умілости подані в окремому правильнику Головної Пластової Булави.
Успішний іспит з даної ділянки вмілостей дає право носити устійнену відзнаку, подану в цьому ж правильнику, яку носимо на правому рукаві пластової сорочки.