Почесні іспити вмілостей

Коли Ти осягнув ступінь пластуна розвідувача, мо­жеш і повинен зголошуватися до почесних іспитів умілостей. Вони почесні тому, що не обов’язкові, а що біль­ше Ти їх склав, то більша Тобі честь доброго пластуна. Мета тих Іспитів – придбати Пластоні добрих знавців різного роду, до яких у потребі можна було б зверта­тися про допомогу, від яких інші пластуни можуть на­вчитися чогось практичного, яких згодом можна було б іменувати інструкторами чи екзамінаторами при пл.істових пробах тощо. Твоя власна користь з такого іспиту га­ка, що, крім вдоволення, що його дає кожне знання, маєш змогу н потпсбі тяпобити собі ня ппожиток. зна-чить,   стаєш   незалежною   від   умов,   самовистачальною і для громадянства корисною людиною. Твоїм почесним обов’язком повинно бути самому пізнавати й серед на­шого   народу   ширити   розуміння   вартосте   практичних зайняттів.  Ті зайняття  здебільшого дають основу  про­мислові  й  торгівлі,  тобто  тому,   що   спричиняється  до матеріяльного  збагачення  народу  і навіть до  здобуття самостійности.  Адже  без  промислу і торгівлі,  без  гро­шових  засобів,  без   економічного  значення  в   світі  — нація   не   має   змоги   розвивати   духової   культури,   бо наука й мистецтво — ці важливі й потрібні речі, — дуже дорого  коштують.  Щоправда,  в  них виявляється душа й  здібності  нації,  одначе   відомо,  що  вони вимагають великого вкладу не лише розумової праці,  але й гро­шей на  будову шкіл, університетів,  академій, робітень, театрів, концертових заль тощо. Отже нація — очевид­но,  у своїй державі — потребує  багато  грошей,  щоб повнотою  виявити   свою  духову  культуру.   Алеж  поки здійсниться  мрія нашого  народу збудувати  власну  не­залежну державу,  мусимо не тільки зберегти  себе  са­мих як націю, а ще й з усіх сил розвивати ту культуру, що її нам пощастило зберегти. Це теж не піде без гро­шових засобів, не піде без того, щоб ми самі з наших прибутків жертвували на розбудову нашого національ­ного добра. Тому треба конче підтримувати рідний про­мисел  і   торгівлю   й   поширювати   розуміння   значення практичних знаннів. Погано, коли народ складається з самих учених чи мистців, бо це веде до занепаду його природних сил. Хто не має визначних наукових чи ми­стецьких здібностей, не повинен цього стидатися, а тим більше, коли в нього є талант до ручних робіт або прак­тичний  хист до  купецтва.  Навпаки,  він  повинен  самовпевнено працювати в тому напрямі, щоб удосконалити знання  в  ділянці   своїх  зацікавлень,  щоб  стати  в  ній фахівцем. Саме такий зможе при тих почесних іспитах умілостей, сказати б, знайти себе, пізнати свій хист.

Але теж той, хто має здібності до розумової праці, що до неї є окремі пластові іспити вмілостей, не пови­нен вдовольнятися однобічним розвитком своїх природних сил. Він повинен цікавитися й розумітися на зай­няттях іншого роду, в цьому випадку на зайняттях, які вимагають ручної вправности, практичного знання, фі­зичної сили. Різнорідність зайняттів, побіч основного знання однієї ділянки, важлива теж для здоров’я, для відпруження, відпочинку нервів і відпочинку частин ор­ганізму, втомлених одним і тим же зайняттям. Не за­недбаймо змоги пізнати докладно одну ділянку знан­ня, хто з нас яку собі вибрав, як майбутній фах, але не замикаймося надто щільно тільки в одній ділянці (спеціяльності) і не робім себе залежними від одного роду умов, у яких можна це зайняття виконувати. Забезпеч­мо собі змогу виконувати вміло ще теж якесь інше зай­няття. Буває, що змінені умови не дозволять робити те, в чому хто з нас фахівець. Фахівцям розумової праці завжди загрожує найбільша небезпека, якщо всяке прак­тичне зайняття їм зовсім чуже. Як же, наприклад, дасть собі раду в житті навіть дуже вчений знавець мови, ко­ли доля кине його кудись, де нема потрібних йому бібліотек, де не потребують мовознавців чи, може, до­сить їх мають на місці, а де зате потребують механіків, радіотехніків, рільників, годівельників худоби, огородників тощо.

Вчімося, отже, вмілостей, що їх вимагають при пластових почесних іспитах, бо вони, може, нам дадуть змогу відкрити в собі талант, дадуть змогу добре озна­йомитись з якимсь практичним знанням, дозволять не-одному з нас заохотити своїм добрим прикладом інших і таким способом спричиняться до того, що неодин по­жертвує свій талант і свою працю розвиткові промислу чи торгівлі України.

Нема змоги тут перераховувати всі іспити вмілостей, бо їх так багато, як багато на світі різних корисних і потрібних зайняттів. Загально можна сказати, що об’єк­том пластового іспиту вмілости може бути все, що яв­ляє собою практичну вартість у житті. Не можна за таке зайняття вважати, наприклад, збирання різних осо­бливих речей або деякі роди спорту (дивись правильник), не зважаючи на те, що такими зайняттями чи спортом тежможна заробляти чимало грошей, якщо хтось зробить їх своїм фахом і має до цього визначний хист.

Різними способами проводимо пластові іспити вмілостей, залежно від умілости. Важливе, щоб кандидат так опанував відповідну вмілість теоретично й прак­тично, щоб була певність, що в разі потреби він добре з нею впорається. Можна, отже, часом вимагати посвідку про складений з успіхом іспит у даній фаховій школі, або домагатися, щоб кандидат подав якусь річ власної роботи з даної ділянки, виконану при вірогідних свідках, або можна вимагати, щоб кандидат виконав без по­милки роботу з ділянки якоїсь вмілости в присутності пластової старшини. Можна теж попросити якогось фа­хівця з цієї ділянки, щоб переконався про виконання вимог іспиту й видав відповідну посвідку.

Вимоги пластових іспитів умілости подані в окре­мому правильнику Головної Пластової Булави.

Успішний іспит з даної ділянки вмілостей дає право носити устійнену відзнаку, подану в цьому ж правильнику, яку носимо на правому рукаві пластової сорочки.

Коли Ти осягнув ступінь пластуна розвідувача, мо­жеш і повинен зголошуватися до почесних іспитів умілостей. Вони почесні тому, що не обов’язкові, а що біль­ше Ти їх склав, то більша Тобі честь доброго пластуна. Мета тих Іспитів – придбати Пластоні добрих знавців різного роду, до яких у потребі можна було б зверта­тися про допомогу, від яких інші пластуни можуть на­вчитися чогось практичного, яких згодом можна було б іменувати інструкторами чи екзамінаторами при пл.істових пробах тощо. Твоя власна користь з такого іспиту га­ка, що, крім вдоволення, що його дає кожне знання, маєш змогу н потпсбі тяпобити собі ня ппожиток. зна-чить,   стаєш   незалежною   від   умов,   самовистачальною і для громадянства корисною людиною. Твоїм почесним обов’язком повинно бути самому пізнавати й серед на­шого   народу   ширити   розуміння   вартосте   практичних зайняттів.  Ті зайняття  здебільшого дають основу  про­мислові  й  торгівлі,  тобто  тому,   що   спричиняється  до матеріяльного  збагачення  народу  і навіть до  здобуття самостійности.  Адже  без  промислу і торгівлі,  без  гро­шових  засобів,  без   економічного  значення  в   світі  — нація   не   має   змоги   розвивати   духової   культури,   бо наука й мистецтво — ці важливі й потрібні речі, — дуже дорого  коштують.  Щоправда,  в  них виявляється душа й  здібності  нації,  одначе   відомо,  що  вони вимагають великого вкладу не лише розумової праці,  але й гро­шей на  будову шкіл, університетів,  академій, робітень, театрів, концертових заль тощо. Отже нація — очевид­но,  у своїй державі — потребує  багато  грошей,  щоб повнотою  виявити   свою  духову  культуру.   Алеж  поки здійсниться  мрія нашого  народу збудувати  власну  не­залежну державу,  мусимо не тільки зберегти  себе  са­мих як націю, а ще й з усіх сил розвивати ту культуру, що її нам пощастило зберегти. Це теж не піде без гро­шових засобів, не піде без того, щоб ми самі з наших прибутків жертвували на розбудову нашого національ­ного добра. Тому треба конче підтримувати рідний про­мисел  і   торгівлю   й   поширювати   розуміння   значення практичних знаннів. Погано, коли народ складається з самих учених чи мистців, бо це веде до занепаду його природних сил. Хто не має визначних наукових чи ми­стецьких здібностей, не повинен цього стидатися, а тим більше, коли в нього є талант до ручних робіт або прак­тичний  хист до  купецтва.  Навпаки,  він  повинен  самовпевнено працювати в тому напрямі, щоб удосконалити знання  в  ділянці   своїх  зацікавлень,  щоб  стати  в  ній фахівцем. Саме такий зможе при тих почесних іспитах умілостей, сказати б, знайти себе, пізнати свій хист.

Пласт недвозначно обіймає всі важливі для пластуна вмілості, які він може вивчати, якщо в Пласті або поза Пластом найде до цього нагоду під умілим проводом, зберігаючи завжди пластову обережність, виминаючи небезпеки для життя, здоров’я тощо. Вказником є завжди і всюди Пластовий Закон і весь пластовий устав. Пластун не повинен ніколи забувати, що навіть найцікавіша для нього вмілість не є ціллю Пласту, лиш маленькою частиною завдань і цілі Пласту (Тисовський О. З юних літ Українського Пластового Уладу// Пластовий шлях. – 1954. – Ч.7. – С.30-49)

Але теж той, хто має здібності до розумової праці, що до неї є окремі пластові іспити вмілостей, не пови­нен вдовольнятися однобічним розвитком своїх природних сил. Він повинен цікавитися й розумітися на зай­няттях іншого роду, в цьому випадку на зайняттях, які вимагають ручної вправности, практичного знання, фі­зичної сили. Різнорідність зайняттів, побіч основного знання однієї ділянки, важлива теж для здоров’я, для відпруження, відпочинку нервів і відпочинку частин ор­ганізму, втомлених одним і тим же зайняттям. Не за­недбаймо змоги пізнати докладно одну ділянку знан­ня, хто з нас яку собі вибрав, як майбутній фах, але не замикаймося надто щільно тільки в одній ділянці (спеціяльності) і не робім себе залежними від одного роду умов, у яких можна це зайняття виконувати. Забезпеч­мо собі змогу виконувати вміло ще теж якесь інше зай­няття. Буває, що змінені умови не дозволять робити те, в чому хто з нас фахівець. Фахівцям розумової праці завжди загрожує найбільша небезпека, якщо всяке прак­тичне зайняття їм зовсім чуже. Як же, наприклад, дасть собі раду в житті навіть дуже вчений знавець мови, ко­ли доля кине його кудись, де нема потрібних йому бібліотек, де не потребують мовознавців чи, може, до­сить їх мають на місці, а де зате потребують механіків, радіотехніків, рільників, годівельників худоби, огородників тощо.

Вчімося, отже, вмілостей, що їх вимагають при пластових почесних іспитах, бо вони, може, нам дадуть змогу відкрити в собі талант, дадуть змогу добре озна­йомитись з якимсь практичним знанням, дозволять не-одному з нас заохотити своїм добрим прикладом інших і таким способом спричиняться до того, що неодин по­жертвує свій талант і свою працю розвиткові промислу чи торгівлі України.

Нема змоги тут перераховувати всі іспити вмілостей, бо їх так багато, як багато на світі різних корисних і потрібних зайняттів. Загально можна сказати, що об’єк­том пластового іспиту вмілости може бути все, що яв­ляє собою практичну вартість у житті. Не можна за таке зайняття вважати, наприклад, збирання різних осо­бливих речей або деякі роди спорту (дивись правильник), не зважаючи на те, що такими зайняттями чи спортом тежможна заробляти чимало грошей, якщо хтось зробить їх своїм фахом і має до цього визначний хист.

Різними способами проводимо пластові іспити вмілостей, залежно від умілости. Важливе, щоб кандидат так опанував відповідну вмілість теоретично й прак­тично, щоб була певність, що в разі потреби він добре з нею впорається. Можна, отже, часом вимагати посвідку про складений з успіхом іспит у даній фаховій школі, або домагатися, щоб кандидат подав якусь річ власної роботи з даної ділянки, виконану при вірогідних свідках, або можна вимагати, щоб кандидат виконав без по­милки роботу з ділянки якоїсь вмілости в присутності пластової старшини. Можна теж попросити якогось фа­хівця з цієї ділянки, щоб переконався про виконання вимог іспиту й видав відповідну посвідку.

Вимоги пластових іспитів умілости подані в окре­мому правильнику Головної Пластової Булави.

Успішний іспит з даної ділянки вмілостей дає право носити устійнену відзнаку, подану в цьому ж правильнику, яку носимо на правому рукаві пластової сорочки.

Іспит вмілості