Помагати другим

У Божому Законі було: Люби ближнього свого; лицарство Середньовіччя присягало помагати слабшим. Але наша доба майже забула ці шляхетні гасла. Тільки Церква вчить далі, мрійники проповідують любов ближнього, десь сестри милосердя помагають хворим по лікарнях, може брат братові або друг другові стає десь у допомогу. А в щоденному житті людей запанувала тільки думка про себе самого, може, ще тільки про своїх найближчих. Егоїзм став гаслом практичного життя.

І ось Скавтовий Рух, що сягнув до Божих і лицарських законів, поставив між Головні Обов’язки: помагати другим. Він виповів війну егоїзмові, а в поле проти нього повів альтруїзм. Він вірить, що зближить світ до кращого завтра, до стану миру й доброї волі між людьми, коли навчить нове покоління спочувати другим, розуміти їх і помагати їм та поширяти природне хотіння щастя теж на ближніх. Бі-Пі ще в свому заповіті пригадував юнакам, що суттєвим шляхом до щастя є вміння давати щастя іншим.

Взагалі — помагати другим — це головне окреслення відношення пластуна до свого людського окруження. Воно зобов’язує пластуна, але заразом зобов’язує других бути такими самими. Воно здібне творити доброзичливий настрій між людьми, той, що від нього стільки доброго залежить на світі. В ньому пробивається і ним підсилюється віра в людину: цю другу, крім себе. Кажуть, у найгіршій людині знайдемо декілька відсотків добра. І ось поміч такій людині — а пластун поможе кожній — це відклик до отого зеренця добра, шляхетности. А поміч, доброзичливість і серце для тих, що їх доля зневірила в світ і людей — це захитання тієї зневіри, це доказ, що існує добро в людях. Пластуни готові дати цей доказ.

В гаслі помагати другим криється теж основна вимога для пластуна: бути корисним членом суспільности, в якій живе він і з якою зв’язаний.

Допомога

Як завжди, Пластовий Закон розуміє поміч ближньому зовсім практично; він же кличе не тільки «любити», а й «помагати», тобто вимагає чину, а не тільки серця. Пластовий Закон, як вказівка поведінки, дає ближчі основи. Там знайдемо: «пластун є справедливий, чемний, братерський і приятельський, корисний…», а це все — відношення до других.

Вкінці — клич альтруїзму та корисности має свій практичний вислів у пластовій ідеї щоденного доброго діла. Ця ідея становить заразом ціль і є методою. Пластунові кажуть сповнити щодня добре діло: вузол на пластовій хустині пригадує символічно цей обов’язок. Не треба необхідно, щоб було це велике діло; але треба, щоб плило з доброї волі пластуна, щоб принесло комусь чи чомусь, людині, чи тварині, чи рослині, вдома, в школі, на вулиці… — якусь користь, і щоб для нього приніс пластун якусь жертву: хвилину часу, чи зусилля, чи річ. Нехай це буде для кожного пластуна дрібниця, але подумаймо: тільки мільйон пластунів і щоденно мільйон добрих діл на світі, а потому тижні, місяці, літа; або — скільки їх в житті одного пластуна! Скільки доброго, корисного, скільки дрібної вдячности, усміху й віри в добрість людини! Це — як ідея.

Але вона й метода, бо своєю правильністю і повторністю вчить новака чи юнака корисности й альтруїзму.

Не забуваймо, що клич помагати другим й ідея щоденного доброго діла мають у пластовій системі преважне значення. В практиці вони інколи неначе в тіні великих кличів служби Богові й Батьківщині. Та, проте, вони суттєві та необхідні для Пласту. Вони зрештою і згідні з двома першими, в повній гармонії з ними і сповняють їх.

Велика гра: гутірка про ідею й методу пластування. – Мюнхен, “Молоде Життя”, 1948.
  1. Український Пласт 1911-1939. Івано-Франківськ, «Лілея–НВ», 1996. С. 218-219.

Напишіть відгук