Легкоатлетика

Легкоатлетка охоплює найцікавіші, але й найвимогливіші роди спорту: біги, різні стрибки та мети складають цю найрізноматнішу та найяскравішу спортову ділянку. Цими спортами лю’дина почала займатися ще в початках історїі. коли вони властиво ще не були «спортами», але вмілостями, конечними для існування. Примітивна людина мусіла вміти кидати списом на ворога, швидко бігати у випадку наочної небезпеки та скакати через різні перешкоди. щоб утриматись при житті.

Сьогодні легкоатлетичні спорти вимагають великої вправи і тренінгу, бо висліди міряються майже незначними моментами часу, чи малесенькими різницями у віддалі. Це спорти, що виробляють молоде тіло його найкращої форми та координації, але й вимагають не раз останньої дози зусилля.

Кожний юнак чи юначка, який є поважно зацікавлений в легкоатлетиці. мусить перш за все перейти лікарські оглядини, щоб упевнитися, чи їхній фізичний стан дозволяє на ці спорти. Також треба звернутись до кваліфікованого тренера (звичайно такі є у Вашій школі), щоб він сказав Вам до якої ділянки легкоатлетики даний юнак чи юначка надаються. Він також порадить Вам щодо правильного та постійного тренінгу, що запобіжить непотрібним випадкам.

Тепер перейдімо найпопулярніші ділянки легкоатлетики, щоб познайомитись із їх підставою техніки.

БІГИ

Біг — це найприродніший рід спорту. Він виробляє м’язи цілого тіла. Біги ділимо на короткі, середні і довгі. Короткі це біги на 100 і 200 метрів, середні — на 400, 800 та 1500 метрів (або 1 миля). Довгі — це біги на 5000 метрів і більше.

Щоб правильно вивчити біги, треба перейти під проводом тренера цілий ряд вправ, які познайомлять юнака з основами бігу, запізнають його з правильним укладом ніг та рук при бігу та нахиленням тіла. Спершу біг переводимо у повільному темпі, щоб тренер мав змогу звернути юнакові увагу на хиби в бігу; згодом темпе бігу приспішуємо. У часі бігу тулуб є похилений уперед, голова є продовженням тулуба. Цілий тулуб і клуби тоді звернені вперед, у напрямі бігу. Відбивна нога випрямлена, вимахова, «передня» нога висунена вперед. У моменті, коли спускаємо ногу на землю, викидаємо стопу вперед; землю доторкаємо пальцями. Нога, яка відбивається — іде якнайшвидше вперед. Руки сильно допомагають швидкому бігові; їх праця сильна, рішуча, ритмічна, майже рівнобіжна до напряму бігу. Змагун веде їх прямо вперед, лікті тримає при тілі, не розводить на боки.

По короткому часі, на підставі спостережень, як також по структурі тіла даного юнака, тренер зможе сказати, чи даний спортовець надається до короткого, середнього чи довгого бігу. Короткі біги вимагають швидкости, доброї реакції, сили та координації. Зате у довгих бігах потрібно головно витривалости та слід мати добре вироблену систему чи плян бігу. Середні біги найважчі, бо вимагають від бігуна прикмет і короткого і довгого бігу.

Lehkoatletyka_Bihy

СТРИБОК У ДОВЖІНЬ

Для вправ стрибка в довжінь потрібна яма, 20 сантиментрів заглибока і 2 на 7 метрів величини (8 інчів, і 6 стіп на 22 стопи). Яму внсипуємо чистим піском або трачинням. При одному з вужчих боків вбита в землю дошка — рівно з поверхнею землі. Від дошки провадить доріжка для розбігу, близько 30 метрів (90 стіп) довжиною.

Важливіші фази стрибка — це: 1. розбіг, відбиття, 3. лет та 4. зіскок.

  1. Розбіг мусить осягнути максимальної швидкості! змагуна, ще заки він добіжить д„ дошки. Тут треба мати добре виміряні кроки, щоо відоивна нога вдарила в саму дошку а не перед чи поза нею.
  2. Відбиття від дошки мусить бути сильне енергійне, із цілої стопи (від п’яти до пальців). Нога. якою відбиваємось, є при останньому кроці для кращого відбиття. Тоді наступає повне випрямлення ноги, — вимах другої ноги вгору і вперед, замах рук і вихил тулуба вперед.
  3. Бувають два роди летів: а) Грудний стиль — після відбиття тіло начебто зависає в повітрі в положенні відбиття; опісля замахова нога опускається вниз і наближається до відбивної так, що ціле тіло начебто випиналося назад, а груди вперед. В останній фазі замахом рук і ніг вперед переходиться до зіскоку, б) Ножиці (дивись на ілюстрацію) — після відбиття змагун начебто продовжував біг в повітрі. Його замахова нога опускається вниз, а відбивна виходить вперед. Руки допомагають ногам сильним замахом, наче при бігу. Перед зіскоком обі ноги є випрямлені вперед.
  4. Зіскок виконуємо на обі ноги, треба намагатися викинути їх в останній фазі лету якнайбільше вперед — та махом рук вперед потягнути ціле тіло так, щоб ноги залишилися за собою.

Lehkoatletyka_Strybok_u_dovzhin'

СТРИБОК У ВИСОЧІНЬ

Місцем для стрибка — може бути та сама яма, що і до стрибка в довжінь, але з довгого її боку. Стрибок виконуємо через поперечку, покладену на двох стояках. До вправ уживати дерев’яної або металевої поперечки.

Як і при стрибку в довжінь, так і при стрибку у височінь — є важливим добре відбитися після розбігу. При навчанню треба звертати увагу на те, щоб вивчити поодинокі фази стрибка, а не вислід.

Розбіг повинен бути недовгий, 7 до 12 кроків, спочатку повільний, а потому швидкий.

Відбиття: при останньому кроці розбігу змагун ступає сильно на п’яту ноги та старається якнайшвидше перекотити стопу з п’яти на пальці; сильно випрямити ногу; виконати вимах угору другою ногою; та сильно вимахнути руки вгору.

Є декілька способів переходу поперечки, проте так зване перекочування є найпопулярніше, бо ним можна досягнути найвищу висоту. У перекоченні розбіг є збоку; після відбиття махова нога йде вгору — тулуб кладемо майже на поперечку грудьми й черевом, наче б перекочувався через поперечку. Це й потягає з собою відбивну ногу.

Хоч висота росту значно допомагає змагунові в цій ділянці, проте, треба сказати, що техніка тут дуже важлива, і прецизність укінці зробить різницю між пересічним та добрим змагуном.

Lehkoatletyka_Strybok_u_vysochin'

МЕТ КУЛЕЮ

Місце для мету кулею — це добре вбита земля, на якій зазначено коло, діяметром 7 стіп (2.11 метра). Молоді юнаки і юначки повинні вживати 7 фунтову кулю (3.64 кілограма). Старші юнаки можуть уживати 12 фунтову (5,5 кг.)

Тримання кулі: куля лежить на долоні так, щоб осередок її ваги лежав на насаді вказівного і середущого пальців. Інші пальці обходять кулю збоків, а великий палець притримує її із супротивного боку.

Мет кулею складається засадничо із трьох фаз: розмаху, пересуву та виштовху; всі вони мусять бути злучені в одну пливку цілість. Змагун починає, стояти у легкому розкроці — зверненний лівим боком у напрямі мету, права нога при межі кола, права рука тримає кулю при шиї (лікоть убік). Ліва рука згінена в лікті, яку сво бідно тримаємо перед грудьми.

Коли змагун готовий до мету, подає всю свою вагу на праву ногу (ліва нога і рука в повітрі — утримують рівновагу), присідає і робить маленький, але рішучий скок (на правій нозі) у напрямі мету. Тут слідує раптовий випрям тіла, ліва нога стає на землю при межі кола, вимах лівої руки назад та оборот тулуба вліво. У моменті, коли тіло вже звернене у напрямі мету, посув правої руки вперед і вгору (приблизно під кутом 45 ступенів). Наступає виштовх і куля залишає долоню, а замах тіла примушує змагуна зробити перескок на праву ногу, щоб затриматись в колі.

Метання кулі

МЕТ ДИСКОМ

Метання диском виконуємо з кола 21/2 метрів в діяметрі (понад 8 стіп). Цей мет найкраще вивчати із кінцевої фази, а саме вимету, а опісля розмах і оборот у колі.

Тримання диску: Диск лежить на долоні, пальці є широко розставлені — пучки пальців на крайку диску. Великий палець у часі мету пересувається на поверхні диску та надає йому напрям мету.

Вихідна постава: змагун стає правою ногою при кінці лінії, ліва побіч правої, на ширині плеча. Більшість ваги тіла на правій нозі. У цій постаті змагун виконує замахи диском: назад і симах угору (диск можна притримувати вгорі лівою рукою). Такі замахи потрібні для набрання певної швидкости і їх роблять 2 до 3. При повороті назад, тулуб повертається вправо за диском.

Оборот: У хвилині, коли рука замахується вперед, слідує оборот, що починається працею ніг.

Тягар тіла переходить на ліву ногу, яка пересувається трохи вперед. Перший оборот виконуємо на лівій нозі. По обороті права нога пересувається вперед, до середини кола, оборот на правій нозі, ліва нога пересувається до обводу кола. Це закінчення є важливим моментом мету. У часі обороту клуби й ліва рука потягають ціле тіло.

Вимет: права рука тут є витягнена з долини вгору (наскіс) так, щоб дійшла до висоти вуха. Рівночасно потрібно енергійно випрямити ноги в колінах. У моменті, коли долоня опинеться на лінії мету, потягаємо пальцями краєць диску і тим способом надаємо дискові оборотовий рух — управо (так, як ходить годинник). Після цього руху пересуваємо праву ногу, щоб утримати рівновагу і не випасти з кола. Заувага: При вправах диском слід дотримуватись дуже великої обережности і вправляти лише там, де є велика вільна площа.

Метання диску

МЕТ РАТИЩЕМ

Місце для мету ратищем — це велика площа з розбігом 20 до 30 метрів (98 стіп). Тут також треба зазначити, що вправи ратищем мусимо виконувати з великою обережністю і в присутності тренера.

Ратище тримаємо в середині його довжини (це місце є зазначене в’язанням). Ратище кладемо в долоню при насаді великого пальця. Указівним і великим пальцем обхоплюємо сильно деревце ратища за в’язанням (ці пальці при виметі надають ратищеві певну швидкість) Інші пальці замикаються кругом в’язання.

Розбіг з ратищем показує ілюстрація. Дуже важливим є те, щоб перенести ратище з його долішньої позиції через голову в означений час, але не зашвидко. Гостряк ратища завжди звернений у напрямі мету. Вимет з-над голови виконуємо за 1 чи 2 кроки перед лінією. Це тому, щоб після вимету залишити собі місце для перескоку. При виметі слід звернути увагу на використання замаху лівого плеча й лівої руки.

Метання списа

Юнак. – 1966. – Ч. 6 (36). – С. 11-13.

Напишіть відгук