Методика науки впоряду

Впоряд засадничо створений на те, щоб надати краси, гармонійності й спавности рухам збірноти. Та все таки його засадничі постави треба вивчати одинцем і доти вправляти, доки кожний зокрема не опанує як слід усіх постав і рухів. Неточність у рухах поодиноких пластунів разюче псують гармонію рухів збірноти, а при тому тяжко ствердити, хто її псує, а ще тяжче усунити занедбання. Тому ніяким робом не можна переходити до збірних впорядкових вправ, доки кожний зокрема вповні не опанує потрібних рухів.

Вивчення впорядкових вправ дуже мучить, тому не треба відбувати їх задовго. Навчання треба розкладати на довший час і при кожній нагоді вправляти 10-30 хвилин, поділивши її собі на кілька груп, які треба доти вправляти, ажвсі вповні їх опанують і виконають без найменшою помилки. Бо не вистрачить знати, як даний рух виконати, але треба, щоб він перейшов до свідомості, щоб він став відрухом.

Навчання впоряду треба зачинати від основної постави, тому після команди “струнко”, треба уставити пластунів у лаву і щойно тоді поянювати основну поставу та виправляти похибки кожного пластуна зокрема.

Після пояснювання й основного поправлення поодиноких вправляючих, для решти вправляючих дати команду “спочинь”, щоб дати їм змогу докладніше приглянутись поправлювання, а теж, щоб не томити їх непотрібно стояння в основній поставі.

Пластовий табір Сокіл, 1928 рік

Пластовий табір Сокіл, 1928 рік

Дуже важливі при науці впоряду є постава й поведінка наказуючого. Він мусить в першій мірі поважно ставитись до своєї праці, виказуватиохоту і жвавість та одночасно строгість. Всі команди видає стоячи в основній поставі, енергійно, відповідно до обставин сильним голосом, мусить бачити кожний рух усіх вправляючих, на кожне недосягнення злегковаження чи помилку відповідно реагувати. Ця реакція може бути різна, залежно від причини, обставин і особи. Вона може виявитись, почавши лиш від освідомлення поглядом винного про замічене недотягнення, аж до усноїнаагни. Нав сякий випадок поучники повинні пам’ятати, що на врапвах впроряду мусить панувати безоглядна карність і не можна допускати – зокрема в початках – до найменшого непослуху, чи невиконання команди. Одначе в ніякому разі не можна вжити як кари продовження впрорядових вправ, або виконування тяжких вправ. Тому в першу чергу пеерд вправами, вправляючі мусять знати, що зараз відбудеться і мусять до цього приготуватися. Тут стає в прислузі наказуючогот. зв. приготовча команда ”позір”, на яку вправляючі мають перервати всі занаття й приготуватися кожної хвилини станути в основній поставі. Ця приготовча команда “позір” не є рівнозначна з давно уживаною командою “позір”, якою взивалося вправляючих до основної постави. (…)

Команди треба виголошувати, щоб вони скалалися з двох частин: І-ша – заповідження команди і ІІ-га – зложена з останього складу, або слова команди т.зв. зазиву, по якій безпосередньо має наступити енергійне виконання. Обі ці частини переділені перервою, в якій вправляючі мають зорієнтуватися, яка команда буде видана й писхічно себе приспособити до її виконання. Заповідження має бути виголошене повільніше й лагідніше, зазив коротко. рішуче й голосно.

Кожний наказ мусить бути виконаний безпосередньо по зазиві, віма вправляючими, а поодинокі частини рухів в однаковім такті. Щоб до цього дорправляти, треба при науці впоряду розкладати подинокі рухи на частини, і ці частини виконувати на додаткові такти, подані числення. Тоді зразу заповідається. що вправи будуть виконувати на такти і зараз по зазиві числиться “раз”, “два” і т.д. Це числення постепенно приспішується, а вкінці доходиться до ритмічного виконувати всіх рухів всіма вправляючими.

Коли якусь команду видано помилково, або зле її виконано, вертається до попередньої постави командою “верни!” (тепер вживається команда “вернись” – ред.)

Команда – це точне приписане правельником слово, або речення, за яким слідує виконання означених рухів негайно, суцільно й точно.

Зате наказ – це воля провідника. передане підлеглим посередньо, або безпосередньо. Наказ різниться від команди тим, що не має правельником приписаного вислову та не вимагає суцільного виконання. Він управильнює всі зложені дії та рухи, що їх не можна виконати на команду одностайно й одночасно. Наказ може бути писаний, або усний. В часі приймання наказу пластун стоїть в основній поставі, а після вислухання має його повторити

Записки українсько пластуна ч. 9. Впоряд для пластунів. – [1946, ] 1954 . – C. 1-4.

Напишіть відгук