Пласт — це не сама забава для забави, не сам спорт, не сама руханка, не військо і не школа. Це в розумну систему укладене і молоді здорових народів зрозуміло подане до виконування мистецтво життя. Виразно підкреслюю: це мистецтво (штука) і як таке — воно вимагає від нас запалу, хисту і студій, речей, що їх народи завжди шукають і находять серед молоді. Як можна в кожному мистецтві бути самоуком, так можна бути пластуном без пластових підручників і без пластового уладу. Як були великі творці — мистці ще довго перед різними академіями, так були пластуни ще перед заснуванням Пласту. Великі люди — не всі, тільки ті, в яких історія ствердила пластові прикмети, названі в підручниках Пласту як зразки і предтечі ідеалу пластуна. І нема найменшого сумніву, що коли б вони жили, були б співтворцями Пласту і — розуміли б його без підручників, самі з себе. Як з академії і з-під найкращих професорів мистецтва можна вийти дуже пересічним мистцем, так і з Пласту можна вийти цілком пересічною людиною. Бо Пласт вимагає запалу, хисту і студій.

Пласт як організація помагає одиниці стати пластуном, але пластуном його не зробить, коли в нього нема щирого запалу, вродженого хисту й бажання збагнути, в чому річ. Пласт — це улад самовиховання, і хто у Пласті не стане пластуном, доказує сам свою нездібність стати мистцем життя. Опрокинути вартостей Пласту він не в силі, як і не заперечить існування і значення, наприклад, мистецтва той, хто, незважаючи на студії, не став мистцем. Тому дивіться на всіх тих, які, будучи членами Пласту, не різняться таки нічим від непластунів, так, як ви дивилися б на таких, що беруться наслідувати Рафаеля, а думають не про мистецтво, а тільки про їжу і про спання, або що раді б бачити Україну дуже великою і могутньою, але страх їх бере сказати… слово по-українськи. Пласт — це не мистецтво для лінюхів, боягузів, безбарвних мамелюхів, самолюбів і неуків, тільки талановитих хлопців із молодечим життям і вродженою інтеліґенцією та з зародками почуття краси і добра в душі. Тільки такі зрозуміють скоро більше чуттям, ніж розумом, в чому суть, ціль і краса Пласту… Такі хлопці зуміють погодити Пласт з наукою в школі і ладом у хаті, зуміють виконати з пластової формалістики те, що для уладу конечне докладно настільки, щоб у паперових наказах, запитах, скаргах і проханнях або в самому бездушному впоряді не втопити пластової діяльности, яка, як життя, проявляється в поступі, умовім і фізичнім розвитку, в зарадності, бистроті, підприємливості, свідомій дисципліні і гнучкості. Такі хлопці по закінченні середньої школи не відліпляться від Пласту, як зле приклеєна оздоба на рамі гарної картини, тільки залишаться артистично викінченим елементом різьби, виконаної долотом мистця, твором людського генія. Ось вам суть пластової ідеї…