Гордістю пластуна юнака є його добрий ніж: завж­ди гострий, чистий і готовий до вжитку. Він його по­мічник, приятель, а навіть оборонець. Найпрактичніший і безпечний є складаний ніж з різним додатковим при­ладдям. Вживають теж ножа мисливської форми, з руч­кою оправленою в тверде дерево, кість, ріг чи інший матеріял. Його носять у шкіряній піхві при поясі. Дуже важливою справою особистої безпеки є: носити його при поясі ззаду, на бедрі, так щоб він ніколи не міг пересунутись «аперед тіла (живота). Невідповідне но­шення ножа може спричинити при якомусь раптовому рухові або упадку тяжке пошкодження тіла, і тому теж краще вживати ножа складаного.

Ножем можна не тільки врізати хліба чи настругати дрібних трісок для розпалення вогнища, але й вистру­гати чи вирізьбити з дерева різні корисні, а навіть ми­стецькі речі. До якої зручносте в орудуванні ножем доходять наші карпатські мистці-гуцули, бачимо з їх різьблених топірців і інших зразків народного мистецтва.

Але, щоб набрати зручносте, починай від трісок, кілків до шатра тощо. Та пам’ятай одне: як ніж, так і сокирка це знаряддя, а не іграшка. Тож не грайся й не кидай до мети ними ніколи, бо тоді найлегше себе або когось другого зранити, а вживай, маючи завжди на увазі те, що в них гостре лезо. Навчися правильно го­стрити ніж та сокирку і бережи їх від іржі. Не розгрівай ножа при вогні, щоб не втратив своєї твердости, не вдаряй по ньому молотком чи сокиркою, коли хочеш розколоти кусок дерева. При добрім обходженні він бу­де Тобі служити, як вірний приятель, у кожній потребі. Для гострення ножа й сокирки добре взяти на мандрівку невеличкий, але добрий брусок.